• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Форми оплати праці

На основі тарифної системи підприємства можна викорис­товувати дві форми оплати праці: відрядну та погодинну.

За відрядної форми оплати праці (ЗП_відр) величина заробіт­ку працівника визначається кількістю продукції (робіт, по­слуг), виготовленої за певний проміжок часу (зазвичай, за мі­сяць), та відрядною розцінкою за її одиницю:

(5.6)

де Q_ф – фактична кількість виготовленої продукції за певний період, шт;

С_відр – відрядна розцінка за виготовлення одиниці виробу, грн./шт.

Ця форма заробітної плати стимулює передусім покращення кількісних показників праці, тобто її продуктивність. За біль­шої продуктивності праці працівник отримує більшу заробітну плату. При цьому витрати на заробітну пла­ту, що припадають на одиницю продукції, залишаються незмінними за будь-якого обсягу виробництва - на рівні від­рядної розцінки.

Відрядну форму заробітної плати найдоцільніше застосо­вувати у разі [42, 75, 84, 85]:

- наявності кількісних показників роботи, які безпосеред­ньо залежать від конкретного робітника або бригади;

- можливості у робітників збільшити виробіток або обсяг виконуваних робіт;

- необхідності на даній дільниці стимулювати робітників до подальшого збільшення виробітку чи обсягів вико­нуваних робіт;

- можливості точного обліку обсягів (кількості) викону­ваних робіт;

- належного рівня організації нормування праці.

Основною перевагою відрядної форми оплати праці є за­безпечення прямого зв'язку між оплатою праці та її кількісним результатом. Водночас, при застосуванні відрядної форми оплати праці існує небезпека зниження якості продукції, що випускається, через порушення робітниками режимів техноло­гічних процесів, погіршання обслуговування обладнання та його передчасного виходу з ладу, недодержання вимог техніки безпеки, перевитрат матеріальних ресурсів, що призводить до додаткових витрат підприємства.

Таким чином, застосування відрядної форми оплати праці потребує посиленої уваги за додержанням режимів технологіч­ного процесу, регламенту його обслуговування і контролю якості продукції.

Відрядна форма оплати праці має такі системи: пряму від­рядну, відрядно-преміальну, відрядно-прогресивну, непряму відрядну, акордну.

За прямої відрядної форми оплати праці заробіток робіт­ника визначається кількістю виробленої ним продукції та від­повідної відрядної розцінки й обчислюється за формулою (6).

Відрядна розцінка (С_відр) за виготовлення одиниці продукції обчислюється за нормою часу на її виготовлення та відповід­ною годинною тарифною ставкою робітника і-го розряду:

С_відр=С_{гі *} Н_ч, (5.7)

де С_гі- годинна тарифна ставка робітника і-го розряду, грн.;

Н_ч - норма часу на виготовлення одиниці продукції, год.

За відрядно-преміальною системою оплати праці ро­бітнику, крім заробітку за прямими відрядними розцінками (або, інакше кажучи, тарифної заробітної плати), виплачується премія за виконання та перевиконання встановлених кількіс­них та якісних показників роботи. У цьому разі заробітна пла­та робітника визначається за формулою:

(5.8)

де П- сума преміальних доплат.

Преміальні доплати обчислюють за формулою [39]:

(5.9)

де П₁ – відсоток доплат за виконання плану, %;

П₂ – відсоток доплат за кожен відсоток перевиконання плану, %;

П_пп – відсоток перевиконання плану, який визначають так:

(5.10)

тут Q_ф, Q_пл - фактичний та плановий обсяг випуску продукції за місяць відповідно, шт./міс.

Найбільш поширеними показниками та умовами премію­вання робітників на підприємстві є: виконання та перевико­нання виробничих завдань з випуску продукції без погіршення її якості; підвищення продуктивності праці; дотримання тру­дової дисципліни; економія матеріальних ресурсів тощо.

За відрядно-прогресивною системою продукція, виготов­лена робітником у межах встановленої норми, оплачується за звичайними розцінками, а понад цю норму – за підвищеними. Сума заробітної плати робітника за цією системою обчислюється за формулою:

(5.11)

де Q_н - кількість продукції, виготовленої в межах встановленої норми, шт.;

Q^* - кількість продукції, виготовленої робітником понад встановлену норму, шт.;

С_відр, С^*_відр. - відрядна розцінка за одиницю продукції, виго­товленої в межах встановленої норми та понад цю норму відповідно, грн./шт.

Підвищену розцінку за один виріб можна обчислити за формулою:

(5.12)

де Q_н - відсоток зростання розцінки, %.

Ця система застосовується переважно в умовах відсутності стимулюючих факторів підвищення якості продукції або по­слуг для оплати праці робітників, що зайняті на дільницях, ро­бота яких впливає на ритмічність роботи всього підприємства.

За непрямої відрядної системи оплати праці заробіток робітника залежить не від його особистого виробітку, а від ре­зультатів праці інших робітників, яких він обслуговує. Ця сис­тема застосовується для оплати праці допоміжних робітників (наладчиків, ремонтників, кранівників тощо) і підсобних робіт­ників, праця яких не піддається нормуванню та обліку, однак значною мірою впливає на рівень виробітку основних робітни­ків [39, 46].

Заробіток допоміжного робітника за непрямою відрядною системою оплати праці обчислюється за формулою:

(5.13)

де С - годинна тарифна ставка робітника і-го розряду, грн.;

ФРЧ_ф - фактичний фонд робочого часу робітника, год;

k_в.н. - середній коефіцієнт виконання норм виробітку на діль­ниці, що обслуговується допоміжним робітником.

Заробіток підсобного робітника обчислюють, виходячи із такої залежності:

(5.14)

де Q_фі - фактично виготовлена кількість продукції i-м основ­ним робітником за зміну, шт./зм.;

С_н.ві - непряма відрядна розцінка при обслуговуванні і-го робітника, грн./шт., що визначається за формулою:

(5.15)

тут С_зм - змінна тарифна ставка підсобного робітника, грн./зм.;

Q_плі - плановий випуск продукції і-м основним робітником за зміну, шт./зм.;

п - кількість основних робітників, що обслуговуються од­ним підсобним робітником, осіб.

Акордна система оплати праці полягає у тому, що пра­цівнику або групі працівників розцінки встановлюються не за виготовлення окремих одиниць продукції або виконання окре­мих операцій, а за весь комплекс робіт із встановленням кінце­вого терміну його виконання. Кошти, передбачені на оплату праці, виплачуються після завершення всього комплексу робіт незалежно від термінів їх виконання. Ця система оплати праці стимулює виконання насамперед термінових завдань з мен­шою кількістю працівників. Вона широко застосовується у бу­дівництві. Доцільно використовувати цю систему оплати та­кож для усування наслідків аварій, виконання термінових ре­монтних робіт тощо [42, 46, 75, 84].

За відрядною формою може здійснюватись оплата праці як окремих робітників, так і колективів виробничих підрозділів підприємства. У цьому разі застосовують колективну систе­му оплати праці, тобто оплату кінцевого результату роботи всього колективу.

Найпоширеніша колективна система оплати праці на рівні бригади. Вона може застосовуватись і в інших виробничих підрозділах підприємств, передусім у тих, що працюють за до­говором підряду [42].

Згідно з цією системою оплати праці загальний фонд заро­бітної плати підрозділу формується на основі обсягу виготов­леної його працівниками продукції у натуральному вираженні, комплексних розцінок на кожну її одиницю та встановлених доплат і премій. Загальний заробіток підрозділу розподіляєть­ся між членами його колективу згідно з відпрацьованим часом та коефіцієнтом трудової участі або за іншою методикою, що враховує особистий внесок кожного працівника.

Погодинна форма оплати праці передбачає залеж­ність заробітної плати працівника від установленої тарифної ставки за одиницю часу роботи (зазвичай, годину) і тривалості відпрацьованого ним часу в розрахунковому періоді (місяці). Обчислюється вона за формулою

ЗП_пог=ФРЧ_ф-С_гі (5.16)

де ФРЧ_ф - фактичний фонд робочого часу працівника, год;

С_гі - годинна тарифна ставка працівника і-го розряду (ква­ліфікації), грн./год.

Оскільки тарифна ставка визначається складністю викону­ваної роботи та рівнем кваліфікації працівника, то вона перед­усім стимулює підвищення кваліфікації та дисципліни (за умов належного обліку часу роботи).

За цієї форми оплати праці при зростанні продуктивності праці величина витрат підприємства на заробітну плату, що припадатимуть на одиницю продукції, зменшуватиметься, і навпаки. Тому виникає потреба у створенні належ­них умов для підтримання нормальної інтенсивності роботи. В іншому разі існує ризик підвищення собівартості продукції (робіт, послуг) внаслідок низької продуктивності праці.

Саме ця особливість погодинної форми оплати праці вва­жається її недоліком. Одночасно сфера її застосування є до­сить широкою.

Погодинну форму оплати праці застосовують передусім тоді, коли [42, 84]:

• немає можливості вимірювати результати праці, необ­хідної для встановлення норм виробітку та розцінки, або у випадках, коли робота є надто трудомісткою;

• робітник не може безпосередньо впливати на збільшен­ня випуску продукції, що визначається насамперед про­дуктивністю машин, обладнання, агрегату;

• визначальну роль відіграють не кількісні, а якісні
результати роботи;

• робота є небезпечною для працівника.

Застосування погодинної форми оплати праці найбільш доцільне за таких умов:

• на дільниці або на робочих місцях, де забезпечення ви­сокої якості праці є головним показником роботи;

• при виконанні робіт з обслуговування обладнання, а та­кож на конвеєрних лініях з регламентованим ритмом;

• на роботах, де облік та нормування праці потребують значних витрат і є економічно недоцільними, а також де праця працівника не піддається точному нормуванню;

• на роботах, які можна формально пронормувати та вра­хувати результати, але виробіток при виконанні цих ро­біт не є основним показником.

Розрізняють такі системипогодинної форми оплати праці: пряма погодинна, погодинно-преміальна та погодинно-преміальна з нормованим завданням.

Пряма погодинна форма оплати праці передбачає нара­хування грошової винагороди працівнику за фактично відпра­цьованим ним часом та його тарифною ставкою. Обчислюєть­ся за формулою (16).

За погодинно-преміальною системою заробітна плата ро­бітника складається з тарифного заробітку та суми преміальних доплат і визначається так:

(5.17)

де ФРЧ_ф - фактичний фонд робочого часу працівника за місяць, год;

С_гі - годинна тарифна ставка працівника і-го розряду (кваліфікації), грн./год;

П - сума преміальних доплат за досягнення певних якісних або кількісних показників, грн.

Сума преміальних доплат враховує встановлений тариф­ний заробіток працівника та відсоток преміювання (% премії):

(5.18)

Різновидом погодинно-преміальної системи оплати праці є система оплати за посадовими окладами.