Міграційні зрушення в контексті розвитку ринку праці

Легальна і нелегальна міграція

Говорячи про міграцію і її роль у соціально-економічному середовищі кожної країни, в підтримці або навпаки порушенні рівноваги і стабільності, необхідно мати на увазі, що принципово відмінним є вплив легальної і нелегальної міграції.

Що являє собоюлегальна міграція і з кого складаються легальні міграційні потоки? Це особи, які при наявності відповідного дозволу проживають на певній території. Як правило, якщо йдеться про міграцію робочої сили, такий дозвіл обмежений часом та видом або галуззю зайнятості.

Нелегальна міграція. Сукупність нелегальних мігрантів поповнюється за рахунок осіб, які або від початку в'їхали на територію тієї чи іншої країни без відповідного дозволу, або вже після в'їзду порушили умови перебування (не залишили країни після закінчення строку перебування на її території, займаюгься діяльністю, яка не передбачена дозволом тощо).

Проблема нелегальної міграції взагалі є однією з найважливіших в цій галузі, оскільки саме з категорією нелегальних мігрантів пов'язані головні соціальні і економічні труд-ноші. Ці люди не мають належного соціального захисту, живуть і працюють, як правило, в неможливих умовах. За свою працю вони одержують плату, що є набагато нижчою за офіційний мінімум заробітної плаги.

Наявність нелегальних емігрантів зумовлює існування цілою комплексу економічних і особливо соціальних проблем у країні-реципієнті. Згадані проблеми рано чи пізно неодмінно вимагатимуть свого вирішення, найліпше засобами виваженої імміграційної політики. Ці засоби містять широке коло дій по відношенню до нелегальних мігрантів, але Їх угрупування дозволяє видіїнти: запобігання в'їзду нелегальних мігрантів на територію країни; легалізацію виявлених нелегалівї депортацію. Превентивні заходи можуть застосовуватись як країною-донором, так і країною-реципієнтом, але країна-донор теоретично не може досягти значного ефекту. По-перше, через необхідність поважання права своїх громадян на вільний вибір місця проживання, а по-друге, через неможливість розвитку цих упереджуючих заходів відповідними довгостроковими діями.

Міграція робочої сили - це головний вид як зовнішньої, гак і внутрішньої міграції, причому в країнах розвиненої ринкової економіки міграція є результатом співвідношення між пропозицією робочої сили і попитом на неї, що склалося на ринках праці різних регіонів чи різних країн. Хоча зміни можливостей зайнятості відіграють вирішальну роль у формуванні міграційного обміну робочою силою між окремими країнами і регіонами, а напрямки міграційних потоків - досить стабільні, міграція робочої сили, як свідчить аналіз обсягів і потоків міжнародних міграцій за 1950 - 1990 рр., надзвичайно рідко є безпосереднім відгуком на ринкові коливання, її обсяги коригуються урядовими заходами, спрямованими перш за все на збалансування пропозиції робочої сили з боку власного населення з наявними в країні робочими місцями. Якщо говорити про більш дрібні територіальні системи, то місцеві органи влади за допомогою економічних важелів або заохочують притік працездатного населення, або навпаки протидіють йому.

В умовах значного структурного безробіття міграція є ефективним способом регулювання ринку праці, причому імміграція (в широкому розумінні, тобто взагалі притік населення із-за меж територіальної системи) сприяє забезпеченню робочою силою тих виробництв і підприємств, що не користуються попитом з боку корінного населення, а еміграція призводить до зростання рівня зайнятості або за рахунок прямого відпливу представників тих професійних груп, що не користуються попитом на місцевих ринках праці, або «внаслідок еміграції конкурентоспроможних прошарків населення і заповнення з'явившихся вакансій тими, хто не міг на це розраховувати за інших умов.

Еміграція взагалі сприяє скороченню пропозиції робочої сили, якщо мається на увазі незворотний відплив населення (як, наприклад, донедавна міграція "село - місто") і відповідно імміграція - зростанню загальної чисельності трудоактивного населення. Але до таких наслідків призводить або існування досить масштабного потоку міграцій в одному напрямку (наприклад, з Вінниччини до Києва та інших престижних міст), або "залповий викид" мігрантів (наприклад, за межі держави внаслідок відкриття "залізної завіси", екологічної катастрофи, соціально-економічних катаклізмів тощо). Справа, однак, в то-муі що в сучасних умовах, коли ринки праці більшості країн світу, включаючи країни близького зарубіжжя, вже насичені власною робочою силою, урядові заходи протидіють в'їзду іноземців з правом роботи на необмежений строк. Реальною може бути головним чином зворотна міграція.

Зворотна міграція взагалі у світі в широких масштабах спостерігається тільки після другої світової війни. Як демоеко-номічне явище цей вид міграції являє собою повернення на баїьківшину після перебування й країні імміграції, коли одні групи замінюються іншими. Пізніше мігранти, що повернулися додому, можугь знов емігрувати на певний строк або назавжди, причому аналіз міжнародних по'юків первинної і вторинної міі ранії не виявляє зв'язку між її напрямками, хоча формування стабільних міграційних потоків, особливо зовнішніх, є насамперед наслідком саме зворотної міграції. Взагалі необхідно зазначиш, що зворотна ми рація характерна головним чином для міжнародного обміну робочою силою; внутрішні по-юки мають більшою мірою посіїйний характер.

Зворотна міграція максимально відбиває наявнісгь полігичпих у згоджень між державами і можливість вільного обігу робочої сили в межах єдиного ринку праці. Під дією цих регуляторів відбувається оберт робочої сили, наприклад, між Україною і певними ренонами Сибіру, Далекого Сходу, Африки тощо. Аж до теперішніх часів основним напрямком зворотної міграції (і в межах колишнього СРСР, і з Так званими країнами далекого за-рубі/кжя) був первинний виїзд робочої сили з Україні! з наступною ротацією ошшх груп (тих, що повернулися) новими. Про це свідчагь хоча б відомості про масштаби трудової діяльності українських громадян у країнах Східної Європи і навпаки - іноземців в Україні. Якщо другий контингент ледь налічує 20000 осіб (причому гретина працюючих в Україні іноземців -в'єтнамці), то за непрямими оцінками чисельність громадян України, то працюють нині за кордоном, перевищує 600000.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Загальна характеристика зовнішньоміграшйного руху в Україні	\|	Відплив кваліфікованої робочої сили.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.