Студопедия
Контакти
 


Тлумачний словник

Реклама: Настойка восковой моли




Авто | Автоматизація | Архітектура | Астрономія | Аудит | Біологія | Будівництво | Бухгалтерія | Винахідництво | Виробництво | Військова справа | Генетика | Географія | Геологія | Господарство | Держава | Дім | Екологія | Економетрика | Економіка | Електроніка | Журналістика та ЗМІ | Зв'язок | Іноземні мови | Інформатика | Історія | Комп'ютери | Креслення | Кулінарія | Культура | Лексикологія | Література | Логіка | Маркетинг | Математика | Машинобудування | Медицина | Менеджмент | Метали і Зварювання | Механіка | Мистецтво | Музика | Населення | Освіта | Охорона безпеки життя | Охорона Праці | Педагогіка | Політика | Право | Програмування | Промисловість | Психологія | Радіо | Регилия | Соціологія | Спорт | Стандартизація | Технології | Торгівля | Туризм | Фізика | Фізіологія | Філософія | Фінанси | Хімія | Юриспунденкция

Типи морфем

Загрузка...

Вияв морфеми у слові і його словоформах позначається терміном «морф» («морфа»).

Морф (морфа) — конкретний вияв морфеми, найменша значуща частина, що виділяється у складі певної конкретної словоформи слова; те саме, що й варіант морфеми.

Аломорф (аломорфа) — це морф певної морфеми, що зазнав фонетичної модифікації, зумовленої звуковим складом сусідніх морфів або формальною будовою слова. Наприклад, морфема з в українській мові може мати звукові варіанти з-, зі-, із-, с-: збити, зійти, ізняти, спитати. Виявом однієї кореневої морфеми є аломорфи род- і рід- у словах родити, родина, рід, рідня.

Кореневі аломорфи слід відрізняти від суплетивних коренів.

Суплетивними є корені двох слів, від яких творяться суплетивні форми одного слова. Наприклад: поганий — гірший, найгірший; брати — взяти; я — мене, мені; ми — нас, нам; він — його, йому.

Морфемна структура слова — це закономірна єдність взаємопов'язаних складових частин його, розташованих у певній послідовності відповідно до ролі їх в організації слова як цілісної одиниці лексичного і граматичного рівнів мови.

За значенням і роллю в будові слова морфеми поділяються на кореневі та афіксальні, або службові, формальні (словотворчі і граматичні). Коренева морфема є носієм поняттєвого змісту слова. Втілюючи ідею тотожності його самому собі, або внутрішню форму слова, коренева морфема протиставляється формальним засобам вираження словотвірних і граматичних значень.

Афіксальні морфеми є засобом вираження словотвірних і граматичних значень: 1) оформлення основи слова; 2) творення похідних у процесі деривації (словотвірного перетворення кореня) або граматичних форм у процесі граматичної модифікації кореня того самого слова. Пор.: 1) білити і біліти; нести і носити; 2) білий, білуватий, білизна, біленький, більмо; 3) білий, біла, біле, білі; білий — біліший — найбіліший.

 

За О.Пономаревим: Залежно від значення, функції, характеру та місця в структурі слова розрізняються морфеми кореневі й афіксальні .

Кореневі морфеми становлять лексичне ядро слова. Коренем слова називається неподільна морфема, спільна для всіх споріднених слів, які мають одне лексичне ядро: сад, садовий, садівник, садівництво. Кореневі морфеми існують як непохідні (гора, коса, озеро, бджола) і як похідні (загір'я, прокіс, бджільник, озерний). Завдяки тому, що корені містять спільне загальне значення багатьох слів, у словотворчій системі української мови утворюються гнізда споріднених слів. Слова службових частин мови мають тільки кореневу морфему.



Интернет реклама УБС

Афіксальні морфеми (службові) надають слову додаткових значень, маючи словотворче або формотворче значення. Словотворчі афікси є засобом творення нових слів; вони позбавлені самостійних лексичних значень і виявляють додаткові лексико-граматичні, лексичні та граматичні значення тільки в межах слова або в його формах. Формотворчі афікси утворюють форми одного слова. Афіксальні морфеми представлені в мові префіксами (приростками), суфіксами (наростками), інтерфіксами, постфіксами, флексіями (закінченнями).

Префікс (від лат. ргае — попереду, Гіхиз — прикріплений) — службова морфема, що стоїть перед коренем і творить нове слово: людний — безлюдний, синтетичний — полісинтетичний, фермент — антифермент. Особливість префікса як словотворчої морфеми полягає в тому, що він приєднується до цілого слова. Префікси активно утворюють нові дієслова, надаючи словам різноманітних відтінків значень: писати — розписати, недописати, переписати, надписати. Іноді префікси утворюють тільки форми того самого слова, змінюючи вид, ступінь якості, порівняння: гарний — прегарний, писати — написати, кращий — найкращий. За допомогою префіксів творяться нові слова того ж лексико-граматичного розряду (іменник -> іменник, прикметник -> прикметник, дієслово -» дієслово). Префікси утворюють нові слова разом з суфіксами, постфіксами або в комбінації кількох афіксів: авіаконструктор, посередник, приземлення, вдивлятися. На відміну від суфіксів префікси не закріплюються за частинами мови. Вони можуть утворювати і дієслова, і прикметники, і іменники: пливти — припливти, міський — приміський, єднання — приєднання.

Суфікс (від лат. зиГГіхиБ — підставлений, прикріплений) — морфема, що стоїть після кореня і має або словотворче, або формотворче значення. За допомогою суфіксів утворюються нові слова різних частин мови: вітчизна — вітчизняний, ліс — лісовий, завивати — завиванець, косий — косо, асфальт — асфальтувати. Суфікси закріплюються за певними частинами мови: існують суфікси, що утворюють іменники, дієслова, прислівники, прикметники. Значення суфіксів надзвичайно багаті і різноманітні. Вони можуть передавати значення належності (динамівець, перчини), абстрактності (бідність, секретність), експресивності (дівчинонько, дідище, питаннячко), надають певного стилістичного забарвлення, позначають жіночий рід, опред-мечену дію (горіння, штормище, теличка). Більшість суфіксів виконують у мові словотворчу роль, деякі утворюють форми того самого слова.

Формотворчими виступають суфікси дієслів, ступенів порівняння прикметників та прислівників, дієприкметників: стрибати — стрибнути, низький — нижчий, коротко — коротше, зробити — зроблений.

Інтерфікси (відлат. іпІегПхит — прикріплений між) — сполучні морфеми, що використовуються для зв'язку структурних частин у складних словах. Інтерфікси об'єднують корені (два і більше) в одне самостійне слово, можуть супроводжуватися у творенні нових слів суфіксацією. Найважливіші інтерфікси: а, є, о, у, ох. У складних словах може бути кілька інтерфіксів: медоточивий, словотворення, льоносіносушарка, трьохсотий, со-рокаметровий, грязеводолікарня, самозаймистий, краєзнавчий.

Постфікс (від лат. розШхиБ — прикріплений після) службова морфема, що стоїть у кінці слова після закінчення, має словотворче або формотворче значення. До постфіксів належать частки -сь, -ся, -небудь, -який, -де: читати — вчитатись, підняти — піднятися, будь-який, хто-небудь. Постфікси -сь, -ся, -но можуть утворювати і форми слів: вмивати — вмиватися, піди-но.

Флексія (від лат. Пехіо — згинання, перехід), — службова морфема, що не входить до складу основи, стоїть після суфікса або після кореня (у непохідних словах) і виражає відношення слів одне до одного у зв'язному мовленні. Флексії виділяються тільки в змінюваних словах, оформляються особливим звуком (звуками): книга, гнучкий, лікувати; разом з тим деякі іменники не мають вираженого звуком закінчення в називному відмінку, воно з'являється тільки в непрямих відмінках. Такі флексії називаються нульовими і є граматичними показниками роду, числа, відмінка.

Афікси виконують у мові важливу функцію — поповнюють лексику новими словами, які утворюються від споріднених слів.

Велике значення у словотворчій структурі має основа слова , зокрема твірна основа , яка може бути похідною і непохідною . Основа — це частина слова (без закінчення), що виражає його лексичне значення. Основу можуть складати або лише коренева морфема, або корінь разом з афіксами: ясен, країна, радощі, каченя, річковий.

Непохідна основа не членується на морфеми, не мотивується іншою основою. Це первісна основа, а не утворена за допомогою афіксів від споріднених слів. Значення непохідної основи виявляється зіставленням її з предметами та явищами об'єктивної дійсності. Основи слів світлий, понеділок,реле, небо, земля вважаються непохідними, оскільки в мові немає слів, з якими вони співвідносяться за значенням. Лексичні значення цих слів не мотивуються, основи не членуються на складові частини.

Похідна основа — це основа, яка членується на морфеми, за значенням і формою співвідноситься зі спорідненими словами; у складі похідної основи обов'язково має бути коренева морфема та хоча б один словотворчий афікс (префікс, суфікс, інтерфікс, постфікс), який виражає відношення похідної та твірної основи: молитовник, підглянути, генетичний, ясно, асфальтобетон.

І похідна, і непохідна основи стають твірними в процесі словотворення. Це означає, що кожна з них може утворювати нові слова за допомогою словотворчих афіксів. Твірна основа — це основа (похідна або непохідна), від якої в мові утворюються нові слова: холод (непохідна) — холодний (похідна) — холодник; земля (непохідна) — земляний (похідна) — землянка. Кожна з основ є твірною для наступного слова і таким чином утворює цілий ряд дериватів.

Функціонування слів у мові приводить до змін у морфемній будові слова. Основними чинниками зміни структури основи є порушення прямого зіставлення основ. Ці явища називають у мові спрощенням, ускладненням та перерозкладом основ. Спрощення основи — явище, коли зникає межа між двома чи кількома частинами слова або втрачається якась їхня частина. Основи, в яких відбулося спрощення, стають непохідними, не членуються на морфеми. Це пояснюється розривом змістових значень слів у зв'язному мовленні зі змістовими значеннями слів, від яких вони утворилися: пиво — пиво, погріб — погріб, сусід — сусід. Перерозклад основ відбувається тоді, коли до кореня приєднуються, зливаючись з ним в одну значеннєву частину, суфікс або префікс, і межа між морфемами в словах змінюється. Основа слова, залишаючись похідною, членується інакше, ніж раніше: вуд\л\ищ\е — вудл\ищ\е, кос\ин\к\а — косин\к\а. Ускладненням основи називається таке явище, коли непохідна основа починає членуватися на морфеми: з кореня виділяються за структурною аналогією інших слів суфікси, не властиві даному слову: фляжка — фляга, космічний — космос, пленарний — пленум. Слова фляжка, космос, пленум, запозичені з інших мов, мали непохідні основи. За аналогією (тобто під впливом членованих основ певної моделі, в яких виділялися подібні суфікси) непохідні основи починають членуватися всупереч етимології. Так утворилися непохідні основи (яких не було в мові, з якої вони запозичені) — фляжка (ж-г), космос (космічний), пленум (пленарний).

 

 


Лекція № 2


Читайте також:

  1. АЛОМОРФИ І ВАРІАНТИ МОРФЕМ
  2. Афіксальні морфеми. Загальна характеристика
  3. Вступ. Морфеміка як розділ мовознавчої науки
  4. ЗАКОНОМІРНОСТІ У СПОЛУЧУВАНОСТІ МОРФЕМ
  5. Значення і завдання роботи над вивченням морфемної будови слова
  6. Кореневі морфеми
  7. Кореневі та афіксальні морфеми. Загальна характеристика
  8. Матеріально виражені (субстанціальні) та нульові морфеми
  9. МОРФ І МОРФЕМА
  10. Морфема як мінімальна значуща частина в структурі слова. Види морфем
  11. Морфема. Частини мови
  12. Морфемний розбір

Загрузка...



<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Морфема як мінімальна значуща частина в структурі слова. Види морфем | Кореневі морфеми

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.002 сек.