Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






Пакт Молотова-Ріббентропа та його наслідки для України.

Українське питання на західноукраїнських землях у міжвоєнний період.

З 1919 р. під польською окупацією опинилися Східна Галичина, а за Ризьким мирним договором 1921 р. – Західна Волинь, Полісся, Холмщина і Підляшшя, що становило майже третину усієї площі тодішньої Польської держави. Відповідно до даних перепису 1931 р., на цій території проживало 8,9 млн. осіб, в тому числі 5,6 млн. українців та 2,2 млн. поляків.

Офіційна польська політика в українському питанні пройшла у своєму розвитку кілька етапів:

І етап – “невизначеності” (1919—1923 рр.). Суть невизначеності полягала в тому, що з погляду міжнародного права і держав Антанти, влада Польщі над Західною Україною вважалася спірною. Кожна із сторін намагалася відстояти свої інтереси. Польські власті йшли шляхом поступок і обіцянок. На Паризькій мирній конференції (28 червня 1919 р.) Польща зобов'язалася перед державами Антанти гарантувати українському населенню автономію.

II етап – “тиску" (1923-1926 рр.). У цей період при владі у Польщі перебували народові демократи (ендеки), які в українському питанні відстоювали “інкорпораційну” програму. Суть цієї програми полягала в тому, щоб окупувати західні землі України, Білорусії і Литви, домогтися визнання нових східних кордонів Польщі, а потім шляхом примусової асиміляції поневолених народів створити однонаціональну польську державу.

Економічна політика ендеків в українських землях мала на меті гальмування розвитку “східних кресів” і перетворення їх в аграрно-сировинний додаток розвинутіших власне польських земель. Уряд офіційно поділив країну на дві господарські території: Польщу «А», до якої входили корінні польські землі, і Польщу «Б», що складалася переважно із захоплених українських та білоруських земель. Польські урядові кола намагалися витравити самі поняття “Україна”, “українець”. Українське населення "східних кресів" вони називали "русинами", а всю територію іменували — Східна Малопольщина. Сигналом до активної полонізації українських земель став закон від 31 липня 1934 р., який проголосив, що державною мовою на території Польщі є польська мова.



Интернет реклама УБС

ІІІ етап – “пошуку компромісу" (1926-1937 рр.). Внаслідок державного перевороту до влади прийшов Ю. Піл судський, який виношував плани відновлення Польщі "від моря до моря". На зміну політиці тиску приходить гнучкіша політика певних поступок, пошуку компромісів (іноді імітації поступок і компромісів) з метою створення у поневоленого населення ілюзії ліквідації національного гнітуНайчисленніша українська партія УНДО у жовтні 1935 р. бере курс на "нормалізацію" польсько-українських відносин. У відповідь уряд іде на деякі поступки. Лідер УНДО В. Мудрий був обраний одним з п'яти віце-маршалків сейму. Вийшли на волю більшість в'язнів-українців з концтабору в Березі-Картузькій. Нові фінансові позики одержали українські економічні установи, зокрема, банк "Дністер”, "Українська ощадниця" тощо.Однак, напередодні Другої світової війни під тиском зовнішніх обставин, а особливо, побоюючись позиції Німеччини в українському питанні, польський уряд 1937 р. різко змінює акценти у своїй національній політиці, фактично повертаючись до доктрини однонаціональної польської держави.

Цілком очевидно, що, незважаючи на постійне коливання офіційного курсу польського уряду в українському питанні, на всіх етапах суттю цього курсу залишалася асиміляція українського населення.

23 серпня 1939 року несподівано для всіх було підписано радянсько-німецький договір про ненапад, т. зв. пакт Молотова-Ріббентропа. У таємному додатковому протоколі до пакту про ненапад зафіксовані стратегічні агресивні наміри Сталіна і Гітлера щодо сфер впливу у Східній Європі. У ньому були пункти, які безпосередньо стосувалися українських земель. Так, у пункті 2 зазначалося, що ''на випадок територіальних і політичних перетворень в областях, які належать Польській державі, сфери впливу Німеччини на СРСР будуть розмежовані приблизно по лінії рік Нарев, Вісла, Сан''. В пункті 3 було записано: ''Щодо Південно-Східної Європи Радянська сторона вказала на свою зацікавленість у Бессарабії. Німецька сторона ясно заявила про повну політичну незацікавленість у цих територіях”.17 вересня, реалізовуючи таємний протокол пакту Молотова-Ріббентропа, Червона армія перейшла р. Збруч і вступила на територію Західної України. Як офіційний привід для введення своїх військ радянське керівництво називало захист життя і майна населення Західної України і Західної Білорусії. Насправді ж Москві хотілося покращення своєї геополітичної ситуації – перенесення своїх кордонів у зв'язку з загрозою нової війни. Очевидно, не останню роль зіграло прагнення ліквідувати націоналістичний ''П'ємонт'' у Галичині. На німецькому боці залишились давні українські землі: Холмщина, Підляшшя, Посяння, Лемківщина. Радянське керівництво поспіхом оформляло новий політичний і територіальний статус Західної України. Щоб надати легітимного характеру приєднанню західноукраїнських земель до Української РСР, 22 жовтня 1939 року відбулися вибори до Народних Зборів Західної України. Вибори проводились під контролем радянських військ і партійної влади. Всі без винятку кандитати належали до блоку партійних і безпартійних. 27 жовтня 1939 року Нородні Збори у Львові проголосили встановлення радянської влади. А через два дні (29 жовтня) вони звернулися з проханням до Верховної Ради СРСР включити західноукраїнські землі до складу УРСР, тим самим завершити возз’єднання західних українців у складі єдиної держави.У відповідності з законом Верховної Ради СРСР від 1 листопада 1939 року Західна Україна стала складовою частиною Радянської України. Було утворено 6 нових областей: Волинську, Дрогобицьку, Львівську, Ровенську, Станіславську і Тернопільську. Наступним кроком у реалізації статей німецько-радянського договору, що стосувалися українських земель, було вирішення проблеми Північної Буковини та Бессарабії. 28 червня 1940 року Радянський Союз, погрожуючи Румунії війною, змусив її віддати ці землі, заселені українцями. Рішенням Верховної Ради СРСР від 2 серпня 1940 року вони увійшли до складу Української РСР.


Читайте також:

  1. F) Наслідки демографічного вибуху.
  2. А/. Верховна Рада України.
  3. Адміністративний арешт активів та його наслідки
  4. Актуальні проблеми економічної безпеки України.
  5. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства як методична основа діагностики його спроможності протидіяти кризовим явищам та ліквідувати їх наслідки
  6. Антична колонізація Північного Причорноморья та її наслідки.
  7. Аншлюс Австрії. Мюнхенська конференція та її наслідки. Крах політики західних держав щодо умиротворення агресора
  8. Архаїчні культури на території України. Трипільська культура та її здобутки.
  9. Б/. Президент України.
  10. Банківська система України. Правовий статус Національного Банку України
  11. Банкрутство підприємства: причини, наслідки, процедура.
  12. Банкрутство підприємства: причини, оцінка ймовірності настання та наслідки




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Репресії в Україні: характер, масштаби та наслідки | Адміністративний устрій та окупаційний режим в Україні під час війни 1941-1945 рр

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.001 сек.