В 30-х роках було зроблено спробу систематизувати курс методики викладання літератури. Виходять такі праці.

У 30-х роках накреслюється система освіти, яка в основному збереглася й до нашого часу. В 19387 році у 5-7 класах замість вивчення курсу історії літератури було введено літературне читання. У програмі з української літератури на 1937-1938 навч. рік зазначалося, історичний курс літератури залишається тільки у 8-10 класах.

Березня 1932 року було прийняте рішення президії ЦК профспілки, в якому зазначалося, що стабілізація підручника, до чого прагнули кращі вчителі, є неправильною і політично шкідливою. Все пояснювалося теорією відмирання школи. Вважалося, в майбутньому не школа буде виховувати дітей, пролетарське оточення.

Провідні методисти того часу піднімали питання стабілізації шкільних підручників, яких не вистачало і які часто мінялися (діти користувалися так званими робочими книгами). Це вело до безсистемності знань учнів.

З 1930 по 1933р. на Україні припинено процеси українізації. Українська система освіти була уніфікована із загальносоюзною. У цей період було нанесено серйозного удару по навчанню й вихованню учнів, адже почався процес скорочення українських шкіл, у яких навчалося близько 92% дітей рідною мовою, почалися репресії проти діячів культури, науки, освіти.

Методичні пошуки 30-х років.

Своєрідною інтерпретацією Дальтон – плану був бригадно-лабораторний метод. За ним клас ділився на кілька бригад, кожна отримувала завдання. Про їх виконання на заключному етапі інформував бригадир. Індивідуальна робота з дітьми, як правило, не проводилася.

Тогочасним нововведенням був Дальтон – план (Долтон - план), запозичений в американських педагогів, які протягом 1904-1920 років широко проводили експериментальні дослідження і наукове обґрунтування індивідуального навчання. За ним учні вільно розпоряджалися своїм робочим часом, навчаючись за індивідуальним графіком, при цьому щоденно одержували інструктаж учителя.

У 20-х роках вводиться у школах “метод проектів”. Замість сидіти за шкільною партою, у навчальний час учні йшли на фабрики, заводи, установи, випускали стінгазети, влаштовували виступи і концерти, читали робітникам художню літературу. Такі форми роботи розвивали громадську активність школярів, а не давали глибоких знань.

Методичні пошуки в 30-ті роки також супроводжувалися труднощами у розв’язанні проблем літературної освіти школярів. Так намітилися дискусія між проф. Харківського університету А.Машкіним та О.Білецьким (пізніше відомий літературознавець). Перший перевагу віддавав ідейному спрямуванню художнього твору під час вивчення його у школі (причому нерідко ідейний зміст розглядався поза формою його вираження), О.Білецький намагався привернути увагу вчителів до питань художньої майстерності автора.

Проф. А.Машкін видає “Методику літератури”(1931), яка науково-методичним комітетом Наркомосу УРСР рекомендувалася як посібник для студентів інститутів профосвіти, що готували вчителів-словесників.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
На шляху шукань.	\|	Зміна принципів управління

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.