МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Правозахисний та дисидентський рух в Україні.Гальмівні процеси у соціальному та економічному розвитку СРСР та УРСР в 60-70 рр. Невтішне становище народного господарства в середині 60-х років вимагало негайних і глибоких економічних та соціально-політичних реформ. Пленум ЦК КПРС, що відбувся у вересні 1965 p., прийняв постанову "Про покращення управління промисловістю, вдосконалення планування та посилення економічного стимулювання промислового виробництва".
Пленум визнав за необхідне ліквідувати ради народного господарства і повністю підпорядкувати підприємства загальносоюзним і союзно-республіканським міністерствам, побудованим за галузевим принципом. Це означало втрату контролю республіканських урядів над більшістю заводів і фабрик, які знаходилися на територіях союзних республік. Після реорганізації абсолютна більшість українських підприємств стала підпорядковуватися центральним міністерствам і відомствам. Отже, ліквідація раднаргоспів зміцнювала централістські тенденції в Радянському Союзі, посилювала монополізм, що в умовах науково-технічної революції стало додатковим чинником деградації економіки. Ситуація ускладнювалася відсутністю політичних перетворень, демократизації суспільного життя. Натомість невдовзі розпочалася повзуча реакція, тяжіння до адміністрування, страх перед новаціями. Централізована система планування і розподілу матеріальних ресурсів часто не спрацьовувала, що призводило до перебоїв у забезпеченні ресурсами, товарами та інших стихійних бід бюрократичного веденнягосподарства. Результатом такої економічної політики став тяжкий фінансовий стан, постійний дефіцит товарів і продуктів народного споживання, послуг, залишалася також невирішеною житлова проблема.
Правозахисний рух - частина дисидентського руху в СРСР, зосереджена насамперед на відстоюванні громадянських прав і свобод громадян, гарантованих Конституцією СРСР (свобода слова, друку, демонстрацій, асоціацій тощо), незалежно від їх приналежності до будь-яких соціальних, національних або світоглядним групам. Під правозахисною діяльністю, головним чином, розумілася діяльність, спрямована на захист прав інших людей висловлювати власну думку і жити на свій розсуд, навіть якщо ця думка і цей спосіб життя не збігаються з думками і способом життя самих правозахисників. 1. Основні форми правозахисної діяльності 1.1. Поширення самвидаву З кінця 1960-х рр.. правозахисний самвидав виникає і в більш організованих формах - перш за все, у вигляді інформаційного бюлетеня " Хроніка поточних подій "( 1968 - 1983), який здійснював моніторинг порушень прав людини в СРСР. 1.2. Демонстрації Публічні акції були винятковим явищем в діяльності правозахисників, оскільки їх можливий інформаційний резонанс всередині радянського суспільства в умовах повного державного контролю над ЗМІ не міг не бути вкрай незначним. Етапи правозахисного руху 1 1965-1972 Період становлення правозахисного руху, викликаний реакцією після " хрущовської відлиги ", явно виявилася кримінальною справою ( 1965) щодо Андрія Синявського і Юлія Даніеля. Великий резонанс отримало "Відкритий лист" священиків Гліба Якуніна і Миколи Ешлімана в листопаді 1965 року. 2 1973-1975 Період міжнародного визнання і кризи руху. 3 1976-1985 Гельсінкський період. 4 1986-1991
67 Перші кроки перебудовчих процесів в Україні (кінець 80-х - поч. 90-х рр.) На поч. 1980-х років дедалі очевиднішою ставала неможливість збереження без істотних змін існуючих у СРСР порядків, що висувало на передній план необхідність реформ у всіх сферах суспільного життя. Поява на посту Генерального секретаря ЦК КПРС Михайла Горбачова зародила в масах ілюзорну надію на реальність позитивних зрушень у країні. Розпочатий ним процес оновлення одержав назву «перебудова». Цей процес був зумовлений багатьма чинниками. Одні з них (симптоми системної кризи) підштовхували до радикальних змін у суспільстві, інші - уможливлювали ці зміни, створювали сприятливі засади для суспільних модифікацій. У міжнародній сфері: - реальна загроза стадіального відставання - на той час світ вступав у постіндустріальну стадію розвитку, а СРСР ще не подолав індустріальної; - загострення міжблокового протистояння, ескалація гонки озброєнь, що підривали економіку та посилювали соціальне напруження в державі; - участь СРСР у безперспективній війні в Афганістані, яка вела до міжнародної ізоляції Радянського Союзу, значних матеріальних, демографічних та моральних втрат. У політичній сфері: - підміна справжнього народовладдя формальним представництвом трудящих у Радах, обмеження їх реальної влади, що зумовлювало відчудження народу від владних структур, формування атмосфери пасивності, утриманства, абсолютного пріоритету державних інтересів щодо особистісних; - ігнорування принципу розподілу влад, що призвело до концентрації влади, зловживання нею. І етап (квітень 1985 - січень 1987 р.) - визрівання політичного курсу перебудови. У квітні 1985 р. на Пленумі ЦК КПРС було проголошено курс на прискорення соціально-економічного розвитку країни: інтенсифікація економіки, прискорення науково-технічного прогресу, активізація «людського фактора», перебудова управління та планування, удосконалення структурної та інвестиційної політики, підвищення організованості й дисципліни, поліпшення стилю діяльності, обґрунтування кадрових змін. Перетворення на початковому етапі не були системними і стосувалися передусім економіки.
Перші результати в економіці були обнадійливими, що зміцнювало в керівництва надії на швидке поліпшення життя звичними командними методами. Реформаційні акценти дедалі більше починали зміщуватися з економічної сфери в політичну. У лютому 1986 р. XXVII з'їзд КПРС прийняв «нову редакцію» програми партії, з якої було усунуто завдання побудови основ комунізму, проголошено курс на удосконалення соціалізму. М.Горбачов висунув два принципові гасла: «гласність» і «широка демократія», які суттєво вплинули на подальший розвиток суспільних процесів.
Читайте також:
|
||||||||
|