Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Постсинаптична мембрана

Пресинаптична частина синапса

Постсинаптичне Пресинаптичне

Через синапс

Види центрального гальмування

Процес гальмування – обмежовує потрапляння нервових імпульсів до еферентних нейронів, це має визначне значення для координації діяльності ЦНС, звільняє її від переробки несуттєвої інформації.

Гальмування – це зменшення, або повне припинення відповідної реакції на подразнення.

В ЦНС гальмування – активний процес а не втома нейронів.

Гальмування зв’язане з існуванням гальмівних нейронів, які вони іннервують (вставні нейрони Реншоу, а в мозочку нейрони Пурпіньє).

Механізм передачі нервового імпульса

Пресинаптичне і постсинаптичне гальмування

Гальмування – це активний нервовий процес, результатом якого є припинення, або повне послаблення збудження.

Розрізняють два типи гальмування:

гіперполярізаційне деполярізаційне

Збуджуючий	Гальмівні ІІ і ІІІ синапси

І – збуджуючий

ІІ – постсинаптичне (гіперполярізаційне) гальмування

ІІІ – пресинаптичне (деполярізаційне) гальмування

2. – синаптична щілина

ЗБ – збудження

Г – гальмування

М+ - збуджуючий медіатор

М- - гальмуючий медіатор

ЗПСП – збуджуючий постсинаптичний потенціал

ГПСП – гальмуючий постсинптичний потенціал

ПД – потенціал дії

Постсинаптичне (гіперполярізаційне гальмування)	Пресинаптичне (деполярізаційне гальмування)
Характеризується тим: 1. Що в нервових закінченнях гальмівних нейронів під впливом нервових імпульсів, що надходять по аксонах в синаптичну щілину. 2. Виділяється гальмівний медіатор ГАМК (або гліцин). 3. Який не деполярізує . 4. А навпаки – гіперполярізує постсинаптичну мембрану. 5. І таким чином знижує, або припиняє збудливість мембрани соми чи дендритів нейрона.	Виникає за умов: 1. Зменшення або припинення вивільнення збуджуючого медіатора із пресинаптичної частини синапса. 2. Таке гальмування викликається деполяризацією, яка розвивається в 3. Спеціальних додаткових аксоаксональних синапсах на пресинаптичних аксонних закінченнях (закінченнях з пресинаптичною потовщенною частиною). 4. Тривала деполяризація пресинаптичних аксонних закінчень створюється аксоном спеціального гальмівного нейрона.
Гіперполярізація (збільшення мембранного потенціала) пояснюється тим, що: 1. Гальмівні медіатори підвищують проникливість мембрани для іонів хлору і калію. 2. Аніони хлору (Cl-) входять в середину клітини. 3. А катіони калію (К+) виходять на поверхню мембрани. 4. Внаслідок цього збільшується негативний заряд внутрішньої сторони мембрани і 5. Збільшується позитивний заряд зовнішньої сторони мембрани 6. Настає гіперполярізації мембрани 7. Яка усуває можливість деполяризації, що лежить в основі збудження.

Крім розглянутих цих двох типів синаптичного гальмування, існує вторинне гальмування, яке здійснюється без участі спеціальних гальмівних структур і без гальмівних медіаторів. Вторинне гальмування може розвиватися при сильному збудженні збудливих нейронів.

6. Інтегративна функція ЦНС:

- конвергенція

- дивергенція

- сумація

- іррадіація збуджень

Інтеграція – це узгодження і об’єднання діяльності різних систем в єдине ціле.

Встановлено ряд загальних законів, які об’єднують різні системи в єдине ціле – це принципи:

1. Конвергенція – імпульси, які приходять в ЦНС, можуть сходитись до одних і тих же рухових нейронів. 3. Сумація збудження при тривалому і частому надходженні подразників підпорогової сили – ці подразнення накопичуються і проявляються залпом відповідної реакції. Наприклад, ефект чихання.

2. Дівергенція – це здібність нейрона встановлювати чисельні зв’язки з іншими нейронами. Звідси, одна й таж нервова клітина приймає участь в різних нервових процесах і реакціях, котролювати інші нейрони, тобто, кожен нейрон може забезпечувати розповсюдження імпульсів – іррадіацію збудження. Дівергенція більш типова для чутливого відділу ЦНС 4. Іррадіація збудження – нервові імпульси при потраплянні в ЦНС при сильному і тривалому подразненні рецепторів викликають збудження не тільки рефлекторного центра, але й інших нервових центрів.

7. Координаційна функція ЦНС:

- реципронна іннервація

- принцип домінанти

- принцип кінцевого шляху

Координація – це узгоджувальна взаємодія окремих рефлексів з метою пристосування до умов існування. (Який рефлекс в першу чергу, який в другу, в третю…).

Принцип реципронності. Суть цього принципу полягає в тому, що при збудженні одних нервових центрів діяльність інших може галмуватись.

Цей принцип реципронності був показаний на діяльності м’язів антагоністів – згинаючій і розгинаючій.

Принцип загального кінцевого шляху. Чутливих нейронів набагато більше ніж рухових, й тому різні аферентні шляхи зводяться до загальних вихідних шляхів.

Принцип зворотнього зв’язку. При скорочені скелетних м’язів подразнюються їх пропріорецептори, які посилають імпульси в ЦНС, які контролюють силу та інші характеристики м’язового скорочення.

Принцип домінанти лежить в основі узгоджувальної діяльності організму.

Домінанта – тимчасово пануюче вогнище збудження в ЦНС, яке визначає характер відповідної реакції організма на зовнішнє і внутрішнє подразнення.

Ухтомський винайшов, що подразнення аферентного нерву, звичайно ведучого до скорочення м’язів кінцівок при переповненому у тварини кишківнику, визиває акт дефекації. В даному випадку центр дефекації гальмує рухові центри, а центр дефекації починає реагувати на сторонні для нього сигнали.

Властивості домінантного центру збудження

І – підвищена збудливість. Його нейрони мають високу збудливість, що сприяє надходження до них збуджень з інших центрів.

ІІ – здібність до сумації. За рахунок цих імпульсів активність домінанти ще більше збільшується, а діяльність інших центрів гальмується.

ІІІ - стійкість і інертність. Збудження характеризується стійкістю і інертністю, тобто зберігається після дії стимулу.

Вважають, що в кожний момент життя виникає домінантне вогнище збудження, яке підкоряє собі діяльність всієї НС і визначає характер пристосувальних реакцій. Формування умовних рефлексів та їх гальмування також зв’язане з наявністю домінуючого вогнища збудження.

Безумовні рефлекси:

1. Це прості дії, які здійснюються через нижчі відділи ЦНС (спинний, довгастий мозок, підкоркові центри)

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Пурини та нуклеотиди (АТФ)	\|	ТОВАРОЗНАВЧИЙ АНАЛІЗ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.