Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Дифференциация регионов по уровню развития производительных сил

Для реалізації регіональної соціально-економічної політики держави надзвичайно важливе значення має знання територіаль­ної диференціації розвитку продуктивних сил. Виявлення та оцін­ка територіальних пропорцій продуктивних сил і динаміки їх зміни дозволяє обґрунтовано вирішити питання цілеспрямовано­го формування територіальної структури виробництва згідно з наявними природними, соціальними та економічними можливос­тями територій з урахуванням територіального поділу праці. Най­більш загальною особливістю розвитку економіки в останні роки є зниження темпів спаду виробництва. Вперше в 1999 р. з'яви­лись ознаки стабілізації економічного розвитку, які у наступні ро­ки зміцнилися. Свідченням цього є зростання промислового виробництва, зокрема товарів народного споживання, особливо не­продовольчих товарів. Зростання обсягів випуску промислової продукції відмічено в усіх регіонах, областях. Стабілізаційні тен­денції мали місце і в інших сферах економічної діяльності: збі­льшення капіталовкладень, зростання обсягів житлового будів­ництва, скорочення дефіциту державного бюджету тощо.

У 2000 р. тривала тенденція до скорочення частки галузей, які є базовими в економіці України. Високою залишалась частка найбільш енергомістких та екологічно шкідливих галузей проми­словості — паливно-енергетичного, металургійного та хімічного комплексів. Ці базові галузі економіки визначають виробничу спеціалізацію великих індустріальних регіонів України — Дон­басу і Придніпров'я та відіграють важливу роль у міжнародному поділі праці. Сприятливі природні та соціально-економічні пере­думови, які склалися у цих регіонах, та можливості технологіч­ного оновлення виробництва в них і в майбутньому відігравати­муть вирішальну роль у формуванні матеріальних і соціальних продуктивних сил цих регіонів.

Продукція промисловості таких базових галузей, як електро­енергетика, чорна металургія, паливна, хімічна і нафтохімічна промисловість, машинобудування і металообробка в 2000 р. ста­новила понад 70 % від усієї виробленої промислової продукції. Таким чином, регіони, в яких розміщені ці галузі, зберігають лі­дируючі позиції в економіці України. Це зумовлюється ще й тим, що ці галузі в останні роки мають найбільшу сприйнятливість для інновацій, впровадження прогресивних технологічних проце­сів, сучасного технологічного устаткування та засобів механізації. Значна частина території України знаходилася в зоні дії де­пресивних процесів. Це стосується Карпатського, Подільського, Поліського та Причорноморського економічних районів. Саме частка цих районів у промисловому виробництві України знизи­лась. Наприклад, якщо у 1996 р. обсяги промислової продукції у Карпатському районі становили 6,2 % загальнонаціонального ви­робництва, то у 2000 р. — лише 5,6 %. У Подільському районі ці показники становили відповідно 5,2 та 4,7 %, а у Поліському ра­йоні за цей самий період — 6,0 % та 5,2 %. Разом з тим зросла частка Східного, Придніпровського та Центрального районів в загальнонаціональних обсягах промислової продукції.

Зміна територіальних пропорцій у випуску продукції сіль­ського господарства мала інший характер. Найбільш високі показ­ники приросту продукції сільського господарства характерні для Придніпровського (1,2%) та Причорноморського (1,1 %) економінних районів. Частка Придніпровського району в Україні зрос­ла з 11,7 % до 12,9 %, а Причорноморського — з 13,9 % до 15,0 % Для інших економічних районів характерним було зменшення їх частки у загальнонаціональному виробництві сільськогосподар­ської продукції. Особливо знизилась частка Поліського району.

Найбільш загальним показником економічної діяльності є вало­ва додаткова вартість, яка включає оплату праці найманих пра­цівників, податки за виключенням субсидій, пов'язаних з вироб­ництвом, та валовий прибуток. У цілому по Україні вона стано­вить понад третину загального випуску продукції в ринкових цінах. Загальною тенденцією в останній період було зростання вироб­ництва валової додаткової вартості в абсолютних показниках як по загальному обсягу, так і в розрахунку на душу населення. До того ж найвищі показники виробництва доданої вартості були характерні, головним чином, для високоіндустріальних регіонів (Придніпров'я, Донбас) і найнижчі — для агроіндустріальних (За­карпаття, Буковина).

Розвиток продуктивних сил значною мірою залежить від інвес­тиційної діяльності. Витрати на розширення і оновлення вироб­ництва, впровадження нових технологій, матеріалів, знарядь пра­ці забезпечують не лише відтворення речових продуктивних сил, а й сприяють їх нарощуванню та розвитку.

Основним напрямом інвестицій є інвестиції в основний капі­тал (капітальні вкладення). Вони являють собою витрати на нове будівництво, реконструкцію, розширення та технічне переозбро­єння діючих промислових, сільськогосподарських, транспортних, торгових та інших підприємств, витрати на будівництво об'єктів житлово-цивільного призначення.

Розподіл капіталовкладень між регіонами характеризує їх те­риторіальну структуру. У зв'язку із децентралізацією економіч­них відносин, розширенням прав регіонів, збільшенням їх еконо­мічних можливостей зростає і роль регіональної інвестиційної політики. Нові ринкові умови господарювання визначають і нові можливості інвестиційної діяльності на всіх регіональних рівнях. Насамперед, це стосується інвестиційних можливостей — комер­ційних банків, виробничих підприємств, приватних місцевих ін­весторів тощо.

У зростанні матеріальних продуктивних сил важлива роль на­лежить відтворювальній структурі інвестицій в основний капітал. В Україні зберігається тенденція зменшення інвестицій у будів­ництво нових підприємств (включаючи розширення діючих). Якщо в 1996 р. вони становили близько 35 % усіх інвестицій в основний капітал, то в 2000 р. — трохи більше 31 %. Найбіль­шою у структурі інвестицій була частка інвестицій, яка спрямо­вувалась на технічне переозброєння та реконструкцію діючих підприємств. Частина інвестицій (6—10 %) спрямовувалась на окремі, найбільш перспективні об'єкти діючих підприємств.

Територіальні зрушення у відтворенні матеріальних продук­тивних сил характеризуються зміною їх структури. Показниками територіального зосередження були коефіцієнти інвестицій в ос­новний капітал у співвідношенні до підсумку по Україні в порів­нянних цінах. У 1996 р. у Донецькому і Придніпровському райо­нах було сконцентровано 36,3 % усіх інвестицій України в основ­ний капітал. У Центральному (15,6 %) і Східному (14,0 %) райо­нах зосереджувалось майже ЗО % інвестицій. Таким чином, у чо­тирьох економічних районах (з восьми по Україні) було зосере­джено дві третини всіх інвестицій.

У сучасний період територіальні зрушення характеризуються значним збільшенням інвестицій у Центральному і деяким зрос­танням їх у Причорноморському районах. У решті районів зафік­совано спад інвестицій в основний капітал. Індекси динаміки ін­вестицій по окремих районах за досліджуваний період свідчать, що в Центральному районі вони становили 135,1 %. При цьому ця частка приросту припадає на Київський регіон, головним чи­ном на Київ. У Причорноморському районі індекси динаміки становили 110 %, і припадає цей приріст на АР Крим (143,9 %) та Одеський (121,6 %) регіон.

Найбільший спад інвестицій зафіксовано у Подільському (майже на 20 %) і Поліському (майже на 22 %) економічних ра­йонах. Разом з тим в умовах загального по економічному району зниження інвестицій в окремих регіонах (областях) мало місце певне зростання індексів динаміки. Так, в умовах загального зниження інвестицій по Карпатському економічному району на 7,1 % у Закарпатському регіоні (області) мав місце приріст на 28,0 %. При спаді інвестицій у Поліському районі в цілому мало місце зростання коефіцієнтів по Волинському (на 22,5 %) і Рів­ненському (на 4,2 %) регіонах. При спаді інвестицій в цілому по Східному економічному району на 3,1 % у Полтавському регіоні їх приріст становив понад 15 %.

Спрямування інвестицій в основний капітал дало змогу ввести в дію додаткові основні фонди. Найбільше (66,6 %) введених основ­них фондів припадало на чотири економічні райони — Донецький, Придніпровський, Східний і Центральний. У 2000р. їх частка в Україні зросла до 69 %. При цьому приріст коефіцієнтів територіального зосередження основних фондів був обумовлений за рахунок їх приросту у Донецькому (на 2,2 %) та Центральному (на 4,9 %) еконо­мічних районах. У Придніпровському і Східному районах зафіксо­вано зниження показників введення в дію основних фондів. Додатне значення мав і коефіцієнт територіального зосередження введених основних фондів у Карпатському районі. Частка інших районів у за­гальнодержавному введенні основних фондів у 2000р. знизилась. Найсуттєвіше зниження характерне для Придніпровського (4,5 %), Поліського (1,9 %) та Подільського (1,5 %) економічних районів.

Необхідно зазначити, що індекси динаміки введення основних фондів, тобто відношення обсягів основних фондів у 2000 р. до обсягів у 1996 р., характеризуються зростанням показників у всіх економічних районах і регіонах (областях). Однак приріст цей мав значні територіальні відмінності. Так, якщо в Центральному ра­йоні індекс динаміки становив 219,7 %, то в Поліському — 127,3 %, а Придніпровському — 128,0 %. Територіальні відмін­ності у введенні основних фондів зумовили і територіальні зру­шення у відтворенні матеріальних продуктивних сил — подаль­ше їх значне зростання у Центральному і Донецькому районах, незначне зростання у Карпатському і Причорноморському і спад різної величини — у решті економічних районів України.

Населення разом з матеріальними і природними ресурсами є основою функціонування господарства. Роль населення у розвит­ку і територіальній організації господарства багатогранна, оскіль­ки людина є головною продуктивною силою. Вона власною пра­цею створює матеріальні і духовні блага, споживає їх, забезпе­чуючи відтворювальний процес суспільства і природи.

Серед чинників розвитку і розміщення продуктивних сил виріз­няється група соціальних, в складі яких важливе місце належить со­ціально-демографічним. Останні охоплюють чисельність населення і його динаміку, розміщення, структуру (вікову, освітню) тощо.

Динаміка територіальних зрушень у відтворенні населення ви­значається зміною його чисельності. В останні роки продовжува­лось зменшення загальної чисельності населення України. Зміна чисельності населення позначилась і на коефіцієнтах його тери­торіального зосередження. Населення по території України роз­міщено нерівномірно. Найбільше його зосереджено в Донецькому і Придніпровському районах (майже ЗО % загальної його чисель­ності в Україні). Найнижчі коефіцієнти територіального зосере­дження населення припадають на Подільський і Поліський райони.

За останній період територіальне зосередження населення заз­нало певних змін. Так, у Центральному і Карпатському районах воно зросло. За той же час у Придніпровському і Донецькому ра­йонах коефіцієнти зменшились. У решті районів територіальні зру­шення чисельності населення в бік зростання чи зменшення не бу­ли суттєвими.

Показник густоти населення, який показує ступінь заселеності те­риторії як по Україні в цілому, так і по всіх регіонах (областях), змен­шується. При цьому найбільш суттєвим зменшення густоти населен­ня (на 3—6 чоловік) було у Луганській, Донецькій і Дніпропетровсь­кій областях. Не змінилась густота населення лише в Івано-Франків­ській та Рівненській областях. На території інших економічних райо­нів та областей густота населення зменшилась на 1—2 чоловіки.

Демографічною базою соціальної продуктивної сили виступає насамперед, працездатне населення працездатного віку. Коефіці­єнти територіального зосередження цієї категорії населення свід­чать про те, що найбільша його частка від загальної чисельності жителів України зосереджена у Донецькому і Причорноморсько­му районах — понад 15 %, найменша — у Подільському (понад 8 %) та Поліському (понад 9 %) районах.

За останні роки відбулися певні зрушення в територіальній концентрації цієї категорії населення. Так, у Карпатському, Полі­ському і Центральному економічних районах коефіцієнти тери­торіального зосередження населення зросли. У Придніпровсько­му і Причорноморському районах вони залишились без зміни, а в решті районів зменшились.

Найбільшими є масштаби підготовки кваліфікованих робітни­ків у Донецькому і Придніпровському районах. Коефіцієнти те­риторіального зосередження становлять: у Донецькому районі — понад 17 % загальної чисельності підготовлених кваліфікованих робітників України, а в Придніпровському — майже 15 %. Най­менша частка підготовлених кваліфікованих робітників припадає на Подільський і Поліський район.

Відбулися певні зрушення у територіальних пропорціях відт­ворення кваліфікованих робітників. Так, територіальне зосере­дження цієї категорії населення зросло лише у трьох районах — Поліському (на 0,7 відсоткового пункту), Східному (на 0,5 відсот­кового пункту пункти) та Центральному (на 0,6 відсоткового пункту). Найбільш суттєве зменшення відбулося у Причорномор­ському економічному районі.

Показники випуску студентів навчальних закладів усіх рівнів акредитації також характеризують інтелектуальне відтворення продуктивних сил людей. Найбільша кількість студентів, які за­кінчили вузи, була у Центральному і Східному районах, де вони становили відповідно понад 19 та 16 % загальної кількості випус­ку студентів України. Ці райони є головними у підготовці висо­кокваліфікованих спеціалістів на Україні. Найменші показники припадали на Подільський і Поліський райони. Тут щорічно ви­пускалось 7,0—7,5 % загальної чисельності студентів України.

Важливим показником інтелектуального відтворення соціаль­них продуктивних сил є обсяги навчання учнів у загальноосвітніх школах. Найбільша кількість учнів, які навчались у загальноосвіт­ніх школах, була у Причорноморському та Донецькому районах. Так, у Донецькому районі навчалося у 1999/2000 н. р. близько 14 % усіх учнів України, а в Причорноморському — майже 16 %. Найнижча частка учнів припадала на Подільський (близько 9 %) і Поліський (близько 11%) райони.

Таким чином, на території України відбуваються певні зміни у територіальній організації матеріальних та соціальних продуктив­них сил, їх територіальних пропорціях. Це необхідно враховувати у перспективних планах економічного та соціального розвитку ре­гіонів у перспективі.

У цілому слід відзначити, що найбільш результативним було функціонування господарських комплексів у Донецькому і Прид­ніпровському економічних районах, в яких виробляється понад третину валової доданої вартості України (33,6 %), тут зосере­джено понад третина виробничих фондів. Вирізняються ці райо­ни і найбільшими інвестиціями в основний капітал, які становили понад третину загальнодержавних. Тут зосереджено близько тре­тини населення України.

Це свідчить про те, що в цих економічних районах склався фондо- і капіталомісткий комплекс індустріального виробництва, який дає понад половину промислової продукції країни. Ці два економічні райони беруть активну участь у зовнішньоекономіч­ній діяльності. Так, експорт товарів з цих районів становив понад половину загальнодержавного експорту, що забезпечує основні валютні надходження в Україну.

Виробництво валової додаткової вартості на одну особу в 2000 р. в них було у 2,3 більшим, ніж у регіонах з найменши­ми показниками (Закарпатська, Тернопільська і Чернівець­ка області).

На другому місці за результативністю економічної діяльності були Причорноморський, Східний та Центральний економічні ра­йони. У них вироблялась майже третина промислової, 40 % сільсь­когосподарської продукції та 43 % додаткової вартості. Ці райони дають майже 35 % експорту товарів України. На Карпатський, Подільський і Поліський райони припадає 23 % виробництва валової додаткової вартості, 15,5 % промисло­вої і менше 40 % сільськогосподарської продукції країни. Незнач­на їх частина і в експорті товарів.

Наведені дані свідчать про відчутну диференціацію регіонів Украї­ни за рівнем розвитку та їх продуктивною господарською діяльністю.


Читайте також:

  1. Коэффициент неравномерности развития речной сети
  2. ЛЕКЦИЯ № 1. Информационные и коммуникационные технологии: сущность и исторические этапы их развития. 3 страница
  3. Методологические основы региональной экономики и условия регионального экономического развития
  4. Социально-экономические и экологические проблемы регионов и пути их решения
  5. Тема 1. Понятия логистики и факторы ее развития, методология
  6. Тема 6. Методы анализа и прогнозирования развития среды организации
  7. Тема: Общие направления развития ТАУ. 11 страница
  8. Этапы развития Киевской Руси 1 страница
  9. Этапы развития Киевской Руси 10 страница
  10. Этапы развития Киевской Руси 10 страница
  11. Этапы развития Киевской Руси 100 страница




Переглядів: 790

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Экономика региона – звено единого хозяйственного комплекса Украины. | Социально-экономические и экологические проблемы регионов и пути их решения

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.004 сек.