• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Класифікація професій.

Найпростіші професії.

Цей розділ охоплює найпростіші професії (роботи), що потребують знань для виконання простих завдань з використанням ручних інструментів, в деяких випадках із значними фізичними зусиллями.

Професійні завдання пов’язані з продажем товарів на вулиці, збереженням та охороною майна, прибиранням, чищенням, пранням прасуванням та виконанням низькокваліфікованих робіт у видобувній, сільськогосподарській, риболовній, будівельній та промисловій галузях тощо.

Для виконання професійних завдань достатньо неповної базової загальної середньої освіти або початкової загальної освіти та мінімальної професійної підготовки на виробництві чи інструктажу.

Крім того, класифікатор вміщує „Абетковий покажчик професійних назв робіт” та „Покажчик професійних назв робіт за кодами професій”. Кожен з даних розділів складається із більш як 18000 професійних назв робіт, що розташовані відповідно – у алфавітному та у порядку зростання кодів.

КП використовується міністерствами та відомствами, державними підприємствами, статистичними організаціями та науковцями. За допомогою КП проводяться:

- розрахунки чисельності працюючих та облік складу і розподілу кадрів на підприємствах та в установах;

- систематизація статистичних даних, аналіз та підготовка їх до різноманітних публікацій та оглядів із статистики праці;

- розробки відповідних прогнозів стосовно зайнятості, доходів, охорони праці, освіти, перепідготовки кадрів, що вивільняються;

- вирішення питань контролю і аналізу міжнародної міграції, міжнародного набору та працевлаштування працівників, тощо.

Крім того, на підприємствах, в установах і організаціях, відповідно до професійних назв зазначених у КП, в трудові книжки робітників вносяться записи про роботу.

Його також можна використовувати при описі професій, яким визначаються їх назви. У відповідній літературі [16] наведено приклади описових професіограм, які відносяться до різних розділів класифікатора професій.

Більшість існуючих непсихологічних класифікацій групують професії за галузевою ознакою і, як наслідок цього, не мають між собою принципових відмінностей. За такого способу групування поряд можуть виявитись професії з протилежними психофізіологічними вимогами до працівника, а подібні з точки зору психологічних особливостей професії можуть виявитись в різних класифікаційних групах. Така особливість класифікації професій, що базується на галузевому принципі, робить їх недостатньо придатними для використання з метою професійної орієнтації, відбору та навчання. Вони використовуються, в основному. для тарифікації та нормування праці.

Психологічна ж класифікація професій актуальна і в теоретичному, і в практичному планах. Однак до цього часу професіографічний матеріал, який міститься в наукових та інших публікаціях, не підлягав узагальненню. Не вироблено загального підходу до його накопичення та аналізу на основі універсальної психологічної класифікації. Наукова ж систематизація знань про професії конче необхідна. На це вказують ряд вчених. Так, Б.Ф.Ломов пише: “Настав час самим серйозним чином зайнятись кропіткою систематизацією даних, які накопичуються... Особливо важливо підкреслити необхідність роботи, спрямованої на систематизацію даних, як найважливішої умови розвитку загальної психологічної теорії”.

Практична актуальність психологічної класифікації полягає в тому, що немає можливості та необхідності знати кожну з декількох тисяч спеціальностей. Але разом з тим відомо, що знання професії є першою умовою ефективної роботи з профорієнтації. Вихід з протиріччя між необхідністю знань про світ професій та обмеженістю можливості знайомства з ним полягає у визначенні груп професій, які, відрізняючись одна від одної за об'єктивним змістом, були б спорідненими за психологічними вимогами до працівника.

Аналіз різноманітних класифікацій показує, що, не дивлячись на деякі відмінності в ознаках, на яких вони базувались, існують деякі загальні для усіх професій елементи. Так, однією з найпоширеніших ознак, яка бралась за основу класифікації, є загальний характер діяльності, який стихійно складався під час історичного процесу поділу праці, і, в свою чергу, характеризується сукупністю ознак, які відносяться в основному до предмету, мети і знарядь праці. Таким чином виділяються професії в галузі техніки, науки, мистецтва, медицини, сільського господарства, торгівлі, права і т.п. Загальний характер діяльності є комплексною ознакою, яка сприймається у світлі поглядів, які історично склалися, і частково забобонів, які відносяться до групи об'єднаних цією ознакою професій. Завдяки комплексу інформації, яка закладена в ньому, він є досить зручною ознакою, за допомогою якої можна зробити перший крок в процесі професійної орієнтації, використовуючи відмінності людей за нахилами та інтересами, що зроблено у „Диференційно-діагностичному опитувальнику” Є.О.Клімова та ряді інших профорієнтаційних діагностичних методик. Недоліком цієї ознаки є її нерозгалуженість, складність для аналізу, що утруднює використання точних методів її дослідження та вимірювання. Важливим завданням є також визначення взаємозв'язків між різними видами діяльності, тому вони, як правило, розташовуються рядоположно, безструктурно.

Другою ознакою за частотою використання в якості одного з фундаментів класифікації професій є рівень складності, монотонності в роботі, відповідальності, необхідної загальної і професійної підготовки. Ця ознака є відображенням об'єктивно існуючої та широко розповсюдженої відмінності між професіями. Врахування цієї ознаки корисне як з метою професійної орієнтації, так і з метою професійного навчання. Позитивною особливістю ознаки рівня складності професії є те, що у принципі вона підлягає кількісному вимірюванню, а тому, може бути ефективніше використана.

Таким чином, перші дві розглянуті ознаки є начебто відображенням якісної та кількісної відмінності між професіями і тому взаємодоповнюють одна одну.

При вирішенні більш часткового завдання класифікації професій типу “людина-техніка” найчастіше використовується ознака для групування професій в середині типу на основі особливостей знарядь праці. Найчастіше враховується ступінь автоматизації та механізації виробничих процесів. До того ж ця ознака тісно пов'язана з психологічними вимогами професії до працівника, що, наприклад, було показано в конкретному соціолого-психологічному дослідженні С. Г.Валентинової. Особливості знарядь праці беруться до уваги й при класифікації операторської праці. Таким чином, ознака, яка характеризує особливості знарядь праці, є досить вагомою при класифікації технічних професій.

На ранніх етапах розвитку психології праці, як відмічалося вище, психологи, створюючи класифікації професій, надавали великого значення такому чиннику, як можливість автоматизованості навички (звикання), з одного боку, й рівню самостійності та творчої активності, з іншого.

У сучасних умовах при класифікації професій велике значення надається емоційній стійкості працівника, що відображає факт появи великої кількості професій, зокрема операторського типу, які висувають особливі вимоги до працівника в ділянці емоційно-вольової сфери особистості.

Аналіз розглянутих класифікацій професій свідчить, що при використанні їх з метою профорієнтації, необхідно виконати ряд умов. Перш за все, класифікація має відповідати цільовим установкам, а єдиним її критерієм може бути тільки подібність вимог різних професій до індивідуально-психологічних властивостей працівника, тобто - подібність професійно важливих якостей. Виділити психологічно споріднені між собою типи професій, показати психологічну спільність видів трудової діяльності, що різняться за своїм об’єктивним змістом, - до цього прагнуло багато дослідників у галузі профорієнтації взагалі, і особливо профконсультації та профвідбору. Але і дотепер, як зазначається в ряді наукових праць, такої класифікації, на превеликий жаль, не існує. Це визначається тим, що психологічна класифікація професій не обмежується тільки практичним значенням, але й обумовлюється розумінням теоретичної складності проблеми “взаємовідповідності людини і професії”. У залежності від теоретичних підходів до її вирішення по-різному формулюється мета і завдання вивчення професій, принципи класифікації, трактуютьсяпрофесіографічні поняття, особливо такі, як “професія”, „спеціальність”. “професійно важливі якості”, “професіограма” „психограма” тощо. Але кожна наукова класифікація, як справедливо вказують деякі вчені-професіологи, розкриваючи зміст класифікованого явища з певного боку, повинна задовольняти щонайменше двом вимогам. По-перше, провідні критерії розподілу професій за групами повинні точно відповідати меті класифікації. По-друге, розподіл елементів повинен відповідати вимогам однозначності, наочності і зручності використання на практиці. Разом з тим кожна систематизація повинна враховувати те, що у природі відсутнє жорстке розмежування, і тому наявна значна кількість проміжних “міжгрупових” проявів, як невід’ємної властивості дійсності. Тому дуже важливим моментом, що забезпечує успіх класифікації професій, є правильний добір ознак, за якими вони порівнюються. Потрібно, щоб ці ознаки були об’єктивні, легко визначалися і в той же час мали силу диференціювання, вираження вимог, які професії висувають до людини.

Психологічна класифікація професій, як вже було сказано, має велике значення для цілей профорієнтації взагалі, а також вона може бути використана як допоміжний матеріал при описі професій, особливо при розкритті вимог професій до індивідуально-психологічних особливостей людини. Класифікація професій на початкових етапах їх вивчення може допомогти досить швидко визначити деякі загальні для професій певного типу психологічні характеристики і зіставити їх із власними індивідуально-типологічними властивостями. Тому для профорієнтації учнівської молоді найкраще скористатися класифікацією професій, яка побудована за ознаками, що йдуть безпосередньо від людини як учасника процесу праці і зрозумілі для школярів при їх аналізі.

Вимога навчити учнів аналізувати будь-яку незнайому професію не випадкова. Вона співвідноситься з найважливішою потребою сучасного навчання – вчити самостійно здобувати знання, вчити дослідницькій діяльності, вчити мислити, а не тільки запам’ятовувати. Світ професій великий і складний, в ньому нараховується, як вже зазначалося вище, десятки тисяч професій. Звісно, що школярі можуть бути ознайомлені тільки з невеликою їх частиною. Щоб це не був випадковий набір професій, профпросвітня робота повинна передбачати ознайомлення учнів з представниками певних груп професій, утворених на основі деякої схожості між ними. Для цього можна скористатись відомою класифікацією професій, яка ґрунтується на залежності вимог професії до людини від предмету праці, з яким має справу працівник конкретної професії, а також від мети, знарядь (засобів) і умов праці. Таку класифікацію розробив російський професор, доктор психологічних наук, академік Російської академії освіти Є.О. Клімов разом зі своїми колегами ще у 60-х роках ХХ століття.

Слід зазначити, що у цьому випадку під предметом праці, тобто тим, на що спрямовано працю людини, слід розуміти не просто конкретні речі або предмети, але й ознаки предметів і процесів, властивостей і зв’язків, з якими в трудовому процесі має справу працівник. На основі відмінностей у предметах праці всі професії запропоновано поділити на п’ять типів: “людина - природа”, “людина - техніка”, “людина – людина”, “людина - знакова система”, “людина - художній образ”.

У професій типу людина – природа -Ппредметом праці є живі організми, рослинний і тваринний світ, біологічні процеси, земля, вода. Сюди входять такі професії, як біолог, ветеринар, зоотехнік, тваринник, агроном, овочівник, садівник, лісник, геолог, океанолог.

У професій типу людина - техніка – Т предметом праці є машини, апарати і установки, технічні системи, матеріали та енергія. Професіями цього типу є інженер, машиніст, шофер, кранівник, слюсар, радіомеханік, токар, сталевар.

У професій типу людина - людина - Л предметом праці є самі люди, групи людей чи колективи. До цього типу можна віднести офіціанта, продавця, лікаря, вчителя, вихователя, юриста, екскурсовода.

У професій типу людина - знакова система – З предметом праці є схеми, цифри, умовні знаки, формули, слова, шифри, коди, таблиці. З такими об’єктами працюють програмісти, статистики, економісти, коректори, друкарки, комірники, обліковці, креслярі, топографи.

У професій типу людина – художній образ – Х предметом праці є художні образи, їх роль, елементи та особливості, засоби їх побудови. Сюди відносяться такі професії як ювелір, фотограф, актор, письменник, музикант, художник.

У таблиці І.4.2 наведено розширений опис всіх п’яти типів професій із вказівкою видів діяльності, предмету праці, основних вимог, що висуваються професіями відповідного типу до людини, та прикладами професій. Її можна використовувати при складанні скорочених описів відповідних професій.

Необхідно пам’ятати, що названі типи не можуть бути жорстко розмежовані і тільки умовно можна віднести конкретну професію до визначеного типу. Практично дуже часто явно проявляється приналежність професії до декількох типів. Адже кожна професія одного типу зазвичай має ознаки й інших. Питання тут у тому, які з них відходять на другий план, залишаючись все ж таки важливими. При цьому до уваги беруться лише ті ознаки, що переважають у характеристиці кожного типу професій. Так, наприклад, у будь-якій професії є елементи взаємодії людей. Але успішність діяльності менеджера виробничої сфери, педагога, які відносяться до типу професій “людина-людина”, залежить головним чином від уміння взаємодіяти з людьми, а не тільки від знань у тій чи іншій галузі науки і техніки. А до якого типу віднести професію тракториста-машиніста широкого профілю? На перший погляд, вона має бути віднесена до типу „людина-техніка”, так як тракторист працює з технікою (працює з трактором, комбайном), як і водій вантажного автомобіля. Але беручи до уваги основні аспекти діяльності спеціаліста з метою встановлення спільності між різними професіями, предметом праці тракториста-машиніста є земля, яку він обробляє, щоб виростити і зібрати врожай. Трактор, комбайн і різні причіпнісільськогосподарські машини і механізми виступають тут знаряддями праці, за допомогою яких тракторист обробляє землю, вирощує і збирає врожайсільськогосподарських культур. Тому професію тракториста-машиніста широкого профілю віднесено до типу „людина-природа”.

За метою праці виділяють три класи професій: гностичні - Г (пізнавальні), перетворювальні - П, пошукові (винахідницькі) - В.

Мета праці в класі гностичних професій може бути найрізноманітнішою: досліджувати, розпізнавати, відрізняти, визначати, перевіряти; розбиратись в складних явищах, оцінювати (робити висновки на основі різноманітних ознак об’єкта), перевіряти за наперед відомими ознаками, сортувати і т. ін. Гностичні професії можуть бути віднесені до будь-якого з п’яти типів, наприклад: контролер технічного контролю (техніка), коректор (знакова система), критик (художній образ), санітарний лікар (людина), лаборант хіміко-біологічного аналізу (природа).

Більшість перетворювальних професій пов’язані з активним перетворюванням предмету праці, його обробкою, переміщенням, упорядкуванням, обслуговуванням, здійсненням впливу на нього, організацією праці. Причому, в одних випадках може відбуватись перетворення безпосередньо в процесі дії на об’єкт праці, а в інших – перетворююча діяльність спрямовується на види енергії, інформацію; різні процеси. Перетворювальні професії поширені в кожному з п’яти типів: столяр (техніка), учитель (людина), рільник (природа), кресляр (знакова система), реставратор (художній образ).

Клас пошукових характеризують професії практичної праці, близькі до класу перетворювальних. Мета праці для професій цього класу – винайти, придумати, знайти новий варіант, сконструювати тощо (наприклад, вчений, конструктор-модельєр одягу, конструктор меблів, дизайнер, аранжувальник квітів тощо). Останній клас нечисленний за кількістю віднесених до нього професій.

Доречно зазначити, що наведений поділ професій на три класи досить умовний. Існують професії, які поєднують в собі ознаки двох і навіть трьох таких класів.

На основі відмінностей між знаряддями (засобами) праці професії поділяють на чотири відділи:

Професії, пов’язані з використанням ручних знарядь праці - Р. До них, наприклад, відносяться: викрутка, гайковий ключ, молоток, долото, електричний дриль, фарборозпилювач, пневматичний відбійний молоток і т. ін. Представниками професій першого відділу можуть бути слюсар-складальник, монтажник радіоапаратури, столяр, тесля, ювелір, гравіювальник, хірург, стоматолог, музикант тощо.

Професії, пов’язані з використанням машин з ручним керуванням - М. Інакше їх можна ще назвати професіями машинно-ручної праці – це токар, фрезерувальник, машиніст баштового крана, машиніст тепловоза, тракторист-машиніст та ін. Професії, пов’язані з використанням автоматизованих і автоматичних систем, машин, апаратів, роботів - А. Представниками таких професій є оператор прокатного стану, диспетчер енергосистеми, апаратник хімічного виробництва, оператор автоматичних потокових ліній, сталевар, друкар, ткаля та ін.

Професії, у яких знаходять прояв функціональні засоби, знаряддя праці - Ф. Роль знарядь праці тут відіграють функціональні засоби поведінки та мови людини, жести, вимова звуків, слів, виразів, змістові та емоційні інтонації, міміка обличчя або окремі властивості організму. До них відносяться професії вчителя, вихователя, диктора, актора, диригента хору чи оркестру. Функціональним засобом може бути і організм людини (артист балету, спортивний тренер, співак, акробат).

За умовами праці всі професії поділяються на чотири групи:

Праця в умовах звичайного побутового мікроклімату або наближених до побутових - П – в бібліотеці, конторі, вимірювальній лабораторії тощо. Сюди можна віднести професії бухгалтера, економіста, бібліотекаря, кресляра, вчителя та ін.

Праця з перебуванням на відкритому повітрі – В - з різкими змінами температури, вологості – професії будівельника, пожежника, рільника, лісника та ін.

Праця в незвичайних – Н - умовах: на висоті, під землею, під водою, в повітрі, у космосі, в гарячих цехах тощо. З такими умовами пов’язані шахтарі, водолази, монтажники сталевих конструкцій, космонавти, пілоти тощо.

Праця з підвищеною моральною – М - відповідальністю за здоров’я і життя людей, великі суспільні і матеріальні цінності. До них відносяться професії лікаря, вчителя, інспектора міліції, інженера з техніки безпеки, судді, продавця, інкасатора, касира та ін.

Схематично цю класифікацію можна подати у вигляді піраміди із п’яти ярусів: типи, класи, відділи, групи професій з умовними позначеннями (Див. мал. І.4.2). На вершині цієї піраміди розташовується вільний ярус-прямокутник, який призначений для умовного позначення майбутньої професії учня у вигляді відповідної формули професії. Цю схему можна розглядати і як „драбину”, сходження по якій допомагає учню обмірковувати вибір майбутньої професійної діяльності: від визначення типу професії до обговорення класу, підбору відділу та уточнення групи власної професії. Після такого „сходження” учню необхідно записати умовне позначення (формулу) вибраної професії.

Мал. І.4. 2. Яруси класифікації професій.

Наведена класифікація професій має не тільки дидактичне значення, що полягає у створенні передумов для ознайомлення школярів із світом професій на основі типових їх представників. Така класифікація дає можливість в кожному конкретному випадку стати поясненням ситуації вибору професії школярем. Адже ті заняття, яким віддають перевагу школярі, повністю співвідносяться з наведеною класифікацією професій.

Так нахили до роботи з тваринами або рослинами знаходять прояв у ініціативних заняттях на станціях юних натуралістів, при зоопарках, в гуртках або куточках живої природи, у цікавості до лабораторно-практичних занять з біології, до роботи на пришкільних ділянках, у власному господарстві, коли школяр любить тварин і дивиться передачі про природу, збирає гербарії, колекції.

Нахили до роботи з технікою знаходять прояв тоді, коли школяр любить уроки трудового навчання, з цікавістю виконує лабораторно-практичні роботи з фізики та хімії, із захопленням відвідує заняття технічних гуртків, займається ремонтом побутової техніки.

Нахили до роботи з людьми знаходять прояв тоді, коли школяру подобається якась організаційна робота серед однолітків, виконання громадських доручень в колективі, заняття з малюками (вдома, в дитячому садку тощо), він любить брати участь в аналізі образів історичних і літературних героїв на уроках літератури.

Про нахили до роботи із знаковими матеріалами свідчить цікавість школярів до виконання різноманітних розрахунків, креслень, схем, карт, графіків, розв’язування прикладів і задач, ведення каталогів та картотек, систематизування різноманітних відомостей, ведення щоденників спостережень і т. ін.

Про нахили до роботи з художніми образами можна вести мову тоді, коли школяр любить виконувати завдання на уроках образотворчого мистецтва, в образотворчих студіях і займатися музикою, співом, охоче виконує роботи, пов’язані з оформленням приміщень (вдома чи в школі) тощо.

Нахили школярів до відповідного типу професій можна виявити за допомогою відомих методик: “Диференційно-діагностичний опитувальник”, “Професійно-діагностичний опитувальник”, „Квадрат інтересів”, “Визначальник професійних переваг особистості”, “Самооцінка індивідуальних особливостей” тощо. Таким чином, характер предмету праці значною мірою визначає вимоги професії до людини. Тому згруповані таким способом професії мають багато спільного як щодо змісту і характеру діяльності, так і щодо вимог, що висуваються до працівника. У цій класифікації виділяються характерні, стрижневі професії, психологічна структура яких у найбільшій мір є типовою для всієї групи. Ці професії тим самим набувають функції своєрідних представників відповідних груп. Їх психологічна характеристика за суттю є психологічною характеристикою всього типу професій, що і буде розглянуто в наступному параграфі.

Крім того, ця класифікація професій дуже зручна при обдумуванні вибору своєї професії. Так, якщо людина не знає, яку професію вибрати, але вона знає, з яким предметом праці вона б хотіла працювати, знає, що з ним треба робити, якими знаряддями впливати на нього і в яких умовах виконувати цю роботу, то для цього вона за цією класифікацією може скласти так звану формулу професії (див. мал. І.4.2) і за нею підібрати вже конкретну професію чи групу споріднених професій. Допомагати їй в цьому повинен психолог-профконсультант. Наприклад, учень хотів би працювати з природними рослинними об’єктами, перетворюючи їх за допомогою ручних знарядь праці в побутових умовах. Тоді формула цієї професії буде мати вигляд: П/П/Р/П – під неї підходять професії працівників тепличного господарства, наприклад плодоовочівник. А якщо розширити предметпраці в цій формулі, доповнивши його художнім образом – ПХ – тоді це професія квітникар-декоратор. Але може трапитися, що отриманій формулі на певний момент нічого не відповідає, тобто у дійсності немає такої професії. Тоді формулу потрібно перебудувати, наближаючи її до реальних умов сучасної економіки країни. При цьому свідомий вибір повинен ґрунтуватися на положеннях формули вибору професії: „хочу”, „можу”, „є”, „треба”. Компонент „треба” вказує на потреби суспільства в кадрах визначених професій. Якщо учень хоче і може займатися якоюсь справою, але на неї немає запиту на ринку праці, тоді інтереси, нахили, здібності і зусилля його втрачають свій ценз. Таким чином, на основі складеної формули професії можна визначити конкретну професію, з якою учень детально познайомиться і визначить, чи подобається вона йому чи ні. За цієюкласифікацією можна також визначати і формулу вибраної чи відомої професії і складати відповідні каталоги, за якими учні самостійно можуть підбирати для себе конкретні професії за складеними формулами. Так, формула професії вчителя трудового навчання має вигляд: Л,,Т / П, Г / Ф, Р, М / М, П, професії вчителя початкових класів – Л, З / П, Г / Ф, Р / М, П, а професії психолога − Л, З / Г, П / Ф, Р, А / М, П.

Психологічна класифікація, розглянута вище, може успішно використовуватись на початкових етапах вивчення світу професій. Але вчителям, шкільним психологам, профконсультантам та учням старших класів треба вміти проводити ретельний і глибший аналіз професій і спеціальностей. З цією метою використовується вдосконалена В.В.Гусейновою попередня класифікація професій, яка доповнена такими ознаками, як самостійність, творчість і проблемність трудових ситуацій, міжособові стосунки і відповідальність у трудовій діяльності, ступінь складності, монотонності і ризику для здоров’я у процесі роботи, а також розширенні ознаки мети і знарядь праці.

На основі цієї класифікації нами розроблена й апробована в роботі з учнями й студентами модифікована методика аналізу професій, яка дає змогу виявляти рівень розвитку цього вміння у старшокласників. Методика оцінки здатності людини до аналізу професій побудована за принципом F-Тесту, який призначений для аналітичної оцінки здатності особистості правильно вибирати професію на основі аналізу результатів особистих спостережень і вивчення відповідної класифікації професій. Оптантам, при її виконанні, пропонується скласти розгорнуті формули трьох професій: однієї — вибраної оптантом, другої — за вказівкою викладача (профконсультанта) з переліку тих, які вивчалися в курсі “Основи вибору професії” чи „Людина і світ професій”, і третьої — з переліку, який подає викладач. Усі три професії мають відрізнятися за найважливішими характеристиками — предметом, метою, засобами й умовами праці. Оцінка здатності оптанта до аналізу професій виводиться на основі порівняння характеристик-вимог, які виділені оптантом, з тими, які містяться в експертних формулах цих професій. Так, наприклад, формула професії вихователя дитячого садка за цією методикою буде: Г,П,П2/Р,Ф,Ф2/АН/ІН/ОС,О/К2,К5,К7/МК,ЖЗ/ П,ВП/Н3/2 0 4 1 3.

У додатку 1.3. до лабораторної роботи №1 „Аналіз професій” в книзі : М.С. Янцур. Класифікація, аналіз та опис професій з практикумом: Навчально-монографічний посібник. - Рівне: РДГУ, 2006., наведено перелік експертних формул 324 поширених професій, які напрацьовані нами в процесі науково-дослідної роботи. Вони використовуються також при ознайомленні учнів з цими професіями на уроках, у позакласній гуртковій та позашкільній роботі. Крім того, застосування цієї методики під час вивчення курсів “Людина і світ професій”, „Основи вибору професії” чи подібного до нього у 8–11 класах загальноосвітньої школи дає змогу виявляти рівень розвитку в учнів уміння аналізу професій як невід’ємної складової професійного самовизначення особистості.

Таким чином, використання психологічної класифікації професій в профорієнтаційній роботі допоможе ефективніше враховувати професійну спрямованість особистості при виборі чи зміні професії, навчанні чи перенавчанні, економніше будувати профпросвітню, профактивізаційну та профконсультаційну роботу і профвідбір, по-сучасному підходити до проблеми самореалізації творчого потенціалу людини в професійній діяльності.

Читайте також:

1. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
2. V. Класифікація і внесення поправок
3. V. Класифікація рахунків
4. А. Структурно-функціональна класифікація нирок залежно від ступеню злиття окремих нирочок у компактний орган.
5. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
6. Аналітичні процедури внутрішнього аудиту та їх класифікація.
7. Банківська платіжна картка як засіб розрахунків. Класифікація платіжних карток
8. Банківський кредит та його класифікація.
9. Банківські ресурси, їх види та класифікація
10. Будівельна класифікація ґрунтів
11. Будівельні домкрати, їх призначення, класифікація та конструкція.
12. Будівельні лебідки, їх призначення, класифікація та конструкція.

Переглядів: 5051