Дані природничих наук

Писемні джерела

Лінгвістичні джерела

Мовні дані при дослідженні первісної історії поділяються на дві категорії – прямі і непрямі. Прямі лінгвістичні джерела – це інформація про первісні мови. Непрямими лінгвістичними джерелами є відбиті у мовах особливості мислення, культури та екології первісності; ними займається «лінгвістична палеонтологія» або «історична лінгвістика».

У межах лінгвістики здійснюються історико-генетичні дослідження, що дозволяють створити генеалогічне дерево мов. Цим займається порівняльно-історичне мовознавство (лінгвістична компаративістика). Важливу роль у ній відіграє глотохронологія – дослідницький метод, розроблений американським вченим М. Сводешем, який дозволяє вірогідно визначати час розділення споріднених мов. Генеалогічні дерева мовних сімей вказують на процеси дивергенції споріднених етносів. Пласти чужорідної лексики та граматичні новоутворення свідчать про процеси асиміляції. Певні лексичні запозичення показують етнокультурні контакти.

Етимологія – лінгвістична дисципліна, що вивчає походження слів та трансформацію їхнього смислу. Для реконструкції первісної історії використовуються пережиткові лексеми. Прикладом може слугувати дієслово «стріляти», яке в добу вогнепальної зброї нагадує про зброю первісну (стрілу).

Ономастика є лінгвістичною дисципліною, що досліджує власні назви, зокрема найменування етносів (етноніміка), людей (антропоніміка), географічних об’єктів (топоніміка). Ці розділи ономастики важливі для первісноісторичних реконструкцій, особливо щодо вивчення етноісторичних процесів (наприклад, наявність топонімів іранського, балтського тощо походження на території України є свідченням змін в етнічній приналежності населення певних регіонів).

Писемними джерелами первісної історії є повідомлення, які залишили писемні цивілізовані суспільства про своїх первісних безписемних сусідів. Вони, отже, стосуються лише первісних суспільств, які переважно мешкали на ближній периферії цивілізації. Щодо території сучасної України їхня давність не перевищує І тис. до н. е.

Для комплексної реконструкції природного середовища, в якому мешкало людство у добу первісності, використовуються дані низки суміжних наук – геології, палеогеографії, палеокліматології, палеонтології (власне її розділів – палеоекології, палеоботаніки та палеозоології).

Останнім часом значний прогрес відбувався у розвитку молекулярно-генетичних методів, які успішно застосовуються для розв’язання актуальних проблем еволюції людства та етнічної історії (вивчення давніх міграційних процесів в рамках проекту «Геногеографія» тощо).

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Антропологічні джерела	\|	Геологічна періодизація

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.