Політична ідеологія і зовнішня політика Німеччини у першій пол. 20 сторіччя: чи існував взаємозв’язок?

Після поразки у Першій світовій війні Німеччина опинилася у скрутному становищі.

За Версальським договором вона втрачала значні території, її віськові сили були обмежені, вона повинна була сплатити великі репарації. Окупована союзниками Рейнська область повинна була залишатися демілітаризованою. Все це породило в німцях почуття приниження. Розчарування в ліберальних інститутах підсилилося гіперінфляцією 1920-1923 років. Ці фактори породили потужні екстремістські рухи. Ліві сили розкололися на два табори: помірковану Соціал-демократичну партію Німеччини, яка входила у Веймарську коаліцію та пробільшовицьку Комуністичну партію Німеччини, утворену з Союзу Спартака. Серед правих почала виділятися Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини, яку швидко очолив Адольф Гітлер.

Нацизм, або націонал- соціалізм - ідеологія, політичний рух, а в 1933-45 рр. і державний режим у Німеччині. Найбільш реакційний різновид фашизму, для якого характерні жорстоке пригнічення прав людини, надзвичайна ступінь великодержавного шовінізму,політики державного антисемітизму та проведення політики геноциду, у зовнішній політиці - прагнення до встановлення світового панування.

Експансіоністську політика нацистської Німеччини мотивувалася перш за все не конкретними інтересами німців - політичними, стратегічними чи економічними, - а скоріш, ідеологічними міркуваннями.

Ідеологія Гітлера, що була викладена у роботі «Майн Кампф», а пізніше відкрито просувалася через засоби пропаганди чітко показувала: хто, наскільки і чому винуватий у тому, що Німеччина не є гегемоном Європи та світу. Це співпадало з бажаннями німецького народу до реваншу за принизливу поразку при ще боєздатній армії у Великій війні.

Політична ідеологія нацистського режиму підкріплювалася агресивною зовнішньополітичною експансією.

Наприклад, відповідно до гітлерівської зовнішньополітичної концепцією першочерговим завданням було об'єднання всіх німців в рамках єдиного Рейху. Це означало перегляд територіальних умов Версальського договору. 14 жовтня Німеччина демонстративно виходить з Ліги націй, і слідом за цим починається жорстоке політичний тиск на Австрію.

Основні положення цієї експансії можна побачити у так званій «програмі «25 пунктів» НСДАП, головними зовнішньополітичними положеннями якої були:

· Ліквідація наслідків Версальського диктату;

· набуття життєвого простору для зростаючого народу Німеччини та німецькомовного населення;

· відновлення могутності Німеччини шляхом об'єднання під єдиним державним управлінням всіх німців і підготовка до війни;

· рішуче протистояння комуністичній ідеології;

· звільнення народу від диктату світового фінансового капіталу.

Виходячи з цих пунктів можна сказати, що Німеччина через свою ідеологію показує неприкриту опозицію до всього світу: як до капіталістичної системи Заходу, так і комуністичного режиму Сходу; показує наміри до нового перерозподілу світу, у якому вона відводить собі роль гегемона. Тому на питання теми можна відповісти: так, між політичною ідеологією і зовнішньою політикою Німеччиниу першій половині 20 сторіччя існував безпосередній зв'язок.

Перелік джерел:

1. Кудряшова Э.Г. Роль геополитических идей в формировании внешнеполитической доктрины германского фашизма (1920-933 гг.). //Социально-политиче-ские проблемы в истории зарубежных стран. Сыктывкар, 1994.

2. Ушаков В. Б., Внешняя политика гитлеровской Германии, M., 1961

3. Гудрик-Кларк, Н. Оккультные корни нацизма. Спб., 1993.

4. Национал-социализм.- URL: http://ru.wikipedia.org/wiki/Национал-социализм.

5. Третій Рейх. - URL: http://uk.wikipedia.org/wiki/Третій_Рейх

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Навчальні питання	\|	Згадайте, в яких битвах кримський хан зрадив Б.Хмельницького

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.