МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Грошовий ринок: сутність, механізм функціонування.Державний бюджет: сутність, структура, баланс бюджету, бюджетне сальдо.
Центральне місце в системі державних фінансів займає державний бюджет. Структура бюджету країни залежить від її державного устрою. В країнах, які мають унітарний устрій, бюджет має як би двоякі сну структуру – державний і місцеві бюджети. В країнах з федеративним державним устроєм є проміжна ланка – бюджет штатів, земель і відповідних їм адміністративних утворень. Державний бюджет –це централізований фонд грошових ресурсів, які має в своєму розпорядженні уряд країни для утримання державного апарату, збройних сил, а також виконання необхідних соціально-економічних функцій. В сучасних умовах бюджет є: 1. важелем державного регулювання економіки; 2. важелем впливу на господарську кон`юк туру; 3. важелем здійснення антикризових заходів. Державний бюджет складається із двох частин: структура доходів і витрат держави. Державні доходи –це поточні грошові і майнові переводи (трансферт) коштів, засобів приватного сектору держави. Передача ця може здійснюватися на основі одержання зустрічних послуг або без якого-небудь відшкодування. Задачі, які вирішуються політикою доходів: · Збір коштів для формування фінансового фонду за допомогою якого можна здійснювати вплив на макроекономічну рівновагу; · Досягнення регулюючого ефекту за рахунок самої техніки збирання ресурсів (н.д, маніпулювання податковими ставками). Продуценти державних доходів: · Приватні домогосподарства і підприємства; · Адміністративно-територіальні одиниці; · Інші суспільні інститути. Форми одержання доходів: · Податкові і неподаткові; · Постійні і періодичні; · Доходи державного і недержавного сектору. Доходи від державного сектору поділяються на кошти одержані від національної держави і ті, які надійшли із-за кордону (допомога, репарації); відокремлюють доходи, які одержані на базі обмінних операцій (процент за кредит). Друга група доходів – від приватного сектору – обумовлена прямою і непрямою участю держави в економічних процесах. Прямий варіант – доходи від продажу послуг, які виробляються державою (н.д, електроенергія), від здачі в оренду об’єктів державної власності. Непряма участь у ринкових процесах приносить дохід у вигляді податків, зборів, мита, доходів від громадського ? і штрафів. Найважливішим джерелом коштів держави є податки – це обов’язкові платежі, які вилучаються державою з юридичних і фізичних осіб. Підходи до класифікації державних витрат: 1. трансформаційні – грошовому потоку державних коштів протиставлена послуга, виражена в товарі або в праці (державні кошти як би трансформуються в інші блага), до них відносять: інвестиції, державне споживання товарів і послуг, виплати із бюджету зарплати); трансфертні витрати – коли витрати не передбачають зустрічної послуги і виступають як пряма передача коштів (трансферт) – субсидії, соціальне забезпечення, допомога домогосподарствам. 2. функціональний принцип класифікації – групування по цільовому призначенню (на освіту, соціальне забезпечення, оборона). Головна мета політики витрат: підтримка рівноваги між сукупним попитом і сукупною пропозицією, це взагалі, і зокрема збереження рівноваги між сферою виробництва і природним комплексом. Витрати державного бюджету здійснюються не лише у вигляді прямого державного фінансування, а й у таких формах як: Дотації –це особливий вид асигнувань з державного бюджету для збалансування доходів і видатків місцевих бюджетів та покриття касових збитків окремих державних підприємств. Субсидії –допомога з державного бюджету для підтримки певних видів підприємницької діяльності, сфер і галузей ?, розвиток яких має важливе значення для економіки. Субвенції –це вид державної фінансової допомоги для місцевих органів влади або окремих галузей під конкретні цілі, а також для санації підприємств і організацій, яким загрожує банкрутство. Бюджетна система країни залежить від державного устрою: унітарна чи федеральна. Бюджетна система України –це сукупність бюджетів різних видів: державного, бюджет АРК, обласних, бюджетів міст Києва та Севастополя, міських бюджетів, районних, районних бюджетів у містах, сільських та селищних. За станом розрізняють державний бюджет: - збалансовий; - дефіцитний; - профіцитний.
* 100% Для нормального функціонування економіки дефіцит державного бюджету не має перевищувати 3%. Причини бюджетного дефіциту: - спад виробництва внаслідок циклічних коливань => зниження доходів => зниження надходжень в бюджет (зниження податків); - підвищення державних витрат на розвиток військово-промислового комплексу, соціальних програм, фінансування збиткових підприємств; - значний сектор тіньової економіки; - підвищення витрат на утримання управлінського апарату; - непомірні втрати, приписки, розкрадання державних ? тощо. Заходи щодо обмеження бюджетного дефіциту: - перехід від фінансування до кредитування; - ліквідація дотацій збитковим підприємствам; - зменшення видатків на фінансування ВПК, соціальних програм, державного управління; - зміна системи оподаткування. Нагромаджена сума позичених урядом коштів для фінансування дефіциту державного бюджету – утворює державний борг. Державний борг існує 2-х видів: - внутрішній – борг перед юридичними і фізичними особами країни; - зовнішній – перед іноземними країнами. Вплив державного боргу на економіку: Позитивний - у разі економічного спаду стимулює споживчий попит, підвищує рівень зайнятості, сприяє зростанню доходів у суспільстві, стимулює економічне зростання. Негативний – підвищення податків для обслуговування державного боргу, перекладання боргових зобов’язань на майбутні покоління. Грошовий ринок - це сукупність усіх грошових ресурсів країни, що постійно переміщуються ( розподіляються і перерозподіляються ) під впливом попиту та пропозиції з боку різних суб'єктів економіки. Грошовий ринок складається з багатьох потоків, за яким грошові кошти переміщуються від власників заощаджень до позичальників та інвесторів. Структура грошового ринку; 1) ринок позичкових капіталів -- охоплює відносини, що виникають з приводу акумуляції кредитними установами грошових коштів фізичних і юридичних осіб та їх надання у вигляді позик на певних умовах; 2) ринок цінних паперів охоплює як кредитні відносини, так і відносини співволодіння, які оформлюються спеціальними документами (цінними паперами), що можуть купуватись, продаватись, погашатись. Суб'єкти грошового ринку : банки, держава, спеціальні фінансово-кредитні інститути та інші посередницькі організації, котрі продають і купують, як правило, короткострокові боргові зобов'язання. Інструментами ринку грошей є : скарбницькі та комерційні векселі, облігації, банки, депозитні сертифікати, банківські акцепти тощо. Головною функцією грошового ринку є балансування попиту та пропозиції грошей і формування ринкового рівня відсотку, як ціни грошей. У зв'язку з цим, особливого значення набуває пізнання механізмів формування попиту та пропозиції грошей. Існує два мотиви (джерела) сукупного попиту на гроші : попит на гроші для трансакцій і попит як на активи. Попит на гроші для трансакцій (угод) - потреба в готівці чи депозитних грошах, щоб оплачувати рахунки або купувати товари. Такі потреби в грошах забезпечується через МІ і пов'язані, здебільшого, з величиною операцій або з номінальним ВНГІ. Попит на гроші як на активи обумовлений функцією грошей як нагромадження. Раціональні інвестори вкладають своє багатство в цінні папери або інші ліквідні активи. Попит на гроші як активи змінюється обернено пропорційно ставці відсотку : коли ставка відсотку низька, то суб'єкти надають перевагу готівці, якщо ставка відсотку висока, то збереження краще тримати в цінних паперах (наприклад, облігаціях). На величину реального попиту на гроші впливають : рівень цін (інфляція), реальні доходи, ставка відсотку. Пропозиція грошей це сукупність платіжних засобів (готівкових і безготівкових), які обертаються в країні в даний момент. У формуванні грошової пропозиції приймають участь три суб'єкти : центральний банк, система комерційних банків, населення. Читайте також:
|
||||||||
|