Метод фокальних об’єктів

Морфологічний аналіз

Метод морфологічного аналізу запропонував швейцарський астроном Ф.Цвікі 1942 р. Термін морфологічний (грек. morphe – форма) означає зовнішній вигляд. Метою застосування методу морфологічного аналізу є систематичне дослідження можливих варіантів вирішення проблеми, що дає можливість охопити дослідженнями всі раптові й незвичні запитання.

Суть методу морфологічного аналізу у поєднанні в єдину систему методів виявлення, позначення, підрахунку й класифікації всіх вибраних варіантів будь-якої функції даної інновації.

Морфологічний аналіз проводять за наступною схемою, яка складається із шести послідовних етапів:

1 етап – формулювання проблеми.

2 етап – постановка завдання.

3 етап – складання списку усіх характеристик обстежуваного продукту або операції.

4 етап – складання переліку можливих варіантів вирішення за кожною характеристикою. Цей перелік вносять в таблицю, яку називають "морфологічним ящиком".

Умовний приклад. За осями виберемо частини продукту або етапи операції. Позначимо їх буквами А, Б, В і т.д. Потім запишемо можливі альтернативи для кожної осі. Це будуть елементи осей: А-1, Б-1 і т.д. Тоді морфологічний ящик може виглядати наступним чином:

А-1; А-2; А-3; А-4

Б-1; Б-2; Б-3

В-1; В-2

Г-1; Г-2

Із цього ящика витягнемо поєднання елементів, наприклад: А-1; Б-2;

В-2; Г-1. Загальна кількість варіантів у морфологічному ящику дорівнює добутку числа елементів для осей. У нашому випадку кількість варіантів дорівнює 4´3´2´2=48.

Із цих 48 варіантів виберемо один варіант. А для цього потрібно їх усіх перебрати, тобто виконати трудомістку роботу.

5 етап–аналіз комбінацій.

6 етап– вибір найкращої комбінації.

У нашому прикладі це означає, що із отриманих 48 варіантів вибираємо тільки один варіант. Вибір, як правило, проводимо шляхом перегляду усіх варіантів без винятку. Отже, це досить трудомістка робота.

Виник у 1926 р. і був значно удосконалений Чарльзом Вайомінгом в середині 50-х років ХХ століття.

Метод фокальних об’єктів заснований на переліку ознак випадково вибраних об’єктів на новий об’єкт, який лежить немов у фокусі переношення. Його називають фокальним об’єктом.

Послідовність застосування методу фокальних об’єктів полягає в наступному:

1. Вибір фокальних об’єктів (продукту чи операції).

2. Вибір 3-х і більше випадкових об’єктів навмання зі словника, каталога, книги і т.д.

3. Складання переліку ознак випадкових об’єктів.

4. Генерування ідеї шляхом приєднання до фокального об’єкта ознак випадкових об’єктів.

5. Розвиток випадкових сполучень шляхом вільних асоціацій.

6. Оцінювання отриманих ідей і відбір корисних рішень. Оцінювання доцільно доручати експертові або групі експертів, а потім разом відібрати корисні рішення.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Метод мозкового штурму	\|	Стратегія семикратного пошуку

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.