• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Інвестицій та міжнародної торгівлі

Кластер означає групу країн переважно одного географіч­ного регіону, яким притаманні загальні форми економічних відносин і однотипна соціально-культурна складова менедж­менту міжнародних корпорацій, що мають походження з країн цього кластера.

ОСНОВНІ НАЦІОНАЛЬНІ ШКОЛИ МЕНЕДЖМЕНТУ

Японський підхід до навчання.

Японський підхіддо навчання менеджменту і маркетингу грунтується переважно на підготовці фахівців у навчальних цент­рах усередині компаній, орієнтуючись насамперед на власний досвід фірми. Однак викладачі для таких центрів готуються пе­реважно централізовано в Токійському інституті менеджменту.

Переваги:

- чітка орієнтація навчання на практику роботи у конкретній компанії;

- висока мотивація навчання;

- відсутність бар'єрів між навчанням і практикою;

- висока віддача від навчання, оскільки підготовка здійсню­ється під певні посади;

- сприятливі матеріально-технічні й фінансові умови для на­вчання.

Проблеми:

- недостатня фундаментальна підготовка, завищення ролі прикладних дисциплін;

- вузький світогляд навчання, труднощі застосування отрима­них знань і навичок в інших компаніях, а також на вищому рівні менеджменту;

- висока вартість навчання в розрахунку на одного слухача.

Як спосіб розв'язання проблем японські компанії практику­ють підготовку менеджерів у провідних школах бізнесу США, а останнім часом і Західної Європи, а також їх відділень (філій) у Тихоокеанському регіоні.

Узагальнює самостійне вивчення першої теми курсу опану­вання питання про основні національні школи менеджменту, кіль­кість яких теоретично збігається з кількістю націй, оскільки кож­на з них робить свій внесок у соціально-культурну складову між­народного менеджменту. Однак внесок різних націй у менедж­мент не може бути однаковим. Він залежить від ролі міжна­родних корпорацій відповідних країн походження у міжнародно­му бізнесі.

Тому розглянемо особливості провідних національних шкіл менеджменту з урахуванням відомої світової тріади фінан­сово-економічних центрів, що утворюють три кластери національ­них шкіл менеджменту.

На рис. 2 представлений склад трьох основних кластерів відповідно до таких критеріїв, як прямі іноземні інвестиції і між­народна торгівля.

Рис. 2. Основні світові кластери прямих іноземних

Як видно з цієї схеми, кожен із центрів світової економічної тріади утворює навколо себе певну групу країн (кластер), якій притаманно чимало загальних рис не лише щодо фінансових по­токів, а й управлінської діяльності.

І хоча, наприклад, Саудівська Аравія знаходиться за межами американського регіону, вона залежить переважно від міжнарод­них американських корпорацій, які забезпечують основне надхо­дження іноземних інвестицій до цієї країни, а отже, ця країна включається до американського кластера. Звичайно, менеджмент Саудівських корпорацій відрізняється від американського, однак ці відмінності менші порівняно з японськими корпораціями, у тому числі й за рахунок призначення на ключові посади Саудів­ських компаній американських менеджерів.

До складу кластерів включені не всі країни світу, а лише ті, які піддаються найбільшому впливу кластерних центрів. Тому якщо говорити про місце прибалтійських країн чи України у за­значеній схемі, то їх слід було б віднести до європейського кластера. З таких самих міркувань Канада належить до американсь­кого кластера, а Китай — до японського.

Відповідно до трьох зазначених світових центрів як основні виокремлюється американська, європейська та японська націо­нальні школи менеджменту.

1. Американська школа менеджменту:

- перша історична класична школа, що залишається провід­ною у світі і зараз;

- ґрунтовна менеджерська освіта (268 шкіл бізнесу мають дворічну програму «магістр ділового адміністрування», які щоріч­но закінчують понад 70 тис. осіб);

- жорсткий агресивний менеджмент;

- величезна кількість навчальних і наукових видань, спеціаль­них журналів.

Підготовка іноземних менеджерів для роботи в США:

- спеціальні тренінгові програми про корпоративне життя в США;

- податкові поради іноземцям;

- утворення компаніями товариських мереж, що допомагають швидше пристосуватись до нового середовища;

- рольові ігри, що демонструють варіанти менеджерської по­ведінки.

2. Японська школа менеджменту:

- використовує зарубіжний досвід менеджменту (насамперед США);

- грунтується на колективістських засадах;

- акцент робиться на підготовці менеджерів у компаніях;

- зорієнтований на світові ринки.

Щодо європейської школи менеджменту, то її досвід не є од­норідним. Тому ці школи розглянемо не за кластером в цілому, а по окремих країнах.

3. Досвід Франції → планування:

- державний сектор - 20 % ВНП;

- мета уряду - ефективне використання переважної кількості ресурсів країни;

- планування в 40-50-ті роки: регламентація використання ресурсів;

- планування в 60-70-ті роки: індикативний план як форма координації державного і приватного секторів;

- стратегічне планування в 80-90-ті роки;

- два типи державних підприємств:

а) ринкового типу, що конкурують на ринку і втручання дер­жави в їх діяльність незначне;

б) монополісти, яких підтримує держава;

- пріоритети п'ятирічних планів: економічне зростання, ціно­ва стабілізація, баланс у зовнішньоекономічних розрахунках, на­лежна зайнятість, підтримка пріоритетних галузей промисловості і національних проектів;

- органи планування: секретаріат (20 осіб), комісаріат (150 фа­хівців).

4. Досвід Німеччини→ влада і кодекси:

- довіра влади у керівництві трудовою діяльністю;

- авторитаризм - функція лідерства;

- турбота менеджерів про підлеглих;

- закон про залучення робітників до управління підприємст­вами (1951 p.);

- утворення виробничих рад: вибори через 4 роки;

- включення представників трудового колективу (трудових директорів) до складу виконавчого комітету, в яких вони представ­ляють інтереси працівників і одночасно приймають рішення в ін­тересах усього підприємства.

5. Австралія:

- вплив на менеджмент моральних аспектів;

- наголос на політичні і соціальні цінності досягнення;

- сприйняття ризику.

6. Італія:

- дії у середовищі з низькими ризиками;

- конкурентоспроможність італійських менеджерів;

- схильність до групового прийняття рішень.

7. Австрія:

- наголос на самореалізацію у керівництві;

- висока цінність незалежності і конкурентоспроможності;

- прагнення уникнути ризиків.

8. Великобританія:

- висока цінність безпечності, винахідливості, адаптивності, логіки;

- індивідуалізм вважається найвищою цінністю.

Оскільки полярними є американська та японська школи мене­джменту, розглянемо їх детальніше, порівнюючи особливості ре­алізації основних функцій. Результати цього порівняння наведено в табл. 3.

Як видно з табл. 3, склад функцій американської та японсь­кої шкіл менеджменту збігається. Однак у кожній з них існують суттєві відмінності. Скажімо, у плануванні японська школа дотримується довгострокової орієнтації, а американська - корот­кострокової. Тому критерієм успіху японської міжнародної кор­порації є частка світового ринку, а американської корпорації - прибуток, дивіденди чи ціна акції.

Таблиця 3 - Порівняльна характеристика японського та американського підходів до менеджменту

Слід мати на увазі, що поняття «американський менеджмент» притаманне, з одного боку, не всім міжнародним корпораціям, а з іншого - не лише американським корпораціям. Скажімо, відома японська компанія «Тойота» є прикладом американського менеджменту і, навпаки, американські компанії «IBM», «Ксерокс» є прикладом японського менеджменту.

Поряд із поняттям національних шкіл менеджменту викорис­товується більш широка категорія — національні школи бізнесу.

Читайте також:

1. Автомати для комбінованої торгівлі
2. Активне управління інвестиційним портфелем - теоретичні основи.
3. Аналіз для прийняття рішень стосовно залучення інвестицій
4. Аналіз доцільності фінансових інвестицій у корпоративні права.
5. Аналіз ефективності інвестиційних проектів
6. Аналіз інвестиційної діяльності підприємства.
7. Аналіз рейтингових підходів і оцінка інвестиційної
8. Аналіз фінансових інвестицій та їх ефективності.
9. Аналіз чутливості інвестиційного проекту
10. Антидемпінгове регулювання у світовій торгівлі.
11. Аудит інвестицій
12. БІЗНЕС-ПЛАН ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЕКТУ

Переглядів: 689