МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Інвестицій та міжнародної торгівліКластер означає групу країн переважно одного географічного регіону, яким притаманні загальні форми економічних відносин і однотипна соціально-культурна складова менеджменту міжнародних корпорацій, що мають походження з країн цього кластера. ОСНОВНІ НАЦІОНАЛЬНІ ШКОЛИ МЕНЕДЖМЕНТУ Японський підхід до навчання. Японський підхіддо навчання менеджменту і маркетингу грунтується переважно на підготовці фахівців у навчальних центрах усередині компаній, орієнтуючись насамперед на власний досвід фірми. Однак викладачі для таких центрів готуються переважно централізовано в Токійському інституті менеджменту. Переваги: - чітка орієнтація навчання на практику роботи у конкретній компанії; - висока мотивація навчання; - відсутність бар'єрів між навчанням і практикою; - висока віддача від навчання, оскільки підготовка здійснюється під певні посади; - сприятливі матеріально-технічні й фінансові умови для навчання. Проблеми: - недостатня фундаментальна підготовка, завищення ролі прикладних дисциплін; - вузький світогляд навчання, труднощі застосування отриманих знань і навичок в інших компаніях, а також на вищому рівні менеджменту; - висока вартість навчання в розрахунку на одного слухача. Як спосіб розв'язання проблем японські компанії практикують підготовку менеджерів у провідних школах бізнесу США, а останнім часом і Західної Європи, а також їх відділень (філій) у Тихоокеанському регіоні.
Узагальнює самостійне вивчення першої теми курсу опанування питання про основні національні школи менеджменту, кількість яких теоретично збігається з кількістю націй, оскільки кожна з них робить свій внесок у соціально-культурну складову міжнародного менеджменту. Однак внесок різних націй у менеджмент не може бути однаковим. Він залежить від ролі міжнародних корпорацій відповідних країн походження у міжнародному бізнесі. Тому розглянемо особливості провідних національних шкіл менеджменту з урахуванням відомої світової тріади фінансово-економічних центрів, що утворюють три кластери національних шкіл менеджменту. На рис. 2 представлений склад трьох основних кластерів відповідно до таких критеріїв, як прямі іноземні інвестиції і міжнародна торгівля.
Рис. 2. Основні світові кластери прямих іноземних
Як видно з цієї схеми, кожен із центрів світової економічної тріади утворює навколо себе певну групу країн (кластер), якій притаманно чимало загальних рис не лише щодо фінансових потоків, а й управлінської діяльності. І хоча, наприклад, Саудівська Аравія знаходиться за межами американського регіону, вона залежить переважно від міжнародних американських корпорацій, які забезпечують основне надходження іноземних інвестицій до цієї країни, а отже, ця країна включається до американського кластера. Звичайно, менеджмент Саудівських корпорацій відрізняється від американського, однак ці відмінності менші порівняно з японськими корпораціями, у тому числі й за рахунок призначення на ключові посади Саудівських компаній американських менеджерів. До складу кластерів включені не всі країни світу, а лише ті, які піддаються найбільшому впливу кластерних центрів. Тому якщо говорити про місце прибалтійських країн чи України у зазначеній схемі, то їх слід було б віднести до європейського кластера. З таких самих міркувань Канада належить до американського кластера, а Китай — до японського. Відповідно до трьох зазначених світових центрів як основні виокремлюється американська, європейська та японська національні школи менеджменту. 1. Американська школа менеджменту: - перша історична класична школа, що залишається провідною у світі і зараз; - ґрунтовна менеджерська освіта (268 шкіл бізнесу мають дворічну програму «магістр ділового адміністрування», які щорічно закінчують понад 70 тис. осіб); - жорсткий агресивний менеджмент; - величезна кількість навчальних і наукових видань, спеціальних журналів. Підготовка іноземних менеджерів для роботи в США: - спеціальні тренінгові програми про корпоративне життя в США; - податкові поради іноземцям; - утворення компаніями товариських мереж, що допомагають швидше пристосуватись до нового середовища; - рольові ігри, що демонструють варіанти менеджерської поведінки. 2. Японська школа менеджменту: - використовує зарубіжний досвід менеджменту (насамперед США); - грунтується на колективістських засадах; - акцент робиться на підготовці менеджерів у компаніях; - зорієнтований на світові ринки.
Щодо європейської школи менеджменту, то її досвід не є однорідним. Тому ці школи розглянемо не за кластером в цілому, а по окремих країнах. 3. Досвід Франції → планування: - державний сектор - 20 % ВНП; - мета уряду - ефективне використання переважної кількості ресурсів країни; - планування в 40-50-ті роки: регламентація використання ресурсів; - планування в 60-70-ті роки: індикативний план як форма координації державного і приватного секторів; - стратегічне планування в 80-90-ті роки; - два типи державних підприємств: а) ринкового типу, що конкурують на ринку і втручання держави в їх діяльність незначне; б) монополісти, яких підтримує держава; - пріоритети п'ятирічних планів: економічне зростання, цінова стабілізація, баланс у зовнішньоекономічних розрахунках, належна зайнятість, підтримка пріоритетних галузей промисловості і національних проектів; - органи планування: секретаріат (20 осіб), комісаріат (150 фахівців). 4. Досвід Німеччини→ влада і кодекси: - довіра влади у керівництві трудовою діяльністю; - авторитаризм - функція лідерства; - турбота менеджерів про підлеглих; - закон про залучення робітників до управління підприємствами (1951 p.); - утворення виробничих рад: вибори через 4 роки; - включення представників трудового колективу (трудових директорів) до складу виконавчого комітету, в яких вони представляють інтереси працівників і одночасно приймають рішення в інтересах усього підприємства. 5. Австралія: - вплив на менеджмент моральних аспектів; - наголос на політичні і соціальні цінності досягнення; - сприйняття ризику. 6. Італія: - дії у середовищі з низькими ризиками; - конкурентоспроможність італійських менеджерів; - схильність до групового прийняття рішень. 7. Австрія: - наголос на самореалізацію у керівництві; - висока цінність незалежності і конкурентоспроможності; - прагнення уникнути ризиків. 8. Великобританія: - висока цінність безпечності, винахідливості, адаптивності, логіки; - індивідуалізм вважається найвищою цінністю.
Оскільки полярними є американська та японська школи менеджменту, розглянемо їх детальніше, порівнюючи особливості реалізації основних функцій. Результати цього порівняння наведено в табл. 3. Як видно з табл. 3, склад функцій американської та японської шкіл менеджменту збігається. Однак у кожній з них існують суттєві відмінності. Скажімо, у плануванні японська школа дотримується довгострокової орієнтації, а американська - короткострокової. Тому критерієм успіху японської міжнародної корпорації є частка світового ринку, а американської корпорації - прибуток, дивіденди чи ціна акції.
Таблиця 3 - Порівняльна характеристика японського та американського підходів до менеджменту
Слід мати на увазі, що поняття «американський менеджмент» притаманне, з одного боку, не всім міжнародним корпораціям, а з іншого - не лише американським корпораціям. Скажімо, відома японська компанія «Тойота» є прикладом американського менеджменту і, навпаки, американські компанії «IBM», «Ксерокс» є прикладом японського менеджменту.
Поряд із поняттям національних шкіл менеджменту використовується більш широка категорія — національні школи бізнесу. Читайте також:
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|