Оцінка виробничих запасів при їх надходженні і вибутті
НАДХОДЖЕННЯ
Важливе значення для організації обліку запасів має їх правильна оцінка, вибір якої регулюється П(С)БО 9.
Запаси надходять на підприємство в результаті:
- придбання у постачальників відповідно до укладених договорів;
- внеску засновників підприємства до статутного капіталу;
- обміну на неподібні активи;
- безоплатної передачі.
Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.
До первісної вартості запасів, придбаних за плату, включаються такі фактичні витрати:
- суми, що сплачуються згідно з договорами постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків;
- суми ввізного мита під час імпортування запасів;
- суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;
- транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів за вантажно-розвантажувальні роботи та перевезення запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів).
Транспортно-заготівельні витрати включаються до складу собівартості придбаних запасів безпосередньо прямим способом або відображаються загальною сумою на окремому субрахунку обліку запасів і щомісячно розподіляються між сумою залишку останніх на кінець звітного місяця та сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо).
Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, уважається їхня виробнича собівартість; тих, що одержані підприємством безоплатно, — їхня справедлива вартість з урахуванням витрат на доведення їх до стану можливого використання.
ВИБУТТЯ
Згідно з ПБО 9 оцінка запасів при їх відпуску у виробництво, продаж та іншому вибутті здійснюється одним із таких методів:
- ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;
- середньозваженій собівартості;
- собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);
- нормативних витрат;
- ціни продажу.
Метод вибуття
Характеристика методу та сфера його застосування
Ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів
Запаси, які випускаються, та послуги, що виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють одне одного, оцінюються за ідентифікованою собівартістю
Середньозваженої собівартості
Оцінка проводиться по кожній одиниці запасівділенням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.
Сс= Сп + Сн
Кп + Кн
де: Сс — середньозважена собівартість;
Сп і Кп — собівартість та кількість запасів на початок періоду;
Сн і Кн — собівартість та кількість запасів, що надійшли впродовж періоду.
Метод середньозваженої собівартості забезпечує найбільш рівну величину прибутку, зазнає меншого впливу коливання купівельних цін, проте його застосування потребує здійснення складніших розрахунків
Собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО)
Запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство (відображені в бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів.
Якщо ціни зростають у звітному періоді, виникає найнижча собівартість реалізованої продукції внаслідок низьких цін на раніше придбану продукцію, і в результаті розраховується найвищий чистий прибуток
Нормативних затрат
Оцінка полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей та діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних норми затрат і ціни повинні регулярно у нормативній базі перевірятися і переглядатися.
Загальне відхилення на продукцію, що надійшла з виробництва за місяць, розраховується
за формулою:
ЗВ= Фк хФц - Нк х Нц,
де: ЗВ— загальне відхилення на продукцію, що надійшла з виробництва за місяць;
Фк — фактична кількість виробленої продукції;
Фц — ціна одиниці продукції;
Нк— визнана нормативна (стандартна) кількість для фактичного результату;
Нц— нормативна (стандартна) ціна одиниці продукції
або ЗВ= ФС - НС,
де: ФС — фактична собівартість;
НС— нормативна собівартість
Ціни продажу
Оцінка заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього відсотка торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати підприємства, які мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки.
Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари.
СРТ= ПВРТ - ТНРТ,
де: СРТ— собівартість реалізованих товарів;
ПВРТ— продажна (роздрібна) вартість реалізованих товарів;
ТНРТ— сума торговельної націнки на реалізовані товари.
Сума торговельної націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотка торговельної націнки.
ТНРТ = ПВРТ х СВНТ,
де: ТНРТ— торговельна націнка на реалізовані товари;
ПВРТ— продажна (роздрібна) вартість реалізованих товарів;
СВНТ— середній відсоток торговельної націнки.
Середній відсоток торговельної націнки визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок місяця й торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.
Залишок націнки на початок місяця + Націнка за місяць
Н = Сума продажної вартості товарів Продажна вартість товарів на початок місяця + за місяць