Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Сутність і класифікація державного боргу

Порядок здійснення операцій з погашення та обслуговування державного боргу.

Сутність і класифікація державного боргу.

ТЕМА 8. УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМ БОРГОМ

Тестові завдання для перевірки знань

1. До місцевих бюджетів відносять:

а) бюджет Пенсійного фонду;

б) сімейний бюджет;

в) обласний бюджет.

2. Казначейське обслуговування місцевих бюджетів запроваджено:

а) з 01.01.2000 р. – за доходами, з 01.01.2002 р. – за видатками;

б) з 01.01.2002 р. – за доходами, з 01.01.2004 р. – за видатками;

в) з 01.01.2004 р. -– за доходами, з 01.01.2006 р. – за видатками.

3. Обсяг та умови здійснення місцевих запозичень і надання місцевих гарантій погоджуються з:

а) Верховною Радою України;

б) Кабінетом Міністрів України;

в) Міністерством фінансів України.

4Основним документом, на підставі якого одержувачі здійснюють використання бюджетних коштів є:

а) кошторис;

б) план;

в) розпис.

5. Платежі до загального фонду місцевих бюджетів зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в ГУ ДКСУ:

а) 3141;

б) 3151;

в) 3161.

6. До витрат бюджету розвитку місцевих бюджетівналежать:

а) виплата стипендій студентам;

б) державну допомогу сім’ям з дітьми;

в) капітальні видатки.

7. Відповідно до принципу субсидіарності видатки місцевих бюджетів поділяються на групи:

а) дві;

б) три;

в) чотири.

8. Кількість робочих днів, протягом яких розпорядники бюджетних коштів подають документи до відповідного органу ДКСУ за умови взяття бюджетного зобов’язання з дати його виникнення:

а) 5 ;

б) 6;

в) 7.

9. Якщо місцевий бюджет не затверджено в установлений законодавством термін, фінансові органи та/або міські (міст районного значення), сільські, селищні ради або їх виконавчі органи направляють органам ДКСУ відповідного бюджетного періоду тимчасовий розпис місцевих бюджетів:

а) до 20 числа кожного місяця;

б) до 30 грудня;

в) до 1 січня.

10. Функціями ДКСУ та її органів при казначейському обслуговуванні місцевих бюджетів за доходами є:

а) ведення бухгалтерського облік усіх операцій;

б) проведення повернення помилково або надміру зарахованих до місцевих бюджетів платежів;

в) обидві відповіді вірні.

Література:

[2;3;4;7;9;10;11;12;13;14;15;17;19;20;24;25;27;28;29;30;31;33;34;35;36;40;41;42;

43;44;45;50;56;57]

2. Завдання та методи управління державним боргом.

Державний борг - загальна сума боргових зобов’язань держави з повернення отриманих та непогашених кредитів (позик) станом на звітну дату, що виникають внаслідок державного запозичення.

Державний борг формується в результаті державних запозичень шляхом: залучення державою кредитів (позик); випуску державних цінних паперів; виникнення інших боргових зобов’язань держави.

Кошти від державних внутрішніх та зовнішніх запозичень є одним з джерел фінансування бюджету. Затвердження бюджету з дефіцитом дозволяється у разі наявності обґрунтованих джерел фінансування бюджету.

За умовами залучення коштів розрізняють:

1. Внутрішній державний борг – це сукупність строкових боргових зобов’язань держави в грошовій формі, які виникли в результаті запозичень до державного бюджету на внутрішньому ринку.

2. Зовнішній державний борг – сукупність боргових зобов’язань держави, що виникли в результаті запозичень держави на зовнішньому ринку.

Граничний обсяг державного боргу (внутрішнього та зовнішнього), граничний обсяг надання державних гарантій встановлюється на кожний бюджетний період Законом про Державний бюджет України.

Загальний обсяг державного боргу та гарантованого державою боргу на кінець бюджетного періоду не може перевищувати 60 відсотків річного номінального обсягу валового внутрішнього продукту України.

Згідно з міжнародними стандартами критичними вважаються боргові зобов’язання держави, які перевищують 60 % від ВВП.

Відповідно до Бюджетної класифікації, затвердженої МФУ, борг класифікується за типом кредитора та за типом боргового зобов’язання.

За формою залучення коштів державний борг поділяється на державне запозичення і державну гарантію:

1. Державне запозичення - операції, пов’язані з отриманням державою кредитів (позик) на умовах повернення, платності та строковості з метою фінансування державного бюджету.

Державне внутрішнє запозичення - здійснюється шляхом укладання угод з резидентами України про позику та випуск державних цінних паперів (облігацій та казначейських зобов’язань), що розміщуються на внутрішньому ринку.

Державне зовнішнє запозичення - державне запозичення, що здійснюється шляхом укладання з нерезидентами України угод про позику та випуск державних цінних паперів, що розміщуються на зовнішньому ринку

Державні внутрішні та зовнішні запозичення здійснюються в межах, визначених законом про Державний бюджет України, з дотриманням граничного обсягу державного боргу.

Право на здійснення державних внутрішніх та зовнішніх запозичень належить державі в особі Міністра фінансів України або особі, яка виконує його обов’язки, за дорученням КМУ.

КМУ визначає умови здійснення державних запозичень, у тому числі вид, валюту, строк та відсоткову ставку державного запозичення.

Цінні папери, які випускаються державою:

- облігації;

- казначейські зобов’язання;

- інші цінні папери.

За терміном обігу облігації можуть бути:

- довгострокові - понад п’ять років;

- середньострокові - від одного до п’яти років;

- короткострокові - до одного року.

Державні облігації України поділяються на:

- облігації внутрішніх державних позик;

- цільові облігації внутрішніх державних позик;

- облігації зовнішніх державних позик;

Облігації внутрішніх державних позик- державні цінні папери, що розміщуються виключно на внутрішньому фондовому ринку і підтверджують зобов’язання України щодо відшкодування пред’явникам цих облігацій їх номінальної вартості з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій.

Цільові облігації внутрішніх державних позик- облігації внутрішніх державних позик, емісія яких є джерелом фінансування дефіциту державного бюджету в обсягах, передбачених на цю мету законом про Державний бюджет України на відповідний рік, та в межах граничного розміру державного боргу.

Облігації зовнішніх державних позик України- державні боргові цінні папери, що розміщуються на міжнародних фондових ринках і підтверджують зобов’язання України відшкодувати пред’явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій.

Казначейське зобов’язання України - державний цінний папір, що розміщується виключно на добровільних засадах серед фізичних осіб, посвідчує факт заборгованості Державного бюджету України перед власником казначейського зобов’язання України, дає власнику право на отримання грошового доходу та погашається відповідно до умов розміщення казначейських зобов’язань України.

2. Державна гарантія - зобов’язання держави повністю або частково виконати платежі на користь кредитора в разі невиконання позичальником, іншим ніж Україна, зобов’язань щодо повернення грошових коштів на умовах строковості та платності.

Гарантований державою борг - загальна сума боргових зобов’язань суб’єктів господарювання - резидентів України щодо повернення отриманих та непогашених станом на звітну дату кредитів (позик), виконання яких забезпечено державними гарантіями.

При наданні державних гарантій виникає умовний державний борг, який стає реальним за умови відшкодування кредитору суми зобов’язань позичальника, за якими держава була гарантом.

Державні гарантії надаються на умовах платності, строковості, а також забезпечення виконання зобов’язань у спосіб, передбачений законом.

Обов’язковою умовою надання державної гарантії є укладення договору між МФУ та суб’єктом господарювання про погашення заборгованості суб’єкта господарювання перед державою за виконання гарантійних зобов’язань.

Платежі, пов’язані з виконанням гарантійних зобов’язань держави, здійснюються згідно з відповідними договорами незалежно від обсягу коштів, визначених на цю мету в законі про Державний бюджет України та відображаються як надання кредитів з бюджету стосовно суб’єктів господарювання, зобов’язання яких гарантовані.

За валютою залучення державний борг поділяється на:

1. Борг у національній – переважно внутрішній борг.

2. Борг у іноземній валюті – зовнішній борг.

Залежно від терміну залучення коштів розрізняють:

1. Короткостроковий борг (з терміном погашення до 1 року)

2. Середньостроковий (від 1 до 5 років)

3. Довгостроковий (від 5 років і більше).

Державний борг можна поділити також на:

1. Капітальний, який включає всю сукупність боргових зобов’язань держави на певну дату;

2. Поточний, що складається з платежів по зобов’язаннях, які позичальник повинен погасити у звітному періоді.

2. Завдання та методи управління державним боргом

Управління державним боргом – сукупність дій, пов’язаних із здійсненням запозичень, обслуговуванням і погашенням державного боргу, інших правочинів з державним боргом, що спрямовані на досягнення збалансованості бюджету та оптимізацію боргового навантаження.

Правовою основою управління державним боргом є Конституція України, в якій передбачено, що виключно законами України встановлюються порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргів; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види та типи.

У процесі управління державним боргом вирішуються такі завдання:

1) пошук ефективних умов запозичення коштів з точки зору мінімізації вартості боргу;

2) недопущення неефективного та нецільового використання запозичених коштів;

3) забезпечення своєчасної та повної сплати суми основного боргу та нарахованих відсотків;

4) визначення оптимального співвідношення між внутрішніми та зовнішніми запозиченнями за умови збереження фінансової рівноваги в країні;

5) забезпечення стабільності валютного курсу та фондового ринку країни.

Для ефективного управління державним боргом потрібно дотримуватись принципів:

- безумовності – забезпечення режиму безумовного виконання державою всіх зобов’язань перед інвесторами і кредиторами, які держава, як позичальник, прийняла на себе при укладанні договору позики;

- зниження ризиків – розміщення і погашення позик таким чином, щоб максимально знизити вплив коливань кон’юнктури світового ринку капіталів і спекулятивних тенденцій ринку цінних паперів на ринок державних зобов’язань;

- оптимальності структури – підтримання оптимальної структури боргових зобов’язань за термінами обертання і погашення;

- зберігання фінансової незалежності –підтримка оптимальної структури боргових зобов’язань держави між інвесторами-резидентами і інвесторами-нерезидентами;

- прозорості – дотримання відкритості при випуску облігацій державної позики, забезпечення доступу міжнародних рейтингових агентств до достовірної інформації про економічний стан у державі для підтримки високої кредитної репутації і рейтингу держави-позичальника.

Ефективне управління державним боргом передбачає розв’язання проблеми зниження боргового навантаження та ризику невиконання боргових зобов’язань держави з використанням різноманітних методів.

Методи управління державним боргом:

1. Рефінансування державного боргу – погашення основної суми боргу та процентів за рахунок засобів, отриманих від розміщення нових позик.

2. Новація – домовленість між позичальником і кредитором щодо заміни зобов’язання по певному фінансовому кредиту іншим зобов’язанням.

3. Уніфікація позик – об’єднання декількох раніше випущених позик. При цьому облігації та сертифікати раніше випущених позик обмінюються на облігації та сертифікати нової позики.

4. Конверсія– одностороння зміна доходності позики, коли держава заявляє про зниження для кредиторів дохідності по позиках, отриманих державою.

5. Консолідація – зміна умов обертання позик в частині терміну їх погашення, тобто рішення про перенесення дати виплати по зобов’язаннях на пізніший термін.

6. Обмін облігацій за регресивним співвідношенням – кілька раніше випущених облігацій прирівнюються до однієї нової облігації.

7. Відстрочення погашення позик – провадиться, коли випуск нових позик використовується на обслуговування раніше випущених позик.

8. Анулювання боргу – відмова держави від усіх зобов’язань щодо раніше випущених позик. Може бути зумовлене фінансовою неспроможністю держави або політичними мотивами.

До операцій з управління державним боргом належать:

- державне запозичення (випуск державних цінних паперів та отримання позик);

- погашення державного боргу.

- обслуговування державного боргу.

- операції з активного управлінням державним боргом.

Погашення боргу - повернення позичальником кредитору отриманих кредитів (позик) відповідно до умов кредитних договорів (договорів про позику) та умов випуску боргових цінних паперів.

Обслуговування боргу – операції щодо здійснення плати за користування кредитом (позикою), сплати комісій, штрафів та інших платежів, пов’язаних з управлінням державним боргом. До таких операцій не належить погашення державного (місцевого) боргу.

Операції з активного управління державним боргом-операції, пов’язані з державним боргом та спрямовані на зменшення ризиків, пов’язаних з державним боргом, та/або отримання економії коштів державного бюджету, додаткових надходжень до державного бюджету.

До операцій з активного управління державним боргом належить:

- зворотний викуп зобов’язань за державним боргом;

- обмін державних цінних паперів на державні цінні папери з більшим строком обігу;

- дострокове погашення державних цінних паперів;

- розміщення тимчасово вільних коштів єдиного казначейського рахунку та коштів валютних рахунків шляхом придбання державних цінних паперів з подальшим поверненням таких коштів до кінця поточного бюджетного періоду;

- операції з деривативами.

В управлінні державним боргом України беруть участь: Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Національний банк України та Державна казначейська служба України.

При управлінні державним боргом та гарантованим державою боргом, МФУ виконує наступні функції:

- розробляє та погоджує нормативно-правові акти з питань управління державним боргом;

- здійснює управління ризиками, пов’язаними з державним боргом;

- здійснює прогноз фінансування державного бюджету;

- розробляє середньострокову стратегію управління державним боргом;

- здійснює оперативний облік державного та гарантованого державою боргу;

- веде реєстр державних гарантій;

- здійснює погашення та обслуговування державного боргу;

- здійснює правочини з державним боргом, включаючи обмін, випуск, купівлю, викуп та продаж державних боргових зобов’язань, за умови дотримання граничного обсягу державного боргу на кінець бюджетного періоду;

- здійснює на відкритих аукціонах продаж прав вимоги простроченої більше трьох років заборгованості перед державою за кредитами (позиками), залученими державою або під державні гарантії, а також за кредитами з бюджету у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- здійснює заходи, спрямовані на підвищення привабливості інвестування в державні цінні папери України, і комплексні заходи з поліпшення кредитного рейтингу України;

- затверджує порядок відбору та функціонування первинних дилерів.

ДКСУ при управлінні державним боргом виконує наступні функції:

- здійснює за дорученням МФУ платежі з погашення та обслуговування внутрішнього та зовнішнього державного боргу в національній та іноземній валютах;

- відображає в бухгалтерському обліку операції, пов’язані з державним боргом;

- складає звітність за операціями з державним боргом.

Ризик, пов’язаний із державним боргом, - це можливість настання події (обставини) імовірнісного характеру, що призведе до:

збільшення витрат державного бюджету, пов’язаних із збільшенням сум погашення і обслуговування державного боргу, або

зменшення можливостей фінансування державного бюджету за рахунок боргових джерел.

Відсотковий ризик - ризик зростання плаваючих відсоткових ставок, передбачених умовами діючих зобов’язань за державним боргом.

Валютний ризик - ризик знецінення національної валюти відносно іноземних валют, у яких номіновано зобов’язання за державним боргом.

Ризик рефінансування - ризик зменшення ємності відповідних ринків, що унеможливлює запозичення в обсягах, достатніх для рефінансування боргу за прийнятною ціною.

Кредитний ризик - ризик невиконання контрагентами зобов’язань перед державою.

Ризик ліквідності - ризик тимчасової нестачі коштів державного бюджету на виконання зобов’язань за державним боргом.

Бюджетний ризик - ризик значного недовиконання дохідної частини державного бюджету, що може призвести до збільшення державних запозичень та/або невиконання боргових зобов’язань з обслуговування державного боргу.

Рейтинговий ризик - ризик зниження суверенного рейтингу.

Операційний ризик - ризик дії людського, технічного факторів і обставин непереборної сили.

Управління ризиками - це складова управління державним боргом щодо визначення бажаного співвідношення між очікуваними витратами та ризиками і досягнення цього співвідношення.

Операції з активного управління державним боргом здійснюються МФУ та спрямовані на зменшення ризиків та/або отримання економії коштів державного бюджету.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Контрольні питання	\|	Порядок здійснення платежів з погашення та обслуговування державного боргу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.023 сек.