Предмет естетики. Проблема термінології.

Тема 6. ІСТОРІЯ ЕСТЕТИЧНОЇ ДУМКИ

Р о з д і л ІІ. Е С Т Е Т И К А.

1. Предмет естетики. Проблема термінології.

2. Становлення проблематики науки.

3. Естетика як самостійна наука.

Естетика – наука про становлення чуттєвої культури людини.

Протягом багатьох століть естетика виступала і як „наука про прекрасне”, і як „наука про досконале”, і як „наука про закони розвитку мистецтва”.

Констатуючи складність визначення предмета естетики, слід передусім реконструювати історію проблеми, звернувши особливу увагу на специфіку термінології.

Поняття „естетика” традиційно пов’язують з грецьким „ейсетикос” – почуттєвий.

Естетичні знання з самого початку формувалися в межах філософії як її своєрідна частина.

Утвердження естетики як самостійної науки відбулося лише у XVIII ст.

Становлення перших естетичних уявлень слід співвідносити з тим значенням, якого давньогрецька філософія надавала людським почуттям взагалі.

Перші спроби використати почуття як основу для осмислення певних естетичних явищ пов’язані з піфагорійцями – філософською школою, заснованою Піфагором у VI ст. до н.е.

Піфагор ототожнював поняття „гармонія”, „досконалість”, „краса”, а основою гармонії вважав число.

Гармонію чисел піфагорійці знаходили навіть у розташуванні планет.

Серед видів мистецтва вищим носієм гармонії проголошувалася музика.

При цьому підкреслювалась чуттєва природа цього мистецтва, зв’язок його зі слуховою здатністю людини.

В межах визнання музики як носія гармонійного начала Піфагор зробив багато плідного для розробки проблем музичного виховання.

Музика в його розумінні є носієм душевної рівноваги, вона стимулює душевний спокій.

У контексті аналізу предмета естетики заслуговує на увагу точка зору Алкмеона, видатного лікаря і натурфілософа першої пол. V ст. до н.е.

Вважається, що Алкмеон був першим вченим Греції, який розмежував мислення і відчуття та стверджував, що сприймання – це складний процес руху від відчуттєвих нервів до органів чуття і далі до мозку.

У ІІІ ст. до н.е. теорія відчуттів набула завершального для того часу викладу у працях видатного давньогрецького вченого, філософа Теофраста.

В арсеналі аргументації ролі відчуттів в історичному процесі формування предмета естетичної науки привертає увагу і принцип „золотого перетину” – геометрично-математичного співвідношення пропорцій, при якому ціле так само співвідноситься зі своєю більшою частиною, як більша з меншою.

У геометризованій формі цей принцип виглядав як співвідношення:

5:8 = 8:13 = 13:21 = 21:34 ...

Давньогрецька наука вважала, що будь-яке тіло, предмет, геометрична фігура, співвідношення частин яких відповідає такій пропорції, пропорційні і справляють приємне враження.

Грецький Парфенон, мармурові колони якого ділять увесь храм за принципом „золотого перетину”, є, мабуть таки, найпереконливішим зразком практичного застосування принципу.

Слід мати на увазі, що теоретико-практичний інтерес до "золотого перетину" не обмежувався лише періодом розквіту давньогрецької естетики.

В епоху Відродження правило „золотого перетину” розглядалося як обов’язковий закон архітектури, живопису і скульптури.

Теоретики і митці того часу намагалися знайти абсолютну, ідеальну геометричну основу краси.

Типовим щодо цього є трактат „Про божественну пропорцію” відомого італійського математика Л.Пачолі.

Вчений був переконаний, що правилом „золотого перетину” визначається естетична цінність „усіх земних предметів”.

Пізніше предмет естетики почали осмислювати через значно ширші (ніж відчуття) за обсягом і наповненням поняття: досконале, пропорційне, гармонійне, прекрасне, естетичне.

Саме багатозначність подальшого тлумачення поняття „естетика” спонукає нас до необхідності відновити історію становлення предмета науки естетики, яка має давнє і глибоке коріння.

Перші паростки художнього пізнання і освоєння дійсності можна знайти вже у міфологічних текстах.

Цікаво й те, що становлення естетичного знання не пов’язане з якимось конкретним регіоном чи країною, а властиве як давньогрецькій філософії, так і філософії Китаю, Індії, арабо-мусульманських країн, Візантії тих далеких часів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Проблема співвідношення цілей і засобів діяльності.	\|	Становлення проблематики науки.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.