МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Становлення проблематики науки.
Розглянемо це питання, звернувшись до спадщини давньогрецької естетики. Наголошуючи на ролі відчуттів у становленні предмета естетики, не слід забувати, що вже з V ст. до н.е. на зміну відчуттєво-споглядальному підходові до дійсності, пануванню космологізму (сприймання космосу як втілення гармонії, доцільності, краси) приходить інтерес до самої людини, яка здатна пізнавати і освоювати навколишній світ. А отже, виникає потреба виробляти й осмислювати загальні поняття, систематизувати пізнане. Водночас то був складний і суперечливий період у соціально-політичному житті Греції: війни з Персією, боротьба аристократії з демократичними тенденціями, конфлікти між полісами. І цілком природно, що життя вимагало осмислення тих культурно-соціальних зламів, які трансформували грецьку філософію у принципово нову площину. Можливо саме це дало поштовх до народження плеяди яскравих мислителів. Серед них особливе місце належить Сократу (470-399 до н.е.). Теоретичні погляди Сократа спирались на політико-етичну основу, на спроби визначити поняття „добра” і „зла”. Критикуючи афінську демократію, Сократ наполягав на передачі влади „кращим”, тобто високоморальним представникам суспільства. Мораль, у його розумінні, має виступати запорукою справедливості, чесності, благородства людини. Беручи за основу принцип доцільності, Сократ намагався розкрити співвідношення між етичним і естетичним, прекрасним і корисним. Філософ оперував поняттям „калокагатія” – поєднання старогрецьких слів „прекрасний” і „добрий” (досконалий). Слід підкреслити, що це одне з найголовніших понять античної естетики, яке означало гармонію зовнішнього і внутрішнього, тобто умову краси індивіда. (Так інтерпретував калокагатію Арістотель). Сутність принципу калокагатії давньогрецьке мистецтво намагалося втілювати в життя своїми творчими набутками. Носіями саме гармонійного високого морально-естетичного існування і діяння виступають герої Фідія, Поліклета, Софокла. У подальші історичні періоди принцип калокагатії був забутий, а етика і естетика все більше роз’єднувалися і кожна з них обирала свій власний шлях розвитку. Проблема зв’язку цих наук перемістилася у сферу мистецтва, і найбільш типовим аспектом дослідження етики й естетики стала проблема „мистецтво і мораль”. З ім’ям Сократа пов’язані постановка проблеми співвідношення красивого і корисного, а також спроба якомога повніше визначити, що є ідеал. Естетичні погляди Сократа дістали творче продовження у філософській концепції видатного античного філософа Платона (427-347 до н.е.). Естетична спадщина його пов’язана з дослідженням природи сприйняття прекрасного, джерел талановитості, проблем естетичного виховання. Особливу увагу філософ приділяв вивченню мистецтва. Це пояснюється, зокрема, тим, що мистецтво відігравало особливу роль у житті Афін VІ-V ст. до н.е. Афінська демократія добилася права на безкоштовне відвідування театру, всенародною повагою користувалася творчість поетів і музикантів. Вершиною античної естетики називають теоретичну спадщину Арістотеля (384-322 до н.е.). І справді, його праці „Поетика”, „Риторика”, „Політика”, „Метафізика”, „Етика” висвітлюють широке коло естетичних проблем. У теорії Арістотеля знову чітко простежується захоплення космосом – носієм гармонії, порядку, довершеності. Естетичне пізнання і мистецтво він розглядає як відображення світової гармонії. Арістотель вперше дав розгорнуту структуру естетичних категорій, запропонував власне розуміння прекрасного, трагічного, комічного. Серед значних теоретичних досягнень філософа – обґрунтування основного принципу творчої діяльності митця мімезису (наслідування). Арістотель вважав, що мімезис притаманний людині з дитинства, через наслідування людина набуває перших знань, навичок. Якщо теорія творчості Платона наголошувала на містичних, позареальних стимулах обдарованості, то твір Арістотеля „Поетика” закликав до узагальнення художнього, його передачі іншим у процесі виховання, освіти. Значне місце в теоретичній спадщині Арістотеля займає процес розробки нових естетичних понять, а також подальше теоретичне обґрунтування вже існуючих. Арістотель залучає до аналізу естетичних проблем такі поняття, як: канон – система норм і правил у розвитку мистецтва; гедонізм (насолода) – наголошення на чуттєво емоційній природі мистецтва; алегорія – образне іномовлення; а також: міра, пропорція, асоціація та ін. Саме погляди Арістотеля можуть бути прикладом динамічних процесів не лише у збагаченні проблематики науки, а й у виробленні власного категоріально-понятійного апарату, спираючись на який естетика і змогла у подальші періоди набути самостійності як наука.
Читайте також:
|
||||||||
|