Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






Абстракціонізм. Експресіонізм. Сюрреалізм.

 

На фоні зазначених вище напрямів, які абсолютизували формально-технічні пошуки у мистецтві, поступово починав набувати особливого значення і популярності абстракціонізм.

Абстракціонізм (від лат. abstractio – відокремлення) вперше заявив себе в образотворчому мистецтві.

Засновником абстракціонізму вважається російський художник Василь Кандинський (1866-1944).

У середині 1913 р. всередині абстрактного мистецтва виникла самостійна течія – супрематизм (від лат. supremus – вищий), пов’язаний з ім’ям К.Малевича.

В основі абстракціонізму лежить відрив мистецтва від об’єктивної дійсності.

Поняття „абстракція” представники цього напряму вживали не в розумінні поглибленого всебічного пізнання об’єктивної реальності через узагальнення, а в плані повного відриву від об’єкта.

Замість об’єктивної дійсності абстракціоністи ввели суб’єктивний світ однієї людини – художника.

Вони абсолютизували світ власних переживань та емоцій – своє „я”.

В.Кандинський наголошував на необхідності свідомого відриву мистецтва від дійсності і його протиставленні інтелектові та почуттям.

Абсолютизуючи світ власних переживань, В.Кандинський вбачав долю людини у самотності, а отже, вона може звернутися лише до самої себе.

Світ внутрішніх суб’єктивних переживань митець втілює у „духовну сутність” трикутників, квадратів, циліндрів, у складну символіку кольорів.

Перші паростки експресіонізму (від фр. expression – вираження) можна виявити в художніх експериментах митців Росії та Західної Європи на початку ХХ ст.

У перші роки свого розвитку експресіонізм існував як форма індивідуального протесту проти капіталістичної дійсності, жорстокості, зла.

Експресіонізм шукав собі філософське обґрунтування і в історії філософії (А.Шопенгауер, Ф.Шеллінг), і в популярних течіях ХХ ст. (А.Бергсон, З.Фрейд).

Існував тісний зв’язок експресіонізму з психоаналізом.

Експресіоністи постійно наголошували на пануванні позасвідомого, темного в людській природі.

Захоплення ірраціоналізмом, позасвідомим, містифікація стимулів творчості поступово привели експресіоністів до реакційної суспільно-політичної позиції, до зв’язків з реакційними колами суспільства.



Интернет реклама УБС

Сучасний експресіонізм поглиблює елементи фізіологічності страждань і смерті. Його представники дедалі більше тяжіють до „філософії життя і смерті”.

Експресіоністи переконані, що поза власним „я” світ уже не існує.

Духовна, моральна самотність – це доля людини, що нібито фатально приречена на внутрішні кризи, з яких немає виходу.

Сюрреалізм (від фр. surrealisme – надреалізм) існує вже понад піввіку.

Ця популярна на Заході художня течія також є своєрідною художньою ілюстрацією психоаналізу.

Сюрреалісти повністю підтримали думку З.Фрейда про невичерпаність позасвідомого, його активний вплив на життя кожної людини.

Сюрреалісти, абсолютизуючи сновидіння, що начебто шокують своїми сміливістю, таємничістю, ефектом алогічного і позачергового, намагаються довести загальнолюдський характер мистецтва, побудованого за методом образної інтерпретації сну.

Розповідь про власні сни стають для сюрреалістів своєрідною творчою лабораторією.

Образи живописних, літературних, кінематографічних, театральних сюрреалістичних творів запозичені практично з єдиного джерела – сновидінь.

Уже перші експерименти сюрреалістів були названі окремими критиками „божевільними аномаліями”.

Проте це не зупинило сюрреалістів.

І поступово при активній підтримці буржуазних теоретиків, сюрреалізм став одним з провідних напрямів західної культури.

Спотворені істоти, породжені хворобливою фантазією, символи, зрозумілі лише їх творцям, - такі образи і теми творів М.Ернста, Г.Арпа, С.Далі, Х.Міро, П.Руа, Е.Іонеску, С.Беккета, М.Циммерманата інші.

Зазначимо, що сюрреалістичні твори ніколи не мають оптимістичного змісту.

Їхня загальна тема – приреченість людини.

Головні психологічні мотиви сюрреалізму – пригніченість, очікування смерті, руйнування всього, що оточує людину.


 

 

Література:

 

 

Малахов В.А. Етика: Курс лекцій: Навч. посібник. – К., 2001.

 

Левчук Л.Т. та ін. Естетика: Підручник. – К., 1997.




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Абсолютизація формально-технічних пошуків у мистецтві ХХ ст. | Розвиток психіки у філогенезі.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.001 сек.