• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Фактори, що впливають на силу конкуренції

Конкуренцію трактують як боротьбу між учасниками ринкового господарства за найвигідніші умови продажу товарів чи послуг, а також за привласнення найбільших прибутків.

Р.Фатхутдінов вважає конкуренцію рушійною силою розвитку суспільства, головним інструментом економії ресурсів, підвищення якості товарів і рівня життя населення.

Загалом виділяють такі переваги конкуренції: конкуренція є механізмом регулювання пропорцій виробництва, рушійною силою розширення асортименту товару, підвищення якості, впровадження інновацій, збільшення продуктивності, економії ресурсів з метою одержання більшого прибутку, сприяє раціональному розподілу ресурсів та захищає споживача від диктату виробника. Тобто, конкуренція є гнучким інструментом регулювання та розвитку економічної системи.

На посилення конкуренції в галузі впливають такі чинники:

1. Наявність значної кількості конкурентів чи їх відносна рівність з погляду обсягів та сили впливу.
2. Повільний розвиток галузі, що загострює боротьбу за частку ринку.
3. Товар не є диференційованим, тобто не існує значних перехідних витрат при зміні постачальника.
4. Постійні витрати виробництва високі, або продукція може швидко псуватись, що стимулює зниження цін.
5. Обсяг виробничих потужностей швидко зростає, що спричиняє перевиробництво.
6. Існують значні бар’єри виходу з галузі. Ними може бути наявність надлишкових спеціалізованих активів чи прихильності керівництва до певного виду діяльності. Наявність надлишкових виробничих потужностей в галузі зменшує прибутковість підприємств і, у такому разі, вони можуть навіть звертатись по допомогу до уряду.
7. Суперники відрізняються стратегіями, дотримуються різних методик конкурентної боротьби і постійно перемагають один одного.

Р.Фатхутдінов виділяє такі основні чинники впливу на конкуренцію:

1. розмір ринку – чим він більший, тим сильніші конкуренти;

2. темпи розвитку ринку – швидкий темп розвитку ринку спрощує проникнення на нього;

3. потужності – надлишкові потужності призводять до падіння цін;

4. перешкоди для входу і виходу з ринку – захищають позицію фірм, їх відсутність робить ринок доступним для менш конкурентоспроможних новачків;

5. ціни;

6. рівень стандартизації товарів – покупці мають переваги, оскільки їм легко переорієнтуватися з одного товару на інший;

7. мобільні технологічні модулі;

8. вимоги до розмірів необхідних капіталовкладень – високі вимоги підвищують ризик, створюють додаткові перешкоди входу-виходу;

9. вертикальна інтеграція підвищує вимоги до обсягу капіталу, призводить до значних відмінностей у конкурентоспроможності і витратах на виробництво інтегрованих, частково інтегрованих і не інтегрованих фірм;

10. економія на масштабі – збільшує частку ринку, необхідну для досягнення конкурентоспроможності товару;

11. швидке оновлення асортименту продукції, яку випускають.

Отже, розпочинаючи діяльність у певній галузі виробник повинен детально проаналізувати стан галузі, фактори, що впливають на конкурентну боротьбу, а також потреби споживачів.

Інтенсивність конкуренції є визначальним чинником формування стратегії підприємств.

На ступінь інтенсивності конкуренції впливають наступні фактори:

- характер розподілу ринкових часток;

- характер зміни обсягів продажу на ринку;

- рентабельність ринку.

Інтенсивність конкуренції з урахуванням розподілу ринкових часток:

,

-середнє квадратичне відхилення ринкових часток учасників конкуренції від середнього значення ринкових часток;

- середнє значення ринкових часток.

Інтенсивність конкуренції з урахуванням темпів зміни ринку:

,

Т_і – річний темп зміни обсягу реалізації продукції і-тим конкурентом на ринку.

Рентабельність ринку:

,

Пр_і – прибуток, який отримує і-тий конкурент;

Q – ємність ринку.

Інтенсивність конкуренції з урахуванням рентабельності ринку:

Узагальнюючий показник інтенсивності конкуренції:

.

Крім цього рівень конкуренції вимірюють за допомогою коефіцієнта концентрації, який показує відсоткове співвідношення обсягу продажу певної кількості підприємств до загальної кількості. Часто використовують рівень концентрації для чотирьох найбільших компаній (СR₄):

де ОР_i - обсяг реалізованої продукції і-го підприємства, і=1...n,

n - загальна кількість підприємств, які реалізують максимальні обсяги продукції на певному ринку (у даному випадку n = 4); ОР_заг - загальний обсяг реалізації продукції певного асортименту.

Якщо значення індексу наближається до 1 (100 %), то ринок характеризується значним ступенем монополізації, а якщо до нуля, то його можна вважати конкурентним. Чим більше значення показника, тим суттєвіше відрізняється ринок від умов досконалої конкуренції.

Такий показник використовував, зокрема департамент США для оцінки ступеня концентрації товарних ринків. Якщо СК4 перевищував 0,75 (75 %), запроваджувались обмеження на злиття (поглинання) підприємств, оскільки ринок розглядали як об'єкт монопольної практики.

Сьогодні такий коефіцієнт концентрації розраховують державні статистичні органи. Наприклад, у США і Франції-для 4, 8, 20, 50, 100 провідних підприємств на ринку, у Німеччині, Великобританії, Канаді - для 3,6,10 підприємств. Із середини 1980-х років коефіцієнт почали використовувати й у країнах Східної Європи, зокрема в Угорщині й Польщі.

Недоліки попередніх індексів частково усувають, якщо концентрацію вимірюють заіндексом Герфіндаля-Гіршмана (Н):

де k_i - частка ринку підприємства i, %, і=1...n;

n - кількість підприємств, які пропонують на ринку товари одного виду (часто використовують n = 50).

Він характеризує не частку ринку, яку контролюють кілька найбільших компаній, а розподіл ринкової влади між усіма суб'єктами певного ринку.

Із посиленням концентрації ринку індекс Герфіндаля-Гіршмана збільшується, досягаючи максимального значення 10000 для монополії. Ринок, на якому діють 100 рівноправних компаній, матиме значення коефіцієнта 100, а ринок, на якому діють 10 рівноправних компаній, - індекс 1000.

Такий індекс використовують, зокрема, у США як орієнтир для можливостей злиття фірм. Якщо Н > 1800, то ринок вважають високомонополізованим, і він підлягає жорсткому регулюванню з боку держави. В такій ситуацій злиття дозволяється лише при незначному збільшенні індексу - злиття можливе при зростанні індексу менше ніж на 50 пунктів. Якщо індекс зростає на 50-100 пунктів, то необхідні додаткові перевірки, і якщо злиття призводить до зростання значення індексу більш ніж на 100 то об'єднання компаній не допускається.

Якщо 1000 < Н < 1800, то ринок має середній рівень монополізації. При рівні вищому ніж 1400, щоб дозволити злиття компаній, необхідний додатковий аналіз. Якщо Н < 1000, то ринок має низький рівень монополізації і злиття допускають безперешкодно.

Читайте також:

1. H) Орган з питань конкуренції
2. Адміністративний захист об’єктів інтелектуальної власності від недобросовісної конкуренції
3. Аналіз факторів, що впливають на цінову політику.
4. Антипод конкуренції.
5. В умовах конкуренції
6. Взаємодія попиту і пропозиції в умовах досконалої конкуренції.
7. Види економічної конкуренції
8. Види порушень законодавства про захист економічної конкуренції
9. Визначення конкурентоспроможності методом, заснованим на теорії ефективної конкуренції
10. Визначення стану конкуренції на ринку
11. Визначення ціни та обсягів виробництва при монополістичній конкуренції
12. Відповідальність за порушення законодавства про захист економічної конкуренції

Переглядів: 2738