Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






Картографічний метод та форми його використання в географії туризму. Класичні туристичні карти. Туристичні картоїди. Ментальні карти.

 

Карти служать як для наукового й практичного відображення явищ і об'єктів глобального й регіонального масштабів, так і для чисто ілюстративних, а також навчальних цілей. Залежно від завдань, карта може бути як підсумком багаторічного дослідження й містити в собі кодування певної інформації, у тому числі й закономірностей, так і служити допоміжним засобом у дослідженні або навчальному вивченні матеріалу – усе визначається особливостями й завданнями дисципліни.

Під картою розуміється математично певне, зменшене, генералізоване зображення поверхні Землі, іншого небесного тіла або космічного простору, що показує розташовані або спроектовані на них об'єкти в прийнятій системі умовних знаків. При цьому під об'єктами розуміються будь-які предмети, явища або процеси, зображені на картах.

Під елементами карти розуміється саме картографічне зображення, математична основа карти, її легенда, допоміжне оснащення й додаткові дані. Основним елементом карти є картографічне зображення, що передає зміст карти, тобто сукупність відомостей про об'єкти, нанесені на карту, їх розміщенні, властивостях, взаємозв'язках і динаміку. Залежно від тематики карти, основне зображення може бути зовсім різним.

Карта завжди супроводжується легендою. Під цим терміном розуміється система використовуваних на карті умовних знаків і пояснень, що розкривають її зміст.

Основна відмінність карти від інших зображень простору полягає у використанні математичної основи. Карта – це зменшене зображення реальності, і таке зменшення можливе лише при використанні строгої математичної основи. Математична основа карти знаходить вираження в сітці меридіанів і паралелей. У випадку топографічних карт – це прямокутна координатна мережа, масштаб і геодезична основа.

Карта є моделлю дійсності. Вона точно передає розміри площ і положення в просторі певних, важливих для розв'язку конкретного завдання об'єктів. Карта відбиває розподіл у просторі тільки окремих вибраних явищ і об'єктів, створюючи в такий спосіб основу для аналізу й розуміння реальності.



Интернет реклама УБС

Виділяються наступні властивості карт:

1. Просторово-тимчасова подоба картографічного зображення й об'єкта: строга відповідність реальних поверхонь і того, що відбивається на карті.

2. Змістовна відповідність карти й реальності. На карті знаходить місце науково обґрунтоване відбиття певних особливостей дійсності.

3. Властивість абстрактності дозволяє вичленувати найголовніше у відбиваному на карті явищі. Суб'єктна установка проявляється у відборі найбільш важливих об'єктів, які потім наносяться на карту.

4. Властивості вибірковості й синтетичності карти дозволяють вичленувати й відбити фактори, процеси і явища, які в реальній дійсності проявляються спільно.

5. Метричність – властивість карти, забезпечувана математичними правилами побудови карти. Наявність на карті масштабу, шкал, градацій дозволяє робити численні виміри кількісних показників і визначати характеристики описуваних явищ.

6. Однозначність – властивість карти як моделі мати лише єдине значення в кожній крапці й у межах прийнятої системи умовних позначок. Однозначність проявляється у вигляді просторової й знакової однозначності.

7. Безперервність означає, що на карті немає порожнеч і розривів і картографічне зображення присутнє у всіх крапках карти.

8. Наочність – можливість зручного зорового сприйняття просторових форм, розмірів, розміщення, зв'язків об'єктів.

9. Оглядовість карти – здатність представити єдиному погляду великі простори, головні закономірності розміщення й взаємозв'язки об'єктів, основні елементи їх структури.

У цьому зв'язку із складністю об'єкту географії туризму часто найбільш ефективним є не стільки використання окремих карт, скільки атласів, що дають систематичну картографічну виставу про територію і її освоєнні.

Атлас є збірником карт, виконаних по єдиній програмі. Характерним є методична й технічна єдність виконання карт. Найважливіше в атласі – споконвічна орієнтація на системне відбиття певних просторів.

Будь-які географічні карти оформляються за допомогою картографічних проекцій. Картографічна проекція – спосіб переходу від реальної, геометрично складної земної поверхні до площини карти.

Існує кілька основних видів картографічних проекцій – циліндрична, конічна, азимутальна та інші. Картографічні проекції вибираються залежно від того, яка частина реальної поверхні повинна знайти відбиття на карті. Залежно від вибору картографічної проекції зображення на карті може виглядати суттєво по-різному.

Масштаб карти – відношення довжини лінії на карті до довжини відповідної лінії на земній поверхні.

За масштабом карти діляться на наступні категорії:

плани – 1:5000 і крупніше,

великомасштабні карти – 1:10000 - 1:200000,

середньомасштабні карти – 1:200000 - 1:1000000,

дрібномасштабні карти – дрібніше 1:1000000.

Розподіл карт по масштабу не є загальноприйнятим. Залежно від розмірів країни можуть використовуватися інші стандарти.

За просторовим охопленням виділяються карти Сонячної системи й зоряного неба, карти планет, карти материків і океанів і т.д. Можливі класифікації карт по територіальних адміністративних одиницях різної площі, економічним і природним районам.

За тематикою виділяються загальногеографічні й тематичні карти. Існують карти, що відбивають природні й суспільні явища. Кожний тип ділиться на велику кількість різних видів карт.

Використовується поділ карт за призначенням. Особливу групу становлять технічні карти, куди входять космічні навігаційні, морські навігаційні, автодорожні карти і т.д. До спеціальних належать навчальні карти; вони звичайно використовуються в якості наочних приладдя при вивченні різних курсів. Окремий тип становлять туристські карти. Відповідно до призначення на них можуть бути нанесені об'єкти, що представляють інтерес для туристів і/або призначені для обслуговування туристів (готелю та ін.). Туристські карти звичайно відрізняються барвистим оформленням і особливим стандартом дизайну. Особливість туристських карт полягає й у тому, що вони досить часто завантажені рекламною інформацією.

Виділяються наступні групи прийомів використання карт:

- опис по картах – словесна (письмова або усна) інтерпретація інформації карти для певних цілей;

- графічні прийоми – побудова на підставі карт різного роду профілів, графіків, діаграм та ін.;

- графоаналітичні прийоми – виміру по картах координат, довжин, висот, площ, різних показників форм і розмірів об'єктів і т.п.;

- прийоми математико-картографічного моделювання – побудова й аналіз моделей на підставі даних, знятих з карти.

За рівнем автоматизації й механізації робіт з картою виділяються наступні види:

- візуальний аналіз – читання карт, зорове зіставлення й оцінка об'єктів;

- інструментальний аналіз – із застосуванням вимірювальних приладів і механічних обладнань (циркулів, курвіметрів, планіметрів);

- напівавтоматичні (автоматизовані) дослідження – застосування автоматичних обладнань і комп'ютерів для зняття даних з карт, їх обробки, аналізу й перетворення;

- автоматичні дослідження – повна автоматизація всього процесу використання карт. Настільки високий рівень автоматизації реалізується на базі "автоматичних картографічних систем".

Використання карт у географії туризму має деякі принципові обмеження, пов'язані з тим, що картографія в її сучасному виді орієнтована на роботу з фізичним простором, яке є тлом для реалізації різних явищ. Однак простір не анонімний: фізичний простір реальний, але є й інші види простору, наприклад, соціокультурне. Тому часто мають місце й взаємодіють такі процеси, явища й системи, які неможливо відобразити в символах і поняттях фізичного простору.

Картоїд – просторова теоретична модель, застосування якої доцільне в тих випадках, коли мова йде про генералізований аналіз й відбиття масштабних просторових явищ.

Картоїд володіє багатьма властивостями класичної карти, хоча має й принципові відмінності, що полягають у відсутності строгої математичної основи й точної передачі фізичного простору. Картоїд передає поверхня як образ реальності, відбиваний у пізнаваному виді.

Основні відмінності картоїдів від класичних картографічних зображень полягають у наступному:

- немає масштабу й точного дотримання фізичним територіальним пропорціям відбиваного на моделі простору;

- не враховується класична система географічних координат у вигляді сітки паралелей і меридіанів;

- уводиться система умовних позначок генералізованого типу, які можуть не зустрічатися у фізичному просторі й відбивати складні, ідеальні по своїй суті явища;

- ігноруються ті елементи реального простору, які не важливі для теоретичного аналізу, проведеного за допомогою картоїдів;

- існують строго певний рівень і стандарт генералізації, що задаються споконвічно.

Властивості й можливості картоїдів такі:

1. Просторова подібність картоїда. Немає тієї точності відбиття реальності, як на класичній карті; немає математичного перетворення метрики реальності в її відбиття на поверхні карти в строго певному масштабі, однак має місце просторова подоба на рівні уявного образа певної території.

2. Порівнянність картоїда як моделі з картою як більш точним відбиттям реальності при дотриманні масштабу допомагає при аналітичній роботі.

3. Можливість відбиття динаміки явищ у її найбільш істотних й генералізованих рисах: еволюція явища може бути відбита більш чітко й характерно, чому у випадку використання карт.

4. Змістовна відповідність картоїда відображуваним явищам. Картоїд пізнаваний при аналізі відповідної інформації про відображуване явище.

5. Абстрактність картоїда дозволяє відібрати найбільш типові й важливі характеристики явища. Підсумком стає просторова динамічна модель, у якій відмітається все несуттєве.

6. Вибірковість інформації для відображення на картоїді. З гігантського масиву інформації можна відбирати лише ту, що реально необхідна для конкретного дослідження.

7. Синтетичність інформації, що втримується на картоїді. Те, що в природі не існує разом, може бути зіставлене на картоїді.

8. Можливість послідовного відображення ідеальних явищ. Ідеальні явища погано прив'язуються до фізичного простору: вони детермінують безліч значимих матеріальних явищ, але із труднощами піддаються відображенню. У випадку використання картоїдов проблема їх просторового відображення вирішується найбільше адекватно.

9. Можливість відображення теоретичних об'єктів. Теоретичні об'єкти моделюються з різних компонентів реальності. Вони є результатом наукового абстрагування. На класичній карті такого роду об'єкти відбити надзвичайно складно, а картоїд дозволяє це зробити.

10. Однозначність просторова. Існує тверда кореляція з тим, що зображується на картоїді, і тим, що можна побачити в реальності й на карті. По факту, зіставлення здійснюється не стільки з реальністю, скільки з картою.

11. Однозначність знакова. Для складання картоїда вводиться певна система знаків (умовних позначок), на основі якої й ведеться відбиття описуваної реальності.

12. Безперервність. Картоїд відбиває поділ реального фізичного простору на соціокультурні простори.

13. Оглядовість. Одна модель, один аркуш картоїда може вміщати простору колосальної площі.

14. Наочність. Зображення повинне бути таким, щоб воно сприймалося коректно й працювало на максимальну читаність картоїда.

15. Інформативність. Картоїд містить у закодованому виді певну кількість інформації, яка часто носить ключовий характер: дає ключ до розуміння маси конкретики.

Для географії туризму, яка пов'язана з почуттєвими й нематеріальними аспектами людського сприйняття, картоїди мають дуже важливе значення по пізнавальних причинах. Карта випливає строгій математичній основі й виключає суб'єктивність образів туристів. Саме переваги туристів, образи тих або інших територій, що формуються в них, а не реальні фізичні характеристики простору й можливості ТРС, визначають формування рекреаційних потоків і їх відтворюваність.

Відносною новинкою сучасної географічної науки можна вважати уявні карти (mental maps). Розвиток цієї методики – досягнення західної "гуманістичної" географії (Humanistic geography) як особливого напрямку, що розбудовується із другої половини 1960-х років.

Уявні карти – фіксовані образи простору, що зберігаються у свідомості людей. Уявна карта – це уявний образ, а не карта в буквальному значенні. Вона реальна тією самою мірою, як і всі інші ідеальні прояви в людині.

Для дослідження уявних карт застосовуються різні методики, найбільш традиційними з яких є наступні:

1) поглиблене інтерв'ю з респондентом, під час якого з'ясовуються вистави людини про певне місце. Підсумком може бути словесний опис, який потім переводиться в графічну або картографічну форму самим дослідником;

2) складання респондентом планів-образів певного простору. У такому варіанті дуже мало слів, але є персоніфіковане графічне відбиття образа певного простору;

3) опитування методом семантичного диференціала, тобто вивчення асоціацій того або іншого місця з відповідними словами, почуттями, емоціями.

Підсумком усіх перерахованих методів є визначення образів простору опитаних.

При дослідженні уявних карт виділяються два підходи. Структурний підхід акцентує увагу на тому, яка інформація про певні місця втримується у свідомості людей. Оцінний підхід акцентує увагу на тому, які фактори впливають на формування певних образів простору.

Дослідження уявних карт вирішує питання про те, яким образом сприйняття впливає на реальну поведінку. У цьому зв'язку застосування уявних карт особливо важливо при аналізі просторової поведінки людей і вибору ними переваг у процесі своєї діяльності. Дуже важливе дослідження уявних карт і при вивченні попиту на рекреаційний сервіс іноземних туристів.

До числа реальних і дуже важливих досягнень методу складання й вивчення уявних карт можна віднести наступне:

- виявлення фіксованих образів місць і можливість їх досить строгого відображення;

- визначення групових і індивідуальних відмінностей у сприйнятті образів місць і можливість використання цього знання в практичних цілях;

- виявлення й вивчення безсумнівних зв'язків між існуючими образами реальності й поведінкою людей.

Уявні карти дозволяють виявляти й досліджувати реально існуючі образи простору, що вкрай важливо для географії туризму, пов'язаної з аналізом просторової поведінки людей.

 


Читайте також:

  1. D) методу мозкового штурму.
  2. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
  3. I Метод Шеннона-Фано
  4. I. Метод рiвних вiдрiзкiв.
  5. VII. Нахождение общего решения методом характеристик
  6. А. науковий факт, b. гіпотеза, с. метод
  7. А. Розрахунки з використанням дистанційного банкінгу.
  8. А/. Форми здійснення народовладдя та види виборчих систем.
  9. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
  10. Автоматизовані форми та системи обліку.
  11. Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.
  12. Агрегативна стійкість, коагуляція суспензій. Методи отримання.




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Оцінка туристичних ресурсів | Туристський потік та його географічна характеристика

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.002 сек.