Студопедия
Контакти
 


Тлумачний словник

Реклама: Настойка восковой моли




Підходи до класифікації туристичних та туристично-рекреаційних ресурсів

 

Різноманітність туристських ресурсів потребує їх виділення в окремі групи, вирішувати цю складну проблему в географії покликані класифікації. Єдиної загальновизнаної класифікації ресурсів не розроблено, більшість з існуючих класифікацій, представлених різними авторами в різні часи, можна поділити на два основні різновиди в залежності від того, під яким кутом зору розглядаються в них ресурси:

- Класифікації, в основі яких лежать уявлення про походження туристських ресурсів, тобто генетичний підхід.

- Класифікації, в яких туристські ресурси поділяються за використанням в залежності від певних видів рекреаційної діяльності, тобто класифікації в яких використовується ситуаційний підхід.

Найбільшого розповсюдження набув перший вид класифікацій, він є традиційним, більш ґрунтовним, практично-орієнтованим. Здебільшого автори пропонують за походженням виділяти два чи три види рекреаційно-туристських ресурсів. Так, найчастіше в розглядаються окремі компоненти географічного середовища, зокрема два їх типи природні і культурно-історичні ресурси; три види ресурсів виділяє більша кількість дослідників - природні - історико-культурні - соціально-економічні (інфраструктурні).

Також у науковій літературі поширення набули класифікації польського економіста М. Труаси (1963) і французького економіста П. Дефера (1972).

В основу класифікації М. Труаси покладено поділ туристичних ресурсів на створені й не створені працею людини. Він виокремлює такі три групи туристичних ресурсів:

1. Природні туристичні ресурси, що визначаються як "потенційний туристичний капітал", до них належать клімат, повітря, пейзаж, моря, озера, ріки, гори, ліси тощо. Ці туристичні ресурси можна визначити як природно-кліматичні. Особливістю природних ресурсів є те, що вони не відновлюються в міру споживання чи відновлюються десятиліттями або навіть сторіччями, як, наприклад, ліси.

2. Туристичні ресурси, створені працею людини, тобто архітектурні споруди, пам'ятники, твори мистецтва тощо. Це об'єкти показу чи екскурсій.



Интернет реклама УБС

3. Додаткові туристичні ресурси, створені працею людини для надання послуг — інфраструктура району, всі підприємства, призначені для прийому та обслуговування туристів. Такі ресурси можна назвати ще економічними зручностями подорожі, вони слугують підставою для оцінювання розвиненості сфери послуг для прийому й обслуговування туристів.

На відміну від М. Труаси, П. Дефер не відносить до туристичних ресурсів підприємства з прийому й обслуговування туристів. На нашу думку, такий підхід можна мотивувати тим, що ці підприємства лише дають змогу використовувати туристичні ресурси, але самі по собі не можуть служити метою туристичної подорожі.

П. Дефер поділяє всі туристичні ресурси на чотири групи: гідром, фітом, літом й антропом.

Гідром — усі туристичні ресурси, до складу яких входить вода: озера, ріки, морські узбережжя, сніжні рівнини і льодовики, джерела мінеральних вод, гідроелектростанції.

Фітом — природні туристичні ресурси, до складу яких входить земля. Ці ресурси можуть бути двох типів: створені самою природою (ліси, гори, скелі, вулкани, мальовничі панорами), і ті, що є результатом людської праці (національні парки, сади).

Літом — усе, що створено працею людини і викликає інтерес туристів або само по собі, або завдяки своєму призначенню: це не лише пам'ятники архітектури і минулих цивілізацій, а й прості помешкання, що характеризують життя і побут людей, наприклад, етнографічні села чи музеї під відкритим небом.

Антропом охоплює всі види людської діяльності, які можуть викликати інтерес туристів, незалежно від оточення. Елементами антропома є сама людина, її життя, погляди та звичаї; стародавні види людської діяльності, що зникають чи можуть зникнути, зокрема, народні промисли, національні народні свята, фольклор, національні костюми і національна музика. Водночас до антропома можна віднести промислові й сільськогосподарські підприємства, а також навчальні заклади і соціально-побутові об'єкти.

За класифікацією П. Дефера, складові туристичних ресурсів не є взає-мовиключними, тобто один і той самий вид туристичних ресурсів може одночасно належати до декількох груп.

За характером використання туристичні ресурси можна поділити на безпосередні та непрямі.

Безпосередні ресурси — це природні та історико-культурні ресурси, які використовуються самими туристами.

Непрямі ресурси — це соціально-економічні ресурси (матеріальні, фінансові, трудові, інформаційні), які залучаються для освоєння і використання безпосередніх туристичних ресурсів.

Також для оцінки та характеристики туристських ресурсів приміняють ціннісний підхід, який передбачає визначення значимості того чи іншого (природного чи антропогенного обєкта) для світової чи національногої туристсичної спадщини. Так, своєрідним путівником світовими туристичними ресурсами є перелік видатних культурних та природних об'єктів, що становлять надбання усього людства які перераховані у списку, складеному під егідою всесвітньої організації ЮНЕСКО, який носить назву "Світова спадщина ЮНЕСКО" (World Heritage). Станом на січень 2010 р. до списку світової спадщини ЮНЕСКО включено 890 об'єкт із 148 країн, які нерівномірно розподілені регіонами світу - половина із них розташована в Європі і Північній Америці і понад 20 % - в Азії. Ще близько 180 об'єктів чекають на рішення щодо включення до списку.

Країнами-лідерами за кількістю світових культурних і природних атракцій є Італія (43 об'єкти), Іспанія (40), Китай (37), Франція і Німеччина (по 33 об'єкти у кожній).

В Україні таких обєктів лише 5 з них 1 прирдний та 4 історичні обєкті.

1) Собор Святої Софії та Києво-Печерська Лавра (м. Київ, 1990 р.)

2) Історичний центр м. Львів (м. Львів, 1998 р.)

3) Пункти геодезичної дуги Струве (Хмельницька, Одеська обл., 2005 р.)

4) Букові ліси Карпат (Закарпатська обл., 2007 р.)

5) Резиденція митрополитів Буковини (м. Чернівці, 2011 р.)

Туристичні ресурси досить активно представляються та прогандаються в сучасних світових та національних конкурсах-проектах.

Ідею виявлення найбільш чудесних об'єктів висунула і реалізувала приватна організація зі штаб-квартирою у Швейцарії. Її назва — New 7 Wonders Foundation (N7W), тобто «Фонд семи нових чудес світу».

Список 7 нових чудес світу становлять:

1. Римський Колізей (Італія)

2. Статуя Христа Спасителя в Ріо-де-Жанейро (Бразилія)

3. Велика Китайська стіна (КНР)

4. Священне місто інків Мачу-Пікчу (Перу)

5. Піраміда майя Чічен-Ітца на півострові Юкатан (Мексика)

6. Палац-мавзолей Тадж-Махал (Індія)

7. Покинуте античне місто Петра (Йорданія)

Планетарна акція щодо визначення семи сучасних чудес світу дійшла у 2007 і до України. Загальнонаціональна акція «7 чудес України» була започаткована Фондом Миколи Томенка «Рідна країна». На сьогодні проведено три етапи даного конкурсу і визначені їх переможці в таких номінаціях:

- 2007 р. - «7 історико-архітектурних чудес України»:

1. Національний історико-архітектурний заповідник «Кам’янець»

2. Києво-Печерська Лавра

3. Державний історико-архітектурний заповідник «Хотинська фортеця»

4. Національний дендрологічний парк «Софіївка»

5. Херсонес Таврійський

6. Софія Київська

7. Національний заповідник-острів «Хортиця».

- 2008 р. – «7 природних чудес України»:

1. Біосферний заповідник «Асканія-Нова» (Херсонська обл.)

2. Регіонально-ландшафтний парк «Гранітно-степове Побужжя» (Миколаївська обл.)

3. Дністровський каньйон (Вінницька, Івано-Франківська, Тернопільська, Хмельницька обл.)

4. Печера Мармурова (АР Крим)

5. Національний природний парк «Подільські Товтри» (Хмельницька обл.)

6. Озеро Світязь (Волинська обл.)

7. Національний природний парк «Синевір» (Закарпатська обл.)

- 2010 р. - «7 чудес України: замки, фортеці, палаци»:

1. Аккерманська (Білгород-Дністровська) фортеця (Одеська, обл.);

2. Алупкінський (Воронцовський) палац (АР Крим);

3. Кам’янець-Подільська фортеця (Хмельницька обл.);

4. Луцький Верхній замок (Волинська обл.);

5. Митрополичий палац (м.Чернівці)

6. Палац у Качанівці (Чернігівська обл.)

7. Хотинська фортеця (Чернівецька обл.)

 

 


Читайте також:

  1. VI. Оформлення маршрутної документації на проведення туристичних походів та експедицій
  2. Автоматизація туристичних послуг
  3. АЛЬТЕРНАТИВНІ ПІДХОДИ ДО ВИДІЛЕННЯ МЕТОДІВ УПРАВЛІННЯ
  4. Альтернативність ресурсів і проблема економічного вибору
  5. Амортизація як джерело фінансових ресурсів підприємств
  6. Аналіз використання матеріальних ресурсів
  7. Аналіз використання матеріальних ресурсів.
  8. Аналіз ефективності формування та використання банківських ресурсів
  9. Аналіз обмежень дефіцитних і недефіцитних ресурсів
  10. Аналіз стратегічних альтернатив та визначення оптимальної стратегії формування фінансових ресурсів
  11. Аналіз трудових ресурсів на підприємстві.
  12. Аналіз фінансових результатів діяльності туристичних підприємств

Загрузка...



<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Поняття та сутність туристичних та туристично-рекреаційних ресурсів | Проблеми освоєння та користування туристичними ресурсами

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.003 сек.