• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Комплексні сполуки

D

P

S

Основні положення теорії Вернера:

1. Ценртальне місце в комплексній сполуцізаймає комплексоутворювач. Це позитивно заряджений йон.

2. Навколо коплексоутворювача координуються ліганди або аденди. Це іони протилежного знаку, або цілі нейтральні молекули.

3. Число, яке показує скільки лігандів може утримувати комплексоутворювач називаються координаційним числом. Величина К.Ч. залежить від природи К.У. В першу чергу від електронної будови і визначається кількістю вільних орбіталей.

4. Ліганди комплексоутворювача утворюють внутрішню сферу комплексної сполуки.

5. Іони, що не ввійшьи у внутрішню сферу утворюють зовнішню сферу.

Класифікація комплексних сполук:

-За природою лігандів: аквокомплекси ([Ас(Н2О)6]Сl3); амінокомплекси ([Аg(NН3)2]Сl); ацидокомплекси (К2[РtСl6], К3[Fе(СN)6]; гідроксокомплекси (К3[Аl(ОН)6]).

-За характером сумарного електростатичного заряду розріз­няють комплекси трьох типів: катіонні ([Сu(NН3)2]+Сl–), аніонні (К2+[РtСl6]2–) та нейтральні ([Nі(СО)4])

Номенклатура комплексних сполук:

У коплексних сполуках катіонного комплексу спочатку називають ліганди – кислотні аніони, нейтральні молекули, а потім центральний атом. Ліганди зберігаються свою назву до якої додають закінчення «о». Ліганди нейтральних молекул також зберігаються свою назву, але вода – аква, аміак – амін.Якщо кілька однакових лігандів, то 2- ді, 4- тетра, 5- пента і т.д.

Центральний атом К.У. зберігає свою українську назву, а ступінь окиснення в дужках пишуть римськими.

Для аніонного комплексу К.У. називаються латинізовано з додають закінчення –ат.

Біологічна роль комплексних сполук:

Сполуки, що здатні з йонами Ме утворювати хелати називають комплексонами. При отруєнні важкими металами вводять комплексон, який взаємодіє з небажаними йонами Ме утворюючи хелат. Ця сполука виводиться з організму.

В якості центрального атому в гемоглобіні є ферум +2, а кобатьт в В12 (важлива роль у формуванні еритроцитів).

Властивіть іонів металів утворювати міцні зв»язки з сірковмісними лігандами використовують при підборі ліків при отруєнні важкими металами.

Читайте також:

1. VIII. Реакції, в результаті яких утворюються високомолекулярні сполуки
2. Азоновмістні органічні сполуки.
3. Азосполуки
4. Азот, фосфор, біогенні елементи та їх сполуки, органічні речовини
5. Ароматичні сполуки і фітонциди
6. Високомолекулярні сполуки ВМС
7. Вуглеводи – складні органічні сполуки, до складу яких входять атоми вуглецю (С), кисню (О) та водню (Н).
8. Галогени та галогеновмісні сполуки.
9. Гемоглобін, будова, властивості, види, сполуки.
10. Гідрогеновмісні сполуки неметалів
11. Довгострокові комплексні угоди про економічне, промислове і науково- технічне співробітництво
12. Довготермінові комплексні угоди про економічне, промислове та науково-технічне співробітництво

Переглядів: 2386