Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Функції фінансів

Сутність, як і будь-якої економічної категорії виражається в їх функціях. Функції фінансів відбивають форми прояву фінансів і їхнє призначення в суспільстві , їх роль у народному господарстві.

Формами прояву фінансів як економічної категорії є процеси утворення грошових фондів, надходження готівки , витрати грошових фондів, використання готівки.

Переважна більшість науковців і практиків вважають що фінанси виконують такі основні функції:

Ø розподільна;

Ø контрольну,

Ø регулюючу

Розподільна функція фінансів полягає в розподілі й перерозподілі основної частини валового внутрішнього продукту і національного доходу країни через утворення грошових фондів та використання їх за цільовим призначенням для задоволення потреб суспільства.

У процесі вартісного розподілу внутрішнього валового продукту приймають участь різні вартісні інструменти , зокрема, фінанси( податки, бюджет, державний кредит тощо), кредит, ціни і тарифи, заробітна плата. Кожен з низ має свої особливості та власну історію.

Фінанси як інструмент вартісного розподілу використовуються на всіх стадіях суспільного відтворення: виробництві, розподілі, обміні та споживанні і суттєво впливають на відтворювальний процес.

Якщо виходити із суспільного призначення (формування й використання фондів, що забезпечують виконання державою своїх функцій) , то найбільш значна роль фінансів на стадії розподілу. Дійсно, саме на цій стадії створений валовий внутрішній продукт поділяється на частку нагромадження й споживання , а потім кожна з цих частин підлягає подальшому розподілу.

На рівні суспільства об'єктом розподілу є об’єкти розподілу за допомогою фінансів є :

· валовий внутрішній продукт, тобто вартість кінцевих продуктів (благ), вироблених суспільством за певний період часу (переважно рік);

· національне багатство , тобто сукупність створених та нагромаджених благ, якими володіє суспільство Ю а також природні ресурси, залучені в економічний оборот. Національне багатство залучається у розподільні відносини лише у виняткових випадках( війни, стихійні лиха, тощо);

· зовнішні надходження у вигляді фінансової допомоги. Зовнішніх державних позик, іноземних інвестицій , а також міжнародних трансфертів від зарубіжних країн, міжнародних фінансових інститутів та іноземних юридичних та фізичних осіб.

Суб’єктами розподілу фінансів є:

§ держава;

§ юридичні особи ( суб’єкти господарювання різних форм власності, рівня впорядкування та місця знаходження);

§ домогосподарства та фізичні особи;

§ інші держави.

Оскілки об’єктів фінансових відносин - обмежена величина, а суб’єктів розподілу – доволі чисельні, то таким відносинам притаманний доволі суперечливий характер, оскільки кожен суб’єкт прагне отримати від розподілу якомога більше вигід, проте зробити це можна лише за рахунок інших суб’єктів, які мають такі самі інтереси. Звідси випливає необхідність збалансування інтересів насамперед шляхом встановлення оптимальних пропорцій розподілу валового внутрішнього продукту. На жаль, науково встановлених показників оптимальних пропорцій розподілу валового внутрішнього продукту на практиці немає, тому для оцінки ситуації використовуються два макроекономічних показника:

ü рівень ВВП на одну особу;

ü темпи зростання ВВП.

Обсяг ВВП на одну особу є одним з основних критеріїв суспільного добробуту. Світовий банк поділяє країни за цим показником на чотири групи:

І група – країни з низьким рівнем доходів (менше 735 дол. США на одну людину);

ІІ група - країни з рівнем доходів, нижче від середнього ( 736-2935 дол. США);

ІІІ група - країни з рівнем доходів, вищим від середнього (2936-9075 дол. США);

ІУ група - країни з високим рівнем доходів (більше 9076 дол. США).

Розмір ВВП на одну особу серед держав світу дуже коливається. У високо-розвинених країнах він становить від 25 до 40 тис. дол. США, а в окремих (в основному в Скандинавських країнах та Японії) перевищує цю суму. За підсумками 2006 р. перші місця рейтингу за рівнем життя населення зайняли Люксембург (більше 50 тис. дол. США), Бермуди, Ліхтенштейн, Норвегія. Лідерами також є США, Китай, Японія, Німеччина, Велика Британія, Індія. У найменш розвинених країнах цей показник становить близько 100 дол. США. В Україні ВВП на одну особу у 2006 р. становив 1950 дол. США ( Україна відноситься до країн з рівнем доходів нижче середнього – ІІ група), що на 10 % більше, ніж у 2005 р. За цим показником Україна посіла 131-ше місце серед 183 країн світу.

Динаміку фінансових відносин характеризують темпи зростання внутрішнього валового продукту: чим вони вищі, тим більше задовольняються потреби суб'єктів фінансових відносин у доходах. Загальновідомо, що навіть незначне сповільнення темпів зростання доходів (незалежно від того, яким є абсолютний розмір цих доходів) сприймається суспільством досить негативно, а постійне зростання доходів створює сприятливий суспільно-політичний клімат у державі.

Механізм реалізації розподільної функції фінансів включає декілька етапів: первинний розподіл, перерозподіл, вторинний розподіл.

Первинний розподіл — розподіл доданої вартості і формування первинних доходів суб'єктів, які беруть участь у створенні валового внутрішнього продукту. Первинними доходами на цьому етапі є такі:

· у фізичних осіб — заробітна плата;

· у юридичних осіб — прибуток;

· у держави — прибуток державного сектору економіки, надходження від державних послуг, ресурсів, угідь, а також непрямі податки.

Перерозподіл полягає у створенні й використанні централізованих фондів. За рівнем централізації їх можна поділити на загальнодержавні, (державний бюджет і державні цільові фонди), регіональні (місцеві бюджети), відомчі (фонди, створювані міністерствами і відомствами) та корпоративні (централізація частини доходів структурних підрозділів корпоративних об'єднань).

Вторинний розподіл є завершальною стадією реалізації розподільної функції фінансів і передбачає використання загальнодержавних фондів на розвиток пріоритетних галузей економіки, соціально-культурні заходи, соціальний захист, оборону, управління тощо. Кінцевим результатом перерозподільного циклу є те, що одна частина перерозподілених грошових ресурсів через механізм бюджетного фінансування знову переходить у сферу матеріального виробництва, щоб почати новий цикл первинного розподілу з подальшим п розподілом, а інша частина — у сферу споживання (освіта, наука, куль охорона здоров'я, державне управління, оборона тощо).

Створена в державі вартість валового внутрішнього продукту розподіляється в такому порядку:

Ø відшкодовується вартість спожитих засобів виробництва й знарядь праці , використовуваних у попередньому циклі відтворення.

Ø визначена частина знову створеної вартості виділяється на розвиток виробництва і соціальної інфраструктури у формі капітальних вкладень ;

Ø частина знову створеної вартості направляється на формування резервних і страхових фондів для відшкодування втрат і збитків від нещасливих випадків , стихійних лих , непередбачених подій , що негативно впливають економіку;

Ø інша частина суспільного продукту направляється на суспільне й особисте споживання : на утримання нематеріальної сфери виробництва, на утримання органів керування держави , на задоволення потреб непрацездатних і т.п.

На всіх цих стадіях розподілу беруть участь фінанси. Держава через податки формує свої доходи, виплачує зарплату працівникам бюджетної сфери. Останні теж платять податки, що йдуть на формування доходів держави. З особистих доходів громадян оплачуються різні послуги , здійснюються внески в страхові фонди, гасяться відсотки за кредит. Отримав доход за надання послуг і реалізацію продукції, підприємства також виплачують податки, що йдуть на формування доходів держави. З державного бюджету держава здійснює капітальні вкладення в економіку, реалізує соціальні програми, надає державні кредити, субсидії й дотації, здійснюючи підтримку промисловості, сільського господарства і малозабезпечених верст населення.

Розподільна функція фінансів на рівні підприємства виявляється при формуванні й використанні децентралізованих фондів підприємства: фонду оплати праці, амортизаційного фонду, фондів оборотних засобів, фінансового резерву й інших фондів. Вона полягає в розумному розподілі отриманого прибутку між підприємством і бюджетом, між фондом нагромадження й фондом споживання підприємства , між грошовими коштами , що направляються на соціальні потреби, і коштами , що направляються на науково-дослідні роботи, на підготовку кадрів і інші цілі.

Отже, фінанси, беручи активну участь у розподілі і перерозподілі створеної вартості, сприяють трансформації пропорцій, які виникають під час її первинного розподілу, в пропорції кінцевого використання.

Окрім того, що фінансам внутрішньо притаманна властивість активної участі у процесах вартісного розподілу як одного із найактивніших його вартісних інструментів, такою самою рівноцінною за своєю значимістю є і контрольна функція фінансів.

Всі ресурси вичерпні, кількісно обмежені, а отже, дефіцитні (що повною мірою стосується фінансових ресурсів та капіталу), тому загальною є потреба контролювати їхній рух, грошові та фінансові потоки, за всіма видами діяльності, на різних рівнях, за різними сферами та ланками фінансових систем національних держав та світової фінансової системи. Реалізація контрольної функції фінансів має забезпечити раціональне, цільове та ефективне використання всіх видів ресурсів, у тому числі фінансових, ефективне управління грошовими та фінансовими потоками, забезпечення фінансової рівноваги, тобто синхронізації у часі вхідних та вихідних грошових потоків (доходів та зобов'язань).

Контрольна функція фінансів зумовлюється об'єктивно притаманною їм здатністю кількісно відображати рух фінансових ресурсів (який відбувається у фондовій та нефондовій формах) і забезпечувати контроль за дотриманням пропорцій у розподілі валового внутрішнього продукту, правильністю формування, розподілі та використання фінансових ресурсів держави і суб'єктів господарювання.

Контрольна функція фінансів полягає в створенні й використанні системи фінансового контролю над дотриманням вартісних пропорцій у процесі формування й використанні грошових фондів і наявних коштів.

Фінансовий контроль виникає тому , що фінансові відносини можна планувати й регулювати , тому що маються конкретні суб'єкти фінансових відносин , норми. Нормативи і цілі використання фінансових ресурсів , обсяги , терміни здійснення фінансових операцій , правові умови , встановлені законодавством.

Контрольна функція фінансів на практиці реалізується в діяльності осіб, які проводятьфінансовий контроль. В Україні до органів, що здійснюють фінансовий контроль, належать: Міністерство фінансів, Державне казначейство, Державна контрольно-ревізійна служба, Державна податкова служба, Державний митний комітет, Пенсійний фонд, Фонди загальнодержавного обов'язкового соціального страхування, Рахункова палата Верховної Ради України та ін.

Саме завдяки контрольній функції фінансів суспільство контролює повноту і своєчасність забезпеченняфінансовими ресурсами різних суб'єктів фінансових відносин.

Прояв фінансового контролю найрізноманітнішій . Він діє при русі грошей і капіталу через системи й форми розрахунків, кредиту, оподатковування, застави і т.п.

Так, покупець здійснює фінансовий контроль над діяльністю продавця, оплачуючи товари, що купуються лише при відповідності їх, умовам контракту. Продавець контролює діяльність покупця через виставляння векселя, через різні форми розрахунків. Кредитор здійснює фінансовий контроль над позичальником через заставне право, через страхування , через систему фінансових санкцій.

Держава і місцеві органи влади здійснюють фінансовий контроль над діяльністю суб'єктів господарської діяльності через систему податків, мита , квот, ліцензій.

Конкретним проявом дії контрольної функції фінансів на практиці є складання і відстеження графіка виконання фінансових заходів, виникнення і погашення дебіторської й кредиторської заборгованості , повернення кредиту.

Інструментами реалізації контрольної функції фінансів є фінансові показники підприємств, інформаційний дані, аналіз звітності, документальні перевірки.

У залежності від часу проведення розрізняють наступні форми фінансового контролю:

v попередній контроль, що передує здійсненню операцій із грошовими і матеріальними ресурсами і здійснюється на стадії складання, розгляди й твердження державного бюджету, фінансових планів підприємств . кошторисів витрат бюджетних установ, господарських договорів, грошових документів;

v поточний контроль , що ведеться повсякденно на основі оперативних документів при здійсненні господарських і фінансово-кредитних операцій;

v послідуючий контроль, що проводиться після здійснення вищевказаних операцій , надходження доходів і засобів, використання грошових і матеріальних ресурсів. Методами цього виду контролю є аналіз і перевірка звітності, документальні й зустрічні перевірки, проведення ревізій і аудита.

Регулююча функція фінансів зв’язана з втручання держави через фінанси (державні видатки, податки. Державний кредит) в процес відтворювання. Для цілей регулювання економіки і соціальних відносин використовують також фінансове та бюджетне планування, державне регулювання ринку цінних паперів. Проте , в сучасних умовах господарювання ця функція розвинена досить слабо.

Деякі вчені стверджують, що фінансам притаманні й інші функції: регулююча, стимулююча, відтворювальна, стабілізаційна тощо. Проте без применшення значення таких підходів можна стверджувати, що фінанси відіграють важливу у процесі суспільного відтворення саме завдяки розподільній функції.

Отже, надзвичайно важливе значення фінансів у житті суспільства зумовлене тим, що вони: забезпечують розподіл валового внутрішнього продукту та фінансові потреби юридичних та фізичних осіб і держави; здійснюють перерозподіл фінансових ресурсів між галузями економіки, регіонами, соціальними верствами населення, юридичними і фізичними особами; забезпечують збіг фінансових ресурсів і безперервність відтворювального процесу; а : здійснюють контроль за процесами формування і використання фінансових ресурсів як на рівні держави, так і на рівні суб'єктів господарювання.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Необхідність та характерні особливості фінансів	\|	Лекція 2. ФІНАНСОВА ПОЛІТИКА І ФІНАНСОВЕ ПРАВО

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.