МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Поняття та значення строку позовної давності.Інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Об'єктами авторського права є твори, а саме: 1) літературні та художні твори, зокрема: романи, поеми, статті та інші письмові твори; лекції, промови, проповіді та інші усні твори; драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні, інші сценічні твори; музичні твори (з текстом або без тексту); аудіовізуальні твори; твори живопису, архітектури, скульптури та графіки; фотографічні твори; твори ужиткового мистецтва; ілюстрації, карти, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки; переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літературних або художніх творів; збірники творів, якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності; 2) комп'ютерні програми; 3) компіляції даних (бази даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності; 4) інші твори. Не є об'єктами авторського права: 1) акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування (закони, укази, постанови, рішення тощо), а також їх офіційні переклади; 2) державні символи України, грошові знаки, емблеми тощо, затверджені органами державної влади; 3) повідомлення про новини дня або інші факти, що мають характер звичайної прес-інформації; 4) інші твори, встановлені законом.
За ст. 251 ЦКУ строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Види строків у цивільному праві класифікують за різними критеріями. 1. За правовими наслідками строки поділяються на: - правовстановлюючі або правостворюючі: строки, з якими пов'язане виникнення правовідносин або окремих прав та обов'язків осіб (з досягненням фізичною особою повноліття пов'язується з виникнення цивільної дієздатності в повному обсязі); - правоприпиняючі: строки, з перебігом яких законом пов'язується припинення певних цивільних правовідносин (із спливом певного строку кредитор втрачає право звернутися з претензією до боржника); - правозмінюючі: із закінченням цих строків припиняються одні права та обов'язки і виникають інші. 2. За підставами виникненнястроки класифікують на: - законні строки, які встановлені актами законодавства і які не можуть бути змінені за домовленістю; - судові строки, тривалість яких визначається судом залежно від обставин конкретної справи; - договірні строки, які визначаються за угодою сторін із врахуванням змісту та особливостей конкретних правовідносин. 3. За ступенем самостійності сторін у встановленні строків: - імперативні строки, які не можна змінити за домовленістю сторін (позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін); - диспозитивні строки, які хоч і передбачені законом, але можуть бути змінені за угодою сторін (щодо договору про збільшення позовної давності). 4. За призначенням в цивільних правовідносинах: - строк здійснення цивільних прав протягом якого носій суб'єктивного права може реалізувати можливості, закладені в цьому праві (гарантійний строк); - строки виконання зобов'язань (строки поставки); - строки захисту цивільних прав (строки позовної давності). 5. За способами визначення, коли строки визначаються: - календарною датою (строк повернення боргу); - певним періодом часу (покквартальна або щомісячна поставка продукції); - вказівкою на юридичний факт (подію), яка має настати (за договором перевезення водним транспортом настання навігації). Позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Строки позовної давності встановлюються для захисту майнових та немайнових права фізичних та юридичних осіб, вони є обов’язковими та спільними для всіх учасників цивільних правовідносин. За ст. 257 ЦКУ загальна позовна давність в цивільному праві становить три роки. Позовна давність встановлюється законом, але, разом з тим, вона може бути збільшена за домовленістю сторін, про що обов’язково укладається договір в письмовій формі. Зменшувати строк позовної давності порівняно з законом заборонено. Початок строку позовної давності обчислюється з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок. Строк спливає у відповідне число відповідного місяцю останнього року. Наприклад: для оскарження договору купівлі-продажу квартири, укладеного 20.10.2003 строк позовної давності складає 3 роки, відповідно він починається 21.10.2003 та закінчується 20.10.2006. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або іншій неробочий день, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. У випадку спливу строку позовної давності, заява про захист прав та інтересів все одне приймається судом до розгляду, але, за заявою однієї з сторін, зробленою до прийняття рішення, пропущена позовна давність стає підставою для відмови у позові. Суд може визнати поважними причини пропуску строку позовної давності та захистити порушене право. Особа, яка виконала зобов’язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо у момент виконання вона не знала про сплив позовної давності. Позовна давність не поширюється - на вимоги, що випливають з порушення особистих немайнових прав; - на вимогу вкладника до фінансової установи (банку) про видачу вкладу; - на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, ушкодженнями здоров’я, смертю; - на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним акту органів державної влади, АР Крим, місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право; - на вимогу страхувальника до страховика про здійснення страхової виплати; - інше, встановлене законом.
Читайте також:
|
||||||||
|