Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Двополюсники. Теореми про активний двополюсник.

Електричне коло , якщо його розглядати відносно двох затискачів (полюсів), носить назву двополюсника.

Приклади двополюсників: резистор, котушка індуктивності, електрична лампа розжарювання, телевізор, якщо його розглядати по відношенню до джерела живлення, будь-яке електричне коло, із якого виведені два зовнішніх виводи (полюси).

Двополюсники на схемах зображаються у вигляді квадрата чи прямокутника, із якого виходять два виводи (полюси) (рис. 2.29, а).

Двополюсники поділяються на пасивні та активні.

Двополюсник називається пасивним, якщо на його виводах відсутня будь-яка напруга, і активними – якщо напруга є. Пасивний двополюсник позначається на схемах літерою “П” (рис. 2.29, б) і характеризується лише одним параметром - вхідним опором R_вх .Активний двополюсник позначається на схемах літерою “А” (рис. 2.29, в) і характеризується двома параметрами : напругою неробочого режиму U_xта вхідним опором R_вх.

Пасивний двополюсник або зовсім не містить у собі джерел енергії, або містить джерела енергії, які по відношенню до зовнішніх виводів зкомпенсували один одного.

Цілком зрозуміло, що будь-який пасивний двополюсник можна замінити еквівалентним опором (рис. 2.30), який дорівнює вхідному опору двополюсника. Чим же можна замінити активний двополюсник, який характеризується двома параметрами U_x та R_вх? Відповідь на це питання більше 100 років тому дали незалежно один від одного два вчених, з іменами яких і пов’язані назви двох теорем, які у наступному були названі теоремами про активний двополюсник.

Теорема Тевенена (теорема про еквівалентне джерело напруги): будь-який активний двополюсник можна замінити еквівалентним джерелом напруги, ЕРС якого дорівнює напрузі неробочого режиму, а еквівалентний опір – вхідному опору відповідного пасивного двополюсника (рис. 2.31). Відповідний пасивний двополюсник можна одержати з активного шляхом закорочення джерел ЕРС та відключення джерел СРС (тобто якщо покласти всі джерела енергії активного двополюсника такими, що дорівнюють нулеві).

Доказ теореми Тевенена.

Підключимо до полюсів активного двополюсника джерело напруги з ЕРС та опором R_н (рис. 2.32, а). Спрямуємо ЕРС назустріч напрузі неробочого режиму. Зрозуміло, що струм крізь опір навантаження R_н буде дорівнювати нулеві, тому що ЕРС і напруга U_xвзаємно компенсують одна одну.

Для розрахунку струму скористаємося принципом накладання. Для цього розіб’ємо схему на дві часткові схеми як показано на рис. 2.32, б.

Згідно принципу накладання

, звідки .

Цьому рівнянню відповідає схема (рис. 2.33, а), яка буде еквівалентна схемі рис. 2.33, б, що і підтверджує справедливість теореми Тевенена.

Приклад. Визначити параметри еквівалентного джерела напруги для активного двополюсника, схема якого зображена на рис. 2.34.

По схемі активного двополюсника розрахуємо напругу U_x, яка і буде дорівнювати E_е :

Для розрахунку R_e зобразимо схему відповідного пасивного двополюсника (рис. 2.35) і визначимо вхідний опір R_вх.

Теорема Нортона (теорема про еквівалентне джерело струму): будь-який активний двополюсник можна замінити еквівалентним джерелом струму, СРС якого дорівнює струму короткого замкнення двополюсника, а еквівалентний опір – вхідному опору відповідного пасивного двополюсника (рис. 2.36).

Для доказу цієї теореми можна скористатися теоремою Тевенена, а потім замінити джерело напруги еквівалентним джерелом струму.

Теореми про активний двополюсник (Тевенена та Нортона) використовуються у тому випадку, коли треба визначити струм чи напругу в одній вітці складного електричного кола. Для цього опір R, в якому треба визначити струм, вимикають із схеми електричного кола і схему, яка залишилася, відносно розімкнених затискачів розглядають як активний двополюсник. Далі, якщо задача розв’язується згідно теоремі Тевенена, по схемі активного двополюсника визначаються параметри еквівалентного джерела напруги та . Після чого в еквівалентну схему активного двополюсника повертається опір R (рис. 2.37) і струм в ньому знаходиться за формулою

Якщо задача розв’язується за теоремою Нортона, то по схемі активного двополюсника визначаються параметри еквівалентного джерела струмута . Після чого в еквівалентну схему активного двополюсника повертається опір R (рис.2.38) і струм в ньому знаходиться за формулою

Приклад. У електричного колі, схема якого подана на рис. 2.39, визначити струм І₂ за допомогою теореми Тевенена та Нортона.

Вимикаємо опір R₂, в якому треба визначити струм, і відносно розімкнених затискачів розглядаємо схему, що залишалася, як активний двополюсник (рис. 2.40).

За теоремою Тевенена замінимо активний двополюсник еквівалентним джерелом напруги, для чого визначимо

та

. Для визначення U_xзробимо заміну джерела струму J₁ з опором R₁ еквівалентним джерелом напруги

з опором R₁ (рис. 2.41).

Запишемо другий закон Кірхгофа для зовнішнього контуру

і визначимо струм

Далі запишемо другий закон Кірхгофа для розімкненого контуру, який містить напругу U_x:

Звідки

Для визначення еквівалентного опору зображуємо схему відповідного пасивного двополюсника (рис. 2.42).

Тоді

Повертаємо на місце, але в еквівалентну схему джерела напруги, опір R₂ (рис. 2.43) і визначаємо струм I₂за формулою

Для визначення струму за теоремою Нортона перемкнемо затискачі активного двополюсника і визначимо струм короткого замкнення I_к(рис. 2.44). Провід зі струмом I_кподілив схему на дві незалежні частини. Тому струм I_кможна одержати як суму струмів від кожної частини схеми окремо.

Повертаємо на місце, але в еквівалентну схему джерела струму, опір R₂ (рис. 2.45) і визначаємо струм I₂ за формулою:

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Принцип накладання (суперпозиції).	\|	Лекція 6

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.