МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Відділ БактеріїЗагальна характеристика прокаріотів До надцарства Прокаріоти відноситься одне царство Дроб'янки, що об'єднує приблизно 4500 видів одноклітинних організмів. Складається з двох відділів: Бактерії та Ціанобактерії (Синьо-зелені водорості). Бактерії та синьо-зелені водорості відносять до прокаріот,оскільки у їхніх клітинах немає чітко оформленого ядра, а ядерна речовина (нуклеоїд) розміщена безпосередньо у цитоплазмі. З органел у прокаріотів наявні тільки рибосоми, основні обмінні процеси відбуваються на особливих мембранах, що утворюють впинання у цитоплазму, оточені прокаріоти клітинною стінкою, в основі якої муреїн – полісахарид, що за будовою нагадує целюлозу. Взаємозв’язки прокаріот з іншими організмами можуть проявлятися як: · мутуалізм (взаємовигідне співжиття, наприклад, синьо-зелені водорості та гриби, що утворюють лишайник); · коменсалізм (один вид – коменсал використовує інший вид – хазяїна для регуляції його взаємовідносин з навколишнім середовищем, причому обмін речовин та антагонізм між ними відсутні, наприклад, кишкова паличка живе в кишечнику людини); · паразитизм (один вид – паразит використовує інший вид – хазяїн як середовище існування чи джерело живлення; взаємовідносини між видами антагоністичні, наприклад, хвороботворні бактерії та організми у яких вони викликають хвороби). За формою клітин бактерії поділяють на: · кулясті (монококи, диплококи, тетракоки, стрептококи, стафілококи); · паличкоподібні (бацили); · спірально закручені (спірили, спірохети); · вібріони (у формі коми). Розмножуються бактерії поділом (за сприятливих умов кожні 20-30 хвилин) або спорами. Спори бактерії також утворюють, щоб пережити несприятливі умови навколишнього середовища. Живляться гетеротрофно (сапротрофне або паразитичне живлення) або автотрофно (за рахунок органічних речовин, що утворюють самі, але у цьому випадку ніколи не виділяють вільного кисню). Поширені бактерії скрізь. Найбільше їх у верхніх шарах ґрунту (в 1 см3 чорнозему – 6 млн.; піщаного ґрунту – 4 млн.). Багато бактерій у брудних, запилених приміщеннях. Навесні та восени кількість бактерій у повітрі зростає, проте у суху сонячну чи морозну погоду їх стає значно менше. Значення бактерій: беруть участь у розкладі органічних решток; молочнокислі обумовлюють скисання молока; бактерії кишечнику людини та тварин сприяють травленню та засвоєнню їжі, синтезують деякі вітаміни та незамінні амінокислоти; хвороботворні бактерії спричиняють бактеріози (тиф, холеру, дифтерію, правець, ангіну, сибірку, туберкульоз, чуму тощо). Генетичний апарат у бактерій складається з молекули ДНК, замкненої в кільце. Гігантська кільцева молекула ДНК дістала назву нуклеоїда. Окрім нуклеоїда бактеріальні клітини містять плазміди, що здатні розмножуватися незалежно від нуклеоїда. Вважається, що генетична інформація, яка міститься у плазмідах не є обов’язковою для життєдіяльності бактерій, проте, ці елементи розширяють можливості існування бактерій та сприяють кращому їх пристосуванню до умов середовища. Плазміда має кільцеву форму і довжину від 20 до 400 тисяч пар нуклеотидів. У одній прокаріотичній клітині може бути близько десяти таких плазмід. Плазміди зустрічаються також у тих компартментах еукаріотичних клітин, які мають власний геном (мітохондріях, пластидах). Відповідно до функціональних особливостей, плазміди поділяють на такі основні типи: · F-плазміди (визначають фертильність або плодючість); · R-плазміди (визначають резистентність або стійкість до антибіотиків); · Col-плазміди (продукують коліцини або бактеріоцини – білки, здатні знищувати інших бактерій); · Ti-плазміди (викликають пухлини у вищих рослин). Плазміди часто реплікуються разом з ДНК бактерії, але вони не потрібні для її функціонування. Вони, переходячи з однієї клітини у іншу, починають інтенсивно розмножуватися. Саме завдяки переміщенню R-плазміди від однієї хвороботворної бактерії до іншої, вони набувають стійкості до дії лікарських препаратів. Це відбувається досить швидко. Так, наприклад, у 1956 р. у Японії практично не було випадків дизентерії, які б не виліковувалися, але вже у 1964 р. половина всіх бактеріальних штамів виявилася стійкою до високоефективних раніше антибіотиків. Висока здатність до самовідтворення, властива плазмідам, знайшла застосування у сучасних біотехнологіях. Методами генетичної інженерії у клітини-донора “вирізають” необхідний ген. Потім, за допомогою плазміди, його вводять у клітину-реціпієнт. У результаті подібної тонкої операції бактеріальна клітина починає виробляти необхідний продукт у дуже великих кількостях. Таким чином можна не лише різко збільшити виробництво звичайних для даної клітини метаболітів, але і змусити їх виробляти навіть абсолютно невластиві речовини. Так кишкову паличку “навчили” синтезувати білкову частину гемоглобіну кроля. Відділ Синьо-зелені водорості, або Ціанобактерії · відомо близько 1400 видів, в Україні – 350 видів, представлених 450 формами; · живуть у холодних та гарячих, прісних та солоних водах, у ґрунті, на скелях, деякі входять до складу лишайників, перебувають у симбіозі з вищими рослинами, найпростішими; · фотосинтезуючі нижчі рослини; відомі одноклітинні, багатоклітинні та колоніальні організми; · не мають оформлених клітинних ядер та хроматофорів; · забарвлення найчастіше синьо-зелене, зумовлене наявністю специфічного комплексу пігментів; · розмноження вегетативне (поділом клітини, частинами тіла, спеціальними багатоклітинними утворами – гормогоніями чи гормоцистами (інцистованими багатоклітинними частинками), або нестатеве (нестатевими спорами); · за сприятливих умов можуть масово розмножуватися, обумовлюючи «цвітіння» води; ·
Читайте також:
|
||||||||
|