• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Nom. sing. Gen. sing. Основа

ПЛАН

S O P

Silvae materiam multam et variam praebent. – Ліси постачають багато різних матеріалів.

2. Дієслово esse(бути) у значенні дієслова-зв’язки не пропускається за винятком прислів’їв, крилатих висловів, сентенцій.

3. Іменна частина складеного присудка виражається іменником, прикметником, дієприкметником, займенником і стоїть у номінативі, узгоджуючись з підметом:

Ferrum est metallum necessarium. – Залізо є потрібним металом.

4. Заперечення при дієсловах не змінює дієслівного керування і побудови речення:

Incolae terrārum Europe agriculturae student. – Жителі країн Європи займаються землеробством.

Incolae terrārum Europe agriculturae non student. – Жителі країн Європи не займаються землеробством.

5. У латинському заперечному реченні може бути тільки одне заперечення. Якщо в реченні є два заперечення, то все висловлювання набуває позитивного змісту:

Natura nihil sine causa gignit. – Природа нічого без причини не створює.

6. Друга відміна (Declinatio secunda). Особливості іменників (прикметників) другої відміни

До другої відміни належать іменники, прикметники, присвійні займенники, порядкові числівники чоловічого і середнього роду, які в родовому відмінку однини закінчуються на -і. У називному відмінку однини чоловічий рід закінчується на -us, -erі один іменник на -ir(vir, i, m – муж, чоловік, воїн), а середній на -um.Наприклад:

Іменники

discipŭlus, i, m – учень ager, agri, m – поле

hortus, i, m – сад magister, tri, m – вчитель

vesper, ěri, m – вечір bellum, i, n – війна

puer, ěri, m – хлопець debĭtum, i, n – зобов’язання, борг

liber, bri, m – книжка oppĭdum, i, n – укріплене місто

Прикметники Присвійні займенники

albus, a, um – білий, а, е meus, a, um – мій, моя, моє

longus, a, um – довгий, а, е tuus, a, um – твій, твоя, твоє

altus, a, um – високий, а, е suus, a, um – свій, своя, своє

asper, ěra, ěrum – важкий, а, е noster, a, um – наш, наша, наше

liber, ěra, ěrum – вільний, а, е vester, a, um – ваш, ваша, ваше

niger, gra, grum – чорний, а, е

Числівники

primus, a, um – перший, а, е

secundus, a, um – другий, а, е

tertius, a, um – третій, я, є

До другої відміни належать також деякі іменники жіночого роду на -usу називному відмінку однини:

а)назви країн, міст, дерев, островів:

Aegiptus, i, f – Єгипет; Cyprus, i, f – Кіпр; Rhodus, i, f – Родос; Corinthus, i, f – Корінф; malus, i, f – яблуня; cerāsus, i, f – вишня;

б)загальні іменники:

alvus, i, f – живіт; colus, i, f – прялка; atŏmus, i, f – атом; bolus, i, f – глина; humus, i, f – земля, ґрунт; methŏdus, i, f – метод та ін.

До другої відміни належать деякі іменники середнього роду із закінченням -usу називному відмінку однини:virus, i, n – отрута; pelăgus, i, n – море; vulgus, i, n – натовп, юрба.

Відмінкові закінчення другої відміни:

Зразки відмінювання словосполучень другої відміни:

а) liber novus (m) – нова книжка;

б) debĭtum pecuniarium (n) – грошовий борг.

Особливості іменників (прикметників) другої відміни

1. У словах чоловічого роду на -us у кличному відмінку однини закінчення-e. Пор. в українській мові: друже, народе, брате.

2. Увага! Чергування!Іменники (прикметники), які у називному відмінку однини закінчуються на -er, зберігають-eу всіх відмінках або тільки в називному і кличному відмінках однини, в інших відмінках-eвипадає. Пор.: ager, agri, agro... (укр. день, дня, дню).

3. Власні імена на -ius, -eius, -aius у кличному відмінку однини мають закінчення -i, -ei, -ai: Valerius – Valeri, Pompeius – Pompei, Gaius – Gai. Загальний іменник filius, ii, m – син у кличному відмінку має форму fili.

4. Деякі іменники в родовому відмінку множини зберігають стару форму на -um замість-ōrum. Зокрема:

nummus, i, m – монета; Gen. plur. – nummum

sestertius, ii, m – сестерцій, срібна монета до 217 року до н. е., Gen. plur. – sestertium

faber, bri, m – майстер, Gen. plur. – fabrum

5. Іменник deus, i, m – бог має особливу парадигму відмінювання:

Правило середнього роду. У середньому роді в називному, знахідному і кличному відмінках однакові закінчення, як у називному. У множині в цих відмінках закінчення -а. Порівняйте: озера, міста, вікна.

7. Граматичний аналіз частин мови

Зразок граматичного аналізу

Discipŭli studiōsi in schola natūram variam terrārum et mundi discunt. – Старанні учні вивчають у школі різноманітну природу землі та всесвіту.

Discipŭli –іменник, основна (словникова) формаdiscipŭlus, i, m, друга відміна, називний відмінок множини. (Скорочений запис латиною:subs., discipŭlus, i, m,Decl. II, Nom. plur.);

studiōsi – прикметник, словникова формаstudiōsus, a, um, друга відміна, називний відмінок множини(adiect., studiōsus, a, um, Decl. II, Nom. plur.);

in – прийменник, керує орудним відмінком(praepositio+Abl.);

schola –іменник, словникова формаschola, ae, f, перша відміна, орудний відмінок однини(subs., schola, ae, f, Decl. I, Abl. sing.);

natūram – іменник, словникова формаnatūra, ae, f, перша відміна, знахідний відмінок однини(subs., natūra, ae, f,Decl. I, Acc. sing.);

variam – прикметник, словникова формаvarius, a, um, перша відміна, знахідний відмінок однини, жіночий рід(adiect.,varius, a, um,Decl. I, Acc. sing. f);

terrārum – іменник, словникова формаterra, ae, f, перша відміна, родовий відмінок множини(subs., terra, ae, f,Decl. I, Cen. plur.);

et– сполучник(coniunctio);

mundi– іменник, словникова форма mundus, i, m, друга відміна, родовий відмінок однини(subs. mundus, i, m, Decl II, Gen. sing.);

discunt – дієслово, словникова формаdisco, didĭci, -, ěre, третя дієвідміна, теперішній час дійсного способу активного стану, третя особа множини (verb., disco, didĭci, -, ěre, Coniug. III, Praes. ind. act., pers. III, plur.).

Це речення схематично можна зобразити так:

studiōsi які?←discipŭli хто? ←discunt→що?natūram→яку? variam→чого? terrārum et mundi

↓

де? in schola

Схема граматичного аналізу:

Іменник

1) назва частини мови;

2) словникова форма: називний відмінок однини та закінчення родового із зазначенням роду;

3) відміна (група у ІІІ відміні);

4) відмінок і число у реченні.

Прикметник, дієприкметник

1) назва частини мови;

2) словникова форма: називний відмінок однини із закінченнями трьох родів (m, f, n);

3) відміна;

4) відмінок, число і рід у реченні.

Дієслово

1) назва частини мови;

2) 4 основні форми: 1) на -о; 2) на -і; 3) на -um; 4) -re.

3) дієвідміна;

4) особа;

5) число;

6) час;

7) спосіб;

8) стан.

ЛЕКЦІЯ 4

ТРЕТЯ ВІДМІНА ІМЕННИКІВ ТА ПРИКМЕТНИКІВ

1. Загальна характеристика третьої відміни.

2. Третя приголосна відміна (Classis consŏnans).

3. Третя голосна відміна (Classis vocālis).

4. Третя мішана відміна (Classis mixta).

5. Зауваження до роду і числа іменників третьої відміни.

6. Особливості відмінювання іменників третьої відміни.

1. Загальна характеристика третьої відміни

Третя відміна (Declinacio tertia) – найбільша і найпоширеніша серед усіх відмін латинської мови. У ній представлені іменники і прикметники трьох родів: чоловічого, жіночого і середнього з різними основами та з різними закінченнями в nominatīvus singulāris, а в родовому відмінку однини спільне закінчення-is. Історично в третій відміні об’єдналися два типи основ: на приголосний звук і на голосний -i.Слова першої групи утворюють третю приголосну відміну, слова другої групи – третю голосну відміну. До окремої групи (третьої мішаної відміни) входять слова з основою на -ĭ, що зазнали впливу приголосної відміни.

Оскільки основа іменників третьої відміни здебільшого не збігається із називним відмінком однини, то слід запам’ятовувати дві форми – nominatīvusіgenetīvus singulāris. За формоюgenetīvus singulārisможна визначити практичну основу (до якої додаються відмінкові закінчення) іменника, відкинувши закінчення-is.

homo (людина) homĭn/is homĭn-

radix (корінь) radīc/is radiīc-

regio (район, регіон) regiōn/is regiōn-

tempus (час) tempŏr/is tempŏr-

У словнику іменники третьої відміни записуються за загальними правилами, тобто у nominatīvusіgenetīvus singulāris, але genetīvus singulāris звичайно вказується не тільки закінчення-is, але й останній склад основи:functio, ōnis, f – функція; latus, ěris, n – сторона тощо. Якщо основа у nominatīvusіgenetīvus singulāris однакова, то в словнику вказується тільки закінчення родового відмінка на -is:vallis, is, f – долина; nubes, is, f – хмара.

Таблиця відмінкових закінчень третьої відміни

Основа переважної більшості іменників третьої відміни закінчується на приголосний і невеликої групи – на голосний. У третій відміні виділяється група іменників, які при відмінюванні майже в усіх відмінках (окрім genetīvus plurālis) мають такі самі закінчення, як і слова з основою на приголосний і тільки у genetīvus plurālis– як іменники з основою на голосний. Цей різновид третьої відміни називається мішаним.

Отже, третя відміна поділяється на три групи: приголосну, голоснуі мішану.

Різницю у відмінкових закінченнях приголосної, голосної і мішаної груп іменників третьої відміни наочно ілюструє таблиця:

2. Третя приголосна відміна (Classis consŏnans)

До третьої приголосної відміни належать нерівноскладові іменники трьох граматичних родів з основою на один приголосний:auctor, ōris, m – творець; aetas, ātis, f – вік; genus, ĕris, n – рід, вид.

Зразок відмінювання іменників приголосної відміни

homo, ĭnis, m – людина; lex, legis, f – закон; corpus, ŏris, n – тіло

3. Третя голосна відміна (Classis vocālis)

До третьої голосної відміни належать переважно прикметники і невелика кількість іменників жіночого і середнього роду з основою на -ĭ.

1. Прикметники третьої відміни

Прикметники третьої відміни поділяються на три групи. До першої групи належать прикметники з основою на-ri-з трьома родовими закінченнями:-er(m), -is(f), -e (n): celĕber, bris, bre – знаменитий, а, е; acer, acris, acre – гострий, а, е.

До другої групи входять прикметники з двома родовими закінченнями:-is (m, f), -e(n): brevis, e – короткий, а, е; levis, e – легкий, а, е.

До третьої групи входять прикметники з основою на -nt-або-c-з одним родовим закінченням, спільним для трьох родів:ingens, ingentis – величезний, а, е; felix, īcis – щасливий, а, е.

Зразок відмінювання прикметників третьої голосної відміни

а) з трьома родовими закінченнями: acer(m), acris(f), acre(n)

б) з двома закінченнями: brevis(m, f), breve (n)

в) з одним родовим закінченням: ingens(m, f, n), ingentis(gen. sing.)

Отже, латинські прикметники таким чином розподіляються за відмінами:

1. Прикметники із родовими закінченнями -us, -a, -um належать до першої (жіночого роду із закінченням -a) та другої (чоловічого роду із закінченням -us та середнього роду із закінченням -um) відмін відповідно.

2. Прикметники з іншими родовими закінченнями належать до третьої голосної відміни.

2. Іменники другої голосної відміни

До голосної відміни належать іменники середнього роду, що в називному відмнку однини закінчуються на -e, -al, -ar. Наприклад:mare, maris, n – море; anĭmal, ālis, n – тварина; exemplar, āris, n – приклад.

Зразок відмінювання іменників голосної відміни

3. Рівноскладові іменники жіночого роду

1. До третьої голосної відміни належить невелика кількість рівноскладових іменників жіночого роду, які у називному відмінку однини закінчуються на -is:

turris, is, f – вежа, башта puppis, is, f – корма

secūris, is, f – сокира febris, is, f – гарячка

sitis, is, f – спрага tussis, is, f – кашель

2. За голосною відміною відмінюються також рівноскладові назви міст і річок на -is:

Neapŏlis, is, f – Неаполь; Tiběris, is, m – Тибр (усі назви річок – чоловічого роду).

3. За голосною відміною відмінюються рівноскладові іменники жіночого роду грецького походження на -sis:basis, is, f – основа; dosis, is, f – доза; prognōsis, is, f – прогноз; analysis, is, f – аналіз та ін. Знахідний відмінок однини цих груп іменників закінчується на -im.

Зразок відмінювання іменників:

secūris, is, f; Neapŏlis, is, f; analysis, is, f

До голосної відміни належить іменник vis, f – сила, могутність із основою в однині наvi-. Він має особливу парадигму відмінювання:

Відмінювання іменника vis:

4. Третя мішана відміна (Classis mixta)

До третьої мішаної відміни належать:

а) рівноскладові іменники, які в називному відмінку однини закінчуються на -es, -is:

sedes, is, f – житло

clades, is, f – поразка

navis, is, f – корабель

testis, is, m, f – свідок;

б) нерівноскладові іменники, які перед закінченням родового відмінка -isмають дві приголосні букви:

urbs, urbis, f – місто

ars, artis, f – мистецтво, ремесло

fons, fontis, m – джерело

os, ossis, n – кістка

Зразок відмінювання іменників:

civis, is, m, f; nubes, is, f; pars, partis, f; os, ossis, n

Мішана відміна відрізняється від приголосної тільки формою родового відмінка множини на -ium.

Nota bene! За приголосною відміною, як виняток, відмінюються:

1) іменники: pater, tris, m – батько; mater, tris, f – мати; frater, tris, m – брат; iuvěnis, is, m, f – юнак, дівчина; canis, is, m, f – собака, parens, parentis, m, f – родич (батько або мати);

2) прикметники: dives, ĭtis – багатий, а, е; pauper, ĕris – бідний, а, е; vetus, ĕris – старий, а, е; princeps, ĭpis – знатний, а, е; partĭceps, ĭpis – причетний, а, е.

5. Зауваження до роду і числа іменників третьої відміни

Оскільки в Nom. sing. третьої відміни відзначається різноманітність закінчень і, крім того, існують численні винятки з правил визначення роду за закінченням, при визначенні роду іменника третьої відміни слід орієнтуватися на словник, де рід указаний біля кожного іменника.

Nota bene! У третій відміні є деякі іменники, які у множині набувають іншого значення, ніж в однині: aedes, aedis, f – храм; aedes, aedium, f – дім, будинок;

finis, finis, m – межа, кордон; fines, finium, m – область, територія;

pars, partis, f – частина; partes, partium, f – роль актора партія.

6. Особливості відмінювання іменників третьої відміни

1. До третьої відміни належать також деякі слова з основами на u, ov, які походять від дифтонга ou, наприклад: bos (корова, віл), Iuppĭter (Юпітер). Іменник vas, vasis, n (посудина) в однині відмінюється за третьою відміною, а в множині – за другою.

2. Іменники середнього роду грецького походження на -ma в давальному і орудному відмінках множини мають закінчення -is замість -ĭbus.

ЛЕКЦІЯ 5

ЧАСИ СИСТЕМИ ІНФЕКТА

Читайте також:

1. Advantages of Computer Data Processing.
2. Advantages of Computer Data Processing.
3. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства як методична основа діагностики його спроможності протидіяти кризовим явищам та ліквідувати їх наслідки
4. Б. Основа.
5. Будова|споруди| |і/або|і принци|основа|п дії.
6. Валютні відносини, валютні системи як основа міжнародних фінансів
7. Вестфальский мир як основа європейського правопорядку 1648-1815 рр.
8. Вибір слова – основа культури мовлення
9. Визначення потреби організації у персоналі як основа для прогнозування і планування його розвитку
10. Власність – економічна основа підприємництва
11. Власність — основа свободи людини і громадянина в громадянському суспільстві

Переглядів: 2675