Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

В С Т У П

Починаючи лекцію за темою «наукові засади криміналістичної тактики» не можу не згадати визначення науки криміналістики - наука про закономірності механізму злочину, виникнення джерел інформації про злочин і його учасників, закономірностях збирання, дослідження, оцінки і використання доказів, і заснованих на позиції цих закономірностей спеціальних засобів і методів судового дослідження і відвернення злочинів (Р.С. Бєлкін).

Система криміналістики - це складові її частини чи розділи, які побудовані в певній послідовності, що характеризуються наявністю внутрішніх і зовнішніх зв’язків між ними.

Спочатку криміналістику не поділяли на частини - це була «поліцейська техніка». Потім відмежували і узагальнили прийоми проведення слідчих дій - тобто утворився другий розділ - тактика.

Ви пам’ятаєте і вже знаєте, що така система науки проіснувала до 50-х років, а саме: криміналістична техніка, криміналістична тактика (загальна частина) і методика розслідування окремих видів злочинів (особлива частина).

В 50-ті роки в системі з’явився «вступ», який включив в себе предмет і задачі, історію розвитку і сучасний стан криміналістики, потім до вступу включили методи криміналістики, вчення про версії, проблеми взаємодії з органами дізнання і громадськістю - з’явилася четверта частина системи - «методологія криміналістики».

Сучасна система науки криміналістики включає в себе чотири розділи:

методологію криміналістики;

кримінальну техніку;

слідчу тактику;

методику розслідування окремих видів злочинів.

На сьогоднішній день нам з вами відомо, що з розвитком криміналістики вдосконалюється її система, тому окрім відомого традиційного підходу існує інформаційно-діяльний, при якому подія розглядається з позиції механізму їх виникнення в матеріальному середовищі і механізму виникнення джерел інформації, де криміналістична тактика виділена п’ятим розділом системи науки криміналістики, а закінчується шостим розділом (криміналістична методика розслідування окремих видів злочинів).

Криміналістична тактика - це система наукових положень і заснованих на них практичних рекомендацій по організації і плануванню розслідування і судового слідства, а також прийомів виконання окремих слідчих дій і визначенню лінії поведінки осіб, що їх здійснюють.

Термін «слідча тактика» більш точно виражає призначення тактики - служити розслідуванню злочинів.

Наукові положення і рекомендації слідчої тактики можуть бути використані органами дізнання, попереднього слідства і суду.

Криміналістична тактика, як частина криміналістичної науки досліджує і розробляє перш за все загальні положення, які мають значення для даного розділу криміналістики. До них відносяться:

· визначення змісту криміналістичної тактики процесуальної (слідчої і судової) дії;

· розробка науково обгрунтованих рекомендацій по визначенню і розробці версій, плануванню розслідування, здійсненню в процесі розслідування взаємодії між слідчим і іншими співробітниками органів, що ведуть боротьбу з злочинністю, по використанню в процесі розслідування допомоги громадськості і спеціалістів, по здійсненню в процесі розслідування заходів організаційного і технічного характеру.

Виходячи з загальних положень криміналістична тактика досліджує, розробляє і дає рекомендації часткових тактичних прийомів по найбільш раціональному і ефективному способу організації, планування і проведення конкретних слідчих дій (ОМП, обшуку, допиту, впізнання тощо), а також вибору найбільш доцільної лінії поведінки осіб, що здійснюють ці слідчі дії.

2. Принципами криміналістичної тактики є:

· законність;

· повнота розслідування;

· реальність;

· конкретність;

· принципи застосування науково-технічних засобів.

3. Тактичні прийоми, які розробляються слідчою тактикою, різні за змістом, деякі розраховані на застосування їх при виконання конкретної слідчої дії, деякі носять загальний характер (прийоми побудови і перевірки версій, планування розслідування).

Тактичний прийом , використовуваний у кримінальному судочинстві - це найбільш раціональний та ефективний спосіб дій людини , яка робить дізнання , слідчого, прокурора, в цілях швидкого та повного розкриття злочинів, винних , встановлення істини по цьому ділу.

Слідча тактика має ефективні тактичні прийоми, які благодіють вдалому розкриттю злочинів.

Вибір слідчим тактичного прийому робиться на основі всестороннього вивчення обставин злочину, певної слідчої ситуації, можливості тактичного прийому в судочинстві.

Критично оцінюючи діяльність органів внутрішніх справ по боротьбі із злочинністю міністерство звертає увагу на те, що вкрай незадовільно вирішуються багато задач попередження злочинів попереднім слідством. Всюди відзначається зростання вбивств, тяжких тілесних ушкоджень, крадіжок та інших корисливих злочинів.

У поточному році тенденція зростання загальнокримінальної злочинності зберігається. При цьому досить велика кількість злочинів залишається нерозкритими, а злочинці розгулюють на свободі, продовжують скоювати злочини. З'явилися додаткові труднощі в діяльності органів дізнання і попереднього слідства у зв'язку з демократизацією нашого суспільства, гуманізацією окремих сфер впливу юстиції.

Криміналістика, поряд із кримінальним процесом і ОРД, знаходиться на передовій боротьби зі злочинністю і являє собою систему наукових положень, прийомів і засобів розкриття і розслідування злочинів.

Як відомо, вона складається з чотирьох основних складових взаємопов’язаних і взаємообумовлених частин:

1. Загальна теорія криміналістики ;

2. Криміналістична техніка ;

3. Криміналістична тактика ;

4. Методика розслідування окремих видів злочинів.

Перші дві складові частини криміналістики ви вже вивчили.

У лекції ми розглянемо основні положення криміналістичної тактики, а на наступних лекціях ознайомимося з тактикою проведення окремих слідчих дій. Але перед тим як розглядати зміст криміналістичної тактики, необхідно усвідомити її поняття. Багато вчених відзначають, що криміналістична тактика займає центральне місце в криміналістиці, є загальною системою розслідування /Васильєв А.Н. Введення в курс радянської криміналістики. -М., 1962, с. 21/, логічною системою розслідування (Митричев С.П. Теоретичні основи радянської криміналістики. -М., 1965, с. 37). Таку роль їй відводять у зв'язку з тим, що криміналістична техніка використовується через тактику, без неї вона безпредметна. У свою чергу методика розслідування окремих видів злочинів займається розробкою тактичних прийомів стосовно до розслідування окремих видів злочинів, тобто знову ж грунтується на тактиці.

Варто зауважити, що термін "тактика" вперше виник у військовій науці. Військова тактика вивчає об'єктивні закономірності бою і розробляє шляхи і засоби, форми і прийоми боротьби, найбільше відповідні конкретній обстановці в даний момент і які вірніше усього забезпечують успіх. У переносному, більш загальному змісті, у якому термін "тактика" вживається в криміналістиці, він визначає сукупність засобів і прийомів для досягнення наміченої мети.

У радянській криміналістиці одне з перших визначень криміналістичної тактики було дано в 1938 році. "Криміналістична тактика, - писав Е.У. Зіцер, - є система прийомів попереднього слідства, що дає можливість на основі вивчення особливостей кожної конкретної слідчої справи найбільш ефективно і з найменшою витратою сил і засобів реалізувати в цій справі вимоги морального і процесуального права" /Зіцер Е.У. Предмет, метод і система криміналістики. Криміналістика. - М., 1938/. Як систему тактичних прийомів проведення слідчих дій визначають криміналістичну тактику В.Е. Коновалова, Ірме Кертес і ряд інших авторів.

На нашу думку, недоліком такого роду визначень є зведення тактики до сукупності прийомів, які використовуються для проведення слідчих дій. У них наприклад не відбивається, на якій основі розробляються ці прийоми, а також звужується область застосування криміналістичної тактики, тому що тактичні прийоми можуть бути і повинні використовуватися не тільки для проведення окремих слідчих дій, але і для організації і планування розслідування в частині збирання і дослідження доказів, а також і для оцінки інформації в процесі розслідування.

Так, А.Н. Васильєв вважає, що тактика, як частина криміналістики, є "система тактичних прийомів, розроблених на основі спеціальних наук, і головним чином, логіки, психології, наукової організації праці, а також узагальнення слідчої практики для застосування логічних методів пізнання, формування психології відношень слідчого з учасниками слідчих дій, організації планомірного розслідування злочинів з метою ефективного збирання доказів відповідно до норм КПК" (Васильєв А. Н. Следственная тактика. - М., 1976, с. 32). Таким чином, А.Н.Васильєв у визначенні тактики докладно перераховує наукові основи формування тактичних прийомів /дані науки логіки, психології, наукової організації праці і т.д. / і сфери додатків до них.

Недоліком цього визначення, на наш погляд, варто визнати те, що відповідно до його конструкції самі наукові основи тактики, її наукові положення не включені в систему, що утворюють дану частину криміналістики. Адже тактика, як частина науки, не тільки розробляє тактичні прийоми на основі наукових положень, але, що не менш важливо в теоретичному і практичному плані, вивчає можливості використання інших наук /психології, логіки, наукової організації праці, праксеології й ін./, для розробки й обгрунтування тактичних прийомів і криміналістичних рекомендацій по їх використанню.

В зв'язку з цим, система тактики складається не тільки з тактичних прийомів, розроблених на науковій основі, але і з наукових положень, на основі яких розробляються тактичні прийоми і криміналістичні рекомендації.

Представляється, що більш точне визначення криміналістичної тактики дане Р. С. Бєлкіним, що розглядає її як "систему наукових положень і розроблюваних на їх основі рекомендацій по організації і плануванню попереднього і судового слідства, визначенню лінії поведінки осіб, що здійснюють судове слідство, і прийомів проведення окремих процесуальних дій, спрямованих на збирання і дослідження доказів, на усунення причин і умов, що сприяють вчиненню і приховуванню злочину" (Бєлкін Р.С. Ленінська теорія відбитків і методологічні проблеми радянської криміналістики - М., 1970, с. 71).

Таким чином, криміналістична тактика визначається як система, що складається з двох автономних частин: наукових положень і розроблених на їхній основі прийомів і рекомендацій.

Становлення криміналістичної тактики як самостійного напрямку досліджень у криміналістиці, що оформились в один із її розділів, відноситься до кінця 50-х і початку 60-х років. Питання про предмет тактики і місце її в системі науки криміналістики були темою широких дискусій і спеціальних наукових досліджень. В даний час процес розвитку теорії криміналістичної тактики продовжується. Різним проблемам криміналістичної тактики приділяють увагу у своїх роботах С.П. Митричев, А.М. Васильєв, А.И. Винберг, Р.С. Бєлкін, І.М. Лузгін, Г.Г. Зуйков, В.Е. Коновалова, Л.М. Корнєєва, Ф.В. Глазирін і інші.

Варто звернути увагу ще на одне проблемне питання в криміналістиці. Розділ, що досліджує розглянуті нами проблеми, іноді іменують криміналістичним, іноді - слідчим. На перший погляд спір про це представляється непринциповим. Однак за розходженням назв ховається питання про деякі розходження предмета й змісту тактики.

Традиційного погляду на предмет тактики притримуються С.П. Митричев, М.П. Шаламов, А.М. Васильєв. У своїх роботах цей розділ криміналістики вони іменують слідчою тактикою. Заперечуючи проти найменування "криміналістична тактика", А.М. Васильєв вважає, що термін "слідча" більш точно виражає не тільки призначення тактики - служити розслідуванню злочинів, але і її характер - пошуковий, оперативний, цілеспрямований" / Васильєв А. Н, Тактичний прийом - основа слідчої тактики. - Соціалістична законність. - 1974; N 4, с. 44. Розглядаючи слідчу тактику, як головний організуючий напрямок криміналістики, А.Н.Васильєв зв'язує її тільки з попереднім розслідуванням.

Очевидно, що найменування "слідча тактика" відбиває лише вузький зміст цього розділу криміналістики, оскільки тактика застосовується не лише на попередньому, а й на судовому слідстві. Відповідно до цього можна розрізняти слідчу тактику і тактику судового слідства. Кожний із названих видів тактики, маючи свій предмет, спеціалізований стосовно до тієї області правоохоронної діяльності, де вона використовується, у сукупності з іншим складає предмет дослідження криміналістичної тактики в широкому її розумінні.

Іноді доводиться говорити про розширене тлумачення предмета криміналістичної тактики і включення в його зміст тактики оперативно-розшукової діяльності, здійснюваної в сфері боротьби зі злочинністю особливими способами і засобами.

Тут треба розрізняти оперативно-розшукову діяльність, здійснювану поза рамками кримінальної справи /оперативний пошук/, і оперативно-розшукову діяльність, зв'язану з розкриттям і розслідуванням конкретного злочину. При всіх спірних позиціях різних авторів, варто мати на увазі наступне: слідчий, що проводить розслідування, не може застосовувати оперативно-розшукові заходи і доручає їхнє здійснення органу дізнання. Тим більше він не вправі давати вказівки про порядок проведення оперативно-розшукових дій. Законодавець чітко вирішує це питання і розмежовує компетенцію слідчого й органу дізнання, на останніх і покладений обов'язок проведення оперативно-розшукових заходів.

Тактичний характер набуває використання слідчим не самих оперативно-розшукових заходів, а лише даних, отриманих таким шляхом, якщо орган дізнання застосував спеціальні засоби при виконанні завдання слідчого.

Тому, предметом вивчення криміналістичної тактики є не сама оперативно-розшукова діяльність, що є предметом дослідження спеціальної дисципліни, а раціональне і ефективне сполучення оперативно-розшукових і слідчих дій, тобто організація взаємодії слідчого і працівників міліції при розслідуванні і попередженні злочинів.

Криміналістична тактика, крім тісного зв'язку з криміналістичною технікою і методикою розслідування злочинів, про що ми говорили вище, зв'язані з іншими юридичними і неюридичними науками.

Правовою основою криміналістичної тактики є норми кримінального і кримінально-процесуального права. Так, розробляючи тактичні прийоми і рекомендації, тактика не може не враховувати такі категорії, як поняття злочину, ознаки складу злочину, предмет і межі доказування, види і порядок здійснення процесуальних дій.

Криміналістична тактика тісно пов'язана з такими науками, як логіка і психологія, тому що, діяльність слідчого у своїй основі - це розумова, творча, діяльність.

Наприклад, психологія допитуваного, психологія контакту, психологічні якості самого слідчого /спостережливість, швидкість реакції, уважність/ не можуть не враховуватися при розробці і застосуванні тактичних прийомів. Логіка при побудові версій, логічний аналіз показань, допитуваного, а також використання логічних методів мислення - це діяльність по встановленню об'єктивної істини в справі.

Криміналістична тактика, самим тісним способом пов'язана з практикою боротьби зі злочинністю, тому що вона, як і криміналістика в цілому, виникла і розвивається як частина наукового знання, що обслуговує потреби практики боротьби зі злочинністю.

Але практика боротьби зі злочинністю - це і джерело розвитку криміналістичної тактики і критерій оцінки її рекомендацій.

Криміналістична тактика і практика боротьби зі злочинністю взаємозалежні і взаємообумовлені. На різних етапах розвитку науки цей зв'язок неоднаковий. Так, як практика може випереджати науку, теорію, так і теорія може випереджати практику.

Наприклад, такі слідчі дії, як слідчий експеримент, пред’явлення для впізнання, перевірка й уточнення показань на місці, виникли спочатку на практиці і лише потім стали предметом вивчення науки. Виникнувши на практиці, тактичний прийом /або їхня сукупність/ в результаті наукового аналізу й узагальнення стає більш розробленим, науково обґрунтованим і після чого впроваджується в практику, набуваючи вже характер наукових рекомендацій. На цьому етапі наука випереджує практику, стимулюючи її ефективність. Практика у свою чергу, сприйнявши рекомендації науки, удосконалює їх і знову випереджує теорію.

Тісно зв'язана криміналістична тактика і з іншими науками, такими, як наукова організація праці, теорія оперативно-розшукової діяльності і т.д.

Криміналістична тактика розробляє засоби і методи запобігання, що можна розділити на: а/ встановлення причин і умов, що сприяють вчиненню і приховуванню злочинів; б/ одержання інформації про злочини, що готуються; д/ взаємодія з представниками громадськості,

Так, інформація про причини й умови вчинення злочину збирається слідчим у процесі здійснення слідчих дій. Як правило, ці дані повинні з'ясовуватися одночасно з встановленням інших обставин, передбачених відповідними статтями КПК. Однак, іноді для їхнього вивчення може знадобитися проведення слідчих дій, організаційних заходів саме в цих цілях. Наприклад, допит представників адміністрації і громадських організацій для з'ясування стану виховної роботи в колективі, ознайомлення з виробничо-господарською діяльністю підприємства з метою виявлення способів і джерела створення неврахованої продукції, напрямок запитів у відповідні організації і т.д.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Колекція фонограм з голосами осіб, які анонімно повідомляли про загрозу вибуху	\|	КРИМІНАЛІСТИЧНА ТАКТИКА.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.056 сек.