Початкові експериментальні школи. Трудові школи Німеччини

Вперше трудова школа нового типу виникла у Мюнхені. Засновником її був видатний німецький педагогГеорг Кершенштейнер.Вінвважав за необхідне відмовитись від методів книжного навчання, характерних для традиційної школи, і покласти в основу шкільного життя практику як основу розумового, професійного і морального становлення майбутнього громадянина.

У школі, створеній за його проектом, давали професійні навички з конкретної спеціальності, формували певний стереотип поведінки: робітника, ремісника, який знає своє місце в суспільстві і є відданим його ідеалам. Недоліком школи Кершенштейнера вважають недостатню увагу до загальноосвітньої підготовки на користь формування вузькопрофесійних навичок, недостатню увагу до загальнокультурного, загальнолюдського розвитку на користь формування вузько національних ідеалів, ідеалів людини-функції.

"Школа для життя, через життя" Овида Декролі (побудови навчання на основі "центрів інтересів" дитини.) Він вважав, що основними потребами дітей є, по-перше, фізичні потреби у їжі, у захисті від несприятливого клімату, різних небезпек і ворогів, а по-друге, духовні - у солідарності, праці, відпочинку і самовдосконаленні.Важливим джерелом навчання Декролі вважав оточуюче дитину середовище - живу і неживу природу, школу, сім'ю, суспільство.

"Будинок дитини" Марії Монтессорі

Новий етап розвитку початкової альтернативної школи почався у Європі у 20-30-х роках XX століття. Його невід'ємною складовою стала концепція та експериментальна педагогічна практика італійського педагогаМарії Монтессорі, що розглядається як своєрідна різновидність ідей вільного виховання. Спочатку методика була розроблена з метою розвитку органів почуттів у розумове відсталих дітей. Поступово М.Монтессорі прийшла до висновку, що створена нею методика стане у нагоді і в роботі з нормальними дітьми. Початкова школа, за Монтессорі, повинна стати лабораторією, в якій вивчається психічне життя дитини.

У будинках дитини, які працювали під проводом Монтессорі, дітям пропонувалась свобода вибору будь-якого матеріалу для занять, що відповідав би внутрішнім потребам дитини. Але кожне заняття повинно було бути педагогічне виправданим, тобто мати певну мету і відповідний напрям. Особливої уваги надавалося сенсорній культурі дитини дошкільного віку. Провідним методичним гаслом у будинках дитини було: "Допоможи мені це зробити самому". Тобто педагог виступав зацікавленим помічником. Недооцінюється у аналізованій системі роль живого слова, систематичного отримання дітьми знань, праця з реальними, а не штучними матеріалами.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Розвиток альтернативних шкіл на рубежі ХІХ-ХХ століть та у 20-30-х роках XX століття	\|	Вальдорфські школи

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.