Джерела конституційного права в зарубіжних країнах.

Конституційно – правові відносини в зарубіжних країнах.

Конституційно – правові відносини – це відносини, які виникають в результаті юридичних фактів на основі дії норм конституційного права між різними сторонами. Наприклад: участь у здійсненні публічної влади, гідність, членство у громадському об’єднанні.

Об’єктом цих відносин є реальне благо суб’єктами є їх учасники.

Деякі автори поділяють суб’єктів конституційного права на фізичні особи та суспільні утворення, а деякі зазначають, що в конституційному праві не використовується поділ суб’єктів на фізичні і юридичні особи, а існує особлива класифікація:

1. Соціальні і національні спільноти:

· народ, як джерело влади;

· нації і інші етнічні групи, які мають право на самовизначення:

· класи, в країнах тоталітарного соціалізму і ін.

2. Держава і її складові частини (наприклад, суб’єкти федерації в Німеччині або автономні утворення Китаю).

3. Основні органи держави:

· глава держави (Імператор в Японії, Президент в США, Парламент у Великобританії, Кабінет Міністрів в Індії, Народний захисник в Іспанії і ін).

4. Громадські об’єднання і колективи громадян публічного характеру (політичні партії в Бразилії, група виборців, які висувають кандидатів на вибори до державних органів (50 тис. чол.) у Швейцарії, і поділені правом народної законодавчої ініціативи).

5. Депутати представницьких органів.

6. Органи місцевого самоврядування і управління (ради графств у Великобританії, мери міст у Франції )

7. Індивіди: громадяни; іноземці; особи без громадянства; особи із множинним громадянством.

Зміст конституційно - правових відносин – це реальна поведінка та сукупність прав і обов’язків суб’єктів цих відносин.

Отже, конституційно – правові відносини – це відносини політичного характеру, які врегульовані нормами конституційного права, є результатом конституційно – правового регулювання і мають свою структуру (об’єкти, суб’єкти та зміст).

До джерел конституційного права зарубіжних країн, як правило, відносять нормативні акти, які містять норми. Що регулюють конституційно – правові відносини, а також, судові прецеденти і конституційні звичаї.

Джерело права –це форми зовнішнього виразу конституційно – правових норм інститутів і принципів.

1. Нормативно – правові акти –це документи, які приймаються представницькими або виконавчими, а тоді судовими органами державної влади або місцевого самоврядування, а також референдумом і містять конституційно – правові норми.

1) Закони

ü Конституційні – вносять зміни до конституції ябо доповнюють її;

ü Органічні – приймаються в ускладненому порядку і, як правило, регулюють окремий інститут конституційного права в

ü цілому;

ü Звичайні – регулюють окремі питання, наприклад, закон про органи М/С тощо;

ü Надзвичайні – відповідно до норм конституцій ці закони можуть не відповідати її нормам, але приймаються в особливих умовах, на короткий строк, як правило, на 30-60 днів, хоча з правом парламенту продовження даного строку.

2) Договори

ü Міжнародні договори – є джерелами конституційного права, якщо вони регулюють конституційно – правові проблеми і мають пряму дію.

На даний час, зростає роль міжнародних договорів, як джерел права. Конституції деяких країн передбачають принцип верховенства норм міжнародного права над внутрішнім правом.

Наприклад, ст.. 5 Конституції Республіки Болгарія (1991р.):

“Міжнародні договори, ратифіковані в конституційному порядку, оприлюднені і вступили в силу для Республіки Болгарія, є частиною внутрішнього права країни. Вони мають пріоритет перед тими нормами внутрішнього законодавства, які їм суперечать.”

ü Внутрідержавні договори – це договори, які укладаються територіальними громадами (суб’єктами федерації, автономними одиницями або муніципальними утвореннями) один з одним або з центральними органами влади.

3) Нормативні акти виконавчої влади - це акти глави держави, уряду і окремих відомств, ті які містять конституційно – правові норми і інститути.

4) Акти органів конституційного контролю – це їх рішення з питань

ü Щодо конституційності тих чи інших документів або дій;

ü Щодо тлумачення конституції;

ü Щодо компетенції державних органів тощо.

5) Регламенти парламентів і їх палат – завжди ї в повному об’ємі є джерелами конституційного права.

6) Акти органів місцевого самоврядування – лише деякі можуть бути джерелами конституційного права, а саме, ті, які регулюють основи організації місцевого самоврядування та місцеві статути.

2. Правові звичаї –це ніде не офіційно не зафіксовані правили поведінки, які застосовуються протягом довгого періоду з питань, що мають конституційно – правове значення, і в разі їх порушення не забезпечені судовим захистом (Великобританія, Нова Зеландія).

3. Судові прецеденти –(особливо в країнах із англосаксонсько правовою системою)- це рішення судів по конкретних справах, які є обов’язковими для судів при розгляді аналогічних справ у майбутньому.

Наприклад, у Великобританії, саме судовим прецедентом обумовлено невідповідальність монарха: “Король не може бути неправий”.

4.Правові доктрини –це опубліковані думки вчених – юристів з конституційно – правових питань, які можна лише умовно вважати джерелом конституційного права (у Великобританії суди можуть посилатись на доктринальні положення для обмовлення своїх постанов).

5. Релігійні джерела права –зустрічаються особливо в монархічних державах. В деяких мусульманських державах конституцію заміняє Коран – священна книга (записи пророка Мухамеда), в інших Коран є актом, вищим за конституцію.

6. Загальні принципи права – застосовуються в таких державах, як Екваторіальна Гвінея, Папуа – Нова Гвінея і інших. Наприклад, у ст..22 Конституції Папуа – Нова Гвінея міститься норма про права фізичних і юридичних осіб, а також надані права публічної влади і покладені на неї обов’язки захищаються у випадку відсутності відповідних механізмів чи процесуальних законів Національним Судом шляхом застосування загальних принципів справедливості і загальновизнаної правової доктрини.

Отже, конституції, конституційні і органічні закони, акти органів конституційного контролю, завжди є джерелами конституційного права. Всі інші форми права можуть бути джерелами конституційного права повністю, частково або взагалі не бути джерелами конституційного права.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Система конституційного права в зарубіжних країнах.	\|	Основні напрями і школи в сучасній науці конституційного права в зарубіжних країнах.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.