Громадянство в зарубіжних країнах: порядок набуття та втрати.

Громадянство – це тісний взаємозв’язок держави і особи, який тягне за собою визнання державою цієї особи як повноправного суб’єкта державно-правових відносин, а відповідне дотримання та гарантування прав і свобод відповідно до громадянина який, в свою чергу зобов’язаний виконувати обов’язки, встановлені державою. На громадянина поширюється суверенітет своєї держави.

До громадянина не можуть бути застосовані експатріація та екстрадиція.

Експатріація – це вислання особи за межі держави, яке застосовується в якості санкцій за правопорушення, вчинене на території даної держави.

Експатріація – це вихід з громадянства за власним бажанням.

Екстрадиція - це видача особи іноземній державі за правопорушення, вчинене на її території.

Наприклад: Конституція Болгарії 1991р.”Громадянин Республіки Болгарія не може бути висланий із неї або виданий іншій державі”(ст.. 25). Або Конституція Румунії 1991р.: “Іноземні громадяни або апатриди можуть бути видані іноземній державі лише на підставі міжнародної конвенції або на умовах взаємності”(ст.. 19).

Лише громадянин відповідної держави наділений всією повнотою прав і свобод, які визнані державою.

Основнии водами – підставами набуття громадянства є:

1. Філіація;

2. Натуралізація;

3. Поновлення у громадянстві;

4. Оптація;

5. Трансферт;

6. Реєстрація;

7. Визнання громадянства;

1. Філіація – це набуття громадянства за народженням, яке здійснюється за допомогою двох принципів: “права крові” і “права грунту”.

За принципом “права крові” громадянином визнається особа, яка народилась від громадян даної держави.

За принципом “права грунту” особа набуває громадянство тієї держави на території якої вона народилась.

Ці два принципи по-різному застосовуються в зарубіжних країнах. У більшості сучасних держав діє і принцип “права крові” і принцип “права грунту”.

Загалом науковці зазначають, що в європейських державах домінує “право крові”, а в американських – обидва принципи є рівномірними і самодостатніми.[А. 2.с. 83].

2. Натуралізація – прийняття до громадянства на підставі заяви особи, та наявності інших підстав, передбачених законодавством держави, а саме:

Ø Повноліття і дієздатність особи.

Ø Дотримання встанговланого законом строку проживання особи на території даної держави.

Ø Знання державної мови.

Ø Наявність засобів для існування, тощо.

Натуралізація можлива і за законом – в разі усиновлення або (дуже рідко) при вступі у шлюб за умови дотримання відповідних умов.

3. Поновлення у громадянстві Здійснюється по- відношенню до особи, яка раніше була громадянином даної держави, але згодом втратила це громадянство.

4. Оптація (або вибір громадянства) – це набуття громадянства при переході частини території від однієї держави до іншеї або проголошені частини території колишньої держави новою незалежною державою.

5. Трансферт – автоматична зміна громадянства (без права вибору) осіб у зв’язку з передачею території, де вони проживають, від однієї держави до іншої.

6. Реєстрація – спрощений порядок набуття громадянства, наприклад, якщо батьки особи були або є громадянами держави.

7. Визнання громадянства всі жителі території, якщо вони не відмовляються від цього, на день утворення нової держави визнаються її громадянами.

Втратити громадянство можливо двома способами:

1. Вихід із громадянства;

2. Позбавлення громадянства.

1. Вихід із громадянства (відмова від громадянства) – це добровільне припинення громадянства, здійснюється за ініціативою особи, яка подає заяву про це до компетентних органів.

2. Позбавлення громадянства – це примусове його припинення за ініціативою держави, яке застосовується як санкція за певне правопорушення:

Ø Державна зрада;

Ø Вступ на службу до іноземної держави без дозволу компетентного органу відповідної держави;

Ø Набуття громадянства незаконним шляхом.

Як правило, позбавлення громадянства застосовується лише до натуралізованих громадян. В деяких країнах позбавлення громадянства заберемо взагалі. Наприклад: ст.. Конституції Республіки Польщі: “Польський громадянин не може втратити польське громадянство, якщо він сам від нього не відмовиться”.

Отже у світі існують різні підстави та способи набуття і втрати громадянства, але, як правило, кожна країна встановлює найбільш прийняті для неї та її громадян умови.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Конституційна регламентація прав і свобод людини та громадянина в зарубіжних країнах.	\|	Конституційні обов’язки людини в зарубіжних країнах.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.