ЕЛЕМЕНТИ ХУДОЖНОСТІ ТА ЛІТЕРАТУРНІ ПРИЙОМИ В МОВІ ОРАТОРА

Основним матеріалом оратора є не звук, а слово. Грамотна, чиста мова одразу створює враження освіченості, інтелігентності.

Оратор як носій культури мусить спиратися передусім на літературну мову, нормовану правилами граматики.

Найпоширеніші мовні помилки, яких слід уникати ораторові:

1. Невірний наголос. Іноді від наголосу може залежати і семантика (значення) слова.

2. Неправильна вимова окремих звуків.

3. Неправильне вживання слів за семантикою (значенням).

Оскільки основною одиницею мови є слово, то лексику з цього погляду можна поділити на два типи:

1) слова з прямим значенням (так звана автологічна лексика);

2) слова з переносним значенням (так звані тропи).

Основу всякого тексту складають слова з прямим, автологічним значенням. Проте існує велика група слів, що, маючи пряме, автологічне значення, водночас виходить за рамки літературної норми. Це − просторіччя, канцеляризми, діалектизми, жаргонізми, неологізми, архаїзми, варваризми, солецизми.

4. Невміння розрізняти окремі морфеми у слові (наприклад, префікси).

5. Вживання дієслова-зв’язки „буде” (майбутній час) в контексті теперішнього часу.

6. Вживання зв’язки „це” перед словами „який”, „котрий”, „коли”, „де”.

7. Тавтологія − повторення однокорінних слів.

8. Використання плеоназмів (слів одного значення).

9. Слова-паразити: ну, скажімо, зрозуміло і тощо.

10. Невміння враховувати стилістичне (емоційне) забарвлення слова (фрази).

У промовах оратори можуть використовувати такі тропи: епітети, порівняння, метафори, уособлення, персоніфікації і т. ін.

Троп − від грец. − зворот − вживання слова чи виразу в переносному, образному значенні.

Тропи поділяють на два розряди: прості (епітет та порівняння) і складні (усі інші).

Порівнянняце − зіставлення одного предмета з іншим на основі їх спільної ознаки; своєрідний живопис словом, спрямований на те, щоб розбудити уяву слухача (читача).

ЕпітетВід грец. − додаток. Епітет образно визначає річ, людину чи дію, підкреслюючи найхарактернішу чи вражаючу якість.

МетафораВід грец. − перенесення − перенесення значення (ознаки) слова за принципом подібності на ін. Метафора за своєю суттю є скороченим порівнянням, в якому пропущено сам об’єкт порівняння.

УособленняНадання неживим речам або нелюдському життю людських рис.

ПерсоніфікаціяІнколи ці обидва тропи (уособлення та персоніфікацію) об’єднують терміном прозопопея − від лат. persona (особа) + асеrе (робити). Дуже близький до уособлення прийом, тільки тут абстрактне явище набуває рис живої особи.

АлегоріяВід грец. − іносказання − зображення абстрактного поняття чи явища через конкретний образ.

СимволВід грец. − умовний знак − це багатозначна метафора. Головною відмінністю символу від алегорії є те, що кожна людина може розшифрувати символ по-своєму, він − багатозначний.

МетоніміяВід грец. − перейменування − перенесення назви з одного предмета на інший за умови суміжності значень. Деякі види метонімії настільки поширені, що визначаються окремо, як, наприклад, синекдоха.

СинекдохаВід грец. − співвідношення − різновид метонімії, перенесення значення з одного слова на інше на основі кількісних відношень: частина замість цілого, ціле замість частини, однина замість множини, множина замість однини.

ГіперболаВід грец. − перебільшення − художнє перебільшення, укрупнення.

ЛітотаВід грец. − простота − художнє зменшування. Літота − протилежний до гіперболи троп, але вони дуже тісно пов’язані, тому що певною мірою можна сказати, що літота − теж гіпербола (перебільшення певної ознаки).

Риторичні звертанняРиторичні звертання виражають емоційне ставлення оратора до об’єкта, його промови, причому оратори часто звертаються не тільки до людей, але й до неживих предметів або абстрактних понять.

Риторичні питанняПитання, відповідь на які вже закладено в самому питанні, і відповідь на них не потрібна. Риторичне питання може завершувати опис якоїсь ситуації чи, навпаки, передувати цьому опису.

АнтитезаВід грец. − протиставлення − протиставлення антагоністичних (чи ситуаційно антагоністичних) явищ.

ІроніяВід грец. − прихована насмішка. Фігура, з допомогою якої авторові легко натякнути на своє відношення до об’єкта, дати зрозуміти аудиторії, що він критично ставиться до зображуваної ним людини чи явища, хоча прямо цього не висловлює.

КаламбурВід франц. calembour (гра слів) − це гра омонімією слова, яка має відтінок комізму.

ПарадоксВід грец. − дивний, неочікуваний. Парадокс − це неочікуване судження, висновок, що різко розходяться із загальноприйнятою думкою чи з логікою попереднього тексту.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ЛОГІКА ТА ЕМОЦІЇ В ПРОМОВІ	\|	ТИПИ ПРОМОВ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.