Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Бюджетне планування.

Б ю д ж е т н е п р о г н о з у в а н н я – це науково–аналітична стадія розробки бюджету в процесі якої визначається концепція, шляхи її реалізації та основні завдання які мають бути досягнуті.

Об'єкти – показники доходів і видатків держави і місцевих бюджетів.

Мета – створення наукових передумов для прийняття управлінських рішень центральними та місцевими органами влади.

Передумови:

1. 1.Науковий аналіз

2. 2.Варіантне передбачення

3. 3.Оцінювання можливих наслідків

Складання прогнозів, як правило, передує процесові розроблення планів і є для нього вихідною базою.

Головна функція прогнозу – наукове передбачення.

Завдання прогнозування:

1. проведення аналізу ситуацій, тенденцій, соціально–економічного стану

2. виявлення проблеми, шляхи вирішення

3. попередження негативних наслідків

4. обґрунтування вибору

Основне завдання–визначення обсягу доходів і видатків бюджету та їх структури.

Згідно статті 33 БКУ проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період містить пропозиції Кабінету Міністрів України щодо:

1) граничного розміру дефіциту (профіциту) Державного бюджету України у відсотках до прогнозного річного обсягу валового внутрішнього продукту;

2) частки прогнозного річного обсягу валового внутрішнього продукту, що перерозподіляється через зведений бюджет України ;

3) граничного обсягу державного боргу та його структури;

4) обґрунтувань і розрахунків питомої ваги обсягу міжбюджетних трансфертів у видатках Державного бюджету України і коефіцієнта вирівнювання для місцевих бюджетів;

5) питомої ваги капітальних вкладень у видатках Державного бюджету України та пріоритетних напрямів їх використання;

6) взаємовідносин Державного бюджету України з місцевими бюджетами в наступному бюджетному періоді;

7) змін до законодавства, прийняття яких є необхідним для реалізації бюджетної політики держави;

8) переліку головних розпорядників коштів Державного бюджету України ;

9) захищених статей видатків бюджету;

10) обґрунтування необхідності поділу бюджету на загальний та спеціальний фонди;

11) встановлення розміру мінімальної заробітної плати та рівня забезпечення прожиткового мінімуму на плановий бюджетний період.

Проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період ґрунтується на прогнозних макропоказниках економічного і соціального розвитку України на наступний бюджетний період із зазначенням показників обсягу ВВП, індексів споживчих та гуртових цін, прогнозованого офіційного обмінного курсу гривні у середньому за рік та на кінець року, прогнозованого рівня безробіття.

За результатами парламентських слухань ВРУ приймає постанову про схвалення або взяття до відома Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період. Зазначена постанова може містити пропозиції ВРУ до проекту Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період виключно з питань, визначених частиною третьою цієї статті, в тому числі відповідні доручення КМУ.

Б ю д ж е т н е п л а н у в а н н я – це процес розроблення планів формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій які здійснюються органами державної влади, органами влади АРК, та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Об'єкт – бюджетна діяльність держави, державних установ і організацій.

Мета – забезпечення відповідності бюджетних ресурсів і потреб у них загалом, а також за спрямуванням по об'єктах і територіях.

Сфера застосування – розподіл і перерозподіл бюджетних ресурсів на всіх стадіях відтворювального процесу.

Передумови:

1. Бюджетна політика

2. Стратегія держави на плановий період

Основні функції:

1. Відображення основних напрямів бюджетної політики

2. Вибір раціональних шляхів бюджетного забезпечення

3. Здійснення необхідних заходів перерозподілу бюджетних ресурсів

4. Становлення раціональних форм мобілізації бюджетних ресурсів і визначення оптимального розподілу доходів і видатків.

Принципи бюджетного планування і прогнозування:

1. Альтернативності – вибір варіанту

2. Системності – дослідження кількісних і якісних показників макроекономічного розвитку

3. Цілеспрямованості та пріоритетності – оптимальне використання бюджетних ресурсів

4. Збалансування та пропорційності – прогнозування балансу

народногосподарської продукції

5. Наукового обґрунтування планів і прогнозів

6. Поєднання поточних і перспективних планів

Форми:

1. Директивне

2. Стратегічне (від 20 до 25 років)

3. Індикативне

Згідно статті 32 БКУ

1. Кабінет Міністрів України розробляє проект закону про Державний бюджет України .

2. Міністр фінансів України відповідає за складання проекту закону про Державний бюджет України , визначає основні організаційно–методичні засади бюджетного планування, які використовуються для підготовки бюджетних запитів і розроблення пропозицій проекту Державного бюджету України .

ТЕМА 7. БЮДЖЕТНИЙ ДЕФІЦИТ.

ЛЕКЦІЯ. БЮДЖЕТНИЙ ДЕФІЦИТ.

7.1. Бюджетний дефіцит як економічна категорія.

7.2. Причини виникнення та джерела покриття бюджетного дефіциту.

7.3. Державне регулювання бюджетного дефіциту.

______________________________________

7.1. Бюджетний дефіцит як економічна категорія.

Стан бюджету як фінансового плану держави може визначатися трьома показниками:

1. рівновагою доходів і видатків бюджету;

2. бюджетним профіцитом–перевищенням доходів над видатками бюджету;

3. бюджетним дефіцитом–перевищенням видатків над постійними доходами.

Бюджетний дефіцит – це перевищення видатків бюджету над його доходами. Це показник негативних явиш в економіці, що зумовлюють інфляцію грошової одиниці.

Бюджетний дефіцит ще не означає незбалансованість бюджету, бо при його складанні й затвердженні встановлюються відповідні джерела фінансування. Ситуація вважається контрольованою у разі, якщо бюджетний дефіцит є не більший 2- 3%ВВП.

Бюджетний дефіцит може виникати за різних обставин:

Класифікація бюджетного дефіциту

1. За формою прояву

1.1 Відкритий–офіційно визнаний дефіциту законі про бюджет на відповідний рік.

1.2 Прихований–виникає в результаті завищення обсягів планових доходів та включення у склад доходів джерел покриття бюджетного дефіциту

2. За причинами виникнення

2.1 Вимушений–є наслідком скорочення обсягів ВВП і відповідно обмеженості фінансових ресурсів країни

2.2 Свідомий – виникає внаслідок фіскальної політики, яка передбачає цілеспрямовані зміни в розмірі державних витрат, податків і сальдо ДБ.

Виникає за умов, коли для стимулювання сукупного попиту в період економічного спаду уряд цілеспрямовано знижує ставки оподаткування і збільшує державні витрати

3. За напрямами дефіцитного фінансування

3.1 Активний–характеризується спрямуванням коштів на інвестування економіки, ідо сприяє зростанню ВВП

3.2 Пасивний–характеризується спрямуванням коштів на покриття поточних видатків–соціальних трансфертів, виплат зарплати в бюджетній сфері тощо

4. За періодами існування

4.1 Стійкий –існує в довгостроковому періоді і породжується соціально-економічпими факторами

4.2 Тимчасовий–викликається касовими розривами у виконанні бюджспу або непередбачуваними обставинами

В Україні вперше і востаннє в 2002р. було сформовано бездефіцитний бюджет.

7.2. Причини виникнення та джерела покриття бюджетного дефіциту.

Причини виникнення дефіциту є:

1. спад виробництва та зниження ефективності функціонування окремих галузей,

2. несвоєчасне проведення структурних змін з економіці або її технічного переоснащення (великі капіталовкладення в економіку);

3. надзвичайні обставини; наявність тіньового сектора економіки;

4. надмірні державні витрати за окремими статтями видатків;

5. низька податкова дисципліна;

6. інші об'єктивні та суб'єктивні фактори, що впливають на економічну й соціальну політику держави.

Стаття 15 БКУ визначає наступні джерела фінансування дефіциту бюджетів:

1. державні внутрішні та зовнішні запозичення;

2. внутрішні запозичення органів влади АРК;

3. внутрішні та зовнішні запозичення органів місцевого самоврядування.

КМУ може брати позики в межах, визначених законом про ДБУ.

Запозичення не використовуються для забезпечення фінансовими ресурсами поточних видатків держави, за винятком випадків, коли це необхідно для збереження загальної економічної рівноваги.

Емісійні кошти НБУ не можуть бути джерелом фінансування дефіциту ДБУ.

7.3. Державне регулювання бюджетного дефіциту.

Існування бюджетного дефіциту вимагає постійного пошуку шляхів його подолання. Конкретні заходи держави в цьому напрямі можуть бути різними, але в результаті зводяться до створення можливостей зростання доходів та скорочення видатків бюджету. З цією мстою необхідно:

1. Удосконалити податкову систему, забезпечити оптимальний рівень податкових вилучень для формування бюджетів усіх рівнів і створення сприятливих умов для підприємницької діяльності;

2. Посилити відповідальність суб'єктів господарювання та 'їх керівників, зокрема особисту майнову і кримінальну, за дотримання вимог податкового законодавства, своєчасність і повноту розрахунків з бюджетом та державними позабюджетними фондами;

3. Удосконалити інструменти залучення до інвестиційної сфери особистих заощаджень населення;

4. Забезпечити фінансову підтримку малого та середнього бізнесу шляхом розроблення й виконання цільових програм розвитку малого і середнього підприємництва;

5. Запровадити жорсткий режим економії бюджетних коштів;

6. Перейти від бюджетного фінансування до системи надання субсидій, субвенцій, інвестиційних позик суб'єктам господарювання;

7. Запровадити науково обґрунтовану систему прогнозування показників, що беруться за основу формування доходів і видатків бюджету, використовувати при бюджетному і плануванні нормативи бюджетної забезпеченості.

У науковій літературі існують твердження, що сам собою дефіцит може мати позитивний вплив на пожвавлення економічного життя. Проте не сам дефіцит може сприяти економічній активності, а джерела його фінансування.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Учасники бюджетного процесу.	\|	Форми та види державного кредиту.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.