Задовольнити його може лише вживання наркотика.

Фізична та психічна залежність характери-зують єдиний аддиктивний стан і не можуть бути розділені, адже, мають спільні молекулярно-клітинні механізми.

Існує така класифікація мотивів до залежності:

1. Соціально-психологічні:

· традиції,

· особливості культури,

· особистісна нестійкість.

2. Ті, що відображають бажання змінити самопочуття:

· гедоністичні (бажання отримати задово-лення),

· атарактичні (бажання позбутись тривожності);

3. гіперактиваційні (бажання підвищити працездатність);

__________________________________

"Патологічні мотиви":

· фіксація патологічного потягу у свідомості,

· прагнення уникнути абстиненції,

· цілеспрямована саморуйнівна поведінка.

Переважна мотивація дебютного вживання ПАР

Коли формується психічна залежність, то базовою мотивацією стає потяг - потреба певним чином змінити свій психічний стан.

А при фізичній залежності - головним мотивом зловживання стає страх пе­ред абстиненцією.

За Ганнушкіним П. Б. "алкоголіками стають, а морфіністами народжуються".

Якості, котрі входять в структурунестійкого особистісно­го радикалу:

· найбільша сприятливість до розвитку аддиктивної поведінки,

· терпимість до відхилень від соціаль­них норм,

· недостатня орієнтованість на досягнення

___________________________________

успіху власною сумлінною працею,

· опозиційна налаштованість щодо основ-них соціаль­них вимог,

· соціальна байдужість,

· прагнення уникати труднощів та зо­бов'я-

зань перед іншими,

· навіюваність,

· несамостійність,

· схильність до депресій,

· нестійкі особистості тікають від навчання

та праці, як від непо­сильних для них психічних навантажень,

· не мають си­л самі себе чимось зайняти,

· постійно потребують певної зовні­шньої

стимуляції, розваг,

· виникає потреба у більш гострих та неординарних відчуттях, яка задовольня-ється вживанням одурманюючих речовин.

· перевага надається простій інфор­мації, яка не потребує інтелектуального напру-ження для її переробки,

· гедоністична установка (прагнення брати

від життя лише розваги та насолоду)

стає невід'ємною рисою їх характеру,

· соціально прийнятні способи розваг швидко набридають.

___________________________________

88

Гіпертими, схильні до вживання алкоголю, гашишу, інгалянтів або стимуляторів.

А ось опійний "кайф" у бездіяльній самоті видається їм не таким бажаним, як і розслабленість та сонливість під дією транквілізаторів.

Шизоїди можуть надавати перевагу пре-паратам опію та гашишу. Лінивий спокій,

усамітнення та мрійливість, які супровод-жують опій­ний "кайф", дуже імпонують шизоїдному характеру, інгалянти у підліт-
89

ковому віці допомагають стимулювати фан-тазії та візуалізувати їх, гашиш створює враження стимулятора творчих здібностей, а ал­коголь виступає у ролі комунікативного допінгу.

Епілептоїдам часто властива гіперсоціаль-ність і тоді вони підкрес­лено негативно ставляться до наркотиків, але можуть зловживати речовинами, які такими не вважають (алкоголь, інгалянти).

___________________________________

Епілептоїдний радикал особистості обумовлює прагнення переживати якомога сильніші відчуття, вживати речовини, які "сильно б'ють по мозку", тому спиртні напої вживають міцні і у великих дозах.

Най­менш привабливими для таких осіб видаються стимулятори.

Наркотична залежність у епілептоїдіврозвивається стрімко і ха­рактеризується надзвичайною стійкістю.

При вживанні інгалянтів, внаслідок їх токсичної дії на ЦНС може формува­тись крайня (набута, екзогенна) епілептоїдна психопатія.

Істероїдні психопати (особи з розладом особистості за істероїдним типом) мають особливу схильність до вживання стимуляторів, які до­помагають їм "здаватись більш значущими, ніж вони є

насправді" - дають впевненості у собі,

___________________________________

безстрашність та відчуття лідерства, задо­вольняючи властиву таким особам амбіційність та прагнення перебу­вати у центрі уваги.

Для них спокусливими можуть видатись також ефекти алкоголю, опіатів, транкві-лізаторів та гашишу. В алкогольній компа-нії такі особи намагаються показати свою

витривалість, "пере­пити всіх", а розповіда-ючи про вживання наркотиків перебіль-шують.

Схильність до алкоголізації можна виявити за результатами патохарактерологічного діагностичного опитувальника (ПДО).

Навпа­ки, виявлення сенситивного і психастенічного типів більше свідчить про стійкість по відношенню до формування аддиктивної поведінки.

Визнання наркозалежності, як і визнання інших обмежень - болісний для особистості процес.

____________________________________

Він приймає найрізноманітніші форми, а саме:

1. Просте заперечення - вперте заперечен-ня наркозалежності всу­переч фактам.

2. Мінімізація - визнання проблеми власної наркозалежності, але у зменшеному

вигляді: "Під час застілля я випиваю не більше трьох чарочок горілки" або "Я лише пару разів покурив коноплю".

3.Раціоналізація - створення пояснень і ви-

правдань для наркоти­зації: «Мені важко

засинати, болить серце, тому я і випи-

ваю»,«У мене болить спина після трав-

ми, тому я і вживаю наркотики"

4. Звинувачення - перекладання провини за свою поведінку на ото­чуючи: "Якби до мене ставились уважніше, я б не почав вживати наркотики".

5. Торгівля - укладання угод: "Я покину колотись, якщо мені куп­лять авто".

6. Інтелектуалізація - перехід від конкретної оцінки своєї поведін­ки до філософських роздумів: "У мене було таке тяжке дитинство, що зараз я намагаюсь подолати свої підсвідомі комплекси за допомо­гою наркотиків".

__________________________________

7. Уникання теми - зміна теми розмови: «Так, я вчора напився, але краще підкажи, який костюм мені сьогодні одягнути".

8. Пасивність, роль жертви: "Я стільки разів намагався зав'язати, але це сильніше за мене".

9. Ворожість - активний захист свого "права" на наркотизацію: "Я не подобаюсь тобі сп'янілим? А гроші, які я заробляю, тобі подо­баються?..".

Виокремлюють чотири типи міжособистіс-них стосунків у сім'ї:

І. Гармонійна сім'я, де кожен поважає особистістні межі партнера, має з ним "точки дотику", але дозволяє йому бути оригінальним і не претендує на володіння ним. Це партнерство (стосунки рівних).

ІІ.Холодні стосунки між людьми, у спілкуванні яких є серйозні бар'єри і майже відсутні "точки дотику".

_________________________________

ІІІ.Стосунки співзалежності, які будуються за принципом "Я не можу жити без тебе" і зазвичай на ранніх етапах носять роман-тичний характер. Вони супроводжуються готовністю до самопожертви, самозрече-ності. При цьому свідомо чи несвідомо виникає очікування ана­логічного ставлення і до себе. Така людина з готовністю дозво-ляє пере­ступати межі власної особистості таким же чином, як вона це робить сама.

За стосунків такого типу люди переконані, що можуть володіти правом на власність, якою є інша людина.

ІV.Стосунки залежності - крайній, іноді патологічний варіант стосунків III типу, коли один із членів сім'ї повністю бере на себе відповідальність за вирішення проблем іншого.

Дисфункціональна сім'яне в змозі виріши-ти проблему наркозалежності одного з її членів, більше того, ця проблема негативно впли­ває на неї в цілому і на кожного з її членів зокрема.

___________________________________

Виникає проблема співзалежності, яка характеризується надмірною емоційною залежні­стю членів сім'ї одне від одного.

Розподіл ролей у сім'ї наркозалежного нас-тупний:

1.Залежний - використовує інших членів сім'ї у якості "щита" для продовженя наркотизації, уміло маніпулює родиною, використо­вуючи їхні почуття провини, сорому, страху,

2. Головний посібник — відрізняється підви-щеною відповідальні­стю, жертвеністю (це дружина чи чоловік залежного), несвідо­мо допомагає залежному маніпулювати родиною;

3. Сімейний герой - чудовий виконавець, відповідальний, прагне схвалення і визнання (переважно це старша дитина в сім'ї). Відчуває провину за родинні проблеми, а тому бере на себе функції головного посібника;

____________________________________

4. Бунтар (проблемна дитина) - порушник всіх можливих пра­вил, неформал, що іноді буває досить жорстоким і понад усе прагне привернути увагу оточуючих. Як ніхто інший почуває себе самотнім і потребує прихиль-ності. За цією роллю стоять почуття ревно-щів, зло­би, образи;

5. Покинута дитина — замкнутий, інтра-вертований, але творчий і самобутній. На нього не звертають уваги і він не знає, як її приверну­ти, а тому приймає роль самітника;

6. Улюбленець (талісман, клоун) – емо-ційно незрілий, активний, гуморист, який постійно перебуває в центрі уваги, відволікаючи інших від їх переживань. Зовнішня веселість поєднується у нього зі страхом і незахищеністю.

7. Стосунки співзалежності ускладню-ють одужання. У наркозалеж­ного немає жодних стимулів для зміни способу життя, адже більша частина неприємних наслідків зловживання перекладена на плечі співзалежних.

____________________________________

Ці відносини часто активно підтримуються залежним за фор­мулою: "Якщо ти мене любиш — повинна (-нен) допомогти"

Замкнене коло, яке виникає у такій сім’ї, можна зруйнувати тільки за допомогою психотерапевтичного втручання. Робота в цьому напрямку фокусується переваж­но навколо покладання відповідальності за успіх лікування на самого наркозалежного, а також навколо подолання почуття провини у членів його сім'ї.

Карпман З. запропонував дидактичну методику “Трикутник долі” («Драматич-ний трикутник»). Три вершини його відповідають позиціям:

- Жертви,

- Рятувальника і

- Переслідувача.

Жертва страждає, виявляє безпорадність, не може відчути, що у неї усе гаразд;

Рятувальник почуває себе добре, лише допомагаючи Жертвам; нарешті, Переслі-дувач критикує оточуючих, маніпулює ними, ставлячи у безвихідь Жертви.

____________________________________

У результаті виникають “рекетні” почуття, постійне повторення зіграних ролей. Щоб припинити такий розвиток подій, необ-хідно осмислення і прийняття свідомих а іноді і професійних зусиль до розриву цього порочного кола.

Первинна профілактична робота проводить-ся у двох головних напрямах, а саме:

- запобігання соціально небезпечним хворобам (наркоманія, ВІЛ/СНІД, алкого-лізм) та

- формування навичок здорового способу

життя.

Це передбачає:

- проведення інформаційної,

- профілактично-просвітницької роботи

серед: - дітей,

- молоді,

- різних категорій сімей.

Найбільш ефективними способами профі-лактики є:

- інформування,

- надання знань, під час проведення:

- лекцій,

- тренінгів,

- бесід,

__________________________________

- консультування та

- забезпечення доступу населення до

спеціалізованих служб допомоги.

В Україні при 1884 центрах соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді діють такі спеціалізовані формування:

- 159 інформаційно-ресурсних центрів,

- 4 інформаційні центри з профілактики

ВІЛ/СНІДу,

- 29 тренінгових центрів.

Робота центрів включає такі напрями:

- організація та проведення профілактич-них тренінгів,

- організація роботи груп самодопомоги,

індивідуальне консультування,

- навчально-практична підготовка:

- спеціалістів,

- волонтерів щодо здійснення

соціально-профілактичної роботи у дитячо-му та молодіжному середовищах.

- 476 мобільних консультаційних пунктів

соціальної роботи (далі - МКП).

Основні форми роботи:

- індивідуальне та групове консультуван-ня, а саме:

____________________________________

- лекції,

– бесіди,

– тренінги,

– відеолекторії,

– вуличні ігротеки,

– профілактичні заходи в літніх оздоровчих таборах,

– розповсюдження рекламно-

інформаційних матеріалів.

- 74 заклади соціального обслуговування, які забезпечують:

- інформування та

- консультування клієнтів (дітей та їхніх батьків) з питань профілактики наркоманії та шкоди від вживання нарко-тичних засобів.

Вторинна профілактична робота щодо профілактики ВІЛ-інфекції серед ін’єкцій-них споживачів наркотиків здійснюється в Україні з 1999 року через 216спеціалі-зованих служб соціально-профілактичної роботи, як відповідь на епідемію ВІЛ.

Робота їх спрямована:

- на надання консультацій молоді, яка вживає наркотики ін'єкційним шляхом, членам їх сімей, різними спеціалістами:

- медиками,

- психологами,

- юристами,

- соціальними працівниками;

- здійснюється обмін використаних шпри-

ців;

- розповсюджуються інформаційно-прос-

вітницькі матеріали;

- організовуються групи взаємодопомоги

для молоді, яка вживає наркотики ін'єк-

ційним шляхом, та членів їх сімей;

- проводиться мотивування молоді до

ведення безпечної поведінки щодо інфіку-

вання ВІЛ та

- перенаправлення до центрів реабілітації

наркозалежної молоді.

При здійсненні роботи з вживачами психо-активних речовин спеціалісти служб використовують стандарти роботи, котрі розроблені та затверджені наказами Мінсім’ямолодьспорту, а саме:

1. Галузевий стандарт надання соціальних послуг вживачам психоактивних речовин, в тому числі споживачам ін’єкційних наркотиків, і їх близькому оточенню (наказ Мінсім’ямолодь-спорту від 10.10.20 07 № 3611).

2. Стандарт мінімального пакету соціальних послуг, спрямованих на профілактику ВІЛ/ІПСШ та ускладнень, що є супутніми при вживанні ін'єкційних наркотиків (наказ Мінсім’ямолодьспорту від 18.12.2008 № 4941 „Про затвердження та впровадження стандартів мінімального пакету соціальних послуг у сфері ВІЛ/СНІДу різним категоріям дітей, молоді та сімей”).

Третинна профілактика спрямована на ре-соціалізацію наркозалежної молоді та під-тримку сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах через алкогольну та наркотичну залежність членів сім’ї.

Кабінетом Міністрів України, за ініціативи Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту, 16.09.2009 року прийнято поста-нову № 979 «Про затвердження Типового положення про центри ресоціалізації нар-козалежної молоді», що набрала чинності з 1 січня 2010 року.

____________________________________

Згідно з цією постановою центри ресоціа-лізації наркозалежної молоді створюються місцевими органами влади. Типовим положенням про ці заклади визначено, що утримання здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством.

Відповідно до спільного наказу Мінсім’ямо-лодьспорту, МОЗ, МОН, Мінпраці, МВС, Мін- трансу та Держдепартаменту України з пи-тань виконання покарань від 14.06.2006 №