Поняття прав і свобод людини

Еволюція уявлень про права людини в історії людства

Основи сучасного розуміння прав людини закладено в XVII-XVIII ст. у творах видатних просвітників Дж. Локка, Ш Л. Монтеск’є, Ж. Ж Руссо та інших

Природність прав означала належність їх до роду людського.

Невідчуженість прав розумілася як невідривність цих прав від людини, а святенність цих прав тлумачилася як велика шана й повага до прав людини, як найбільша її цінність.

Уперше концепція прав людини дістала систематичний юридичний виклад у Декларації незалежності 1776 р. Цю Декларацію покладено в основу Конституції США, яка є однією з найдемократичніших із широкими громадянськими свободами і правами, що відкрила шлях до прискореного розвитку ринкових відносин. Перші десять поправок до Конституції США, відомі як Білль про права США, розширили перелік законодавчо закріплених прав і свобод.

1789 р у Франції прийнято Декларацію прав людини і громадянина, в якій викладено "природні, невід’ємні та священні права людини і громадянина", про забезпечення державою природних і невід’ємних прав людини, забезпечення свободи, власності, безпеки и опору пригнобленню, про презумпцію невинності тощо.

У статті 4 зафіксовано, що "свобода полягає у можливості робити все, що не шкодить іншому". Вперше закріплено принцип взаємовідносин людини й держави в демократичному суспільстві: «Дозволено все що прямо не заборонено законом». Проголошено загальнолюдські принципи рівності людей у правах і перед законом ідею народовладдя. Декларація стала попередницею конституцій багатьох європейських держав того часу й мала величезне значення для країн Європи в боротьбі проти абсолютизму и феодалізму.

Права и свободи — це обсяг і межі благ, які держава зобов'язувалася гарантувати особі й суспільству. Саме тому чітке їхнє визначення, юридичне закріплення і створення умов для реалізації та захисту повинні визначати зміст і спрямованість діяльності держави.

Поняття прав і свобод людини та громадянина нині є найважливішою проблемою внутрішньої та зовнішньої політики всіх держав світової співдружності. Саме стан справ у сфері забезпечення прав і свобод людини, їх практичної реалізації є тим критерієм, за яким оцінюється рівень демократичного розвитку будь якої держави і суспільства в цілому

Права людини — це права, нерозривно пов'язані з існуванням людини, з її можливостями існувати й розвиватися як особистість.

Свободи людини — це суб'єктивне право особи, яке являє собою способи (форми) її можливої поведінки.

Жодна людина не може бути позбавлена таких можливостей.

Розрізняють природні права людини, тобто пов'язані з самим її існуванням і розвитком. Це насамперед невід'ємні і невідчужувані права людини, які є такими лише тому, що вони дані «юдині від народження формуючи і підтримуючи в людині почуття власної гідност і Згідно з Конституцією України до цього виду прав належать право на життя {ст 27) право на повагу до гідності людини (ст. 28), право на невтручання в особисте та сімейне життя (ст. 32) тощо.

Є набуті права, що в основному характеризують соціально політичний статус людини і громадянина (інститут громадянства, право па участь у вирішенні державних справ)

У законодавчих документах, створених у державі та на міжнародному рівні закріплено цілу низку прав людини і громадянина, Основою таких прав є згода тих, на кого вони поширюються.

Права людини — це виявлення загальнолюдської моралі бо право є мистецтвом чинити добро і справедливість. Недотримання загальнолюдської моралі спричиняє порушення прав людини і, навпаки порушення прав людини завжди є посяганням па загальнолюдську мораль,

У Загальній декларації прав людини зазначено, що "визнання гідності, яка властива всім членам людської сім і їх рівних і невід ємних прав є основою свободи, справедливості та загального миру".

Сучасне міжнародне співтовариство приділяє значну увагу розвиткові та забезпеченню прав людини. Прийнято цілу низку міжнародних документів з прав людини:

Загальна декларація прав людини (1948 р.),

Європейська конвенція про захист прав і фундаментальних свобод людини з Протоколами (1950 р ),

Міжнародний договір про громадянські та політичні права (1966 р),

Міжнародний договір про економічні, соціальні та культурні права (1966 р.),

Підсумковий акт Наради з питань безпеки та співробітництва в Європі (1975 р ),

Документ Копенгагенської наради-конференції з людського виміру (1990 р ) тощо.

Таким чином права людини це певні можливості, що ґрунтуються на загальнолюдській моралі та необхідні людині для існування її і розвитку в конкретних історичних умовах Вони мають бути загальними та рівними для всіх.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Права людини в історії людства	\|	Права людини і права громадянина

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.