Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Тема: Антиетикет.

План.

Тема : Етикетна поведінка учасників акту спілкування.

1. Етикет спілкування. Рекомендації адресанту і адресату.

2.Культура спілкування: вітання, звертання, знайомство, запрошення вибачення, прохання та наказ, порада, компліменти, критика, прощання, телефонування, листування, візитні картки.

3. Нормативність мовлення.

1.У кожного народу є свої правила поведінки і спілкування,зумовленні національною історією та психологією. Однак англійці запевняють, що справжня ввічливість усюди однакова і гарні манери породжуються здоровим глуздом та добросердністю.

Етикет спілкування – це правила, які визначають форми спілкування, регламентовані суспільством. Важко перелічити всі форми мовного етикету у різних життєвих ситуаціях, однак скориставшись "кодексом ввічливості" ми можемо завоювати співбесідника.

В акті спілкування обов`язково беруть участь дві сторони :

адресант -- той, хто надсилає повідомлення,

адресат -- той, кому адресоване повідомлення.

Адресант в першу чергу повинен уміти говорити. Які ж фактори сприяють успішній мовній діяльності :

- фізичні дані;

- зовнішність;

-вбрання;

-гарні манери;

-уміння гарно поводитись ( хода, постава, посадка голови, рук);

-усмішка, дружнє ставлення;

-приязна поведінка;

-мова (темп, ясність, гучність);

Для налагодження спілкування необхідно пам’ятати;

Правила приязної поведінки.

1. Ставтесь доброзичливо до всіх людей довкола вас.

2. Не чекайте, коли ви сподобаєтесь людям, а уявіть, що ви їм уже сподобались.

3. Вітайтеся і усміхайтеся перші.

4. Намагайтесь вести розмову довірливим тоном.

5. Підкреслюйте, якщо ви не погоджуєтесь зі співбесідником.

6. Цікавтеся людьми.

7. Умійте поставити себе на місце іншої людини.

8 .Звертайтесь на ім`я.

Адресат, перш за все,повинен вміти слухати.

Для проведення бесіди з людиною необхідно створити відповідні умови. Законодавці сучасного етикету рекомендують додержуватися таких правил для тактовного проведення бесіди:

-не розмовляти голосно, щоб не привертати уваги оточуючих;

-жестикулювати помірно;

-обирати теми,які становлять спільний інтерес;

-вміти підтримати розмову без вульгарних і жаргонних виразів;

-розмовляти тією мовою якою до вас звертаються;

-уважно вислуховувати співрозмовника;

-не перебивати,не суперечити;

-дивитись в очі співбесіднику і стежити за його реакцією;

-не обговорювати власні біди або чужі проблеми;

-стримувати свої почуття і не насміхатись із співрозмовника;

-роблячи зауваження уникати критичного оцінювання особистості співрозмовника;

-не уникати погляду співрозмовника, що б у нього не склалося враження про вашу нещирість;

Щоб забезпечити взаєморозуміння в колективі, задоволеність працівників своєю роботою і власною роллю в ній, практикується бесіди керівника з підлеглими.Вони проводяться за певними правилами.

Службова бесіда керівника з підлеглим :

а) конфіденційність;

б) доброзичливість;

в) психологічна проникливість;

г) тактовність.

В процесі бесіди слід враховувати вікові і статеві відмінності співрозмовників.Жінки частіше йдуть на компроміси і воліють не розповідати про свої бажання відверто, а чоловіки у своїх міркуванні рішучіші і частіше займають чітко визначену позицію. Лінгвіст Дебора Теннер дійшла такго висновку зі своїх спостережень:жінки здебільшого починають і підтримують бесіду, а чоловіки контролюють і спрямовують її, або,виявляючи свою зацікавленість піддакують, або воліючи змінити тему просто мовчать. Жінки у тричі частіше ставлять запитання, ніж чоловіки, докладно пояснюють, і не завершаючи початої думки,вибачаються.

Різні народи мають свою специфічну систему мовної поведінки,власні правила,багато в чому відмінні від наших.Для досягнення взаємо розуміння співрозмовники повинні досконало володіти не лише вмінням говорити, ай умінням слухати

Ділове спілкування передбачає різні способи взаємодії з людьми.Мистецтво ввічливості і шанобливого ставлення до людини як до особистості регламентується культурою спілкування.

Ділове спілкування відбувається в межах кодексу кооперативності і партнерства які ґрунтуються на таких правилах:

А) Правила необхідності і достатності інформації(говори не більше і не менше,ніж потрібно в цей момент);

Б) Правило якості інформації(намагайся узгоджувати свої висловлювання з істиною);

В) Правила відповідності(не відхиляйся від теми);

Г) Правила стилю(висловлюйся зрозуміло).

Правила комунікативного етикету визначають порядок звертання і представлення особи.

Правила узгодження комунікативної взаємодії зумовлюють тип спілкування, що визначається комунікативним кодексом:

ділове («кодекс ввічливості»); ритуальне; інтимно-особистісне.

Правила комунікативного етикету:

Вітання : першим вітається молодший зі старшими, чоловік з жінкою, підлеглий з керівником. Головний убір знімають або припідіймають.

Рукопотискання : Першим подає руку старший молодшому, жінка чоловікові, керівник підлеглому. Не тиснуть руку через стіл. Жінка може не скидати рукавичку.

Цілування руки жінці не дозволяється під відкритим небом, під час їжі. Для здійснення привітання слід нахилитися до руки ( тильної частини пальців). Поцілунок вище вияв невисокої культури або натяк на прагнення до інтимних стосунків.

Знайомство і представлення : молодший відрекомендовується старшому, підлеглий керівнику, чоловік жінці. Якщо чоловік сидить, то мусить підвестися, а жінка підводиться тільки при знайомстві зі старшою жінкою. Представляючи гостя, господар каже "Дозвольте представити вам мого колегу." Звертання на "Ви".

Візитні картки виготовляють з білого цупкого паперу 9х5 см, де зазначають ім"я, прізвище. Нижче посаду власника. В лівому нижньому куті -- адреса установи, а в правому номер службового телефону. На зворотньому боці можуть вказуватись домашня адреса і номер телефону. Шрифт темний ( срібло і золото -- моветон). Вручають при безпосередньому знайомстві, передають через інших або надсилають поштою. Відповідь дається протягом доби. Якщо в лівому нижньому куті зазначено літери : pf --вітання зі святом; pr -- подяка; pc --висловлюється співчуття; ppc -- заочне прощання в разі від"їзду. Можна додати візитку "з найкращими побажаннями" до коробки цукерок або букета квітів.

Звертання на "Ви" та ім"я по-батькові до всіх людей, починаючи з 16 років.

Титули і звання. Необхідно називати повністю.Потрібно говорити: "Пане професор", "Пане майор" і тому подібне.

Запрошення : Надсилається офіційне при діловому спілкуванні.

Вибачення . Якщо ви потурбували людину, відірвали її від справи, обов’язково вибачтеся. Слова вибачення : "Прошу пробачення", "Пробачте будь ласка", "Вибачте мені".

Прохання та наказ. У спілкуванні з підлеглими не варто віддавати надто безапеляційних наказів. Найкраще надати їм форму запитання, як то "Чи не могли б Ви підготувати звіт про роботу на завтра?" Ставте завдання підлеглим у формі прохання : "Зробіть ,будь ласка, вибірку інформації на понеділок".

Комплімент -- Потрібно вміти робити людям приємне, виявляти інтерес до їх особи, вміти щиро похвалити їх смак , зовнішній вигляд, професійні досягнення. Наприклад : "Я Вас вітаю, це справжній Ваш тріумф (професійний успіх)".

Телефонна розмова. Поділяється на три етапи :

а) початковий (вітання і повідомлення мети дзвінка);

б)обговорення повідомленої інформації;

в) завершення телефонного спілкування,прощання.

Види телефонних розмов.

1. Ділова. Починається з привітання.

а) якщо телефонуєте в установу чи незнайомим -- відрекомендуйтесь і запитайте ім`я співрозмовника.

б) розмовляйте чітко і стисло.

в) розмову закінчує той , хто телефонує.

г) подякуйте за розмову та попрощайтесь.

2. Неофіційна телефонна розмова.

Краще одразу, піднявши вдома трубку, відрекомендуватись. На початковому етапі йдуть вітання, запитання про здоров`я та справи. Запитайте, чи не потурбували? Не телефонуйте на домашній телефон рано-вранці (до 8 години) і пізно ввечері ( після 21 години), якщо немає нагальної потреби. Це неввічливо. І обов’язково потрібно вибачитись за ранній або пізній дзвінок. У вихідні не телефонують у справах. В розмові чоловіка та жінки - вона може закінчити розмову перша. За правилами етикету не просіть вгадати хто телефонує, а відрекомендуйтесь.

Діловий лист. Ділові листи поділяються на два типи :

1.Листи ,що вимагають відповіді:

а) листи--звертання;

б) листи--прохання;

в)листи--пропозиції;

г) листи--запити;

д) листи--вимоги.

2. Листи, що не вимагають відповіді :

а) листи--попередження;

б) листи--нагадування;

в) листи--підтвердження;

г) листи--відмови;

д) супровідні, рекламні, інформаційні листи;

е) листи--розпорядження.

Схема ділового листа:

а) вступ ;

б) докази ;

в) висновки ;

г) закінчення.

Одяг і дрес-код.

Високі підбори і шпилька не допускаються в діловому етикеті. Довжина сукні -- чим більше відкрито знизу, тим більше закрито зверху . У вечірній сукні не ходять по вулиці,до неї обов’язково додаються аксесуари.

Чоловічий костюм - вечірній повинен бути лише чорний або темних кольорів. Краватка в тон костюму, або краватка і сорочка-- контраст костюму. Краватка повинна бути темніша за костюм.

Культура мовлення – складова добре вихованої людини.

Надмірна балакучість – вияв невихованості.

Підвищений тон розцінюється як агресія. В Європі не прийнято говорити голосно, на відміну від Америки і Близького Сходу, а в Японії говорять ще тихіше.

Мовою жестів теж слід користуватися дуже обережно, особливо в офіційній обстановці.

Грубим порушенням етикету є образа. Навіть під час конфлікту слід утримуватися від образ.

Комплімент потрібно вміти не лише говорити, а й приймати. За нього обов’язково слід подякувати.

Невміння стримувати емоції теж є виявом невихованості.

Релігійний етикет:

не відвідувати святі і молитовні місця у відкритому або екстравагантному одязі.

не ходити по храму, не розмовляти;

не задавати питань вірянам.

не жувати і не курити;

не фотографувати без дозволу;

не повертатись до святинь спиною;

не критикувати релігійних поглядів;

не цілують ікону нафарбованими губами.

жінки і дівчата обов’язково покривають голову в церкві.

Більшість релігій забороняє ходити до храмів інших конфесій.

Етикет інтернету – сетикет або нетикет:

вимагаєдотримання анонімності інших користувачів;

економії чужого часу і ресурсів;

взаємної ввічливості;

лаконічності;

уникання флейма (написання в гніві та флуду – багатослівності).

Висловитися, порозумітися і поспілкуватися ми можемо завдяки слову. Наші слова активно впливають на настрій та самопочуття людини.

Поради щодо спілкування:

– говоріть так, щоб Ваша розмова була приємна кожному;

– будьте уважними, ввічливими та доброзичливими до співрозмовника;

– говоріть про те, що може бути цікавим і для інших;

– при спілкуванні беріть до уваги вік, стать, характер, настрій людини;

– вживайте слова ввічливості та доброзичливості: “будь ласка”, “прошу вибачити”, “дуже вдячний”, “дякую”, “не хвилюйтеся”, “на жаль”, “будьте ласкаві”, “щиро дякую”, “радий Вас бачити”;

– не виявляйте під час розмови поганого настрою;

– не розмовляйте без потреби дуже голосно;

– не перебивайте того, хто говорить, почекайте, поки він закінчить. При потребі попросіть вибачення;

– не встрявайте у розмову дорослих. Почекайте, поки вони звернуться до вас;

– не встрявайте у розмови незнайомих людей;

– не вживайте слів, значення яких не розумієте;

– не вживайте брутальних, лайливих, перекручених слів. Цим принижуєте себе і робите неприємне присутнім;

– не вживайте без потреби іншомовних слів, якщо їх можна замінити сло- вами рідної мови;

– не говоріть про присутніх “він“ або “вона”, це неввічливо, називайте їх по імені;

– не відповідайте на запитання запитанням. Це образливо для співрозмовника;

– не повторюйте запитання. Якщо не зрозуміли чи недочули його, вибачтесь і попросіть повторити запитання;

– розмовляючи, не хапайте співрозмовника за рукав, не смикайте його за ґудзики, не ляскайте його по плечу: привертайте увагу словами, а не рухами;

– не смійтеся надто голосно;

– не смійтеся вдавано, якщо не смішно, не робіть здивований вигляд, якщо Ви не задоволені, виглядайте природно, бо все фальшиве справляє неприємне враження;

– коли хочете сказати комусь щось по секрету, не шепочіть це в присутності інших; вони можуть подумати, що Ви говорите щось погане про них. Перенесіть розмову на той час, коли будете вдвох;

– не зловживайте жестами. Старайтеся думки висловлювати словами;

– спілкуйтеся так, щоб співрозмовник відчував, що Ви ставитеся до нього доброзичливо і шанобливо.

Отже, формування культури мови, культивування етикету в спілкуванні залишається проблемою сьогодення. Бо українська мова, особливо літературна, ще не стала мовою загальнонародного спілкування. Значна кількість людей користується українською лише у побуті, без належної уваги до її правильності, чистоти, естетичності. Мовленнєвий етикет, культура мовлення не дається людині від народження, все набувається в процесі спілкування. Тому людина повинна дбати про якість свого мовлення в будь-якій ситуації спілкування: у побуті чи на виробництві, у науковій чи освітньо-виховній роботі, висловлюючись усно

чи письмово.

Мова – це душа кожної національності, її святощі, її національний скарб.

В мові наша стара й нова культура, ознака нашого національного визнання… І поки живе мова – житиме й народ як національність. Не стане мови – не стане й національності: вона геть розпорошиться поміж дужчим народом”

П.Бейлін писав: «Слова, як і ліки, мають пряму токсичну або побічну дію. На окремі слова виробляється несприйняття – вони можуть викликати «алергію», шок. А передозуєш, хай навіть за змістом своїм лікувальні слова, може розвинутись «лікарська» хвороба. Балакуча людина може викликати у своїх слухачів головний біль і втому».

Слово медика покликане повернути тому, хто потребує, втрачену гармонію з оточуючим світом. Мистецтво слова має цілющі властивості.

Відомо чимало прикладів, коли лікарі-професіонали ставали майстрами художнього слова. Це відомі всім Шиллер, Чехов, Вересаєв, Булгаков, Амосов, Коротич, Щербак.

В усіх лікувальних закладах є бібліотеки. Читання, бібліотекотерапія – є також психотерапевтичним методом, який покращує душевний стан пацієнта.

Мова має велике значення в роботі медика.

Нормативність мовлення є важливою умовою фахової підготовки медсестри. Багатий словниковий запас – вміння правильно будувати речення є запорукою успіху спілкування. У мовній практиці необхідне дотримання усталених літературних норм, уникнення ненормативних виразів, що в цілому формує культуру мовлення. Мовлення є дзеркалом соціальної культури особистості.

Медсестра у своєму мовленні повинна уникати не тільки інвективної лексики, а й невербальних антиетикетних знаків, які є образливими для оточуючих.

Нормативність мовлення є важливою умовою спілкування. Вимовляння звуків і звукосполучень, правильне наголошування слів – є запорукою взаєморозуміння.

Для збагачення словникового запасу необхідно багато читати художніх і наукових творів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Клінічна психологія дає таку класифікацію типів хворих	\|	Імені Юрія Кондратюка

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.