Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Поняття маркетингу

Маркетинг – комплексна система організації виробництва і збуту продукції, зорієнтована на задоволення потреб конкретних споживачів та одержання прибутку на основі проектування, планування, ціноутворення, розподілу, просування на ринку товарів і послуг, вивчення внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства, розробки стратегії і тактики поведінки на ринку за допомогою маркетингових програм.

До основних причин розвитку маркетингу слід віднести розвиток товарного асортименту при одночасному збільшенні обсягу продукції, що реалізується, та підвищенні життєвого рівня населення. Жорстка конкуренція посилює цей процес.

Важливим чинним розвитку маркетингу є конкуренція продавців товарів, яка зумовлює збільшення кількості варіантів вибору товарів для покупця. Ефективність впливу на ринок цінами обмежується, що вимагає застосування різноманітних засобів стратегії маркетингу з боку підприємства.

Маркетинг дає змогу формувати потреби споживачів, сприяє кращому використанню ресурсів завдяки збільшенню швидкості товарообігу і зменшенню товарних запасів, наявності маркетингової інформації про розміщення ресурсів. Маркетинг створює умови для пристосування підприємств до ринкової ситуації, тобто вивільняє ініціативу знизу, стимулює свідоме застосування ризику.

Значне місце в системі маркетингу займають питання, пов’язані з виробництвом товару, організацією науково-дослідної роботи по створенню нових зразків продукції, встановленням цін на вироблені товари, координацією планування і фінансування, а також з регулюванням усієї діяльності фірм, включаючи транспортування, пакування, технічне обслуговування і збутові операції.

Маркетинг безпосередньо пов’язаний з якістю продукції, товарів та послуг. Категорія якості – основна складова стратегії оволодіння ринком, підвищення рівня обслуговування і забезпечення конкурентоспроможності товарів.

Завдання маркетингу є доведення до споживача всього спектра споживчих властивостей товару – функціональності виробів, їх надійності в експлуатації, придатності для ремонту, новизни й оригінальності, економічних (ціна і витрати, пов’язані з придбанням) та організаційних (система знижок, умови оплати, постачання, строки і гарантії) характеристик.

2. Завдання служби маркетингу на підприємстві

Історично склалось так, що першою посадою на підприємстві, що мала певне відношення до виконання функцій маркетингу, стала посада комерційного директора (заступника директора зі збуту). Поступово, по мірі розвитку ринкових відносин та ускладнення процесу продажу, до його завдань стали входити й деякі з маркетингових функцій і, в першу чергу, — реклама. Це призвело до створення в структурі самостійних підрозділів, перед якими, як і перед всіма іншими співробітниками комерційної служби, ставилось одне завдання: реалізувати все, що вироблено, з максимальним прибутком. Але навіть там, де маркетингові служби стали цілком самостійними структурними підрозділами, показниками ефективності їхньої роботи були, й донині залишаються, лише ті самі показники збуту.
Безперечно, ці показники повинні бути, однак їхня вага в загальній оцінці роботи служби маркетингу може бути значною лише в тому єдиному випадку, коли її пропозиції справді враховуються в практичній діяльності підприємства.
Більше того, самостійна служба маркетингу при її рівнобіжному існуванні зі службою збуту має головними недоліками розрізненість їхніх функцій, що заважає ефективній організації продажу, і практичну неминучість конфліктів між двома керівниками, кожен із яких хоче відігравати провідну роль у політиці збуту продукції підприємства. Недолік цієї ситуації полягає в тому, що її (маркетингової служби) функції реалізуються незалежно.
Окремої розмови заслуговує й організація взаємин служби маркетингу зі службою постачання, особливо, коли сировина здобувається за бартерними схемами і за взаємозаліком. Становище може покращитись у ситуації, коли поряд із цими відділами існує незалежний відділ реклами та виставок. Врешті-решт ідея створення цілісної концепції маркетингу залишається в кращому випадку на папері.

По мірі того, як маркетинг з інструментальної фази переходить у фазу загальної концепції, що поєднує усі функції, пов'язані з виходом підприємства на ринок, якісно змінюється й відповідальність керівника служби маркетингу. Він стає не лише головним арбітром між фактом продажу й усіх тих дій підрозділів, що могли вплинути на продаж, але й відповідальним за ринкові цілі підприємства та їхні досягнення, а отже — за елементи, що ведуть до досягнення цих цілей.

Зрозуміло, що ефективність функціонування тієї чи іншої маркетингової організаційної структури багато в чому визначатиметься тими кадрами, що зайняті маркетингом на підприємстві. І тут мається на увазі не лише їхня професійна підготовка, але й покладена на них міра відповідальності та прийнята на підприємстві система стимулювання їхньої праці.
Таким чином, у кожному конкретному випадку керівник підприємства на основі свого бачення цілей і завдань, які він планує поставити перед службою маркетингу, визначає її місце в організаційної структурі підприємства.
Розглянемо деякі варіанти побудови структур служб маркетингу на підприємстві, виходячи з того, що її основні завдання зводяться до збору й аналізу вихідної інформації, планування, прогнозування, оперативної роботи.
Організація за функціями означає, що всі ринки й види продукції, яка випускається, можуть розглядатись у вигляді деякої однорідності, для якої цілком достатня чітка спеціалізація її підрозділів по напрямках. Це оптимальна організація структури, коли видів продукції та ринків небагато.
У цьому випадку рекомендується виділити в самостійні напрямки наступні види діяльності:

- вивчення кон'юнктури ринку, планування асортименту й нового сервісу;
- реклама, виставки, паблік-рілейшнз;

- організація товароруху та створення дилерської мережі.

Організація за видами продукції корисна в тих випадках, коли підприємство випускає кілька видів продукції, орієнтованих на різні категорії споживачів і потребуючих організації спеціального сервісу.

У цьому випадку за менеджерами з кожного виду продукції, як правило, закріплюються всі перераховані вище види діяльності за винятком реклами, виставок і паблік-рілейшнз, що закріплюються за окремим менеджером.
Організація за ринками означає, що під терміном «ринок» може розумітись конкретна галузь. Така структура вважається доцільною, якщо для просування продукції на ринок вимагаються специфічні знання щодо її використання в конкретних галузях. У цьому варіанті за менеджерами також закріплюються підприємства конкретної галузі, незалежно від географічного розташування, і весь спектр завдань, окрім реклами і т. д.
Організація за територіями вважається вигідною, коли в кожному з виділених регіонів номенклатура не дуже висока, а розходження між споживачами незначні. У структурі відділу маркетингу підприємства діяльність усіх менеджерів погоджена за географічними регіонами. Це дозволяє менеджеру не просто чітко уявляти картину в регіоні, але й підтримувати контакти з керівниками оптової та роздрібної ланок торгівлі в них. На практиці нерідко використовуються різні змішані схеми організації служби маркетингу.
Головне, на що особливо треба звернути увагу — це включення до переліку завдань будь-якої служби маркетингу питань, пов'язаних із плануванням асортименту, розробкою пропозицій щодо освоєння нових видів продукції і нових видів сервісу, у т. ч. аналіз організації обслуговування споживачів при одержанні та відвантаженні їм продукції на підприємстві.

3. Поняття виробничої програми та порядок їх розробки

Планування виробництва продукції та товарообороту пов’язане із загальною стратегією підприємства, ґрунтується на його маркетингових дослідженнях та плану обсягу продажу та повинно бути спрямоване на задоволення конкретних потреб споживачів.

Виробнича програма – це ключовий план підприємства, що визначає необхідний обсяг виробництва продукції, її номенклатуру та асортимент в плановому періоді згідно вимог плану продажу.

Даний план обумовлює завдання по впровадженню в дію нових виробничих потужностей та потребу в матеріально-технічних ресурсах, чисельності персоналу, транспорті. Під час розробки виробничої програми забезпечується узгодження між можливостями випуску та збуту продукції, здатністю нової продукції замінити застарілу, витратами та прибутком, інвестиціями та доходами, інноваціями та ризиком.

При визначенні обсягу випуску певної продукції приймається до уваги величина існуючого на неї попиту та його динаміка, рівень ринкових цін, величина можливого прибутку, ступінь ризику, сила конкуренції, рівень витрат та його можлива динаміка.

Виробнича програма містить показники в натуральному та вартісному вимірі, розраховується на один рік із розбивкою на квартали, місяці та дні.

1. Виробнича програма в натуральному вимірі містить показники загального обсягу випуску продукції у фізичних одиницях, його величину за номенклатурою та асортиментом. До таких показників відносяться: штуки, тонни, квадратні, погонні і кубічні метри. При плануванні однакових за призначенням видів продукції з різними споживчими властивостями застосовуються умовно-натуральні одиниці виміру.

2. Виробнича програма у вартісному вимірі містить наступні показники: реалізована продукція (валовий доход), готова продукція; валова продукція.

Готова продукція включає вартість: готових виробів, напівфабрикатів власного виробництва, продукцію допоміжних виробництв, що реалізуються іншим суб’єктам, капітального будівництва підприємства, робіт і послуг промислового характеру, що виконуються згідно замовлень зі сторони.

Реалізована продукція – це продукція, що відвантажена та оплачена споживачами або кошти за яку мають надійти на розрахунковий рахунок підприємства в зазначений термін. До її обсягу включають вартість: готових виробів, напівфабрикатів власного виробництва, продукцію (послуг, робіт) для капітального будівництва самого підприємства та його непромислових об’єктів.

Валова продукція – це вся продукція підприємства, незалежно від ступеню її готовності, що призначена для відпуску на сторону (продажу): готова продукція, напівфабрикати, залишки незавершеного виробництва.

Контрольні запитання

1. Чим обумовлена необхідність маркетингової діяльності підприємств у ринкових умовах господарювання?

2. Дайте визначення системи маркетингової діяльності підприємства.

3. Назвіть маркетингові функції підприємства та дайте їх коротку характеристику.

4. Що таке виробнича програма?

5. Які показники містить виробнича програма?

ЛЕКЦІЯ 8.

здисципліни „Організація, планування та управління виробництвом”

(назва навчальної дисципліни)

ТЕМА 3.3 Планування розвитку підприємства

(номер і назва теми)

Навчальний час __3___ годин(и)

Вид лекції: Лекція теоретичного конструювання

Мета:розглянути завдання плану виробництва та реалізації продукції.

Дидактичні цілі:

1. Навчальні: домогтися міцного засвоєння знань, формування практичних умінь і навичок.

2. Розвиваючі: розвивати інтелектуальні здібності, пам'ять, увагу, уяву, мислення, спостережливість, активність, творчість, самостійність студентів.

3. Виховні: сприяти формуванню наукового світогляду, моральних, естетичних та інших якостей особистості, вихованню колективу.

ПЛАН ЛЕКЦІЇ:

1. Формування планів оновлення продукції, їх склад і завдання.

2. Планування підвищення технічного рівня виробництва.

3. Типовий зміст програми технічного розвитку підприємства.

Рекомендована література:

Організація виробництва на промисловому підприємстві: навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. Планування діяльності підприємства: навчальний посібник. Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. – К.: Каравела, 2005. Планування діяльності підприємства: навчальний посібник. Шимко О.В., Рижиков В.С., Грибкова С.М., Шимко О.І., Щолокова А.Л. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. Планування діяльності підприємства: навчальний посібник. Іванова В.В. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. Організація виробництва: навчальний посібник. Багрової І.В. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. Організація і планування на підприємстві: навчальний посібник. Семенов Г.А., Станчевський В.К., Панкова М.О., Семенов А.Г., Гребінець К.М. – К.: Центр навчальної літератури, 2006.

Планування розвитку підприємства

1. Формування планів оновлення продукції, їх склад і завдання

Планування процесів створення та освоєння нових виробів має забезпечити максимальне суміщення здійснюваних робіт, по елементний розрахунок їх обсягу і тривалості. При плануванні враховуються: тип виробництва; програма і складність виробу, що створюється; забезпечення виробництва технологічними процесами, устаткуванням, оснащенням, інструментом; рівень механізації та автоматизації інженерно-технічних та управлінських робіт.

Планування підготовки виробництва нової продукції здійснюється відповідно до перспективних та поточних планів технічного розвитку. Складання плану починається з уточнення видів продукції, що підлягають проектуванню або оновленню у плановому періоді. Номенклатура продукції, що проектується, визначається на основі вивчення ринку та плану виробництва. До плану підготовки виробництва включаються також перехідні об’єкти з тривалим строком розробки, до яких відносять роботи, не закінчені в попередньому періоді, які переходять у наступний рік, а також резерв об’єму робіт на проектування виробів, що не передбачені планом виробництва.

Протягом прогнозування виробництва конкурентоспроможної продукції кожне підприємство визначає на довготривалий період не тільки вид або тип основних товарів, але й їх асортимент. Асортимент характеризується шириною або кількістю груп товарів, які пропонуються, глибиною або кількістю пропозицій в асортиментній групі, порівнянням або узагальненням каналів розподілу, груп споживання, діапазону цін тощо. Широкий асортимент товарів визначає можливість диверсифікації продукції з орієнтацією на різні вимоги покупців. Глибокий асортимент сприяє задоволенню потреб різних споживчих сегментів, максимізації продажу, а також зниженню впливу діяльності конкурентів.

У ході прогнозування нової продукції для оцінки її конкурентоспроможності застосовується система таких показників:

- одиничні або часткові, що характеризують відсоткове співвідношення величини будь-якого технічного або економічного параметра цього товару і відповідного параметра товару-конкурента;

- групові або зведені, що об’єднують одиничні показники за однаковими групами параметрів, наприклад, технічними, економічними, нормативними;

- інтегральні, що представляють кількісну характеристику конкурентоспроможності товару у вигляді відношення суми групового показника за окремими параметрами до групового показника за економічними параметрами.

2. Планування підвищення технічного рівня виробництва

Технічна підготовка виробництва (ТПВ) – комплексний процес створення нових і вдосконалення раніше освоєних конструкцій і технічних процесів.

Види робіт технічної підготовки виробництва:

1. Проектування нових і вдосконалення діючих конструкції із забезпеченням виробництва необхідною документацією.

2. Проектування нових вдосконалення діючих технології із забезпеченням необхідною документацією.

3. Розробка технологічного оснащення з видачею технічної документації.

4. Розробка технологічного оснащення з видачею технічної документації.

5. Виготовлення і впровадження у виробництво нових конструкції і технологій оснащення.

6. Здійснення нагляду і контролю в умовах діючого і дослідного виробництва.

Задачі технічної підготовки виробництва:

1. Визначення початкових і кінцевих термінів підготовки виробництва в цілому, а так само термінів підготовки окремих її етапів.

2. Встановлення об’ємів і трудомісткості робіт технічної підготовки.

3. Визначення комплектності технічної документації, яка видається виробничим підрозділам.

Показники, що плануються для технічної підготовки виробництва:

1. Об’єм робіт технічної підготовки виробництва у натуральному вигляді.

2. Трудомісткість робіт у нормо-годинах.

3. Тривалість виконання робіт у днях.

4. Кількість виконавців, чоловік.

Крім перерахованих основних показників, при плануванні технічної підготовки виробництва обов’язково будуються графіки виконання робіт для кожного виробу, групи виробів або окремих заказів.

3. Типовий зміст програми технічного розвитку підприємства

Завданням планування технічної підготовки виробництва є обґрунтоване встановлення початкових і кінцевих термінів виконання робіт, що забезпечують своєчасний запуск виробу у виробництво і випуск його у визначені терміни.

Основними елементами планування технічної підготовки виробництва є:

- встановлення складу і послідовності виконання робіт;

- виявлення потреби в матеріалах, напівфабрикатах, комплектуючих виробах і додатковому обладнанні;

- визначення потрібного складу робітників;

- виявлення потреби в підготовці кадрів нових професій;

- розподіл робіт по підрозділах і виконавцях;

- виявлення потреби в технічному плануванні цехів та ділянок;

- встановлення нормативів витрат часу і подовженості циклу виконання робіт; виконання розрахунків завантаженості обладнання;

- складення кошторису на технічну підготовку виробництва;

- координування і регулювання процесу роботи.

Проектування і створення нової продукції потребує чіткої і строгої координації діяльності багатьох підрозділів даного підприємства і поза ним. Документом, регламентуючим склад, послідовність і подовженість виконання намічених робіт, є генеральний план-графік технічної підготовки виробництва. Кількість стадій і зміст окремих етапів в ньому залежать від складності розроблюваної продукції.

При побудові плану-графіка повинні бути враховані такі умови:

- максимально можливе поєднання в часі виконання окремих етапів (паралельність);

- самостійність кожного з них (автономність);

- закріплення за кожним етапом конкретних виконавців;

- закінчення будь-якого етапу виконанням певної роботи.

Контрольні запитання

1. У чому полягає суть та значення процесу планування нової та оновленої продукції?

2. Що в себе включає план підготовки виробництва?

3. У чому полягає зміст стадій підготовки виробництва?

4. Розкрийте суть плану технічної підготовки виробництва нових виробів?

ЛЕКЦІЯ 9.

здисципліни „Організація, планування та управління виробництвом”

(назва навчальної дисципліни)

ТЕМА 3.4 Фінансове планування на підприємстві

(номер і назва теми)

Навчальний час __3___ годин(и)

Вид лекції: Лекція теоретичного конструювання

Мета:розглянути фінансове планування, як майбутні витрати підприємства з його фінансовими можливостями.

Дидактичні цілі:

1. Навчальні: домогтися міцного засвоєння знань, формування практичних умінь і навичок.

ПЛАН ЛЕКЦІЇ:

1. Формування гуртової та відпускної ціни на продукцію.

2. Планування прибутку підприємства.

3. Методика розрахунку валового прибутку і фінансового результату від операційної діяльності.

Рекомендована література:

Фінансове планування на підприємстві

1. Формування гуртової та відпускної ціни на продукцію

В основі формування гуртових та роздрібних цін, та й будь-яких цін взагалі, лежить собівартість продукції, яка є нижньою межею ціни. При формуванні гуртової ціни підприємства до собівартості продукції, поданої у формі калькуляції, додаються: величина прибутку, податок на додану вартість, акцизний збір.

Величина прибутку встановлюється виходячи із норми рентабельності на продукцію.

Податок на додану вартість (ПДВ) є видом універсального акцизу, який встановлюється за єдиною ставкою до всього обороту. Це основний вид непрямого оподаткування, який забезпечує основну масу податкових надходжень до бюджету. ПДВ встановлюється як процентна надбавка до цін.

Акцизний збір (АЗ) є видом специфічних акцизів, що встановлюються за індивідуальними ставками для кожного товару. Ставка акцизного збору встановлюються в процентах та твердих розмірах.

Сума гуртової ціни підприємства і постачальницько-збутової націнки є гуртовою ціною промисловості.

2. Планування прибутку підприємства

Прибуток в ринковій економіці – рушійна сила оновлення як виробничих фондів, так і продукції, що випускається. Характер прояву цієї сили в концепції „життєвого циклу” продукції. Будь-яка продукції за період існування проходить стадії життєвого циклу від моменту освоєння до утилізації унаслідок непридатності. Частіше по закінчення часу продукція морально застаріває або не витримує конкурентної боротьби і рентабельності, що під тиском знижується, її випуск скорочується. Для збереження рівня прибутку підприємству важливо визначити момент початку проектування і запуску у виробництво продукції. У момент проектування і запуску у виробництво підприємство зазнає збитки. Потім, після запуску продукції у виробництво, збитки починають знижуватися і через деякий час досягається точка беззбитковості. При збільшенні об’єму продажів зростає і прибуток за рахунок зниження частки постійних витрат. Досягши рівноваги попиту і пропозиції прибуток стабільний і якийсь час залишається на колишньому рівні. Таке положення може зберігатися досить тривалий період часу за відсутності загрози з боку конкурентів і при стабільному попиті на продукцію. За наявності конкурентів рентабельність починає знижуватися, причому пониження ціни продукції в першу чергу починають саме з прибутку. Для підтримки ефективності роботи підприємству потрібно знижувати витрати пропорційно ціні, а не прибуток або переходити на випуск іншої продукції, попит на яку ще не вичерпаний. Таким чином, будь-який процес планування прибутку підприємства починається з визначення стадії життєвого циклу продукції і рівня прибутку по видах продукції.

На плановий період плануються наступні види прибутку:

- валовий прибуток;

- операційний прибуток;

- прибуток від загальної діяльності;

- чистий прибуток.

Планування чистого прибутку є остаточним результатом планування прибутку на промисловому підприємстві. Усього планування прибутку складається із чотирьох послідовних етапів, кожен з цих етапів формує показник прибутку, який далі лягає в основу наступних планових розрахунків прибутку.

Перший етап виконується тільки після того, коли буде спланована виробнича програма і показники ефективності виконання виробничої програми. У часі це проміжок останнього місяця 4-го кварталу попереднього планового періоду (звітного періоду). Другий і третій етапи пов’язані між собою проміжними показниками, що беруть участь у планових розрахунках валового і операційного прибутку. Ці етапи виконуються послідовно після планових розрахунків собівартості реалізації всієї виробничої програми. Довжина у часі періоду планування сіх етапів буває різна і залежить від об’ємів умовно-валової продукції, що входить до складу виробничої програми. Четвертий і п’ятий етапи планування чистого прибутку виконуються тільки після формування плану фінансової діяльності, емісійної та інших видів діяльності, що не зв’язані із виробництвом в реалізацією продукції.

3. Методика розрахунку валового прибутку і фінансового результату від операційної діяльності

Порядок визначення фінансового прибутку підприємства складається з двох етапів: першому етапі обчислюється прибуток від операційної діяльності, на другому – від фінансової та інвестиційної діяльності. Визначення фінансового результату за операційною діяльністю підприємства передбачає:

1) обчислення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт послуг);

2) розрахунок валового прибутку;

3) обчислення прибутків від операційної діяльності.

Розглянемо послідовність здійснення розрахунків.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт послуг) – це загальний доход підприємства від реалізації продукції (товарів, робіт послуг), тобто з урахуванням включених сум непрямих податків (акцизного збору, податку на додану вартість) та без урахування наданих знижок, вартості повернених покупцями товарів. Він зменшується на такі податки, збори і вирахування:

- податок на додану вартість – сума податку на додану вартість, яка була включена до складу доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт послуг);

- акцизний збір – сума, врахована у складі доходу (виручки) від реалізації підакцизної продукції (товарів, робіт послуг);

- інші вирахування з доходу – сума наданих знижок, вартість реалізованих, але повернених покупцями товарів, та інші суми, що підлягають вирахуванню з доходу від реалізації.

Зменшення доходу підприємства на суму зазначених податків, зборів і вирахувань дає змогу отримати чистий дохід (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт послуг) підприємства.

Визначимо валовий прибуток підприємства. Для цього необхідно від чистого доходу відняти собівартість реалізованої продукції, яка формується з операційних витрат, безпосередньо пов’язаних з виробництвом цієї продукції.

До валового прибутку додаються інші отримані підприємством операційні доходи. До них належать доходи від реалізації іноземної валюти, інших обігових активів (крім фінансових інвестицій), доходи від надання в оренду майна тощо.

Для обчислення фінансового результату діяльності підприємства валовий прибуток зменшується:

- на адміністративні витрати – загальногосподарські витрати, пов’язані з управлінням та обслуговуванням підприємства. Це витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу; витрати на утримання основних засобів загальногосподарського призначення (орендні платежі, податки, амортизація, страхування, поточний ремонт), комунальні послуги, охорону тощо, витрати на зв’язок та інші витрати загальногосподарського призначення;

- витрати на збут – витрати, пов’язані з реалізацією продукції, товарів. Це витрати на пакувальні матеріали та ремонт тари; оплата праці та комісійні продавцям, торговим агентам, працівникам відділу збуту та складів, водіям тощо; витрати на рекламу та дослідження ринку, а також інші витрати, пов’язані зі збутом (відрядження, транспортування продукції підприємства покупцям, страхування доставки тощо);

- інші операційні витрати – містять собівартість реалізованих виробничих запасів; сумнівні (безнадійні) борги дебіторів (боржників) підприємства; втрати від знецінення запасів; інші витрати, що виникають в процесі операційної діяльності підприємства, крім тих, що входять у собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт послуг).

Різниця між валовим прибутком та зазначеними витратами становить фінансовий результат від операційної діяльності підприємства. Він коригується на суми доходів та витрат, пов’язаних з інвестиційною та фінансовою діяльністю.

Контрольні запитання

1. Що собою являє гуртова ціна?

2. Які методи розрахунку використовуються при плануванні прибутку підприємства?

3. Які основні фактори впливають на прибуток підприємства?

4. У чому полягає економічна сутність доходу?

5. Які види прибутку підприємствам відомі, і чим вони різняться?

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Етапи процесу планування	\|	Державне управління галузі оборони: мета та завдання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.