Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Пояснення з точки зору установ

Вступ

Години

Затверджую

Начальник кафедри організації

оперативно-розшукової діяльності

к.ю.н., доцент

_______________ Д.Г. Мулявка

“____” _____________2011 року

ЛЕКЦІЯ

з спецкурсу «Організація та сучасні проблеми боротьби з корупцією та організованою злочинністю»

тема: " КОРУПЦІЯ: СУТНІСТЬ, ПОНЯТТЯ ТА ОСНОВНІ НАПРЯМИ ПРОТИДІЇ З УРАХУВАННЯМ

МІЖНАРОДНОГО ДОСВІДУ "

Підготували:

Заступник начальника кафедри ООРД підполковник податкової міліції Забарний Б.Г.

Професор кафедри ООРД

к.ю.н., доцент Литвин О.В.

Розглянуто і схвалено на засіданні

кафедри організації ОРД

протокол №___ від “__”______2011 року

Ірпінь - 2011

План лекційного заняття

1. Поняття, основні ознаки та умови виникнення корупції.

2. Загальна стратегія боротьби з корупцією.

3. Співвідношення корупції і організованої злочинності.

4. Міжнародний досвід та співробітництво у боротьбі з корупцією

Корупцію в тому або іншому обсязі можна виявити в будь-якому суспільстві. Вона притаманна усім суспільствам, усім державам світу, це невід’ємний атрибут публічної влади. Проте деякі народи і суспільства є більш вразливими до проблеми корупції, ніж інші. Найбільш небезпечні форми корупції, як правило, спостерігаються в країнах, що перебувають у процесі політичного, економічного та соціального становлення.

Корупція вражає широке коло суспільних відносин, які існують в державі: перш за все – це комплекс економічних відносин в державі. Розширюється сфера тіньової економіки, що призводить до зменшення надходжень до бюджету держави у вигляді податків, зборів. Збільшується різка майнова нерівність, бідність великої частини населення, у сфері політичного життя держави корупція може привести до влади олігархічні угрупування, з правової точки зору, поширення корупції в державі, дискредитує право як основний інструмент регулювання життя держави і суспільства. У суспільній свідомості формується думка про беззахисність громадян перед злочинністю, і перед владою. Зіштовхнувшись з корупцією в ешелонах влади суспільство починає виявляти глибоку недовіру, страх та небажання співпрацювати з владою та підтримувати традиційні соціальні структури.

Буквально, корупція визначається як “зловживання державною владою в цілях особистої вигоди”. ЇЇ також можна описати як невідповідність принципу “відстані витягнутої руки”. Цей принцип полягає в тому, що процес прийняття економічно важливих рішень не повинен залежати від особистих і сімейних відносин як політиків, так і державних службовців”.

На противагу цьому, у наші часи, існує і інша “оновлена “ точка зору, яка полягає в тому, що можливо, корупція не є несумісною з економічним розвитком, а часом навіть сприяє йому. Корупція розглядається як своєрідне мастило, що прискорює процеси переходу до ринкових відносин.”Не підмажеш – не поїдеш” говорять прихильники “оновленої” точки зору. Аргументом цього підходу є те, що хабар допомагає обминути неправильні інструкції та недосконалу законодавчу систему. При цьому прихильниками цієї точки зору не заперечується етична шкода корупції, а ставляться питання корисна, шкідлива чи неістотна корупція для економічного росту. Чи повинна економіка досягти певного рівня достатку, перш ніж може бути подоланою корупція ? Крім такого вульгарного варіанту “оновленої” точки зору вживаються і інші більш витончені варіанти захисту корупції. Наприклад, існує теорія, що явище яке розглядається як корупція на Заході, буде розглядатись зовсім по іншому в країнах, що тільки стають на шлях ринкових відносин, або в умовах різних культур.

Дехто стверджує, що коріння проблеми росте з бідності. Без бідності не було б корупції. Зарубіжний досвід антикорупційної діяльності показує, що це негативне явище може виникати як при багатстві і достатку, так і при бідності. За недавніми оцінками спеціалістів Світового Банку, багатства приховані корумпованими африканськими лідерами в європейських банках, становлять декілька мільярдів доларів США. Жоден з цих лідерів не схожий на жертву злиднів. Як не схожий на жертву злиднів Лазаренко чи інші корупціонери – вихідці із СНД.

Безперечно, що привласнюючи національні кошти, всі вони без сумніву, посилили бідність своїх народів. Тому корупцію можна скоріше розглядати як причину бідності, а не її результат.

1.Поняття, основні ознаки

та умови виникнення корупції

Більшість людей розуміють корупцію в залежності від того при яких умовах і коли вони з цим явищем стикаються, тому визначення поняття породжує великі теоретичні та практичні питання.

Саме це є однією із причин того, що неможливо дати єдине визначення, яке б точно розрізняло корупційні явища від таких, що не є корупційними в усіх випадках. Більше того, якщо значний відсоток населення вважає особу, процес або режим скорумпованими, або якщо вони переконані, що корупція є невідворотньою в їх повсякденному житті, такі фактори можуть стати важливими соціальними та політичними факторами, що би не стверджували аналітики, юристи або інші спеціалісти.

Корупцію можна визначити, як зловживання державною владою, посадою та авторитетом заради приватного блага. Перелік корупційних дій, які могли б бути прикладами зловживання посадою охоплює: хабарництво, здирство, торгівлю впливом, "кумівство", обман, "швидкі гроші", розтрату тощо.

В залежності від соціально-економічних та політичних інституцій конкретного суспільства, стимули і можливості для корупції є різними. Це частково пояснює, чому вона виражає себе по-різному в різних країнах, і чому є різним ступінь її проникнення. Взагалі політична система може характеризуватися низьким або високим рівнем корупції.

Низький рівень властивий політичним системам, де:

1.Законодавством встановлений ефективний механізм попередження та встановлені інституційні взаємні стримування між трьома гілками влади законодавчою, виконавчою та судовою.

2.Характер діяльності уряду надає порівняно мало можливостей для скоєння корупційних діянь. ( чиновник не може діяти на власний розсуд і т.д.)

3.Корупція сприймається суспільством як крайнє негативне явище, а конкретні корупційні діяння чиновників осуджуються.

Високий рівень корупції властивий політичним системам, де:

1.Інституційні механізми боротьби з корупцією є слабкими або не використовуються.

2.Чиновники мають можливість діяти на власний розсуд.

3.Корупція сприймається населенням, як належне.

Розглянемо три підходи до розуміння того чому корупція розвивається в суспільстві: з точки зору особистості, установ та системи.

Пояснення з точки зору особистості

Індивідуальний аналіз виходить з того, що корупція притаманна людській природі. Всі люди жадібні і можуть вчиняти нечесно заради збільшення власного доходу. Державні службовці та інші особи, які виконують функції держави такі ж люди, як і всі ми. За цією концепцією, для покращення ситуації потрібно позбутися “гнилих яблук”, тобто корумпованих чиновників. Але цей підхід має декілька очевидних недоліків. По-перше, корупція не є виключною сферою будь-якого особливого типу індивідів. Усі типи людей освічені, неграмотні, віруючі та атеїсти, члени усіх етнічних груп, рас і верств - виявилися причетними до корупції як в розвинутих, так і відсталих країнах.

Інша проблема в індивідуалістичному поясненні полягає в питанні, пояснити поведінку тих хто не є скорумпованим, якщо жадібність є притаманною, "неконтрольованою властивістю людини, що спонукає її до корупції? Ми можемо лише знати постфактум, хто причетний до корупції. Таким чином сприймати лише персоналістське пояснення, означає ігнорувати більш важкі питання щодо наших законів та інституцій, чи корінні проблеми і суперечності всередині наших політичних систем. Недоліки наших інституцій або фундаментальних політичних процесів можуть, звичайно, негативно впливати на посадових осіб.

Таке пояснення допомагає описати корупцію, як глибоко укорінену проблему, а не просто вчинки деяких поганих чиновників. Воно дозволяє ретельно вивчити проблеми структур процедурні справи управління, такі як неефективні процедури аудиту або поганий менеджмент і адміністративні процедури, включно з нечіткими стосунками між підрозділами організацій.

Такий вид корупції має місце тоді, коли жадобою власного незаконного збагачення пронизана уся організація чи установа.

Разом з тим, ми знаємо, що люди, а не установи вчиняють корупційні діяння, отримують хабарі, тощо. Таким чином важливо розуміти відносини між людьми та інституціями, щоб виявити структурні недоліки і запропонувати шляхи виправлення.

Інше загальне інституціональне пояснення полягає в тому, що інституції можуть бути принципово хибними в своїй основі та полегшувати створення корупційних монополій.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Фактори, що впливають на структуру потенціалу підприємства	\|	Пояснення з точки зору системи

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.