Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Особливості побудови Плану рахунків бухгалтерського обліку в банках

План рахунків-це основа системи бухгалтерського обліку. Він є засобом відображення операцій банку з метою формування різних форм звітності для користувачів інформації.

План рахунків бухгалтерського обліку банків України:

1) враховує особливості діяльності комерційного банку, як суб’єкта господарювання, і є головним інструментом фінансового менеджменту й прийняття оперативних рішень;

2) зосереджує увагу на економічній суті операцій, на ринках діяльності банку та ступені ліквідності активів;

3) забезпечує складання фінансових звітів банку згідно з міжнародними стандартами фінансової звітності.

План рахунків є реальним фінансовим документом щоденного ефективного управління діяльністю банку.

Він дає змогу відобразити на рівні синтетичного обліку:

1) ліквідність активів:

2) структуру кредитного портфеля:

3) структуру портфеля цінних паперів:

4) структуру дебіторської заборгованості, у тому числі сумнівної, і резерв під неї;

5) структуру розрахунків між філіями банку;

6) структуру капітальних вкладень;

7) структуру вкладень в асоційовані й дочірні компанії;

8) структуру капіталу банку.

Національний банк України розробив План рахунків бухгалтерського обліку в комерційних банках відповідно до загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів та міжнародних стандартів, який був затверджений постановою Правління НБУ від 21 листопада 1997 р. № 388 і впроваджений у практику діяльності комерційних банків з 01 січня 1998 р. У зв'язку з бурхливим розвитком банківської системи в Україні та появою нових сучасних банківських послуг, до Плану рахунків було внесено зміни та доповнення і відповідно затверджена його нова редакція постановою Правління НБУ від 17 червня 2004 р. № 280 із змінами і доповненнями. Він є обов’язковим для використання банківськими установами України.

План рахунків розроблений окремо для комерційних банків і установ НБУ. Невід’ємною складовою Плану рахунків є система аналітичного обліку.

План рахунків надає змогу здійснювати докладний і повний перелік усіх банківських операцій, а також своєчасно надавати достовірну і змістовну інформацію керівництву банку, існуючим чи потенційним акціонерам і діловим партнерам, Національному банку України, податковим, статистичним та іншим користувачам.

План рахунків (рис. 1 ) можна поділити на чотири логічні частини: балансову; доходів та витрат; управлінську; позабалансову.

Рис. 1. Структура Плану рахунків комерційного банку

Балансова частина містить перші п’ять класів Плану рахунків. На підставі цих класів будується балансовий звіт банку. Частина доходів та витрат включає рахунки для обліку доходів та витрат. На підставі їх складається звіт про фінансові результати банку. Частина управлінського обліку НБУ не регламентована, тобто кожен комерційний банк має право сам визначати перелік необхідних рахунків. Позабалансова частинавключає клас позабалансових рахунків. У цьому класі згруповані рахунків на яких здійснюється облік умовних вимог та зобов’язань банку, банківських ризиків та інших позабалансових статей.

Балансові рахунки (синтетичний облік) забезпечують інформацію про операції, які здійснюються установою банку, їх відображення у фінансовій звітності та класифікуються за:

1) ступенем зниження ліквідності;

2) видами контрагентів;

3) характером операцій.

Усі рахунки у Плані рахунків згруповані в класи. Кожний клас розподілений на:

- рахунки ІІ порядку (двозначні — розділ);

- рахунки ІІІ порядку (тризначні — група);

- рахунки IV порядку (чотиризначні — балансовий рахунок).

Кожна із чотирьох цифр номера балансового рахунку означає рівень рахунку. Таким чином:

1 – визначає клас;

2 – визначає розділ;

3 – визначає групу;

4 – визначає номер рахунку у групі.

Такий підхід дає змогу виконувати групування інформації на різних рівнях та легко будувати звіти з різним ступенем агрегації.

Особливостями Плану рахунків є:

1. Мультивалютність. План рахунків забезпечує мультивалютний облік операцій. Операції в іноземній валюті здійснюються за тими ж рахунками, що й операції у гривнях. Зв’язок між операціями в іноземній і національній валютах, що впливають на зміну валютної позиції банку, забезпечують технічні рахунки:

· 3800 “Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів”;

· 3801 “Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів”.

2. Облік операцій за позабалансовими рахунками. Позабалансовий облік ведеться за тими ж принципами, що балансовий, а саме:

· використовується принцип подвійного запису;

· облік ведеться на синтетичному та аналітичному рівнях.

3. Система організації аналітичного обліку

4. У плані рахунків комерційних банків передбачена наявність управлінського обліку.Установа банку самостійно встановлює внутрішні правила управлінського обліку.

План рахунків комерційного банку складається з дев’яти класів.

У першому класі Плану рахунків обліковуються казначейські та міжбанківські операції комерційних банків. До казначейських інструментів відносяться: готівкові кошти; банківські метали; цінні папери, які рефінансуються Національним банком України; кошти комерційного банку у Національному банку України; кошти Національного банку України у комерційному банку.

До міжбанківських інструментів відносяться операції між комерційними банками; кореспондентські рахунки; депозити; кредити; фінансовий лізинг.

Рахунки другого класу використовуються для обліку операцій за розрахунками з клієнтами (крім банків). Тут обліковуються кредити, надані; бюджетні кошти, депозити, залучені кошти клієнтів.

У третьому класі Плану рахунків передбачені рахунки для обліку операцій з цінними паперами (окрім цінних паперів, що рефінансуються НБУ, та довгострокових фінансових вкладень) та операції за іншими розрахунками, зокрема — за господарськими операціями банку, операціями формування банківських резервів, клірингових і транзитних рахунків, розрахунків з установами одного банку, позиції банку за іноземною валютою та дорогоцінними металами тощо.

У четвертому класі зосереджені групи рахунків, які відображають довгострокові фінансові вкладення банку в асоційовані і дочірні підприємства, в нематеріальні активи та основні засоби.

П’ятий клас визначає капітал банку. Він охоплює привнесений капітал, емісійні різниці, нерозподілений прибуток минулих років і звітного року; фонди та резерви, створені за рахунок прибутку.

Доходи і витрати обліковуються відповідно на рахунках шостого і сьомого класів Плану рахунків.

Доходи і витрати, безпосередньо пов’язані з банківською діяльністю, визначено законом України “Про банки і банківську діяльність”, і поділяються на:

· процентні доходи і витрати;

· комісійні доходи і витрати;

· торговельні доходи і витрати;

· інші операційні доходи і витрати.

За рахунками цих розділів обліковуються також операції зі створення резервів, доходи від повернення списаних активів і адміністративні витрати.

Згідно з Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку, елемент активу або пасиву проводиться на рахунках балансу у тому разі, якщо він задовільняє дві вимоги:

1. Ймовірно, що банк отримає або втратить будь-яку майбутню економічну вигоду, пов’язану з цим елементом активу або пасиву.

2. Елемент активу або пасиву має вартість, яка може бути точно визначена.

Елементи активу або пасиву, які не задовольняють ці дві вимоги, обліковуються на позабалансових рахунках, тобто, на рахунках дев’ятого класу.

На рахунках дев’ятого класу обліковуються: вимоги та зобов’язання банку, які можуть виникнути в майбутні періоди та за якими банк піддається ризику; документи і цінності; рахунки за операціями з приватизації тощо.

Бухгалтерський облік операцій за позабалансовими рахунками здійснюється за системою подвійного запису. Характеристика рахунків визначається так:

· позабалансовий рахунок — активний, якщо при переведенні його на баланс балансовий рахунок дебетується;

· позабалансовий рахунок — пасивний , якщо при переведенні його на баланс балансовий рахунок кредитується.

Для відображення операцій за системою подвійного запису використовуються рахунків групи 991.

Всі рахунки дев’ятого класу поділяються на три частини :

- рахунки розділів 90—95 використовуються для обліку операцій, які пов’язані з різними ризиками для банку. Це зобов’язання та вимоги за укладеними, але ще не виконаними угодами, зокрема: кредитні лінії; дозволений овердрафт; непокриті безвідкличні акредитиви; гарантійні зобов’язання; зобов’язання за цінними паперами; спотові, форвардні й умовні контракти з купівлі-продажу іноземної валюти та інших фінансових інструментів. За рахунками розділів 90, 91, 92, 95 обліковуються операції лише за письмовими угодами;

- рахунки розділів 96—98 використовуються для обліку документів, цінностей та розрахунків за операціями з приватизації.

- рахунки розділу 99 використовуються для обліку позабалансової позиції банку за іноземною валютою та банківськими металами. Також у цьому розділі є контррахунки, які використовуються для подвійного запису у разі здійснення операцій на рахунках розділів 90—98.

Аналітичний облік в банках дозволяє відображати детальну інформацію про контрагентів (клієнтів) кожної операції та параметри самих операцій для отримання звітів у різних розрізах для внутрішнього користування і з метою надання звітів про діяльність контролюючим органам.

Відкриття будь-яких аналітичних рахунків згідно з вимогами Національного банку України передбачає наявність певних параметрів.

Параметри клієнтів включають:

§ код контрагента;

§ ідентифікаціний код;

§ код резидентності;

§ код країни;

§ код (ознаку) платника податків;

§ ознаку інсайдера;

§ код інституційного сектора економіки;

§ код форми власності;

§ код галузі економіки;

§ коди видів економічної діяльності.

Параметри аналітичних рахунків:

§ номер аналітичного рахунку;

§ номер балансового рахунку;

§ код валюти або банківського металу;

§ код контрагента;

§ характеристику аналітичного рахунку.

Номер аналітичного рахунку формується таким чином. Номер може мати від 5 до 14 цифр.

ХХХХ Х ХХХХХХХХХ

код валюти

код філії

Формується банком самостійно

номер клієнта

порядковий номер

балансовий ключовий номер угоди

рахунок розряд

Рис. 2. Структура аналітичного рахунка

Для формування аналітичного обліку використовують довідники рахунків, контрагентів, валют тощо.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Характеристика банківської документації	\|	План уроку №1-2

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.