Товарна диференціація.

Передбачає пошук відмінностей товару підприємства від конкурентних товарів за такими показниками: функціональні характеристики, показники якості, форма товару, довговічність, надійність, ремонтоспроможність, стиль, дизайн товару.
В управлінні якістю товару можливі три стратегічні альтернативи:
1. стратегія постійного поступового підвищення якості товару: означає системний підхід до управління якістю і розглядає вдосконалення якості як безперервний процес. За умови відповідності якості товару вимогам споживачів така стратегія забезпечує фірмі стійкі ринкові позиції та підвищення прибутковості. Цієї стратегії дотримуються всі відомі фірми з високим іміджем.

2. стратегія підтримання якості: означає, що після досягнення фірмою певного рівня якості цей рівень підтримується доти, доки це не стає загрозою для її ринкового становища або не виникає деяка можливість вдосконалення якості. Таким чином, дана стратегія на відміну від попередньої характеризується безсистемністю.
3. стратегія зниження якості: застосування пов’язане із необхідністю зниження витрат та собівартості продукції. Застосовуючи цю стратегію, фірма сподівається, що споживачі нескоро помітять відмінності в якості. Спершу воно так і є, але дуже скоро фірма втрачає і імідж і споживачів.

Сервісна диференціація. Сервісна диференціація здійснюється за такими напрямами: доставка до місця споживання: установка, монтаж товару, навчання споживача роботі з товаром; безплатні консультативні послуги, ремонт.

Диференціація персоналу. Персонал підприємства стане фактором диференціації, якщо йому притаманні такі риси: компетентність, професіоналізм , ввічливість, чесність, відповідальність, комунікабельність.
Іміджева диференціація. Диференціація у сфері іміджу реалізується через такі засоби:

символіка – створення фірмових ідентифікаційних символів – товарного знаку, товарної марки, слогану, кольору тощо.
засоби масової інформації – оригінальне подання інформації про фірму та її товари по радіо, телебаченню, в пресі, підкреслюючи певні відмінності фірми від конкурентів;
атмосфера – відмінність створюється через приміщення, в якому розташована фірма, його архітектурний дизайн. Інтер’єр;
події як засіб диференціації відзначають фірму від інших через її спонсорську діяльність.

Позиціонування– це визначення місця товару підприємства на ринку серед товарів – аналогів.
Сутність стратегії позиціонування полягає у поданні товару споживачам через визначення його позиції на ринку у порівнянні з конкурентними товарами.
Відмінність стратегій диференціації і позиціонування полягає в тому, що стратегія позиціонування реалізує виявлені особливості через сприйняття споживачів.
Стратегія диференціації є основою для розроблення стратегії позиціонування.
Існують такі стратегії позиціонування:

1. позиціонування за показниками якості.

2. позиціонування за співвідношенням «ціна – якість».

3. позиціонування на основі порівняння товару фірми з товарами конкурентів. Ця стратегія реалізується в порівняльній рекламі.

4. позиціонування за сферою застосування.

5. позиціонування за відмінними особливостями споживача, якому пропонується товар.

6. позиціонування за різновидом товару, який пропонується у продаж.

7. позиціонування за низькою ціною.

8. позиціонування за сервісним обслуговуванням.

9. позиціонування за позитивними особливостями технології.

10. позиціонування за іміджем.

За кількістю ознак, на яких заснована стратегія позиціонування, розрізняють стратегію позиціонування: за однією ознакою – привертає увагу споживача до однієї, домінуючої ознаки, за двома ознаками – застосовується тоді, коли існує велика конкуренція за домінуючою ознакою, за трьома ознаками.

Дослідження свідчать, що якщо позиціонування здійснюється більше, ніж за трьома ознаками, то воно є неефективним, оскільки не відкладається у свідомості споживача.
Найпоширеніші помилки під час застосування стратегії позиціонування:

Надмірне позиціонування – означає, що поза увагою споживача залишилися деякі важливі якості товару або сегменти ринку. Це призводить до звуження уявлення споживачів про товари фірми. Наприклад, якщо фірма позиціонує престижний імідж, вона має усвідомлювати, що товарний асортимент за низькими цінами залишається поза увагою споживача.

Недостатнє позиціонування виникає у тому разі, коли споживач не виділяє нічого особливого в товарі фірми серед товарів конкурентів, тобто фірма не виконала основне завдання позиціонування – не визначила місце свого товару серед аналогів. Така ситуація може скластися в результаті впровадження стратегії позиціонування більше, ніж за трьома ознаками.

Змішане позиціонування виникає у разі частих змін стратегії позиціонування, внаслідок чого у споживача складається конфузний імідж товару.

Сумнівне позиціонування виникає у разі невмілого поєднання елементів маркетингового комплексу під час позиціонування. Наприклад, найвища якість за найнижчими цінами. Наслідком сумнівного позиціонування є недовіра споживача до фірми, яка може призвести до створення її негативного іміджу.

Тема 10. Маркетингові конкурентні стратегії

При розгляді фірми з точки зору її конкурентних позицій та маркетингових спрямувань Ф.Котлер виділяє чотири різновиди маркетингових конкурентних стратегій: ринкового лідера, челенджера, послідовника, нішера.

Ринкові лідери – це ті фірми. Які володіють найбільшою ринковою часткою на певному ринку збуту.

Челенджери – фірми, які займають другі або треті ринкові позиції, швидко розвиваються і ставлять за мету підвищення своєї ринкової частки.

Послідовники – це успішно діючі на ринку фірми, маркетинговим спрямуванням яких є не завоювання ринкової першості (на відміну від челенджерів), а підтримання й охорона своєї ринкової частки.

Нішери – це фірми, які обслуговують невеликий сегмент ринку, який залишився поза увагою великих підприємств (використовують стратегію ринкової ніші)

Якщо місткість певного ринку збуту прийняти за 100%, питома вага лідерів, челенджерів, послідовників та нішерів розподілиться таким чином: ринкові лідери займають 40% ринку, челенджери – 30%, послідовники – 20%, ніш ери – 10%.
Читайте також:
Лекція 3. Класифікація й товарна якість плодів і овочів
Лекція 4. Товарна обробка плодів і овочів
МАРКЕТИНГОВА ТОВАРНА ПОЛІТИКА
Натуральна і товарна.
Суть і риси натурального господарства. Товарна форма організації суспільного виробництва
Тема 5. Товарна політика в системі маркетингу
Тема 5. Товарна форма організації суспільного виробництва. Товар і гроші.
ТОВАРНА НОМЕНКЛАТУРА ЗЕД.
Товарна політика на стадіях впровадження і зростання продажу товарів.
Товарна політика на стадіях зрілості та спаду продажу товарів.
Товарна політика у промисловому маркетингу

Переглядів: 3276

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>

Види маркетингових стратегій за матрицею «Мак Кінсі». | Маркетингові стратегії послідовників.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.032 сек.