• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Кісткова тканина

Хрящові тканини

Тканини мають:

• клітини- хондробласти і хондроцити

• міжклі­тинну речовину, в якій розміщені хондринові волокна - колагенові або еластичні. Особливістю основного компонента міжклітинної речовини є досить високий вміст води (75 %), органічних речовин (10-15 %) та не­органічних солей (5-8 %).

Хрящові тканини не мають судин, тому за рахунок знач­ної проникності міжклітинної речовини забезпечується дифузне поширення поживних речовин.

Охрястя, яке оточує хрящі, має кровоносні судини і здійснює живлення тканини.

Хондроцити - основний тип клітин, який виробляє сполуки для побудови та оновлення міжклітинної речовини хрящової тканини.

Хондробласти, розташовані у глибокому шарі охрястя і забезпечують периферійний ріст хрящової тканини.

Види хрящової тканини, які відрізняються один від одного в основ­ному будовою міжклітинної речовини:

• гіаліновий хрящ;

• еластичний хрящ;

• волокнистий хрящ.

Візуально гіаліновий хрящ біло-голу­бого кольору, виглядає прозорим.На гістологічних препаратах у його скла­ді розрізняють охрястя та власне хрящ.

Охрястя має поверхневий волокнис­тий шар із судинами та глибокий клітинний шар з хондробластами, за рахунок якого відбувається регене­рація та периферійний (опозиційний) ріст хряща.

Гіаліновий хрящ з віком здатний вапнуватись (накопичувати солі кальцію), втрачається його пруж­ність, збільшується ламкість.

Еластичний хрящ є в складі вушної раковини, зовніш­нього слухового проходу, хрящів гор­тані. Він має жовтий колір і здатний розтягуватися Еластичному хрящу властива еластичність, тому що хондринові во­локна являють собою велику кількість

еластичних волокон.

Волокнистий хрящ розташований у місцях прикріплення сухожилків і зв’язок до кісток та гіалінових хрящів, формує міжхребцеві диски. Ця тканина має значну меха­нічну міцність, тому що у її міжклітинній речовині міститься багато колаге­нових волокон, які л лежать паралельно товстими пучками лежать паралельно товстими пучками

Це спеціа­лізований тип сполучної тканини Кісткова тканина формує скелет організму,який відіграє роль опори і пере­міщення тіла у просторі –це опорно-механічна функція. Завдяки значній міцності кісток скелета забезпечується захист внутрішніх органів і тканин від пошко­джень – це захисна функція. Кісткова тканина є депо мінеральних речовин (каль­цію, фосфору та інших хімічних елементів) в організмі.

Кісткову тканину складають:

• клітини (остеобласти, остеоцити, остеокласти)

• міжклітинна речовина (осеїнові волокна і осеомукоїд).

Остеобласти- молоді, малодиференційовані клітини, за рахунок яких утворюється кісткова тканина. Вони. розташовуються у місцях новоутворення тканини, а у дорослому організмі - в окісті та місцях регенерації кістки.

Остеоцити - це основні високодиференційовані клітини кісткової тканини, що розвиваються з остеобластів. Вони мають довгасту форму, відростки, лежать у кісткових порожнинах (лакунах), що повторюють форму клітини. Від порож­нини відходять кісткові канальці, які анастомозують між собою і містять відростки остеоцитів. По цих канальцях відбуваються обмінні процеси між остеоцитами і судинами через тканинну рідину

Остеокласти - це великі багатоядерні клітини .Вони беруть участь у руйнуванні і розсмоктуванні кісткової тканини з утворенням навколо них кісткових порожнин. Остеокласт є спеціалізо­ваним макрофагом, попередником якого може бути моноцит крові.

Кісткову тканину поділяють на два види:

• грубоволокнисту

• пластинчасту, залежно від структурної організації та фізичних властивостей

Груболовокниста кісткова тканина має невпорядковане розташування пучків осеїнових (колаге­нових) волокон, оточених осеомукоїдом, у лакунах якого залягають остеоцити. Ця тканина є в скелеті зародка (поступово замінюється на пластинчасту), а у дорослому ор­ганізмі - лише в ділянці швів че­репа та в місцях прикріплення сухожилків до кісток.

Пластин­часта кісткова тканина має пара­лельне розташування колагенових волокон у сформованих кісткових пластинках. Залежно від орієнта­ції пластинок у просторі, виділяють компактну і губчасту частини цієї тканини. Компактна кісткова тка­нина є в складі діафізів трубчастих кісток, а губчаста - в плоских та епіфізах трубчастих кісток

Живлення кісткової тканини відбувається за рахунок судин, які йдуть від окістя через живильні канальці та центральні канали остеонів.

Остеон- це кісткова трубка, в центральному каналі якої лежить так звана живильна судина.Остеон є морфо-функціональною одиницею компактної частини діафаза трубчастої кістки.

Регенерація кістки відбувається за рахунок малодиференційованих клітин окістя і ендоста. Ендост - це тонковолокниста сполучна тканина, збагачена остеобластами і остеокластами, яка обмежовує кістковомозкову порожнину.

Сполучна тканина зі спеціальними властивостями

Сполучна тканина зі спеціальними властивостями поділяється на :

• ретику­лярну,

• жирову,

• слизову

• пігментну.

Для тканин цієї групи характерним є переважний розвиток певного різновиду клітин, а також певні особливості міжклітинної речовини.

Ретикулярна тканина утворює систему органів кровотворення (кістковий мозок, селезінка, лімфатичні вузли) і складає мікрооточення для формених елементів. Вона побудована з ретикуляр­них клітин і ретикулярних волокон, які переплітаються між собою й утворюють сітку.

Жирова тканина представлена клітинами-адипоцитами, які розташовані групами, ви­конує функцію накопичення та обміну ліпі­дів.

Розрізняють білу та буру жирову тка­нину.

Біла розташована під шкірою, у саль­нику, а також в інших жирових депо. Значна частина жиру з білої жирової тка­нини легко мобілізується при голодуванні, використовується для покриття енергетич­них затрат організму і виконує аморти­заційну функцію.

Бура жирова тканина зустрічається у новонароджених. її функція - участь у терморегуляції. Бура жирова тканина побудована з адипоцитів, що містять у цитоплазмі велику кількість дрібних жирових включень, і розта­шована між лопатками, на задній поверхні шиї, у пахвових ямках. Ядро в адипоцитах займає центральне положення.

Пігментна тканина складається зі скупчення пігментних клітин - меланоцитів. Вона представлена ділянками шкіри навколо сосків, у судинній та райдужній оболонках ока, родимих плямах. У зв’язку з високим вмістом меланіну, який може поглинати ультрафіолетові промені, пігментні клітини відіграють захисну роль щодо пошкоджувальної дії сонячної радіації.

М’ЯЗОВА ТКАНИНА

М’язова тканина - це група тканин спеціального призначення, яка побудована зі структурних елементів, здатних до скорочення. Тому ця тканина здійснює переміщення організму і його частин в просторі, а також рухові процеси всередині організму (робота серця, інших органів, крово- і лімфообіг).

Вона поділяється на гладку та посмуговану м’язові тканини.

Гладка м’язова тканина

розташовується у стінках судин і більшості порожнистих внутрішніх органів - страво­ходу, шлунка, кишок, сечового міхура, матки та ін.

Морфо-функціональні особливісті гладкої м’язової тканини :

• клітинна будова

• наявність скоротливого апарату у вигляді гладких міофібрил.

• повіль­не скорочення і здатністю протягом три­валого часу перебувати у стані скорочення.

• затрачає відносно невелику кількість енергії

• не так швидко втомлюється, як посмугована мускулатура(тонічне скорочення)

• гладка м’язова тканина іннервується вегетативною нервовою систе­мою і тому, на відміну від посмугованої мускулатури, не підпорядкована нашій волі,

• Фізіологічна регенерація гладкої м’язової тканини відбувається шляхом оновлення клітинних елементів на субклітинному рівні.

Основною структурною одиницею гладкої м’язової тканини є гладка м’язова клітина - гладкий міоцит. Він має витягнуту веретеноподібну форму із загост­реними кінцями. Для гладкої м’язової тканини характерним є дуже щільне розміщення її клітин. Ядро гладкої м’язової клітини має витягнуту еліпсоподібну форму і звичайно розміщується у центрі клітини

Посмугована м’язова тканина

Для посмугованої м’язової тканини характерною ознакою є наявність смугастих міофібрил, скорочення яких залежить від нашої волі.

Із цієї м’язової тканини складається скелетна мускулатура, що виконує функцію переміщення тіла в просторі, а також частина мускулатури, що забез­печує травну функцію (м’язи рота, язика, глотки і частково стравоходу, сфінктер відхідника); мімічна мускулатура; рухова мускулатура органів зору, слуху і дихання.

Особливе місце займає серцева м’язова тканина

Розрізняють посмуговану скелетну м’язову тканину та серцеву.

Посмугована скелетна м’язова тканина є найпоширенішою м’язовою тканиною тіла людини. Струкурно-функціональною одиницею скелетної м’язової тканини є м’язове волокно, що являє собою симпласт

Скоротливий апарат посмугованого м’язо­вого волокна представлений посмугованими міофібрилами - спеціальними органелами, які мають вигляд ниток і проходять уздовж волокон. Основу феномена посмугованості міофібрил складає чергування світлих та темних ділянок з різно­манітними фізико-хімічними та оптичними властивостями. До складу міофібрил входять тоненькі волокна - міофіламенти. Розрізняють тонкі міофіламенти, які містять білок актин, і товсті, які містять білок міозин.

Структурно-функціональною одиницею міофібрили є саркомер.

Повноцінна регенерація м’язових волокон можлива при їх незначних дефек­тах. Повноцінній регенерації на значно ушкодженій ділянці м’яза перешкоджає розростання сполучної тканини (утворення рубця). Функція м’яза при цьому порушуєть

Серцева м’язова тканина

Серцевий м’яз (міокард), що є основним конструктивним елементом серця як органа, побудований із посмугова­ної м’язової тканини і суттєво відрізняється від посмугованої скелетної м’язової тканини.

Серцева м’язова тканина :

Подібна до скелетної м’язової тканини лише за

• На відміну від скелетної м’язової тканини, серцева м’язова тка­нина побудована із клітин - кардіоміоцитів..

Кардіоміоцити - клітини майже пря­мокутної форми. У центральній частині міоцита розміщується 1-2 ядра овальної або видовженої форми. Міофібрили займають периферійну частину цито­плазми.

Характерною морфологічною ознакою серцевого м’яза є контакти двох сусідніх міоцитів. Межі з’єднаних кінець-у-кінець кардіоміоцитів утворюють вставний диск.

Для серцевої м’язової тканини характерна велика кількість мітохондрій, що розташовуються біля ядра. З цим пов’язана здатність серця до безперервної діяльності, оскільки мітохондрії - носії великої кількості ферментів, що беруть участь в окисно-відновних процесах.

Фізіологічна регенерація серцевої м’язової тканини відбувається на внутріш­ньоклітинному рівні з високою інтенсивністю, тому що для кардіоміоцитів харак­терне швидке їх зношування. Активність цього процесу посилюється при підви­щеному навантаженні на серцеву м’язову тканину (наприклад, при виконанні важкої механічної роботи). Репаративна регенерація на тканинному і клітинному рівнях у дорослої людини не відбуваєть­ся. При виражених пошкодженнях цієї тканини (наприклад, при інфаркті міокар­да, що розвивається внаслідок припинення кровопостачання певної його ділянки) кардіоміоцити гинуть, а на їхньому місці в подальшому розростається сполучна тканина, що формує рубець

НЕРВОВА ТКАНИНА

Нервова тканина є основним структурним компонентом нервової системи. її елементи здатні :

• сприймати подразнення,

• трансформувати це подразнення в нервовий імпульс,

• швидко його передавати,

• зберігати інформацію,

• продукувати біологічно активні речовини, завдяки чому нервова тканина забезпечує узго­джену діяльність органів і систем організму та його адаптацію до умов зовніш­нього та внутрішнього середовища.

Нервова тканина побудована з нервових клі­тин - нейронів та нейроглії.

Нейрони (нейроцити) - основні структури нервової тканини, що сприймають подразнення, виробляють і передають імпульс.

Будова нейрона:у нейроциті розрізняють тіло та відростки. Наявність відростків є найха­рактернішою ознакою нервових клітин. Існують два типи відростків: аксон та дендрит.

Аксон - це довгий відросток клітини. Він лише один, не галузиться, проводить нервовий імпульс від тіла клітини, закінчується своїм кінцевим апаратом (ефектор)на іншому нейроні або в робочому органі.

Дендрит - короткий відросток, який галузиться, проводить нервовий імпульс у напрямку до тіла клітини. Дендрити чутливих нейронів на своєму пери­ферійному кінці мають рецептори (чутливі нервові закінчення). Кількість денд­ритів у клітині може бути різноманітною.

За числом відростків нервові клітини поділяють на :

• уніполярні - з одним відростком (аксоном),

• біполярні - з двома відростками (аксоном і дендритом) та

• мультиполярні - з трьома відростками і більше.

псевдоуніполярні нейрони (від тіла клітини відходить відросток, який на певній відстані від нього Т-подібно ділиться на аксон і дендрит)

Цитоплазма нервової клітини містить загальні органели та спеціальні органели.

До спеціальних органел належать:

• хроматофільну субстанцію Хроматофільна субстанція являє собою накопичення гранулярної ендоплазматичної сітки. Вона є показ­ником функціонального стану нейрона (зникає при виснаженні нервової клітини).

• Нейрофібрили являють собою пучки нейрофіламентів.

За функціональним значенням нервові клітини поділяють на:

• рецепторні (аферентні) - чутливі,

• ефекторні (еферентні) - рухові, що передають імпульси на скоротливі або секреторні елементи робочого органа,

• асоціативні (вставні) - внутрішні, які здійснюють зв’язок між нейронами.

Нейрогліяявляє собою середовище, в якому знаходяться нейрони.

Нейроглія має клітинну будову. Вона забезпечує трофічну, секреторну та захисну функції.

Усі клітини нейроглії поділяють на макроглію та мікроглію.

Клітини макроглії :

• Епендимоцити - клітини кубічної або циліндричної форми.

• Астроцити - найбільші з гліальних клітин, які зустріча­ються у всіх відділах нервової системи. Клі­тини мають зірчасту форму, від їх тіла відходить багато відростків, що йдуть у різні боки. Астроцити утворюють опорний каркас ЦНС.

• Олігодендроцити -найчисельніша група гліоцитів - невеликі клітини з короткими відростками. Вони оточують тіла нейронів, входять до складу нерво­вих волокон і нервових закінчень.

Клітини мікроглії - це сукупність дрібних видовжених зірчастих клітин, які розташовуються переважно уздовж капілярів в ЦНС. Функція мікроглії - захисна (в тому числі імунна). Клітини мікроглії розглядають як спеціалізовані макрофаги ЦНС - вони досить рухливі, активуються при запальних захворю­ваннях нервової системи, при цьому втрачають відростки, округлюються і фагоцитують залишки клітин, що загинули.

Нервові волокна являють собою відростки нервових клітин (осьовий циліндр), які вкриті оболонками.

Відповідно до особливостей їх будови, всі нервові волокна поділяють на дві групи

• мієлінові

• безмієлінові.

Мієлінові нервові волокна зустрічаються у центральній та периферичній нервовій системі і характеризуються високою швидкістю проведення нервових імпульсів. Це товсті волокна, вони містять осьові циліндри великого діаметра. Осьовий циліндр безпосередньо оточений особливою мієліновою оболонкою і шванівськими клітинами,мають перехвати Ранв’є.

Безмієлінові нервові волокна належать до вегетативної (автономної) нервової системи і характеризуються низькою швидкістю проведення нервових імпульсів. Будова їх значно простіша.

Пучки мієлінових та безмієлінових волокон, які вкриваються сполучно­тканинною оболонкою, формують нервові стовбури (нерви).

Нервові закінчення

За функціональним значенням нервові закінчення поділяють на три групи:

• ефектори,

• рецептори,

Ефекторні нервові закінчення (ефектори) поділяють на рухові та секреторні. Рухові закінчення є у посмугованих та гладких м’язах, секреторні - у залозах. За участю ефекторів нервовий імпульс передається на тканини робочих органів.

Рухові закінчення у посмугованих м’язах називаються нервово-м’язовими (аксо-м’язовими) синапсами, або моторними бляшками.

Рецептори (чутливі нервові закінчення) - це кінцеві апарати дендритів чутливих нейронів. Рецептори пристосовані до сприйняття подразнень, що надходять до організму.

Розрізняють рецептори:

екстерорецептори, які сприймають подраз­нення із зовнішнього середовища,

інтерорецептори, подразнення до яких надходять від власних тканин організму, пропріорецептори - чутливі нервові закінчення у м’язах і сухожилках, механорецептори (сприймають дію механічних подразників),

ноцірецептори (сприймають больові подразнення).

Залежно від будови, існують вільні та невільні нервові закінчення:

Вільні нервові закінчення складаються лише з розгалужень осьового циліндра. Невільні рецептори, крім осьового циліндра, включають також клітини нейроглії

ОРГАН. СИСТЕМА ОРГАНІВ

Тканини, поєднуючись між собою, утворюють органи.

Орган -це цілісний анатомічний утвір, який має певні, притаманні лише йому форму, будову, функцію, розвиток і положення в організмі.

До складу одного органа входить, як правило, декілька тканин. Одна з них виконує основну функцію (наприклад, м’язова - в скелетній мускулатурі), а інші - додаткові функції (наприклад, сполучна тканина - в м’язах).

Розрізняють паренхіматозні і порожнисті органи:

В паренхіматозних органах основну тканину, яка забезпечує функцію органа, називають паренхімою, а сполучну тканину, яка покриває його ззовні і пронизує в різних напрямках - стромою. В стромі проходять судини і нерви, що живлять орган. До паренхіма­тозних органів належать легені, печінка, нирки, селезінка та ін.

Порожнисті органи, наприклад, шлунок, тонка і товста кишка, сечовий міхур та ін. їхні стінки побудовані з різних тканин.

Для виконання ряду функцій одного органа замало, тому виникають комп­лекси органів - системи. Система органів - це сукупність однорідних органів, які подібні за будовою, функцією, розвитком. Наприклад, кісткова система, м’язова система, травна система тощо. Виділяють також апарати органів.

Апарат органів - це органи, які виконують спільну функцію, але мають різне походження (опорно-руховий апарат, ендокринний апарат).

Усі системи та апарати органів взаємопов’язані і об’єднані в єдине ціле - організм.

Організм - це окрема жива істота, яка розглядається як цілісна біологічна система, що складається із взаємозалежних елементів.

В організмі людини розрізняють такі системи і апарати органів:

• Опорно-руховий апарат - забезпечує опору, захист і переміщення тіла та його частин у просторі.

• Травна система забезпечує функцію перетравлювання і всмоктування речовин, що надходять в організм ззовні, та виведення із організму неперетрав- лених залишків.

• Дихальна система забезпечує обмін газів між кров’ю і зовнішнім середовищем.

• Видільна система забезпечує виведення з організму відпрацьованих продуктів.

• Статева система слугує для збереження виду.

• Кровоносна система об’єднує серце і судини, в яких кров циркулює по всьому тілу.

• Лімфатична система - система трубок, по яких з органів і тканин лімфа тече в напрямку до вен.

• Система органів чуття сприймає подразнення з зовнішнього та внутріш­нього середовища.

• Система органів (залоз) внутрішньої секреції - забезпечує хімічний зв’язок і регуляцію всіх процесів в організмі.

• Нервова система забезпечує зв’язок органів і систем між собою та із зовнішнім середовищем.

Читайте також:

1. Біоелектричні явища в тканинах: будова мембран клітини, транспорт речовин через мембрану, потенціал дії та його розповсюдження.
2. Біоелектричні явища і збудження в тканинах.
3. Газообмін у легенях і тканинах
4. Киснева ємність крові. Газообмін між кров’ю та тканинами.
5. Непосмугована м'язова тканина
6. УІ. Газообмін між кров’ю та тканинами.

Переглядів: 4483