Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Опорно-руховий апарат складається з кісток, їх з’єднань та м’язів.

План

ОСТЕОЛОГІЯ ТА АРТРОЛОГІЯ

Лекція №2

1.Поняття про міжнародну анатомічну номенклатуру, її значення для вивчення анатомії, клінічних дисциплін. Основні анатомічні терміни.

2.Анатомічні площини та вісі, їх характеристика, використання для визначення розташування та положення органів, напрямів рухів у суглобах.

3.Загальні відомості про скелет та його функції. Класифікація кісток. Кістка як орган її хімічний склад. Будова кістки. Типи з’єднань кісток, їхня характеристика.

4.Будова суглоба. Допоміжний апарат суглобів. Класифікація. Види рухів у суглобах.

Самостійне вивчення тем:

Хребтовий стовп у цілому.

Види зєднань хребтового стовпа

Грудна клітка в цілому.

Череп у цілому.

Вікові та статеві особливості черепа.

Таз у цілому.Вікові та статеві особливості таза.

Стопа як ціле.Склепіння стопи.

Виконайте завдання №4-10 збірника позааудиторної самостійної роботи

Література:

ОсновнаЛ – 1 Федонюк Я.І. Анатомія та фізіологія з патологією. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. — с. 676, с.

Синельников Р.Д. Атлас анатомии человека. В трёх томах. — М.: Медицина, 1968.

Збірник питань і завдань для контролю знань студентів с.

0сновною відмінністю тварин від рослин є їх пристосування до навколишньогосередовища шляхом переміщення в просторі.

У тваринному світі існує три види руху:

1) амебоїдний (за допомогою протоплазми - амеби);

2) миготливий (за допомогою війок - інфузорії);

3) м’язовий (за допомогою спеціальних м’язових елементів, що мають здатність скорочуватися). У людини збереглися всі ці три види руху: амебоїдний рух лейкоцитів, коливання війок миготливого епітелію і скорочення м’язових волокон, які становлять м’язи.

Кістки та їх з’єднання становлять пасивну частину, а м’язи - активну частину опорно-рухового апарату

Кістки виконують функцію важелів, а м’язи змінюють положення кісток.

ОСІ ТА ПЛОЩИНИ ТІЛА ЛЮДИНИ

Для визначення характеру рухів у суглобах та положення органа в просторі існують

такі поняття, як площина і вісь.

Площин є три: сагітальна, фронтальна та горизонтальна.

Сагітальна площина (стрілоподібна) спрямована спереду назад і поділяє тіло на ліву та праву частини. Таких площин через тіло можна провести безліч. Площина, що поділяє тіло на дві симетричні половини, називається серединною. Таку площину провести через тіло можна лише одну.

Фронтальна площина (лобова) проходить справа наліво (паралельно долоба) і ділить тіло на передню та задню частини. Таких площин через тіло можна провести безліч.

Горизонтальна площина проходить паралельно до земної поверхні і поділяє тіло на верхню і нижню частини. Таких площин через тіло теж можна провести безліч

Осей теж є три: сагітальна, фронтальна і вертикальна.

Сагітальна вісь проходить спереду назад, як стріла. Навколо неї можливі такі рухи як відведення і приведення, нахили вліво і вправо.

Фронтальна вісь проходить справа наліво, і навколо неї можливі згинання та розгинання.

Вертикальна вісь проходить зверху вниз, і навколо неї можливе обертання назовні і всередину, вправо і вліво.

Рухи, при яких відбувається перехід з однієї осі на іншу, мають назву колових. Наприклад, дистальна частина верхньої кінцівки при цьому описує конус.

Для визначення положення органа в просторі користуються такими термінами: зовнішній, внутрішній, вентральний (передній), дорзальний (задній), проміжний, середній, глибокий, поверхневий, проксимальний (той, що знаходиться ближче до тіла), дистальний (той, що знаходиться дальше від тіла), верхній, нижній, медіальний (той, що лежить ближче до серединної площини), латеральний (той, що лежить далі від серединної площини), поздовжній, краніальний (черепний - той, що лежить ближче до головного кінця), каудальний (хвостовий - той, що лежить ближче до хвостового кінця), лівий, правий, поперечний.

Остеологія - вчення про кістки.

Скелет - це комплекс щільних утворів, які розвиваються із мезенхіми. Увесь скелет людини складається з кісток голови, тулуба, верхніх та нижніх кінцівок.

Скелет виконує наступні функції:

1) опори (внаслідок прикріплення м’яких тканин до різних частин скелета);

2) рухів (завдяки будові кісток у вигляді важелів);

3) захисну (шляхом формування кісткових каналів і порожнин - череп, грудна клітка, таз);

4) обміну речовин (особливо мінеральний обмін, тому що кістка є депо мінеральних солей - фосфору, калію, кальцію, заліза тощо);

5) кровотворну (червоний кістковий мозок, який знаходиться в кістках);

6) діагностичну (за допомогою радіоактивних ізотопів рентгенівських променів).

Класифікація кісток:

1. Довгі кістки - мають тіло (діафіз) і кінці (епіфіз - проксимальний та дистальний). Між діафізом та епіфізом є “зона росту” - метафіз, за рахунок чого кістка росте у довжину

2. Короткі кістки - наприклад, фаланги пальців.

3. Плоскі кістки - широкі, мають захисну функцію (наприклад, лопатка).

4. Змішані кістки - мають елементи плоских і губчастих кісток (наприклад, хребці).

5. Повітроносні кістки - мають порожнину, яка заповнена повітрям

(наприклад, верхня щелепа)

6. Сесамоподібні кістки (наприклад, наколінок),розвиваються в товщі сухожилків.

Кістка як орган.

Кістка як орган складається із різних тканин:

основної - власне кісткової, а також хрящової, кровотворної, жирової, її пронизують судини і нерви.

Серед усіх тканин організму міжклітинна речовина кістки вирізняється високим вмістом неорганічних речовин, що забезпечує механічну міцність скелета. Знежирена, відбілена та висушена кістка (мацерована) на 1/3 складається з органічних речовин, які отримали назву “осеїн”, і на 2/3 - з неорганічних (макро- та мікроелементи).

У живому організмі кістка містить до 50 % води, 28,15 % органічних речовин, в тому числі 15,75 % жиру і 21,85 % неорганічних речовин, які представлені сполуками кальцію, фосфору, магнію та інших елементів.

Якщо опустити кістку в кислоту, то солі розчиняться, а органічна речовина залишиться. Таку кістку можна зав’язати у вузол, і вона не зламається. Якщо кістку спалити, то органічна речовина згорить, а солі залишаться, і така кістка буде твердою, але крихкою.

Саме наявність як органічних, так і неорганічних речовин одночасно спричинює міцність та пружність кісток

Таким чином, міцність кістки (механічні властивості) забезпечується фізико- хімічною єдністю органічних та неорганічних речовин, а також конструкцією кісткової тканини.

Кожна кістка складається із:

компактної та губчастої кісткової речовини, співвідношення яких є різним у різних кістках і навіть в межах однієї кістки.

Універсальною структурною одиницею зрілої кісткової тканини є пластинка, яка в губчастій речовині формує трабекули, а в компактній - остеони.

0стеон утворений концентричними пластинками, що обмежовують центральний канал, в якому проходять судини і нерви .

0стеони в компактній речовині розміщуються впорядковано та орієнтовані відповідно до найбільшого навантаження на кістку. Компактна кісткова речовина розміщується завжди на поверхні кісток і утворює товстий шар в діафізах довгих кісток та тонкий зовнішній шар в їх епіфізах, а також в губчастих і плоских кістках.

Губчаста кісткова речовина розміщена всередині кістки. У цій речовині кісткові пластинки формують трабекули, що мають різний напрямок та обмежують комірки, які заповнені червоним кістковим мозком. Всередині довгих кісток є кістковомозковий канал, який у внутрішньо- утробному періоді та в новонароджених заповнений червоним кістковим мозком, а в подальшому він замінюється на жовтий кістковий мозок.

Зовні кістка, за винятком суглобових поверхонь, покрита окістям.

Окістя складається з поверхневого волокнистого шару, утвореного пучками колагенових волокон, та глибокого остеогенного шару (в ньому розміщені остеобласти та остеокласти). За рахунок окістя, яке пронизане судинами, здійснюється живлення кісткової тканини; клітинні елементи остеогенного шару забезпечують ріст кістки у ширину та її регенерацію.

Суглобові поверхні кістки покриті суглобовим хрящем. Між епіфізом та діафізом трубчастих кісток знаходиться хрящова пластинка росту (епіфізарна), за рахунок якої кістка росте в довжину

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Усі суглоби класифікуються за кількістю суглобових поверхонь, за формою та функцією.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.

Опорно-руховий апарат складається з кіс­ток, їх з’єднань та м’язів.

Опорно-руховий апарат складається з кісток, їх з’єднань та м’язів.