Безпека життєдіяльності людини – найважливіше завдання людської цивілізації

Питаннями оточуючого середовища займається екологіята соціоекологія - науки про взаємовідношення людства та природного середовища. Раціональне вирішення екологічних проблем можливе лише при оптимальній взаємодії природи та суспільства, що забезпечує з одної сторони подальший розвиток суспільства, з другої - збереження та підтримання природи.

Цивільна оборона є складовою частиною загальнодержавних заходів, що проводяться для захисту населення в умовах надзвичайних ситуацій мирного та військового часу.

Ергономіка вивчає людину і її діяльність, що пов’язана з використанням технічних засобів. Основним об'єктом дослідження ергономіки є система "людина-машина". Метою ергономіки, як науки, є оптимізація системи "людина-машина" з врахуванням природних можливостей та особливостей працюючої людини.

За своїми задачами і методами близько до ергономіки стоїть інженерна психологія, що вивчає інформаційну взаємодію між людиною і машиною.

Фізіологія праці –наука, що вивчає функціонування людського організму під час трудової діяльності.

Психологія праці – галузь психології, яка розглядає психофізичні аспекти трудової діяльності взаємозв'язки особистості з умовами, процесом та засобами праці.

Гігієна – галузь медицини, що вивчає вплив умов життя і праці на здоров'я людини, розробляє заходи профілактики захворювань, рекомендації по забезпеченню оптимальних умов існування, збереженню здоров'я та продовженню життя.

Діяльність людини має громадський характер тому соціологія і соціальна психологія є складовими науки про БДЖ людини

Система управління БЖД базується на досягненнях кібернетики, наукової організації праці та виробництва, економічних та інших наук.

4. ТЕОРІЯ НЕБЕЗПЕКИ ТА РИЗИКУ

Небезпека – явища. інформація, пронеси, об'єкти, які можуть викликати небажані наслідки.

Завданням БЖД є вивчення всіх можливих потенційних небезпек та забезпечення таких умов, при яких вони не реалізуються.

Прихована (потенційна) небезпека проявляється за певних, часто важко передбачуваних, умов і реалізується у формі надзвичайних ситуацій, захворювань чи травм людей,

Таксономія небезпек — класифікація та систематизація явищ, процесів, інформації, об'єктів, які здатні завдати шкоди.

Небезпеки класифікують за:

· походженням;

· сферою проявлення;

· локалізацією;

· шкодою;

· наслідками;

· часом проявлення;

· структурою;

· характером дії на людину;

Ідентифікація небезпек — знаходження типу небезпеки та встановлення її характеристик, необхідних для розробки заходів щодо її усунення чи ліквідації наслідків.

Номенклатура небезпек – перелік назв, термінів, систематизованих за окремими ознаками. "^

Квантифікація небезпек – введення кількісних характеристик для оцінки ступеня (рівня) небезпеки. Найпоширенішою кількісною оцінкою небезпеки є ступінь ризику.

Кількісна оцінка небезпеки називається ризиком.

Ризик– по відношення числа тих чи інших фактичних проявів небезпеки до їх можливого теоретичного числа за повний період часу.

Ризик– частота реалізації небезпеки.

Ризик є супутником будь-якої активної діяльності людини. Необхідно розрізняти правомірний, допустимий ризик, який є виправданим при багатьох видах діяльності, і неправомірний ризик.