Студопедия
Контакти
 


Тлумачний словник

Реклама: Настойка восковой моли




Бюджетна політика і бюджетний механізм.

 

Бюджетна політика є складовою економічної політики держави та фінансо­вої політики. Основа бюджетної політики — розроблення напрямів вико­ристання бюджету відповідно до засад соціально-економічного розвитку су­спільства. У процесі такого розроблення держава визначає конкретні форми, методи і види організації бюджетних відносин. Практична реалізація бюджет­ної політики полягає у сукупності заходів довгострокового (стратегічного) та короткострокового (тактичного) характеру, які здійснює держава через бю­джетну систему. Отже, в узагальненому вигляді політика — діяльність держа­ви з використання бюджетних відносин для забезпечення соціально-економіч­ного розвитку суспільства.

Теоретична концептуалізація бюджетної політики полягає у тому, що ця політика є категорією надбудови. Вона обумовлюється економічними відноси­нами, економічним базисом, безпосередньо пов’язана з економікою. Співвід­ношенням між базисом і надбудовою визначаються відмінності і взаємозв’язок таких понять, як бюджет і бюджетна політика. Бюджет як об’єктивна еконо­мічна категорія і частина економічних відносин є елементом базису, тоді як бюджетна політика, як і політика взагалі, становить надбудову. Бюджетні відносини є основою бюджетної політики, визначають її зміст. Ці відносини об’єктивні, не залежать від свідомості; бюджетна політика є ([юр­мою свідомої діяльності людей. Таким чином, бюджетна політика не може змі­нювати зміст бюджетних відносин.

Бюджетна політика тісно пов’язана з економікою. Так, політика може впли­вати на економіку як позитивно, так і негативно. У зв’язку з цим держава, формуючи бюджетну політику, зобов’язана дотримуватись таких основних умов: урахування вимог всіх об’єктивних економічних законів і закономірнос­тей розвитку суспільства; вивчення і врахування попереднього досвіду госпо дарського, фінансового і бюджетного розвитку; вивчення і врахування досвіду інших країн; врахування конкретного етапу розвитку суспільства, особливос­тей внутрішньої та міжнародної обстановки; дотримання комплексного підхо­ду до розроблення і реалізації заходів бюджетної політики, політики у галузі фінансів, ціноутворення, кредиту, заробітної плати тощо.



Интернет реклама УБС

На практиці бюджетна політика потребує правового оформлення. Держа­ва визначає методи, обсяги та форми формування бюджетного фонду, відобра­жає їх у законодавчих і нормативних актах. Фінансовий апарат держави, орга­ни місцевого самоврядування на основі чинного законодавства розробляють і видають нормативні документи, які дають можливість встановити єдині у дер­жаві правила формування і використання коштів бюджетного фонду держави. Від якості та повноти правового регулювання залежить успішність проведення бюджетної політики.

Зміст бюджетної політики полягає у визначенні курсу, завдань і напрямів діяльності держави у сфері формування і використання коштів бюджетного фонду. Відповідно до змісту вітчизняною фінансовою наукою сформульовані найважливіші завдання бюджетної політики:

Ø розроблення науково обґрунтованої концепції розвитку бюджету як важ­ливого інструменту регулювання соціально-економічних процесів. Ця концеп­ція формується на основі вивчення потреб сучасного стану суспільного розвит­ку, всебічного аналізу стану розвитку економіки і соціальної сфери глобальних тенденцій соціально-економічного розвитку та стратегічних пріоритетів дер­жави;

Ø визначення основних напрямів мобілізації й використання бюджетних ресурсів на перспективу і поточний період; при цьому виходять із шляхів до­сягнення поставлених цілей, передбачених економічною політикою, врахову­ючи зовнішні і внутрішні чинники, можливості зростання бюджетних ре­сурсів;

Ø здійснення практичних дій, спрямованих на досягнення поставлених цілей.

Завдання бюджетної політики як сукупності заходів держави щодо органі­зації та використання бюджетних відносин для забезпечення соціально-еконо­мічного розвитку полягають у реалізації основної мети — забезпечення належ­ного життєвого рівня населення відповідно до соціальних стандартів. Ця мета досягається шляхом оптимізації розподілу валового внутрішнього продукту між галузями економіки, територіями, соціальними групами.

На бюджетну політику впливають внутрішні і зовнішні чинники. До зов­нішніх чинників відносять залежність держави від економічних взаємовідно­син з іншими державами, експертних можливостей самих держав, її інтеграції зі світовими економічними системами. Внутрішніми чинниками вважають стан розвитку економіки, соціальної сфери, організація грошового обігу, ста­більність грошової одиниці, стан розвитку кредитування тощо.

Бюджетна політика має об’єктивне і суб’єктивне начала. Об'єктивне на­чало полягає у тому, що ця політика функціонує у реальних економічних про­цесах, зумовлених об’єктивними економічними відносинами. Суб'єкт політи­ки не може обійтися без бюджетної політики, її уникнути. Тому під час формування політики суб’єкт має детально ознайомитися з характером роз­подільних процесів, освоїти їхні особливості, розробити віртуальну модель політики, яка базувалася б на об’єктивних процесах. Без такої роботи прак­тичні заходи бюджетної політики будуть неефективними або шкідливими.

Суб’єктивне начало бюджетної політики полягає у розробленні конкретних пріоритетів, напрямів, завдань і засобів реалізації бюджетних відносин на практиці. Об’єктивне та суб’єктивне начала є, з одного боку, важливими взаємопов’язаними складовими єдиної бюджетної політики, а з іншого — са­мостійними елементами, перший з яких функціонує у базисі, а другий — у надбудові. Ігнорування цих складових може мати негативні наслідки як для суб’єкта, так і для суспільства в цілому.

Залежно від періоду і характеру завдань, що вирішуються, бюджетну полі­тику ділять на бюджету стратегію та бюджетну тактику.

Бюджетна стратегія — тривалий курс бюджетної політики, розрахований на перспективу, що передбачає вирішення глобальних завдань, визначених економічною стратегією. Такий курс передбачає прогнозування світових тен­денцій розвитку бюджетного механізму, формування концепції створення і використання бюджетних ресурсів, окреслення принципів організацїї бю­джетних відносин. Таким чином, бюджетна стратегія — цілісна система дій держави, спрямована на реалізацію мети, завдань та пріоритетів тривалого курсу бюджетної політики,розрахованого на тривалу перспективу, що перед бачає вирішення глобальних завдань, визначених економічною стратегією. Бюджетна стратегія має бути складовою економічної стратегії і корелювати з політичною, соціальною, гуманітарною, військовою та іншими стратегіями держави.

Метою стратегії має бути забезпечення відповідних цілей держави, незва­жаючи на втручання з боку зовнішніх сил чи обставин. В іншому випадку стра­тегія може бути зведена до конкретного плану дій або послідовності їхнього виконання, що не дасть можливості такий документ назвати стратегічним. Розроблення бюджетної стратеги — складний творчий процес. Він має включати такі складові: можливість бюджетної системи (визначення реаліс­тичності завдань і відповідності наявних ресурсів); врахування та встановлен­ня особливостей внутрішніх і зовнішніх зв’язків між елементами системи (визначення дійсних причинно-наслідкових зв’язків і резервів); визначення наявних загроз здійсненню бюджетної стратегії та об’єктивних її обмежень.

Якщо бюджетна стратегія пов’язана з вирішенням перспективних завдань, то бюджетна тактика охоплює переважно поточні питання і спрямована на ви­рішення завдань конкретного етапу розвитку суспільства шляхом своєчасної зміни способів організації бюджетних взаємовідносин, переорієнтації бюджет­ного механізму, перерозподілу фінансових ресурсів.

Бюджетна тактика — форма реалізації бюджетної стратегії, комплекс адаптивних заходів впливу держави на стан функціонування конкретних бю­джетних взаємовідносин з метою надання їм параметрів, визначених завдан­нями бюджетної стратегії. Головною функціональною характеристикою та критеріальною ознакою тактики є саме адаптивність. Межі та орієнтири такої адаптивності задаються стратегією.

Якщо стратегія формується, як правило, під впливом політичних та ідеоло­гічних засад, то тактика безпосередньо залежить від дій держави і може мати самостійний характер. У такому випадку тактика гальмує бюджетну страте­гію або обмежує її, спричинює неузгодженість у діях окремих інститутів дер­жавної влади, державного управління та місцевого самоврядування.

Тактичні дії держави відображаються у бюджетному законодавстві, норма­тивних актах Кабінету Міністрів України, інших органів державної виконав­чої влади та місцевого самоврядування, щорічних бюджетах, бюджетних про­грамах (короткострокових). Такі нормативні акти й документи конкретизують зміст бюджетної політики та механізм її реалізації. Тактичні дії мають бути гнучкими відповідно до зміни поточних соціально-економічних умов і зав­дань.

У цілому бюджетна стратегія в діалектичній єдності з бюджетною тактикою становить бюджетну політику держави. Таким чином, бюджетна політика держави — діяльність органів державної влади, державного управління та міс­цевого самоврядування з визначення стратегічної мети, напрямів, завдань і пріоритетів розвитку бюджетних відносин, засобів бюджетної тактики для їх­нього досягнення, а також застосування цих засобів.

Реалізація бюджетної політики, успішне її впровадження до життя забезпе­чується за допомогою бюджетного механізму. Бюджетний механізм є намічнішою частиною бюджетної політики.

Формування бюджетного механізму здійснюється державою відповідно до бюджетної стратегії. Зміни окремих елементів механізму відбуваються у зв’язку з вирішенням різноманітних тактичних завдань, тому бюджетний механізм чуттєво реагує на всі особливості стану в економіці і соціальній сфері. Відповід­но до основних положень бюджетної політики за допомогою бюджетного ме­ханізму здійснюються широкомасштабні розподіл і перерозподіл ВВП.

У цілому бюджетний механізм можна розглядати як систему встановлених державою форм і методів організації бюджетних відносин. Він є зовнішньою оболонкою бюджету, що виявляється у бюджетній практиці. У практичному плані бюджетний механізм — це налагоджена економічна структура, яка ві­дображає послідовність і способи дій відповідних державних органів у процесі мобілізації і використання бюджетних коштів. Механізм мобілізації бюджет­них ресурсів називають податковим механізмом. Призначення механізму ви­користання бюджетних коштів полягає у виконанні двох найважливіших функцій фінансового забезпечення та фінансового регулювання соціально- економічних процесів у державі.

Структура бюджетного механізму є досить складною. До неї входять різні елементи, що відповідають розмаїттю бюджетних відносин. Саме множина бюджетних взаємозв’язків передбачає застосування великої кількості видів, форм, методів, важелів та інструментів їхньої організації як елементів бю­джетного механізму. До структури бюджетного механізму входять різноманіт­ні організаційні форми, форми бюджетного забезпечення, методи та інстру­менти бюджетного регулювання, бюджетні стимули та санкції, які можна об’єднати у відповідні підсистеми.

До таких підсистем можна віднести (рис. 6.1):

Ø забезпечуючі (використовуються під час прогнозування та бюджетного

Ø планування);

Ø оперативні (використовуються у процесі виконання бюджетів); ретроспективні (використовуються на заключних стадіях бюджетного

Ø процесу).

У структурі бюджетного механізму можна виділити такі складові: організа­ційні форми, форми бюджетного забезпечення, методи та інструменти бю­джетного регулювання, бюджетні стимули і санкції.

До організаційних форм бюджетного механізму належать бюджетне про­гнозування, бюджетне програмування, бюджетне планування, оперативне управління і бюджетний контроль.

До форм бюджетного забезпечення відносять кошторисне фінансування, бюджетне інвестування, бюджетне кредитування, бюджетне субсидіювання, бюджетне дотування, бюджетне резервування.

Методами (важелями) бюджетного регулювання вважають податки, обов’язкові збори, неподаткові платежі, міжбюджетні трансферти, бюджетні призначення, бюджетні зобов’язання, бюджетні асигнування. До інструментів належать ставки податків, зборів, норми амортизаційних відрахувань, про­центи за кредит, бюджетні нормативи, бюджетні норми, норми витрат, тарифи тощо.

Під бюджетними стимулами і санкціями розуміють бюджетне фінансуван­ня, пільги, штрафи, пеню, бюджетні відшкодування тощо.

Формуючи бюджетний механізм, держава повинна намагатися забезпечити його найповнішу відповідність до вимог бюджетної політики того чи іншого періоду, що є запорукою повноти реалізації ц мети й завдань. При цьому має зберігатися постійне прагнення до найбільш повного об’єднання бюджетного механізму, його окремих елементів з особистими та суспільними інтересами, що є запорукою ефективності.

Бюджетний механізм діє ефективно, якщо злагоджено функціонують усі його складові. Приводячи їх у дію, держава може спрямувати економічний і соціальний розвиток на своїй території відповідно до потреб її громадян. Цієї мети досягають за допомогою створення і використання централізованого фон­ду грошових коштів.

Бюджетний механізм відіграє визначальну роль у функціонуванні бюджет­ної системи України. Від належних якості та рівня організації законодавчого і нормативного забезпечення, бюджетного планування, бюджетного регулюван­ня, бюджетного нормування, оподаткування, неподаткових методів мобіліза­ції доходів, кошторисного фінансування, бюджетного інвестування, бюджет­ного резервування, міжбюджетних відносин, бюджетного контролю залежить рівень практичної реалізації бюджетних відносин у кожній ланці бюджетної системи і якість виконання державою своїх функцій.

Аналіз функціонування бюджетного механізму і бюджетної політики України за роки її незалежності свідчить, що вони не сприяли позитивним ре­зультатам соціально-економічного розвитку. Наприклад, за цей час жоден бюджет не був своєчасно затвердженим і виконаним у повному обсязі. Бю­джетне законодавство приймалося без урахування реального стану економіки. Закони, пов’язані з формуванням дохідної бази бюджету, щорічно змінювали­ся, що не сприяло стабілізації економічного життя в державі. У багатьох ви­падках прийняті закони суперечили один одному. Не розроблена ефективна методика фінансування видатків за рахунок бюджету тощо. Тому головні зав­дання бюджетної політики України в умовах поглиблення ринкових реформ такі:

Ø стимулювання інвестиційної активної, збільшення частки фонду нагро­мадження в національному доході;

Ø скорочення непродуктивних витрат бюджету та державних дотацій ок­ремим галузям матеріального виробництва;

Ø зміцнення дохідної бази бюджету за рахунок удосконалення системи оподаткування і зміцнення контролю за повнотою сплати податків;

Ø створення системи дійового фінансового контролю за ефективним і ціле­спрямованим використанням державних видатків;

Ø посилення контролю за розміром державного боргу.

 

 

Рис. 6.1. Підсистеми бюджетного механізму

 


Читайте також:

  1. IV. Політика держав, юридична регламентація операцій із золотом.
  2. Аграрна політика
  3. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
  4. Активна і пасивна державна політика.
  5. Активна політика зайнятості
  6. Активний бюджетний дефіцитхарактеризу­ється спрямуванням коштів на інвестування еко­номіки, що сприяє зростанню ВВП.
  7. Антиінфляційна державна політика
  8. Антиінфляційна політика держави
  9. Антиінфляційна політика. Взаємозв’язок інфляції та безробіття.
  10. Антимонопольна політика держави.
  11. Антиукраїнська політика російського царизму. Посилення централізаторсько-шовіністичних тенденцій
  12. Асортиментна політика




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Соціально-економічна сутність, необхідність та призначення бюджету. | Бюджетний устрій та бюджетна система.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.002 сек.