Витратний підхід

Три підходи до оцінювання вартості

Вартість і залишковий термін корисного використання

Вартість нематеріального активу інколи визначається як вартість на даний час майбутнього економічного доходу, який, як очікується, буде отриманий за рахунок володіння нематеріальним активом або його використання протягом залишкового терміну економічної служби цього активу. В кінці економічного терміну служби власник нематеріального активу вважає, що використання нематеріального активу надалі є нерентабельним. На момент вибуття нематеріальний актив має для його власника мінімальну вартість.

Отже, вартість нематеріального активу залежить від його потенційного економічного терміну служби. Нематеріальний актив, який знаходився у використанні, не може коштувати стільки ж, скільки коштує ідентичний, але новий нематеріальний актив, оскільки нематеріальний актив, що використався (або старий), втратив частку своєї потенційної економічної корисності протягом терміну своєї служби до теперішнього часу. При оцінюванні вартості «старого» нематеріального активу зазвичай потрібно скласти прогноз залишкового терміну його корисного використання.

Всі три загальноприйняті підходи до оцінювання вартості нематеріального активу вимагають розрахунку його залишкового терміну корисного використання, хоча і з різним ступенем пріоритетності і необхідності. Результат розрахунку залишкового терміну корисного використання також робить вплив на кількісні результати трьох підходів до вартості безпосереднім і передбаченим чином.

У витратному підході аналіз терміну служби і оцінка залишкового терміну корисного використання допомагають встановити і виразити в кількісній формі зниження вартості і застарівання. Як наголошувалося раніше, нематеріальний актив, використовуваний в даний час у процесі виробництва економічного доходу, в минулому вже втратив деяку частку своєї потенційної вартості. Отже, відношення ефективного терміну служби цього нематеріального активу до його спільного очікуваного терміну служби є одним з вимірів застарівання - або зниження вартості - для цього конкретного нематеріального активу.

Доповнення цього відношення - тобто, одиниця мінус відношення ефективного терміну служби до спільного очікуваного терміну служби - є коефіцієнтом терміну служби, що залишився, який інколи називається відсотком залишкової працездатності. Цей коефіцієнт служить для порівняння очікуваних залишкових термінів служби «старого» нематеріального активу і нового нематеріального активу на початку його терміну служби.

Математично це виглядає так:

або це ж можна подати:

Оскільки коефіцієнт очікуваного терміну служби, що залишився, помножений на повну відновну вартість, є одним із показників вартості існуючого нематеріального активу, оцінка очікуваного залишкового терміну служби, очевидно, найбезпосереднішим чином впливає на показник вартості цього нематеріального активу, отриманий у результаті застосування витратного підходу. Наприклад, при рівності двох інших характеристик нематеріального активу, тривалішому очікуваному залишковому терміну служби відповідає вищий показник вартості, а коротшому залишковому терміну служби властивий відносно нижчий показник вартості.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Причини закінчення строку використання технологій	\|	Ринковий підхід

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.