МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
VІ. Структурно-логічні схемиМетод. Значною мірою ці недоліки можна усунути, розподіливши загальновиробничі витрати, у т. ч. і витрати на утримання й експлуатацію машин та устаткування, пропорційно часу оброблення виробів, тобто на основі середніх витрат на одну машино-годину їх роботи. ІV. Розподіл непрямих витрат у багатопродуктовому виробництві Поширенішим є багатопродуктове виробництво, коли одночасно або в одному розрахунковому періоді виготовляються різні вироби. У такому разі собівартість окремих виробів обчислюється за калькуляційними статтями, які охоплюють як прямі так і непрямі витрати. Основна проблема калькулювання у багатопродуктовому виробництві — розподіл непрямих витрат. Це стосується передусім загальновиробничих витрат, що охоплюють витрати на утримання та експлуатацію машин й устаткування і на організацію та управління виробництвом, оскільки згідно з вимогами чинних положень (стандартів) бухгалтерського обліку собівартість продукції з 2000 р. в Україні визначається за виробничою собівартістю. До непрямих витрат належать : · непрямі виробничі витрати; · непрямі невиробничі витрати Непрямі виробничі витрати узагальнюються у статті калькуляції «Загальновиробничі витрати».Вони охоплюють широкий діапазон витрат виробничого підрозділу (центру відповідальності), які можна поділити на дві групи: — витрати на утримання та експлуатацію машин та устаткування; — витрати на обслуговування й управління виробництвом. В ряді випадків потрібно знати повну собівартість, наприклад, для визначення ціни замовлень. У цьому разі до виробничої собівартості продукції додають невиробничі витрати, а саме: адміністративні витрати та витрати на збут. Під час калькулювання загальновиробничі витрати розподіляються між виробами за обраною базою розподілу. Такою базою може бути: · пряма заробітна плата, · машино-години, · людино-години, · прямі витрати тощо. 1 метод. На вітчизняних підприємствах поширений традиційний метод розподілу загальновиробничих витрат пропорційно прямій зарплаті виробничих робітників. У цьому разі Созв = Сзпр х де Созв — загальновиробничі витрати на один виріб; СЗПр — пряма заробітна плата на виріб; Рзв — відношення загальновиробничих витрат до прямої зарплати за певний період (%). Якщо, наприклад, загальновиробничі витрати цеху за розрахунковий період становлять 2700 тис. грн., а пряма заробітна плата робітників за цей же період часу 1350 тис. грн., то Рзв= х 100 = 200% Припустимо, у цеху серед інших виготовляється виріб А, пряма заробітна плата у калькуляції якого становить 25 грн. Тоді загальновиробничі витрати на цей виріб становитимуть Созв А = 25 х = 75 грн. Наприклад, завантаження технологічного устаткування цеху в наведеному прикладі — 300 тис. машино-годин, а на виготовлення виробу А потрібно 7 машино-годин. У цьому випадку обчислення проводять за такою дещо спрощеною схемою: 1) визначають витрати на одну машино-годину по цеху: Сзвм-г = = 9 грн. 2) обчислюють загальновиробничі витрати на окремі вироби, в тому числі на виріб А: СозвА = 7 х 9 = 63 грн. 3 метод. Враховуючи складності із застосуванням фактичних витрат на одну машино-годину, в практиці калькулювання обмежуються їх нормативною величиною. Вона обчислюється на основі планових (нормативних) загальновиробничих витрат на рік у розрахунку на нормальну завантаженість виробничого устаткування (нормальну виробничу потужність). Розрахунок здійснюється за формулою: Сзвм-г = де Сзв - кошторис загальновиробничих витрат за рік; Т м-г - нормальне завантаження технологічного устаткування за рік, машино-годин. Для включення у собівартість продукції адміністративні витрати розподіляються між виробами аналогічно загальновиробничим витратам. При цьому можливі два варіанти розподілу. Перший варіант, більш поширений і простіший, передбачає безпосередній розподіл адміністративних витрат пропорційно встановленій базі розподілу (пряма заробітна плата, машино-години, людино-години) подібно до розподілу загальновиробничих витрат. Коефіцієнт (ставка) розподілу обчислюється як єдиний для всіх виробничих підрозділів (центрів відповідальності). За другого варіанта адміністративні витрати розподіляються у два етапи, Спочатку між виробничими підрозділами згідно з обгрунтованими базами розподілу різних груп адміністративних Витрат (кількістю працівників, виробничою площею, сумарною потужністю двигунів і т. п.). Після цього адміністративні витрати розподіляються між виробами в межах підрозділу аналогічно за-загальновиробничим витратам. Прямі витрати на збут відносяться безпосередньо на конкретні вироби, наприклад, вартість тари і пакування на складі. Інші розподіляються пропорційно встановленій базі розподілу. Залежно від конкретних умов і виду витрат такими базами розподілу можуть бути виробнича собівартість, маса, об'єм продукції та ін. V. Методи списання нерозподілених постійних загальновиробничих витрат Можливі три методи списання нерозподілених постійних загальновиробничих витрат, а саме: - корегування в кінці звітного періоду ставок загальновиробничих витрат і перерахування собівартості продукції. Має сенс тоді, коли потрібна точна інформація про собівартість окремих замовлень. Процес досить складний і застосовується рідко; —розподіл нерозподіленої частини загальновиробничих витрат пропорційно раніше визначеній собівартості. Дозволяє підвищити точність оцінки готової продукції і запасів; —списання нерозподілених загальновиробничих витрат на собівартість реалізованої продукції як витрат звітного періоду. Останній метод є найпростішим і найпоширенішим. Він застосовується і на вітчизняних підприємствах згідно із П(С)БО 16 «Витрати». Така практика списання не призводить до істотних похибок у калькулюванні, якщо сума нерозподілених витрат невелика.
Рис. 2. Порядок визначення собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) за П(С)БО 16 «Витрати»
Рис. 3 Модель розподілу загальновиробничих витрат за П(С)БО 16 «Витрати»
Читайте також:
|
||||||||
|