Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Величини ліміту каси підприємства за три місяці

			Сума позареалізаційних надходжень до каси підприємства (крім надходжень з банку)	Кількість робочих днів підприємства у місяці згідно з правилами трудового розпорядку
Сума виручки,		Загальна сума
що надійшла до	надходжень до
Місяць	каси магазину	кас (крім
	а реалізований	надходжень з
товар	банку)




Усього

Порядок визначення ліміту каси обирають з урахуванням режиму та специфіки роботи підприємства, його віддаленості від банку, встановлених термінів здачі готівки та інших чинників.

Якщо на підприємстві ліміт каси взагалі не встановлено, то всю готівку, яка є в касі на кінець дня, необхідно здавати в банк (незалежно від причини відсутності ліміту), інакше вона буде визнана понадлімітною.

Керівники підприємств несуть відповідальність за дотримання вимог Положення № 637 щодо встановлення ліміту каси та за достовірність відповідних показників, зазначених у Розрахунку встановлення ліміту залишку готівки у касі.

За перевищення встановлених лімітів залишку готівки у касах до підприємств застосовують фінансову санкцію у вигляді штрафу у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожен день.

Окрім готівки, у касі підприємства можна зберігати цінні папери, грошові документи та бланки суворої звітності.

У випадку раптової відсутності касира на роботі (через хворобу тощо) цінності, що є у нього в підзвіті, негайно перераховує інший касир, якому їх передають у присутності керівника і головного бухгалтера підприємства або в присутності комісії, яку призначив керівник підприємства, про що складають відповідний акт.

Розрахунки готівкою підприємства всіх форм власності, а також приватні підприємці мають проводити з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів, касового й товарного чеків, квитанцій, договорів купівлі-продажу, актів закупівлі, виконання робіт (надання послуг) чи інших документів, що засвідчують факт купівлі товару, виконання робіт, надання послуг.

Для забезпечення дотримання вимог видачі готівки з каси підприємства доцільно розробити робочі інструкції текстової форми щодо оформлення видачі готівки з каси видатковим касовим ордером.

Гроші за касовими ордерами приймають і видають тільки в день їх оформлення. При завершенні операцій касир зобов’язаний підписати всі

прибуткові та видаткові касові ордери, а ті документи, що до них додають, – погасити штампом або написом: на прибуткових документах – «отримано», на видаткових – «оплачено», вказавши дату.

Оплату праці, виплату допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, стипендій, премій тощо проводить касир за платіжними або розрахунково-платіжними відомостями, без складання видаткового касового ордера на кожного одержувача.

Здачу виручки інкасатору оформляють супровідною відомістю, яку складають у трьох примірниках через копіювальний папір: перший примірник (супровідну відомість) вкладають до інкасаторської сумки, другий (накладну) – віддають інкасатору при отриманні ним сумки, третій (копія супровідної відомості) – залишається в касі підприємства (інкасатор на ньому ставить підпис та відповідний штамп) і служить підставою для списання коштів з касира, який підтверджує здачу грошей до каси банку. На зворотному боці першого і другого примірників вказаних документів матеріально відповідальні особи заповнюють покупюрний опис грошей, що здають.

Готівку в банку отримують касир або інша уповноважена особа на підставі грошового чеку. Для цього на підставі заявки в банку одержують чекову книжку.

Вагомим джерелом надходження коштів у касу підприємства є виручка, отримана від реалізації товарів, продукції, робіт або послуг. Для її приймання можна використовувати електронний контрольно-касовий апарат (ЕККА) або товарно-касову книгу (ТКК).

Касир зобов’язаний приділяти особливу увагу належному заповненню касових документів. При цьому заборонено приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання коштів, а також ті, які порушують договірну, фінансову дисципліну, завдають збитків державі, власникам, іншим юридичним та фізичним особам. Якщо хоча б одна з вимог щодо заповнення касових документів не виконана, касир зобов’язаний повернути документи до бухгалтерії для належного їх оформлення.

Прибуткові та видаткові касові ордери чи документи, що їх замінюють, до передачі в касу реєструє бухгалтерія в журналі реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів.

Усі факти надходження і вибуття готівки на підприємстві відображають у касовій книзі.

Касова книга – обліковий регістр, призначений для обліку касових операцій касиром підприємства. В ній у хронологічній послідовності відображають витрачання і надходження готівки, що дає змогу контролювати рух коштів підприємства.

Записи в касовій книзі здійснює касир одразу ж після отримання або видачі грошей за кожним ордером або за документами, що його замінюють.

Підприємства, які використовують іноземну валюту, ведуть окремі касові книги за кожним видом валюти.

У кінці кожного робочого дня касир підбиває підсумки операцій за день, визначає залишок готівки у касі на наступне число і складає звіт касира.

Звіт касира – це документ, що є відривним аркушем касової книги з доданими прибутковими та видатковими касовими ордерами, які касир передає до бухгалтерії.

4.3.2. Організація обліку грошових коштів на рахунку у банку

Форми безготівкових розрахунків

Рис. 4.4. Форми здійснення безготівкових розрахунків в Україні.

Підприємство має право відкривати поточні та депозитні рахунки як у національній, так і в іноземній валюті.

Поточний рахунок відкривають в установі банку для зберігання грошових коштів та проведення операцій за розрахунками. Підприємство має право відкривати необмежену кількість рахунків за своїм вибором і згодою банків. Проте у випадку відкриття двох і більше поточних рахунків у національній валюті власник рахунку повинен визначити, який із них основний.

В Україні використовують такі форми безготівкових розрахунків (рис. 4.4).

Розглянемо послідовність операцій при кожній формі безготівкового розрахунку.

1) з використанням платіжних доручень (рис.4.5.) Пояснення схеми:

1 – постачальник відвантажує продукцію (виконує роботи, послуги); 2 – постачальник виставляє рахунок-фактуру за продукцію (роботи послуги); 3 – покупець подає до банку що його обслуговує, платіжне доручення; 4 – банк покупця списує з його рахунку кошти; 5 – банк покупця повідомляє його про списання коштів з рахунку; 6 – банк покупця передає електронним зв’язком або надсилає платіжне доручення на відповідну суму до банку постачальника; 7 – банк постачальника (одержувача коштів) зараховує кошти

на рахунок постачальника; 8 – банк постачальника повідомляє постачальника про находження коштів на розрахунковий рахунок випискою з розрахункового рахунку.

Покупець

(платник коштів)

1 остачальник

2 (отримувач коштів)

3 5

Банк покупця 4

6 Банк постачальника 7

Рис. 4.5. Схема послідовності операцій при використанні платіжних доручень

2) з використанням платіжних вимог-доручень (рис. 4.6.)

Покупець

(платник коштів)

1 Постачальник

2 (отримувачкоштів)

3 5

Банк покупця 4

6 анкпостачальника7

Рис. 4.6. Схема послідовності операцій при використанні платіжних вимог-доручень.

Пояснення схеми:

1 – постачальник відвантажує продукцію покупцеві; 2 – разом із документами на відвантажену продукцію постачальник передає платіжну вимогу – доручення на оплату; 3 – покупець, заповнивши другу частину документа, передає його в банк, який його обслуговує, для переказу коштів; 4 – банк покупця (платника коштів) списує з рахунку покупця кошти; 5 – банк покупця сповіщає випискою покупця-власника рахунку про списання коштів з його розрахункового рахунку; 6 – банк покупця спрямовує в банк постачальника платіжну вимогу доручення; 7 – банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника (одержувача коштів); 8 – банк постачальника сповіщає постачальника (власника рахунку) про надходження коштів на рахунок (випискою з розрахункового рахунку)

3) з використанням чеків (рис.4.7.)

Покупець

(платник коштів)

1 Постачальник

2 (отримувач коштів)

3 9

Банк покупця 5

4 Банк постачальника 7 8

Рис. 4.7. Схема послідовності операцій при використанні чеків. Пояснення до схеми:

1 – постачальник передає товар покупцеві; 2 – покупець передає чек постачальнику; 3 – постачальник передає чек у свій банк; 4 – банк постачальника спрямовує чек для оплати у банк покупця; 5 – банк платника списує кошти з рахунку покупця товару; 6 – банк платника повідомляє платника про списання коштів; 7 – банк платника переказує банку постачальника відповідні кошти; 8 – банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника; 9 – банк постачальника повідомляє постачальника про зарахування коштів на його рахунок з розрахункового рахунку.

4) розрахунки акредитивами (рис.4.8.)

Покупець

(платник коштів)

остачальник

6 (отримувач коштів)

1 3 7

5 10

Банк покупця 2

4 Банк постачальника 8 9

Рис. 4.8. Схема послідовності операцій за допомогою акредитивів.

Пояснення до схеми:

1 – покупець доручає банку, що його обслуговує, відкрити акредитив; 2 – банк покупця відкриває акредитив; 3 – банк покупця сповіщає покупця про відкриття акредитива; 4 – банк покупця повідомляє банк постачальника про відкрити акредитива постачальника на конкретну суму; 5 – банк постачальника сповіщає постачальника про відкриття акредитива; 6 – відвантаження товару; 7 – покупець повідомляє банк про виконання умови акредитива, тобто дає наказ на розкриття акредитива; 8 – банк покупця переказує банку постачальника суму коштів з акредитива; 9 – банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника; 10 – банк постачальника повідомляє про це свого клієнта.

5) розрахунки векселями:

а) простий вексельний обіг (рис.4.9.) 1

Векселедавець (покупець)

2 3

Власник векселя (ремітент)

Рис. 4.9. Схема послідовності операцій за простого векселя. Пояснення до схеми:

1 – векселедавець (покупець) передає вексель; 2 – власник векселя (ремітент) пред’являє вексель до акцепту; 3 – векселедавець погашає вексель і передає його ремітенту; 4 – власник векселя (ремітент) вручає погашений вексель векселедавцеві;

б) переказний вексельний обіг (рис.4. 0.)

Підприємство А

(трасант)

анк

3 (ремітент)

Підприємство Б (трасат)

Рис. 4.10. Схема послідовності операцій за переказного векселя. Пояснення до схеми:

1 – підприємство А трасирує переказний вексель на користь банку з метою погашення кредиту; 2 – банк надає підприємству суму кредиту; 3 – підприємство А відвантажило товар підприємству В; 4 – банк пред’являє підприємству В вексель для акцепту; 5 – трасат сплачує банку гроші (банку) за векселем (платіжним дорученням).

4.4. Організація обліку розрахунків з дебіторами

Створення великих обсягів дебіторської заборгованості знижує платоспроможність підприємства. Для проведення розрахунків за зобов’язаннями підприємству доводиться перетворювати високоліквідні активи на грошові кошти, у протилежному випадку йому загрожує банкрутство.

Основними завданнями організації обліку дебіторської заборгованості є:

· вибір оптимальних для підприємства критеріїв класифікації дебіторської заборгованості;

· вибір методу визначення резерву сумнівних боргів;

· розробка графіка документообігу для документів, що підтверджують виникнення дебіторської заборгованості, та доведення цієї інформації до виконавців;

· достовірне відображення дебіторської заборгованості у реєстрах і звітності.

Основною передумовою достовірного відображення дебіторської заборгованості в обліку є правильна її класифікація (рис. 4.11.).

Довготер-мінова

Заборгованість, щодо якої є впевненість у її погашенні дебітором

Заборгованість, щодо якої нема впевненості Поточна уповномуїїпогашеннідебітором

Заборгованість, термін позовної давності якої закінчився або відомо, що її не погасить дебітор

Рис. 4.11. Класифікація дебіторської заборгованості.

Залежно від виду дебіторської заборгованості її оцінюють по-різному. Довготермінову дебіторську заборгованість оцінюють за дисконтованою

вартістю майбутніх платежів, яких очікують для погашення цієї заборгованості. Порядок дисконтування необхідно своєчасно довести до облікових працівників, до обов’язків яких входить облік розрахунків з дебіторами.

Заборгованість за фінансовою орендою відображають у балансі орендодавця в сумі чистих інвестицій в оренду. Поточну дебіторську заборгованість оцінюють у фактичній сумі на дату її виникнення.

Крім того, при оцінці товарної дебіторської заборгованості чинним законодавством передбачені певні особливості. Відповідно до принципу обачності, в момент визначення доходу від реалізації підприємство має визначити можливі втрати від неповернення частини боргів покупцями. Тобто, за сумнівною заборгованістю з метою відображення реальної картини фінансового стану підприємства створюють резерв сумнівних боргів, таким чином слід організувати відображення поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги в підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю.

Величину сумнівних боргів можна визначати трьома способами: · виходячи з платоспроможності окремих дебіторів;

· на підставі класифікації дебіторської заборгованості за періодами її виникнення з урахуванням досвіду минулих років щодо платоспроможності дебіторів;

· питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг на умовах наступної оплати.

Різниця у способах полягає лише в тому, які суми дебіторської заборгованості беруть участь у розрахунку, і як визначають коефіцієнт сумнівності.

Перший спосіб – метод умовного визначення резерву сумнівних боргів. При визначенні величини резерву сумнівних боргів, виходячи з платоспроможності окремих дебіторів, підприємство на дату складання фінансової звітності повинно вивчити платоспроможність за кожним

дебітором і вивести за ними індивідуальний коефіцієнт сумнівності, за яким потім визначають суму резерву за даною заборгованістю. Сума резервів за кожним дебітором становитиме загальну суму резерву сумнівних боргів у підприємстві.

При застосуванні даного способу визначення коефіцієнта сумнівності досить суб’єктивне, оскільки платоспроможність будь-якого дебітора можна визначити тільки приблизно. При цьому ступінь точності результату залежить від наявності достовірної інформації про дебіторів і від кваліфікації експерта.

За допомогою другого способу резерв розраховують на підставі класифікації поточної дебіторської заборгованості за термінами несплати й аналізу фактичного непогашення за попередні звітні періоди.

Дебіторську заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги класифікують, групуючи дебіторську заборгованість за термінами її непогашення із встановленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи.

Таким чином, чим більше дебітор прострочив оплату за продукцію, тим більше у підприємства сумнівів щодо оплати цих сум. Коефіцієнт сумнівності, як правило, зростає із збільшенням термінів непогашення дебіторської заборгованості.

Коефіцієнт сумнівності встановлює підприємство, виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за продукцію за попередні звітні періоди.

Суть третього способу полягає в визначенні коефіцієнта сумнівності шляхом співставлення величини дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги, що визнана безнадійною за попередній період з величиною чистого доходу від реалізації товарів, робіт і послуг за цей період.

Величину резерву сумнівних боргів визначають як добуток розрахованого коефіцієнта сумнівності і чистого доходу за товари, роботи і послуги, що підлягає оплаті, за звітний період.

Виключення безнадійної дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги з активів здійснюють з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. При недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійну дебіторську заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги списують з активів на інші операційні витрати.

Організовуючи облік і контроль за дебіторською заборгованістю, необхідно передбачити:

· підвищення конкурентоспроможності продукції на ринку за допомогою відстрочення платежів;

· сприяння зростанню обсягу продажів шляхом надання комерційного кредиту;

· розрахунок прогнозного розміру резерву сумнівних боргів;

· надання рекомендацій щодо зменшення кількості фактично або потенційно неплатоспроможних покупців.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Оформлення операцій з відпуску матеріалів на сторону	\|	Документування розрахунків за претензіями

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.