• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Та розрахунками в регістрах обліку й звітності

Документування розрахунків з іншими дебіторами

При розрахунках за виданими авансами під поставку матеріальних цінностей або під виконання робіт, а також з оплати продукції та робіт, прийнятих замовником за частковою готовністю, використовують платіжні документи, договори тощо.

При обліку розрахунків за відшкодуванням підприємству завданих збитків в результаті недостач і втрат від псування цінностей, недостач і розкрадання грошових коштів, якщо винуватця виявлено, використовують наступні документи:

· інвентаризаційний опис або інвентаризаційний акт (залежно від об’єкта перевірки);

· порівняльну відомість;

· договір про повну матеріальну відповідальність; · розрахунково-платіжну відомість;

· прибутковий касовий ордер тощо.

Позику працівникові підприємство видає, якщо це передбачено статутом або іншим аналогічним документом підприємства та за наявності оформлених належним чином документів, і оформляють договором у письмовій формі. Обов’язковими елементами договору повинні бути: предмет договору, розмір та порядок видачі позики, термін, на який її видають, порядок погашення, відповідальність та юридичні реквізити сторін.

Стосунки між учасниками спільної діяльності регулюються договором; оприбуткування членських внесків фіксують у відповідних документах – прибуткових касових ордерах, виписці банку; повернення коштів у разі виходу учасника зі спілки – у видаткових касових ордерах, платіжному дорученні.

Відповідно до цивільного законодавства спільну діяльність без створення юридичної особи здійснюють на підставі договору між її учасниками. За договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов’язуються шляхом об’єднання майна та зусиль спільно діяти для досягнення загальної господарської або іншої мети, що не суперечить чинному законодавству.

Підтвердженням отримання внесків за спільною діяльністю для учасників є авізо про оприбуткування майна учасником, який веде спільні справи, або первинний документ про отримання майна (копія накладної, квитанція до прибуткового ордеру тощо).

На етапі поточного обліку грошових коштів та розрахунків їх записують за методом двоїстості в системі рахунків у регістрах обліку, після чого облікову інформацію узагальнюють і складають звітність (табл. 4.14).

Таблиця 4.14 Відображення операцій з грошовими коштами

4.5. Організація обліку фінансових інвестицій

Відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладають в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті чого створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

У національних Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку (П(С)БО 2 «Баланс») фінансові інвестиції трактуються як активи, що утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестування.

Основними завданнями організації обліку фінансових інвестицій є: - класифікація інвестицій за терміновістю;

- своєчасне документальне оформлення операцій з фінансовими інвестиціями.

Відповідно до п.4 П(с)БО 12 фінансові інвестиції - це: активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора. До таких активів зазвичай відносяться акції, облігації, інші цінні папери (наприклад, депозитні сертифікати, казначейські зобов'язання, тощо), корпоративні права. В податковому законодавстві під фінансовою інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Як бачимо, в бухгалтерському та податковому обліку визначення терміну «фінансові інвестиції» не відповідають один одному за формою, але за економічним змістом ідентичні. При цьому поділ фінансових інвестицій в податковому обліку відрізняється від класифікації фінансових інвестицій в бухгалтерському обліку.

З прийняттям та введенням в дію П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції», став можливим поділ фінансових інвестицій за видами за певними класифікаційними ознаками, основними з яких є: термін утримання, мета утримання, міра впливу інвестора на об'єкт інвестування. Інші документи дозволяють ділити фінансові інвестиції за видами інвестування, за характером участі в інвестиціях, за формою власності інвесторів, за регіональною ознакою тощо, що подано на рис 4.12.

Поточні фінансові інвестиції – це інвестиції у високоліквідні ринкові цінні папери з метою приміщення тимчасово вільних коштів на термін менш одного року (чи операційного циклу, якщо він більше року). У балансі їх відображають в складі поточних (оборотних) активів. Поточні інвестиції повинні задовольняти дві умови:

· у будь-який момент такі інвестиції можуть бути легко реалізовані на ринку;

· запланований термін утримання до їх погашення чи продажу інвестицій не повинен перевищувати одного року.

овгострокові Термін утримання

Короткострокові

Економічна вигода Мета утримання

Соціальний ефект

Незначний вплив

Міра впливу інвестора уттєвий вплив

овний контроль

Реальні інвестиції Вид інвестування

інансові інвестиції

Характер участі в інвестиціях

рямі

ортфельні

риватні

ержавні Форма власності

Іноземні

Спільні

Внутрішні Регіональна ознака

овнішні

Рис 4.12. Класифікація інвестицій

На відміну від поточних фінансових інвестицій, довгострокові являють собою вкладення на термін більш одного року з метою одержання додаткового прибутку, або отримання впливу на об'єкт інвестування. Наприклад, корпоративні права, опціони чи інші аналогічні права на придбання і продаж акцій.

Довгострокові інвестиції відображаються в балансі окремим рядком і включаються до складу необоротних активів.

До довгострокових інвестицій відносяться наступні їх види:

· інвестиції в цінні папери, що дають право власності (привілейовані і звичайні акції);

· інвестиції в боргові зобов'язання інших компаній (облігації, довгострокові векселі, заставні цінні папери);

· інвестиції в дочірні компанії, філії, спільні підприємства, якщо дані про їхню діяльність не входять у консолідовану звітність;

· інвестиції, направлені до спеціальних фондів, з цільовою орієнтацією.

Основними завданнями організації обліку фінансових інвестицій є: - класифікація інвестицій за терміновістю;

- своєчасне документальне оформлення операцій з фінансовими інвестиціями.

Два рахунки – 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» та 35 «Поточні фінансові інвестиції», передбачені затвердженим Планом рахунків бухгалтерського обліку, не дають повної інформації про фінансові інвестиції і не відповідають потребам користувачів, оскільки за ними інвестиції поділяють за терміном утримання, а не за їх економічним змістом.

Таблиця 4.15. Методика оцінки та обліку фінансових інвестицій

згідно з П(С)БО 12 “Фінансові інвестиції”

Складним також є питання щодо методів обліку та оцінки фінансових інвестицій, які передбачено П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції». Бухгалтерський облік фінансових інвестицій залежить згідно з П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції» від ступеня впливу та контролю інвестора на операційну та фінансову діяльність підприємства, в яке вкладено капітал. Вплив і контроль залежать від кількості акцій з правом голосу, яким володіє підприємство-інвестор, у відношенні до загальної кількості випущених акцій підприємства, в яке вкладається капітал (табл. 4.15).

За наведеними даними видно, що підприємство-інвестор може застосувати два методи оцінки фінансових інвестицій – за справедливою вартістю та за методом участі в капіталі. Первинно фінансові інвестиції згідно з П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції» оцінюються та відображаються у бухгалтерському обліку за фактичною собівартістю.

При придбані фінансових інвестицій за грошові кошти незалежно від ступеня контролю фінансові інвестиції первісно оцінюються та відображаються у бухгалтерському обліку за собівартістю. Згідно П(С)БО 12 собівартість фінансових інвестицій складається з ціни її придбання, комісійних винагород, мита, податків, зборів, обов'язкових платежів та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з придбанням фінансових інвестиції. Згідно чинної на сьогодні методики у разі сплати грошових коштів в обмін на корпоративні права така операція набуває юридичної сили при підтвердженні відповідними банківськими (касовими) документами (виписки банку, платіжні доручення, чеки, акредитиви, видаткові касові ордери тощо. На таких документах має бути чітко сформульовано призначення платежу, найменування платника та одержувача коштів оскільки це є важливим для формулювання змісту господарської операції, що мала місце, як для інвестора так і для підприємства, що отримує фінансові інвестиції.

Другий спосіб здійснення фінансових інвестицій, передбачений П(С)БО 12, полягає у їх отриманні шляхом обміну на цінні папери власної емісії. Згідно дванадцятого стандарту їх первісно потрібно обліковувати за справедливою вартістю переданих цінних паперів.

Наступний третій і останній спосіб отримання фінансових інвестицій полягає у їх отриманні шляхом обміну на активи контрольовані підприємством. При отриманні корпоративних фінансових інвестицій в обмін на інші активи (основні засоби, нематеріальні активи, запаси) то їх первинно необхідно оцінити та відобразити в реєстрах бухгалтерського обліку за справедливою вартістю переданих активів.

4.6. Організація обліку витрат виробництва і витрат діяльності

4.6.1. Нормативна база з обліку витрат та їх класифікація

Основною нормативною базою, яка регламентує організацію обліку витрат та визначення собівартості продукції є: — П(С)БО 16 "Витрати"; —

П(С)БО 9 "Запаси"; — Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств".

З урахуванням вимог П(с)БО та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", розроблені Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджені наказом Держкомпромполітики України від 02.02.2001 № 47. Крім названих Методичних рекомендацій, міністерствами і відомствами затверджено ряд галузевих методичних рекомендацій щодо формування собівартості, які враховують структурні, економічні та інші особливості функціонування відповідних видів бізнесу.

Відповідно до П(С)БО 16 «Витрати» витратами визнають зменшення активів або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства, за умови, що ці витрати можуть бути достовірно визначені. Не вважають витратами зменшення капіталу в результаті його вилучення, або розподілу між учасниками.

Наказ про облікову політику, що забезпечує дотримання загальних принципів ведення обліку н6а підприємстві, обов’язково містить розділ про облік витрат.

Для організації обліку витрат, з метою ефективного управління ними необхідно не лише достовірно визначати їх величину, але й встановлювати їх цільове спрямування. Формування інформації базоване на класифікації витрат за різними ознаками. Класифікація забезпечує ефективне планування, нормування, аналіз, облік, калькулювання, контроль та підтримку прийняття управлінських рішень. Метою класифікації витрат є впорядкування витрат відповідно до вирішальних завдань.

Витрати діяльності групують за різними ознаками (рис. 4.13).

Відповідно до П(С)БО 3, за видами діяльності їх поділяють на витрати звичайної і надзвичайної діяльності (рис. 4.14).

Витрати звичайної діяльності поділяють на: - операційні витрати;

- фінансові витрати;

- інвестиційні витрати.

В свою чергу, витрати операційної діяльності поділяють : 1) за функціональним призначенням на:

- поточні витрати у складі собівартості реалізованої продукції; - витрати на збут;

- адміністративні витрати,

- інші витрати операційної діяльності. 2) за економічними елементами витрат на : - матеріальні витрати;

- витрати на оплату праці;

- відрахування на соціальні заходи; - амортизація;

- інші операційні витрати.

КЛАСИФІКАЦІЯ ВИТРАТ

Читайте також:

1. Автоматизовані форми та системи обліку.
2. Аналіз консолідованої звітності
3. Аналіз руху грошових коштів у контексті нової фінансової звітності Важливим завданням аналізу фінансового стану підприємства є оцінка руху грошових коштів підприємства.
4. Аналітична перевірка звітності
5. Базові принципи обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції
6. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК, ЙОГО СУТЬ І ЗНАЧЕННЯ. ВИДИ ОБЛІКУ. ОБЛІКОВІ ВИМІРНИКИ.
7. БУХГАЛТЕРСЬКІ ПРОВОДКИ З ОБЛІКУ ВИТРАТ НА НДР ЗА ДОГОВОРАМИ З ЗАМОВНИКАМИ
8. БУХГАЛТЕРСЬКІ ПРОВОДКИ З ОБЛІКУ ДЕПОЗИТНИХ СУМ
9. БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ
10. Бухгалтерського обліку
11. Бухгалтерського обліку
12. Ваучерна система обліку і контролю грошових коштів

Переглядів: 713