Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Сутність і роль досліджень в системі зв’язків з громадськістю.

Рис 11.3 Безпосередня організація ділових переговорів

Організація і проведення ділових перегорів.

Безпосередня організація переговорів має розпочинатися з кінцевого визначення і формування групи переговорів. Члени групи на чолі з керівником визначають місце, дату і час зустрічі делегації, розробляють програму перебування делегації фірми-партнера, уточнюють порядок денний зустрічі делегацій, узгоджують питання із зацікавленими організаціями .

Якщо ініціатором переговорів виступає партнер, тоді всі питання безпосередньої організації і проведення переговорів, з дозволу керівництва вашої фірми, обговорюються і вирішуються з представниками групи переговорів фірми-партнера.

Визначаючи склад і формуючи робочу групу ділових переговорів, для вивчення й розгляду фірмою ПР-служба надає усі необхідні характеристики кандидатур у цю групу, і лише керівництво приймає остаточне рішення про склад групи і контакти з партнером (його представниками), в які вступатимуть члени робочої групи переговорів. Дуже важливим є добір членів робочої групи переговорів, тому її чисельність має бути невеликою (5—7 осіб), а кожен член повинен мати високий рівень підготовки і бути здатним приймати рішення самостійно. Усі члени робочої групи переговорів проходять інструктаж у фахівців служби ПР, і лише після цього перевіряється їхня готовність до переговорів за участю керівництва фірми.

Для вирішення конкретних питань організації й проведення переговорів створюється спеціальна протокольна служба, завданням якої є підготовка програми перебування делегації фірми-партнера у вашому місті чи в спеціально орендованому приміщенні за межами місця вашого базування. До складу заходів протокольної служби входять: бронювання місць для членів делегації фірми-партнера в готелі; організація зустрічей членів делегації на вокзалах, в аеропортах; забезпечення транспортом; підготовка приміщення для переговорів; забезпечення засобами зв’язку і масової інформації; складання плану візитів членів делегацій, екскурсії та ін.

У процесі переговорів необхідно дотримуватися перевірених практикою міжнародних норм етики, а саме:

- виявляти щиру цікавість до інших людей;

- усміхатися під час проведення ділових переговорів;

- пам’ятати, що для людини звучання її імені є надзвичайно важливим та приємним;

- необхідно бути гарним слухачем;

- вести розмову в колі інтересів вашого співрозмовника;

- дати можливість партнерам відчути їх значущість.

Пропонуючи перспективу продовження переговорів, членам робочої групи необхідно бути готовими до наступних дій:

а) взаємне уточнення інтересів, поглядів, концепцій, позицій і пропозицій учасників переговорів;

б) обговорення позицій, аргументація та спростування;

в) узгодження остаточних варіантів та формулювання домовленостей.

На другому етапі переговорів потрібно аргументовано довести партнерові, на які поступки ваша фірма не може піти, дати можливість усе це добре осмислити учасникам переговорів. Для реалізації цього завдання рекомендується спочатку узгодити загальну формулу, а потім її деталі. При цьому, безумовно, враховуються інтереси партнера та його можливості.

Важливу роль на переговорах відіграє головуючий. Саме він визначає методи розв’язання основних проблем. Для цього йому потрібно мати досить об’єктивні відповіді на такі питання:

1. Чи націлені сторони на спільне розв’язання
проблем?

2. Чи відбувається ефективний обмін інформацією між партнерами?

3. Чи прагнуть партнери реально об’єднати зусилля в подоланні перешкод і труднощів на шляху до прийняття взаємовигідних, рівноправних рішень щодо розв’язання ключових та інших проблем?

4. Чи готові партнери до справді рівноправної взаємодії на даний час і в перспективі?

Завершальний етап переговорів є дуже важливим не лише для правильної оцінки безпосередніх результатів, які втілюються у певних домовленостях, договірних зобов’язаннях, узгодженнях,
а й для практичної їх реалізації. Завершуючи переговори, необхідно діяти за правилом: адекватне взаєморозуміння інтересів партнера, його можливостей, взаємодопомога в їх реалізації є основою дружніх відносин робочих груп незалежно від того, як закінчаться переговори.

На цьому етапі особливу увагу потрібно звертати не на конкретні домовленості, а на те, якими шляхами їх досягнуто. Слід з’ясувати, чи можливе досягнення ефективніших і вигідніших результатів для обох сторін і що для цього потрібно зробити.

Після завершення переговорів працівники протокольного відділу або члени робочої групи господарів повинні подякувати делегації фірми-партнера, провести її до виходу з будинку, відправити необхідним транспортом до готелю, на вокзал чи в аеропорт. Усе це має бути організовано і виконуватися на високому рівні відповідно до загальноприйнятого етикету, адже від цього багато в чому залежить імідж фірми.

Після завершення переговорів ПР-служба за доручення керівництва здійснює усебічний аналіз процесу підготовки і проведення переговорів, готує обґрунтовані висновки про позитивні й негативні моменти всіх етапів переговорів, про зміст кожного звернення і повідомлення як членів своєї робочої групи, так і членів делегації фірми-партнера, оцінює роботу комунікативних каналів і ЗМІ, готує матеріали про хід і результати ділових переговорів для преси, радіомовлення і телебачення.

Таким чином, практично весь процес підготовки і проведення ділових переговорів здійснюється службою зв’язків з громадськістю на чолі з першою особою фірми.

Система зв’язків з громадськістю забезпечує управління найскладнішими у суспільстві процесами, до яких належить і громадська думка в усіх її виявах. Управління громадською думкою має бути науковим, з використанням сучасних методів і технологій, шляхом отримання, нагромадження, аналізу, перетворення, передачі та використання об’єктивної, перевіреної інформації про характеристики цільової аудиторії чи певної проблеми, про реальні потреби та інтереси суб’єктів економічної, політичної, соціальної і духовно-культурної сфер суспільства.

Формування громадської думки та управління нею потребують використання сукупності методів та прийомів і теоретичного та емпіричного пізнання економічної, політичної та соціальної реальності, яку в системі ПР називають цільовою аудиторією, партнером, проблемною ситуацією тощо і яку потрібно всебічно вивчити і проаналізувати для прийняття та реалізації певних рішень і використання спеціальних методів спілкування та впливу на цільову аудиторію.

Отже, ПР-система не може ефективно функціонувати без грамотно організованих, систематичних соціологічних досліджень. Будь-яке дослідження в системі ПР - це сукупність логічно-послідовних методологічних, методичних та організаційно-технічних процедур, які передбачають отримання достовірних даних і фактів про явища та процеси, про закономірності та випадковості їх виникнення, функціонування і розвитку, що вивчаються з метою подальшого їх використання у формуванні та управлінні громадською думкою, у розробці, прийнятті й реалізації певних рішень. За допомогою досліджень здійснюється пізнання тенденцій та перспектив розвитку цільової аудиторії, її потреб та інтересів, здібностей і можливостей, без чого неможлива взаємодія суб’єктів економічних, політичних, соціальних і культурних відносин.

В епоху інформаційного суспільства як для світової спільноти, так і для кожної держави вирішального значення набувають формування, структуризація та наповнення інформаційного простору, а також управління процесами, що в ньому відбуваються. Відомо, що кожному суспільству притаманні такі якості, як боротьба за виживання, створення умов для сталого розвитку та експансія, що в сучасному світі є вже не територіальною, а фінансово-економічною, політичною, військовою і загалом зводиться до забезпечення життєвих інтересів суспільства.

Боротьба за вплив на ситуацію у світі сьогодні відбувається, умовно, у двох вимірах.

Перший вимір - це сфера фінансово-економічних, політичних та військових відносин, події в якій розгортаються за лаштунками і час від часу виходять на поверхню у формі торгових війн, військових конфліктів тощо.

Характерною особливістю останніх з початку 90-х років минулого століття є потужний ПР-супровід з боку сильнішої сторони: США, країн НАТО (війна проти Югославії, антитерористична операція в Афганістані), меншою мірою Росії (війна в Чечні). Поза межами реального конфлікту для споживача інформації, особливо молоді, війна набуває віртуального характеру насамперед завдяки телебаченню і комп’ютерним технологіям. Світова громадськість отримує на екрані телевізора потрібну картинку, нерідко дуже схожу на сюжети комп’ютерних ігор, з тією лише різницею, що в реальності нічого не можна переграти із самого початку. Завдяки ПР-заходам інформація про реальні результати конфліктів залишається для світової громадськості недоступною.

Другий вимір - це інформаційна сфера, в якій постійно точиться боротьба не просто за доступ до світового інформаційного простору, його наповнення потрібною інформацією, а за створення засобами інформаційних технологій сприятливих умов для розвитку й функціонування певного суспільства. Йдеться саме про комунікативну організацію суспільства, її менеджмент в інформаційній сфері,зорієнтований на вирішення як внутрішніх, так і зовнішніх питань життя суспільства. ПР як система саме й забезпечує виконання цих завдань як в інформаційній, так і в інших сферах.

У сучасній вітчизняній літературі склалося усталене визначення дослідження як системи некомерційних зв’язків з громадськими організаціями, впливу на громадську думку з використанням ЗМІ з метою завоювання провідного становища в інформаційному просторі і формування світогляду населення щодо політичних, соціально-економічних та інших явищ.

На відміну від західних країн, у яких сформувалися сталі інститути громадянського суспільства і силами державних органів влади та громадськості забезпечується дотримання «правил гри», в Україні все ще триває становлення національної системи ПР. І якщо в системі бізнесу і торгівлі в нашій країні таких правил гри більш-менш дотримуються, то у сфері політики в національному інформаційному просторі широко застосовуються так звані чорні технології, розмаху набуває маніпуляція ПР-засобів свідомістю та громадською думкою.

Відбувається підміна функції інформування функцією маніпулювання. Відомо, що кожен інформаційний канал зорієнтований на своїх читачів, глядачів, слухачів. Відповідно ЗМІ відбирає новини, які будуть цікавими для його аудиторії. Навіть якщо канал комунікації буде суто інформативним і подаватиме новини за англосаксонською системою news not views — новини без коментарів і висновків, він, незалежно від його бажання, формуватиме так званий порядок денний. Тож маніпулятивна техніка полягає у самій добірці інформації та її ранжируванні при висвітленні останніх подій. Отже формується пакет новин, який обговорюватиметься споживачем. До того ж, розповідаючи про ту чи іншу подію, ЗМІ психологічно завищує її значущість (уже самим фактом повідомлення). Ця техніка дає можливість другорядні події зробити важливими, а справді важливі заховати в інформаційній периферії.

Через формування порядку денного ЗМІ, за його бажання, може замовчати подію, відвернути увагу своєї аудиторії від однієї інформації і замінити її іншою. Таким чином, через формування порядку денногостворюється можливість реалізації такої маніпулятивної техніки, як зміщення акцентів.

До арсеналу маніпулятивних ПР-технологій входить також такий інструментарій, як: випробувальна куля, позиціювання, емоціоналізація, вербалізація, деталізація, метафоризація, презентизм, символізація, приєднання до майбутнього, розтягненість у часі, зміна масштабів, моделювання довіри тощо.

Наведена класифікація певною мірою є умовною, оскільки межі окремих прийомів також досить умовні, до того ж зазвичай у «чистому» вигляді вони не використовуються. Усі зазначені вище маніпулятивні техніки та прийоми активно застосовуються під час інформаційних війн, за якими ми щодня можемо спостерігати. Оскільки об’єктом прицілу останніх є людська свідомість, розглянемо, як ПР-інструментарій на неї впливає.

ЗМІ досить часто використовуються як полігон для перевірки реакції громадськості на ті чи інші нововведення влади. Для цього вони отримують випробувальну кулюу вигляді необхідної інформації. Потім відстежується активне її обговорення. У разі коли громадськість не сприймає цю ідею, влада легко відмежовується від неї, повсякчас навіть не визнаючи власного авторства. Якщо ж аудиторія ставиться до «кулі» позитивно, її називають «голосом народу» й ідея отримує підтримку.

Наступний прийом - позиціювання. Сутність його полягає в підтримці зрозумілого споживачеві іміджу чи формуванні у нього стійких бінарних уявлень на зразок людина - ідея, споживач - товар. Останнім часом позиціювання набуло небаченого розмаху в ПР-діяльності автомобільних кампаній. Кожна нова модель заздалегідь позиціонуться виробником як адресний товар для конкретної групи споживачів, що має не тільки задовольнити певні потреби, а й створити їм конкретний імідж. Наприклад, БМВ — автомобіль для динамічних, спортивного складу людей (Західна Європа). Водночас у реальному житті із задумами виробника відбуваються метаморфози і сам товар змінює свій імідж. Так, БМВ у США - це машина юриста, що тягне з людей гроші, в СНД - автомобіль бандитів. Два останні приклади - це обернена форма позиціювання, що утверджує негативне поняття незалежно від виробника, всупереч його волі чи бажанню.

Емоціоналізаціявідіграє важливу роль у процесі маніпулювання громадською думкою, оскільки, по-перше, емоції легше проходять крізь фільтр довіри/недовіри аудиторії і, по-друге, за відсутності фактажу людська свідомість формує своє ставлення до об’єкта, спираючись на емоційні відчуття. У подальшому змінити таке ставлення буде дуже важко.

Вербалізаціядає можливість одним словом фактично змінити хід історії. Наприклад, коли озброєні загони чеченців у російських ЗМІ було названо «бандформуваннями», це виправдало використання Федеральним центром зброї для вирішення конфлікту в очах більшості росіян. Раніше той самий прийом використав Дж. Буш-старший, коли назвав американських солдатів, які залишилися в Кувейті під час іракського вторгнення, заручниками.

Вербалізація посідає особливе місце серед ПР-інструментарію, адже «як корабель назвеш, так він і попливе». Звідси й таке відмежування від комуністичних лозунгів і зміна їх на демократичні (наприклад, замість терміна «капіталізм» нині вживають термін «ринкова економіка», які по суті ідентичні).

Деталізаціяпідвищує вплив на свідомість, оскільки дрібничка завжди краще запам’ятовується, адже за нею можна відтворити весь образ або цілісну поведінку об’єкта. Взяти хоча б таку суто візуальну деталь, як родима пляма М. Горбачова, або ж вербальну — знамените «панимаеш» Б. Єльцина. Деталізація використовується і в анекдотах, сатирично-розважальних програмах. Так, атрибутами «нового українця» обов’язково є «мобіла», «мерс», золотий ланцюжок тощо.

Метафоризаціяє дуже популярним серед вітчизняних ЗМІ інструментом маніпулювання. Суть її полягає в легітимації окремого, одиничного через спільне, загальне. Причому в період економічних негараздів метафоризація повідомлень значно зростає. Погляньмо на кількість порівняльних статей стосовно економічної (політичної тощо) ситуації в Україні та країнах СНД: мовляв, якщо у них, наших вчорашніх «братів», не все гаразд, то не дивно, що і в нас проблеми. На думку деяких дослідників, можливою причиною надмірного застосування вітчизняними ЗМІ метафоризації є відсутність розумного виходу з перехідного періоду. ЗМІ також використовують метафори для того, щоб допомогти оцінити пріоритети нових, ще не відомих широкій громадськості життєвих реалій, оскільки людська свідомість завжди ставиться підозріло до чогось нового, невизначеного.

Суть презентизмуполягає в тому, що споживачеві інформації надається оцінка подій і фактів, що не відповідає їхньому реальному змісту. Зазвичай такий прийом активно використовувався у минулому компартійною пресою СРСР, та й сьогодні є в арсеналі як крайніх лівих, так і крайніх правих сил. Типовий приклад - компартійна інтерпретація репресій 30-х років у СРСР як викривлень, відхилень від автентичного курсу побудови соціалізму та комунізму, хоча в усьому світі такі речі прямо називалися злочином проти людства, масовими вбивствами. Презентизм дає можливість застосовувати зміну масштабів - перебільшення чи заниження вагомості події.

Упровадження моделі сприйняття інформації, моделі ставлення до неї. Людина при цьому отримує не лише повідомлення про ту чи іншу подію, а й модель її схвалення з уст журналістів і коментаторів або відомих осіб - політиків, громадських діячів, науковців, тощо.

До послуг лідерів думок вдаються тоді, коли аудиторія ще не виробила оцінок і потребує певних підказок у так званих реперних пунктах, що допомагають їй сформувати власну думку. Позитивно зреагувавши на інформацію, відповідно подану в початковому повідомленні з посиланням на лідерів думок, масова свідомість «проковтне» й нові типи оцінок, які й пропонуватимуться в наступних повідомленнях.

Упровадження моделі сприйняття аудиторією - це перехід від офіційної комунікації до неофіційної: коли та чи інша інформація дістає підтримку з боку лідера думок, то це повідомлення набуває особистісного характеру. Звісно, особистісна комунікація не є офіційною, а тому більш ефективна. До того ж індивіду вигідніше приєднатися до вже готової моделі схвальної поведінки, щоб почуватися безпечно.

Такий прийом, як приєднання до майбутнього (коли початкова дія трактується (подається) як результативна або ж за підтримку сьогодні обіцяється якась вигода завтра) разом із моделюванням довіри, тобто маніпулюванням довірою широко і досить успішно використовувався в Україні творцями фінансових пірамід, лідерами політичних партій під час виборчих перегонів.

Характерно, що всі ці прийоми використовуються не поодиноко, а в різних комбінаціях. А якщо до цієї суміші додати континентальний підхід до висвітлення новин (тобто з аналізом і висновками), то можна однозначно констатувати факт підміни функції інформування функцією маніпулювання - ЗМІ нав’язують аудиторії не тільки теми, а й своє інтерпретування подій.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Розробка концепції та сценарію ділових переговорів.	\|	Соціологічні дослідження в системі ПР.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.